Вирок № 125774644, 10.03.2025, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 156/297/20

Провадження № 1-кп/931/1/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019030000000490 від 14.06.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , працюючого на посаді директора КНП "Литовезька АЗПСМ",громадянина України,українця,з повною вищою освітою, неодруженого, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в :

На початку травня 2019 року, більш точний час судом не встановлено, ОСОБА_6 звернувся до сільського голови Литовезької об`єднаної територіальної громади Іваничівського району Волинської області ОСОБА_4 з приводу отримання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для вирощування плодово-ягідних рослин, загальною площею 10 гектарів.

В ході спільного огляду ОСОБА_4 та ОСОБА_6 земельних ділянок, ними обрано земельну ділянку в с. Заболотці Іваничівського району Волинської області, яке входить до складу Литовезької об`єднаної територіальної громади.

Під час цього, у сільського голови ОСОБА_4 виник умисел на незаконнезаволодіння грошовимикоштами громадянина ОСОБА_6 шляхом обману.

Так,під часзустрічі 11.06.2019в кафе «Сніжинка» в м. Луцьку ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 світлокопії паспортів, ідентифікаційних кодів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та написані ними заяви, а також заяву від свого імені на розробку проектів із землеустрою з передачею в оренду п`яти земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га кожна, що знаходяться в с. Заболотці Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Під час вищевказаної зустрічі ОСОБА_4 , на запитання ОСОБА_6 чи буде достатньо коштів в розмірі 1500 доларів США для подальшої співпраці без перешкод, зокрема, проведення сесії (позачергової), для того, щоб депутати проголосували позитивно, шляхом обману, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, вказаного не заперечив, усвідомлюючи, що не має наміру скликати позачергову сесію для вирішення цього питання, а також те, що вказане питання вирішується колегіально, на засіданні земельної комісії та сесії сільської ради, та самостійність прийняття такого рішення депутатами. При цьому ОСОБА_4 достовірно знав, що депутати проголосують позитивно за виділення земельної ділянки інвестору, позаяк це є економічно вигідно для громади, однак замовчував цю інформацію, підкреслюючи особисту значимість у вирішенні цього питання у розмовах з ОСОБА_6 при зустрічах, що відбулися 26.06.2019 року, 11.07.2019 року, 06.08.2019 року, 22.08.2019 року, у зв`язку з чим у ОСОБА_6 виникло розуміння у необхідності надання ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 1500 доларів США за позитивне вирішення питання про виділення земельної ділянки.

22.08.2019, близько 12 години 14 хвилин, у м. Луцьку, на площі Київський майдан, 9, під час чергової зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_4 , останній передав першому рішення Литовезької сільської ради за № 28/22, №28/23, №28/24, №28/26, № 28/27 від 14.08.2019 про надання дозволів на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 для городництва в с.Заболотці Іваничівського району Волинської області, площею по 2 га, кожна.

29.08.2019, орієнтовно о 12 годині 50 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області, що знаходиться за адресою: с. Литовеж, вул. Володимира Якобчука, 11, Іваничівського району Волинської області, діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, одержав від ОСОБА_6 , шляхом обману, кошти у вигляді імітаційних грошових коштів в сумі 1500 доларів США, взявши їх правою рукою та поклавши в газету, яку мав із собою, знаючи, що рішення сесією Литовезької сільської ради про надання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 про надання їм дозволів на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, орієнтовною площею по 2 га, кожному, для городництва, терміном на 25 років, за межами с. Заболотці Литовезької сільської ради, уже прийняті, знаходяться в ОСОБА_6 та вказані особи можуть вчиняти дії щодо розроблення таких проектів та здійснення господарської діяльності.

Після отримання коштів ОСОБА_4 був одразу викритий працівниками правоохоронних органів, що позбавило можливості ОСОБА_4 розпорядитися зазначеними грошима.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 190 КК України.

Під час змагального судового процесу сторони в правових та логічних формах висунули власні версії подій, які на їх думку, мали місце та висловилися щодо юридично значущих обставин даного кримінального провадження.

Стороною обвинувачення, з огляду на обвинувальний акт, ОСОБА_4 інкримінується те, що він, будучи згідно з рішенням Литовезької територіальної виборчої комісії Волинської області №1 від 14.12.2016 обраним сільським головою за результатами виборів сільського голови Литовезької об`єднаної територіальної громади, та відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинив наступне.

Зокрема, на початку травня 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 звернувся до сільського голови Литовезької об`єднаної територіальної громади Іваничівського району Волинської області ОСОБА_4 з приводу отримання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для вирощування плодово-ягідних рослин, загальною площею 10 гектарів.

В ході спільного огляду ОСОБА_4 та ОСОБА_6 земельних ділянок, ними вибрано земельну ділянку в с. Заболотці Іваничівського району Волинської області, яке входить до складу Литовезької об`єднаної територіальної громади.

Під час цього, у сільського голови ОСОБА_4 виник умисел на отримання неправомірної вигоди, з метою реалізації якого та втілення своїх злочинних намірів, розробив схему виділення земельної ділянки ОСОБА_6 в оренду, без проведення земельних торгів, а шляхом незаконного оформлення земельних ділянок по 2 гектари на підставних фізичних осіб.

У подальшому, ОСОБА_4 ,діючи впродовження свогозлочинного плану,повідомив ОСОБА_6 про можливістьвиділення земельнихділянок,без проведенняземельних торгів,шляхом оформленняна підставнихфізичних осібта запропонувавйому підшукатилюдей,які бпогодилися написати заяви на виділення земельних ділянок в розмірі по 2 га кожна, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які в подальшому не претендували на них.

Після цього, ОСОБА_6 , на виконання умов ОСОБА_4 , підшукав наступних осіб - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які погодилися допомогти ОСОБА_6 та написати заяви на виділення земельних ділянок на вищевказаних умовах.

ОСОБА_4 11.06.2019 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_6 та повідомив, що він планує бути в м. Луцьку, а тому їм необхідно буде зустрітися, щоб обговорити деталі виділення йому земельних ділянок.

В той самий день, в обідню пору, ОСОБА_4 знову зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_6 та повідомив, що він вже в м. Луцьку, а тому вони можуть зустрітися в кафе "Сніжинка", що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 8а.

Під час вищевказаної зустрічі 11.06.2019 ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 світлокопії паспортів, ідентифікаційних кодів, написані заяви від імені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також заяву від свого імені на розробку проектів із землеустрою з передачею в оренду п`яти земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га кожна, які знаходяться в с. Заболотці Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Крім цього, під час вищевказаної зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що він готовий йому посприяти у вищевказаному питанні по виділенню земельної ділянки та протягом місяця організує і забезпечить проведення сесії щодо прийняття рішення про поділ вказаних земельних ділянок по 2 га гектари кожна, передачі її в довгострокову оренду, а також, що він сам особисто, як сільський голова, буде голосувати за прийняття цього рішення, за умови надання йому в якості неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 1500 доларів США.

Таким чином, ОСОБА_4 , використовуючи своє службове становище, що проявилося у використанні своїх повноважень сільського голови, створив умови, за яких ОСОБА_6 змушений був погодитися на надання йому грошових коштів в сумі 1500 доларів США в якості неправомірної вигоди, для досягнення мети - одержання земельних ділянок у користування, оскільки був переконаний в наявності реальної небезпеки своїм правам та інтересам.

Сільський голова ОСОБА_4 , отримавши від ОСОБА_6 необхідний пакет документів, а саме: заяви, світлокопії паспортів та ідентифікаційних кодів привіз їх в Литовезьку сільську раду, де залишив на робочому столі в діловода даної сільської ради ОСОБА_11 для проведення реєстрації, яка вказані заяви зареєструвала в журналі реєстрації скарг, заяв та пропозицій Литовезької сільської ради, а саме: заява ОСОБА_10 зареєстрована 31.05.2019 за № Г-149, заява ОСОБА_7 зареєстрована 31.05.2019 за № В-145, заява ОСОБА_12 зареєстрована 31.05.2019 за № Р-146, заява ОСОБА_9 зареєстрована 31.05.2019 за № 0-148, заява ОСОБА_6 зареєстрована 31.05.2019 за №О-147.

Після цього, діловодом ОСОБА_11 на кожну заяву підготовлені реєстраційно-контрольні картки, в які внесені дані про те, що вищевказані заяви, за резолюцією сільського голови ОСОБА_4 , розписуються для виконання на начальника відділу у сфері земельних відносин Литовезької сільської ради ОСОБА_13 .

В подальшому, діловодом ОСОБА_11 , згідно резолюцій сільського голови ОСОБА_4 , заяви із додатками передані для розгляду начальнику відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Литовезької сільської ради ОСОБА_13 .

У подальшому, сільський голова ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисливу мету, спрямовану на отримання неправомірної вигоди, надав усну вказівку ОСОБА_13 винести питання про виділення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на розгляд засідання постійної комісії Литовезької сільської ради з питань земельних відносин, будівництва, інфраструктури, житлово-комунального господарства, природних ресурсів та екології Литовезької сільської ради, а також на сесію цієї сільської ради.

При цьому, сільський голова ОСОБА_4 вказав ОСОБА_13 , який не був обізнаний із злочинним умислом першого, щоб останній доповів на засіданні комісії та сесії сільської ради з вказаного питання та рекомендував надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок в оренду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства, площею по 2 га кожна.

У подальшому, 20.06.2019 ОСОБА_13 , за вказівкою сільського голови ОСОБА_4 , заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 винесені на розгляд засідання постійної комісії Литовезької сільської ради з питань земельних відносин, будівництва, інфраструктури, житлово-комунального господарства, природних ресурсів та екології, де прийнято рішення рекомендувати сесії сільської ради надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо виділення земельних ділянок в оренду вищевказаним громадянам.

На сесії Литовезької сільської ради 21.06.2019 розглянуто заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, в ході даної сесії сільської ради з вищевказаних питань по кожній заяві окремо доповідав начальник відділу у сфері земельних відносин Литовезької сільської ради ОСОБА_13 , який, за вказівкою сільського голови ОСОБА_4 , рекомендував прийняти рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, щодо виділення земельних ділянок в оренду вищевказаним громадянам.

Крім цього, на даній сесії сільської ради був присутній сільський голова ОСОБА_4 , який теж висловлювався за те, щоб прийняти рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо виділення земельних ділянок в оренду для ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та, використовуючи свій авторитет сільського голови, показуючи приклад, особисто відкрито проголосував за прийняття даного рішення.

В результаті чого, 21.06.2019 на сесії Литовезької сільської ради прийняті рішення за № 27/27, №27/28, №27/29, №27/30, № 27/31 про надання дозволів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення особистого селянського господарства, площею по 2 га кожному.

Вищевказані рішення того ж дня підписані сільським головою ОСОБА_4 та завірені круглою гербовою печаткою Литовезької сільської ради.

У подальшому, під час чергової зустрічі 26.06.2019, близько 14 години 19 хвилин, ОСОБА_6 із сільським головою ОСОБА_4 , яка відбувалася в м. Луцьку, площа Київський майдан, 9, останній надав ОСОБА_6 витяги рішень сільської ради за № 27/27, №27/28, №27/29, №27/30 та № 27/31 від 21.06.2019 про надання дозволів на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства, площею по 2 га кожна.

Під час виготовлення ОСОБА_6 землевпорядної документації на вищевказаних громадян у проектній організації ПФ «Реформатор», директор ОСОБА_14 повідомив останньому, що передача в оренду земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства згідно із ст. 134 Земельного кодексу України можлива лише при умові прийняття ними участі на конкурентних засадах у земельних торгах.

У зв`язку з цим, 05.08.2019, близько 17 години 50 хвилин, під час: чергової зустрічі ОСОБА_6 із сільським головою ОСОБА_4 , яка відбувалася на автостанції, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, 39, ОСОБА_4 повідомив, що буде скликана позачергова сесія сільської ради, де попереднє рішення буде скасовано, а прийнято нові рішення про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для городництва.

При цьому, в ході даної розмови ОСОБА_6 запитав сільського голову ОСОБА_4 , чи не будуть з даного приводу задавати запитання депутати, однак останній запевнив, що все буде добре, так як він їм все пояснить.

У подальшому, невстановленими службовими особами відділу земельних відносин комунальної власності, містобудування, архітектури соціально-економічного розвитку та інвестицій підготовлені заяви від імені громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та самого ОСОБА_6 про скасування рішень сесії сільської ради за № 27/27, №27/28, №27/29, №27/30, № 27/31 від 21.06.2019 про надання дозволів на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення особистого селянського господарства в с. Заболотці Іваничівського району, а також про надання дозволу на розробку проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду вже для городництва в с. Заболотці Литовезької сільської ради Іваничівського району, площею 2 га кожна.

Вищевказані заяви ОСОБА_4 надав для організації розгляду начальнику відділу Литовезької сільської ради ОСОБА_13 та дав усну вказівку останньому повторно винести питання про виділення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на розгляд засідання постійної комісії Литовезької сільської ради з питань земельних відносин, будівництва, інфраструктури, житлово-комунального господарства, природних ресурсів та екології Литовезької сільської ради, а в подальшому і на сесію сільської ради.

При цьому, Литовезький сільський голова ОСОБА_4 вказав ОСОБА_13 , який не був обізнаний із злочинним умислом останнього, щоб він повторно доповів на засіданні комісії, яку очолює ОСОБА_15 , та на сесії Литовезької сільської ради з вказаного питання, а також рекомендував присутнім надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо виділення земельних ділянок в оренду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , для ведення городництва, а попередні рішення скасувати.

ОСОБА_13 09.08.2019, діючи за вказівкою Литовезького сільського голови ОСОБА_4 , заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 повторно виніс на розгляд постійної комісії Литовезької сільської ради з питань земельних відносин, будівництва, інфраструктури, житлово-комунального господарства, природних ресурсів та екології, де прийнято рішення рекомендувати сесії Литовезької сільської ради надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо виділення земельних ділянок в оренду вищевказаним громадянам для городництва.

Після цього, 12.08.2019 начальник відділу ОСОБА_13 вищевказані заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 приніс до діловода Литовезької сільської ради ОСОБА_11 для їх реєстрації, яка вказані заяви зареєструвала в журналі реєстрації скарг, заяв та пропозицій Литовезької сільської ради.

Так, заява ОСОБА_10 зареєстрована за № Г-213, заява ОСОБА_7 зареєстрована за № В-212, заява ОСОБА_12 зареєстрована за № Р-211, заява ОСОБА_9 зареєстрована за № 0-214, заява ОСОБА_6 зареєстрована за № О-215 від 12.08.2019.

Після реєстрації діловодом ОСОБА_11 вищевказаних заяв, вони були повернуті начальнику відділу ОСОБА_13 .

У подальшому, 14.08.2019 на сесії Литовезької сільської ради розглянуто заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 про скасування попереднього рішення та надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення городництва.

При цьому, в ході даної сесії сільської ради з вищевказаних питань знову доповідав начальник відділу Литовезької сільської ради ОСОБА_13 , який за вказівкою Литовезького сільського голови ОСОБА_4 , повторно рекомендував прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду вищевказаним громадянам, вже для ведення городництва.

Крім цього, на даній сесії сільської ради теж був присутній Литовезький сільський голова ОСОБА_4 , який теж висловлювався за те, щоб прийняти рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо виділення земельних ділянок в оренду для ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 для ведення городництва та, використовуючи свій авторитет сільського голови, показуючи приклад, повторно відкрито проголосував за прийняття даних рішень.

В результаті чого, 14.08.2019 на сесії Литовезької сільської ради за №28/21 прийнято рішення про скасування попередніх рішень сільської ради за № 27/27, №27/28, №27/29, №27/30, № 27/31 від 21.06.2019 про надання дозволів на виготовлення проектів із землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , площею по 2 га, кожна, а також одночасно за № 28/22, №28/23, №28/24, №28/26, № 28/27 прийнято рішення про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок вищевказаним особам в оренду для городництва в с. Заболотці Іваничівського району, площею по 2 га, кожна.

Після цього, 22.08.2019, близько 12 години 14 хвилин, у м. Луцьку, на площі Київський майдан, 9, під час чергової зустрічі ОСОБА_6 з Литовезьким сільським головою ОСОБА_4 , останній передав першому рішення цієї сільської ради за № 28/22, №28/23, №28/24, №28/26, № 28/27 від 14.08.2019 про надання дозволів на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 для городництва в с.Заболотці Іваничівського району Волинської області, площею по 2 га, кожна.

При цьому, там же на місці, вищевказані рішення, які вже були завірені гербовою печаткою Литовезької сільської ради, були в присутності ОСОБА_6 особисто підписані ОСОБА_4 , як сільським головою даної сільської ради.

Крім цього, в ході цієї зустрічі між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обумовлено, що оскільки рішення вже прийнято і з другим рішенням про затвердження проектів проблем не буде, а тому ОСОБА_6 повинен на наступному тижні заїхати до ОСОБА_4 та передати останньому в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 1500 доларів США.

У подальшому, 29.08.2019, близько 12 години 12 хвилин, Литовезький сільський голова ОСОБА_4 , попередньо домовившись по мобільному телефону з ОСОБА_6 про зустріч на АЗС "ОККО", яка знаходиться по вул. Чехова, 2, м. Нововолинськ Волинської області, з метою не бути задокументованим та викритим під час отримання від останнього неправомірної вигоди, оскільки усвідомлював протиправність своїх дій та припускав, що вони можуть документуватися зі сторони правоохоронних органів, прибув раніше домовленого часу на визначене місце для того, щоб переконатися у відсутності там підозрілих осіб, які б могли являтися працівниками правоохоронних органів.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму власному автомобілі марки "Ford Scorpio", проконтролював прибуття ОСОБА_6 на автозаправну станцію, спостерігаючи чи не прибули за ним якісь інші автомобілі, в яких можуть бути працівники правоохоронних органів, вийшов з власного автомобіля, пройшовся біля автомобіля, де знаходився ОСОБА_6 , перевіряючи, чи не буде він в цей момент затриманий, сів у власний автомобіль та поїхав до сільської ради, щоб переконатися, чи не поїдуть за ним інші автомобілі.

Після цього, 29.08.2019, приблизно о 12 годині 50 хвилин, Литовезький сільський голова ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні Литовезької сільської ради Іваничівського району, Волинської області, що знаходиться за адресою: с. Литовеж, вул. Володимира Якобчука, 11, Іваничівського району Волинської області, діючи умисно, протиправно переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді імітаційних грошових коштів в сумі 1500 доларів США, за вчинення дій в межах наданої влади з використанням службового становища, спрямованих на виділення в оренду земельних ділянок заявнику на підставних осіб на вищезгаданих умовах.

При цьому, ОСОБА_4 , перебуваючи в тому ж місці, з метою не бути задокументованим та викритим під час отримання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди, оскільки усвідомлював протиправність своїх дій та припускав, що вони можуть документуватися зі сторони правоохоронних органів, однак переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, не відмовився від свої злочинних намірів, а пройшовся по коридорах Литовезької сільської ради з метою переконатися, що немає поблизу сторонніх осіб, які б могли являтися працівниками правоохоронних органів, завів ОСОБА_6 до актового залу Литовезького будинку культури, що знаходиться в одному приміщенні з Литовезькою сільською радою, де отримав грошові кошти в якості неправомірної вигоди, а саме: імітаційні грошові кошти в сумі 1500 доларів США, взявши їх правою рукою та поклавши в газету, яку спеціально для цього взяв із собою.

Після отримання неправомірної вигоди Литовезький сільський голова ОСОБА_4 викритий працівниками правоохоронних органів.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України як умисні дії, що виразились в проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

В ході судового розгляду здобуті наступні докази з показань учасників судового провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не визнав та надав покази про те, що навесні 2019 року до нього підійшов знайомий йому ОСОБА_16 та запитав чи може до нього підійти особа - підприємець, яка має намір здійснювати господарську діяльність на території ради, він не заперечив та через деякий проміжок часу вони приїхали разом. Він закликав землевпорядника і ОСОБА_16 представив йому ОСОБА_17 , як такого, що займається сільськогосподарським виробництвом, володіє технікою, та запитав чи не має у них на окраїні села будинку, що перебуває на балансі сільської ради, позаяк він займається купівлею-продажем техніки, приміщення необхідне йому для здійснення господарської діяльності, провокували на вчинення незаконних дій. Він одразу відмовив та запропонував купити такий будинок у приватних осіб, вони разом оглянули цей будинок, однак ця пропозиція не була їм цікава. Орієнтовно через місяць ОСОБА_16 та ОСОБА_6 знову приїхали до нього, пояснивши, що їм потрібно земельну ділянку для вирощування лохини у зв`язку з наявністю угоди (домовленості) з поляками, які, за пред`явлення документів на землю, будуть сприяти ОСОБА_6 у здійсненні цього виду господарської діяльності. Вони одразу пропонували кошти - 1500 дол США за виділення землі, він відмовився, зазначивши, що йому потрібно, щоб працювали люди в громаді, позаяк розумів, що садівництво передбачає залучення робочої сили. Надалі питанням щодо пошуку земельної ділянки, її огляду він не займався, це робив землевпорядник, староста. Було знайдено земельну ділянку в с. Заболотці, яка підходила для вирощування лохини. Питання щодо виділення земельної ділянки вирішувалось на черговій сесії сільської ради, однак виділялося частинами в передбачений законом спосіб, позаяк для виділення земельної ділянки повністю необхідним було проведення аукціону, а ОСОБА_6 наполягав на відсутності такого часу, позаяк йому поляки мають надати садженці. При цьому він не настоював щодо виділення цієї земельної ділянки частинами, це питання вирішувалось шляхом консультацій. На сесії сільської ради він не виступав, доповідав по цьому питанню землевпорядник ОСОБА_13 , який зазначив, що є інвестор, який має намір вести господарську діяльність. Всі депутати погодились на виділення землі, розуміючи можливість надходжень до бюджету та створення робочих місць та проголосували одноголосно "за" по даному питанню. Однак, отримавши рішення сесії, ОСОБА_6 мав звернутись до землевпорядної організації для оформлення цих земельних ділянок, де було вказано, що ці земельні ділянки мають бути виділені в оренду не для ведення особистого селянського господарства, а для городництва, у зв`язку з чим виникла необхідність у зміні рішення сесії. На наступному засіданні сесії землевпорядник пояснив депутатам вказане питання, заперечень не поступило, всі проголосували за позитивне вирішення цього питання та виділення земельних ділянок в оренду для городництва. Він, виїжджаючи для виконання своїх службових обов`язків до Волинської обласної державної адміністрації, передав ОСОБА_6 вказані рішення сесії сільської ради. Зазначив, що ОСОБА_6 неодноразово викликав його на зустріч, вони двічі зустрічалися в м. Луцьку в кафе, одного разу в кафе "Сніжинка", де він перебував із сином. ОСОБА_6 намагався налагодити довірливі відносини з ним, часто дзвонив, розповідав про свою діяльність, однак він ніколи не зазначав ОСОБА_6 про необхідність надати кошти, нічого не писав і не говорив, він увесь час його провокував, зазначав, що продав техніку та про наявність у нього коштів. Після отримання рішень ОСОБА_6 намагався зустрітися з ним, дуже часто телефонував. 29.08.2019 року він приїхав до сільської ради, ходив за ним, посеред чого листоноша передала йому газети. Вони зайшли в актовий зал, розмовляли з приводу техніки, після чого ОСОБА_6 йому подякував, простягнув руку для рукостискання, в той час ОСОБА_6 в газету всунув йому згорток коштів - доларів США. Він не встиг зорієнтуватися, вийшов за ним, де йому одразу до голови приклали пістолет, він підняв руки догори, тому газета з коштами, барсетка впали на підлогу. Кошти були вилучені, також вилучений його телефон, захисника збезпечено не було, він надавав пояснення, однак після цього його відпустили. На наступний день він звернувся до поліції з приводу вчинення відносно нього провокації зі сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , однак у всіх його зверненнях було відмовлено. Зазначає, що він ні з ким не говорив, будь яким чином ні на кого не впливав при вирішенні питання виділення землі ОСОБА_6 та іншим. Питання залучення інвестора було корисним для громади, коштів у бюджеті не було, тому він і спілкувався з ОСОБА_6 , при цьому розуміючи, що питання виділення землі вирішиться позитивно. Пізніше йому стало відомо, що ОСОБА_6 не мав ні коштів, ні техніки для ведення аграрного бізнесу, земельна ділянка в подальшому не використовувалася за призначенням.

Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, висновках експертів, показаннях свідків, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.

Так, свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що працювала провідним спеціалістом у Литовезькій сільській раді, звільнилася в листопаді 2020 року, була депутатом цієї ради з 2016 по 2020 роки, членом бюджетної комісії, земельними питаннями займалася земельна комісія, представляв дані питання на сесії начальник цієї комісії ОСОБА_13 . Щодо виділення земельної ділянки, зокрема, ОСОБА_6 було дві сесії, за які вона проголосувала позитивно, з приводу такого голосування ніхто на неї не тиснув, попередньо ніхто з нею не говорив. Депутати цікавалися, для яких потреб необхідно людям виділення цієї землі, було пояснено, що особа має намір займатися ягідництвом, вона розуміла, що це економічно вигідно для громади, передбачає наповнення бюджету. Зазначила, що заяву від особи, яка бажає отримати земельну ділянку, приймає діловод, в подальшому документи передаються на розгляд земельної комісії.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що був депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки, було повідомлено, що особа має намір взяти в оренду землю для вирощування лохини, це питання вирішувалося на сесії сільській раді, обговорювалося депутатами та було прийнято рішення виділити земельні ділянки, він особисто проголосував позитивно за вирішення цього питання, позаяк це буде вигідно для громади. Спочатку голосують депутати, потім голова сільської ради. Ніхто на нього не впливав та не чинив тиску при прийнятті цього рішення.

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що був депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки, входив до складу земельної комісії, на засіданні цієї комісії доповідав начальник комісії ОСОБА_13 та повідомляв, що є особи, які мають намір взяти землю в оренду для вирощування лохини на території сільської ради, всі розуміли, що це передбачає надходження до бюджету у виді орендної плати, а тому позитивно проголосували за вирішення цього питання, як на комісії, так і на сесії. На сесії всі земельні питання доповідає ОСОБА_13 , озвучує подані заяви громадян, це питання обговорювали депутати, вирішили надати землю. Сільський голова на засіданні комісії не був присутній, на сесії не виступав. На нього особисто ОСОБА_4 не впливав та не чинив будь якого тиску при прийнятті цього рішення, за яке він голосував позитивно.

Свідок ОСОБА_21 пояснив, що входив до складу земельної комісії, був її членом та секретарем, депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки, по виділенню земельної ділянки Огарі та іншим, площею 10 га, доповідав ОСОБА_13 , зазначив, що це особи з м. Луцька, мають намір вирощувати лохину на території їх громади, будь яким чином ОСОБА_13 не тиснув на членів комісії, ОСОБА_4 не було на засіданні комісії. Вони обговорювали це питання, були оглянуті заяви громадян, земельна ділянка була вільною, засміченою, пустувала, ніким не оброблялася, тому ні в кого заперечень з приводу надання земельної ділянки на комісії не було, а тому це питання було вирішено позитивно.

Свідок ОСОБА_22 зазначив, що був депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки, входив до складу земельної комісії, в с. Заболотці виділялась земля, люди хотіли взяти під вирощування лохини, обговорювали це питання, доповідав ОСОБА_13 як звичайно, ніхто не тиснув та не впливав на членів комісії. Оскільки земля була вільна, не оброблялася, було вирішено надати таку землю в оренду, позаяк це передбачало надходження до бюджету. ОСОБА_4 не було на засіданні земельної комісії, сільський голова будь яким чином не впливав та не тиснув на нього при прийнятті цього рішення.

Свідок ОСОБА_23 пояснив, що є депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 рік по даний час, є членом земельної комісії. Не пам`ятає, хто доповідав по виділенню земельних ділянок Огарі та іншим, що виділялась на п`ять осіб, по 2 га кожному, на комісії були заяви цих осіб. На засіданні комісії обговорювалось це питання, було вирішено, що було б добре, якби на території громади вирощувалась лохина, що передбачало б створення робочих місць, позаяк ця земельна ділянка не оброблялася та була занедбана. Він особисто позитивно голосував за вирішення цього питання позитивно. ОСОБА_4 на нього ніколи не впливав та не тиснув при вирішенні будь яких питань, в тому числі і цього питання. Сільський голова не вирішує цих питань одноособово, він лише підписує рішення сесії. Зазначив, що особи, яким було виділено земельні ділянки, в подальшому не виготовляли проектів із землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок, не використовували їх за призначенням, а тому пізніше рішення про виділення їм земельних ділянок в оренду були скасовані.

Свідок ОСОБА_15 показав, що є депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 рік по даний час, є головою земельної комісії. На земельній комісії всі питання зачитував ОСОБА_13 , який був начальником земельного відділу, куди надходили заяви громадян по земельних питаннях, після чого ці питання виносяться на засідання земельної комісії, а потім сесії. По питанню виділення земельних ділянок ОСОБА_6 та іншим було засідання земельної комісії, на якому як звичайно доповідав ОСОБА_13 , який пояснив, що є люди, які хочуть вирощувати лохину на території громади, було обговорено розташування цієї земельної ділянки, те, що вона більше 20 років ніким не оброблялась, тому це питання вирішено однозначно позитивно, позаяк це вигідно для територіальної громади. Ні ОСОБА_13 , ні ОСОБА_4 ніяким чином не впливали на нього при вирішенні цього питання, за яке він проголосував позитивно і на комісії і на сесії.

Свідок ОСОБА_24 пояснив, що був депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки, входив до складу земельної комісії, питання виділення земельної ділянки для вирощування лохини розглядалось на засіданні земельній комісії, однак він не був присутній на цьому засіданні. Це питання виносилось на розгляд сесії сільської ради, доповідав по цьому питанню ОСОБА_13 , ніхто не був проти, щоб в громаду зайшов інвестор. Ніхто на нього будь яким чином не впливав та не тиснув при вирішенні цього питання, за яке він голосував позитивно.

Свідок ОСОБА_25 зазначила, що була депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки, на засідання сесії виносилось питання щодо виділення земельної ділянки інвестору, який має намір вирощувати лохину. Ніхто не був проти позитивного вирішення цього питання, в тому числі і вона, позаяк це є позитивно для громади. Ніхто, в тому числі ОСОБА_4 , на неї не впливав. Деталей вирішення цього питання не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_26 пояснив, що був депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки, входив до складу бюджетної комісії, на сесії сільської ради ОСОБА_4 повідомив, що є інвестор, який хоче вирощувати лохину. Земля, що виділялася, була придатна для вирощування цієї культури. Депутати, в тому числі він, вирішили позитивно за виділення землі, позаяк це передбачало б надходження до бюджету орендної плати. ОСОБА_4 ніколи на нього не впливав і не тиснув при вирішення будь яких питань, в тому числі і цього. Він самостійно прийняв це рішення. Також він був очевидцем зустрічі ОСОБА_4 з ОСОБА_6 біля будівлі Волинської ОДА в м. Луцьку, куди вони із сільським головою приїхали по робочих питаннях. ОСОБА_4 постійно телефонував ОСОБА_6 . Коли вони завершили свої справи, біля будівлі ОДА вони зустрілися з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 при ньому дав йому рішення другої сесії про виділення земельних ділянок остаточні та зазначив, що вони можуть займатися відповідною діяльністю. Після чого ОСОБА_6 запропонував йому відійти в сторону та вони невдовгий проміжок часу спілкувалися недалеко від нього, деталі розмови він не чув.

Свідок ОСОБА_27 пояснив, що є депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по даний час, перебував в складі бюджетної комісії. Традиційно по земельних питаннях на сесії сільської ради доповідає ОСОБА_13 . Пам`ятає, що обговорювалось питання виділення 10 га землі в с. Заболотці для вирощування лохини, жителем якого він є, ніхто не був проти залучення коштів та надання земельної ділянки інвестору, він теж голосував позитивно. Таке рішення приймає сесія, будь якої вигоди для сільського голови особисто не має при прийнятті такого рішення, лише наповнення бюджету громади. ОСОБА_4 ніяким чином не впливав на нього при прийнятті такого рішення.

Свідок ОСОБА_28 пояснив, що був депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки. Пам`ятає, що на двох засіданнях сесії сільської ради вирішувалось питання про надання земельної ділянки інвестору для вирощування лохини, площею 10 га, декільком особам. Доповідав по цьому питанню ОСОБА_13 , а також голова сільської ради ОСОБА_4 пояснив, що це може позитивно вплинути на розвиток громади. Заперечень під час обговорення не виникало, всі позитивно голосували за вирішення цього питання, в тому числі і він. Ніхто будь яким чином не впливав на нього при прийнятті цього рішення.

Свідок ОСОБА_29 пояснив, що був депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки. Пам`ятає, що голосував позитивно по питанню за виділення землі інвестору для вирощування лохини. Доповідав по цьому питанню ОСОБА_13 , пояснював по тій ситуації, депутати обговорювали це питання. Ніхто, в тому числі ОСОБА_4 , на нього не впливав при прийнятті цього рішення.

Свідок ОСОБА_30 показав, що був депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки, перебував у земельній комісії. Пам`ятає, що виділяли землю особам для вирощування лохини, доповідав ОСОБА_13 , це питання обговорювалось на земельній комісії, а потім на сесії. Ніхто на нього не тиснув при вирішення цього питання, за яке він проголосував позитивно, позаяк це економічно вигідно для громади.

Свідок ОСОБА_31 пояснив, що був депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки, виділення землі у громаді проводиться чесно і прозоро, на засіданні земельної комісії та сесії сільської ради. Доповідав на сесіях землевпорядник ОСОБА_13 . Ніхто на нього не тиснув і не впливав, він проголосував позитивно, у нього навіть сумніву не було у такому рішенні, позаяк всі були тільки за те, щоб інвестор прийшов та земля використовувалась на благо громади. Староста казав йому, що інвестор брав проби землі і вона була придатна для вирощування лохини.

Свідок ОСОБА_32 зазначив, що був депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки. Пояснив, що голосував позитивно за надання інвестору земельної ділянки для вирощування лохини, позаяк це вигідно для громади. Це питання обговорювалось на сесії. ОСОБА_4 чи будь яка інша особа ніяким чином не впливали на нього при вирішенні цього питання.

Свідок ОСОБА_33 пояснив, що був депутатом Литовезької сільської ради. Він голосував позитивно за виділення земельної ділянки ОСОБА_6 для вирощування лохини. ОСОБА_4 на нього не впливав, ніякого тиску не було. Земля не використовувалась, не була цінною для громади, а тому депутати були тільки за використання землі, що передбачало надходження коштів до бюджету.

Свідок ОСОБА_34 показала, що була депутатом Литовезької сільської ради в період з 2016 по даний час. Пояснила, що був інвестор, що було дуже важливо для громади. Голосувала позитивно за надання земельної ділянки, доповідав по тому питанню ОСОБА_13 , чогось особливого, будь якого тиску на неї не було. ОСОБА_4 чи будь яка інша особа ніяким чином не впливали на неї при вирішенні цього питання, все йшло по процедурі як завжди.

Свідок ОСОБА_35 зазначив, що працює головним спеціалістом земельного відділу Литовезької сільської ради. До сільської ради звернулася особа, а саме ОСОБА_6 із питанням виділення землі для вирощування лохини, площею 10 га. До його обов`язків входить отримання заяв від громадян. Він заповнював від громадян заголовок заяв про виділення землі під городництво, відповідно до долучених паспортів і кодів, заніс на реєстрацію, бо необхідно було швидко це зробити, оскільки мало бути засідання комісії. Ніхто йому вказівок щодо вчинення таких дій не давав. Бачив ОСОБА_6 в той день, коли затримували ОСОБА_4 , він був в секретаря, хотів отримати копії заяв. Він зазначив, що заяви лежать в папці, де лежать заяви, що підлягають розгляду на земельній комісії.

Свідок ОСОБА_36 показав, що працює старостою Заболотцівського старостинського округу Литовезької сільської ради. Зазначив, що до нього телефонував сільський голова ОСОБА_4 , сказав, що мають приїхати інвестори, мають намір садити лохину. Потім зателефонував землевпорядник ОСОБА_13 , сказав, що є дві земельні ділянки, які попросив показати інвестору. Приїхали останні, подивилися першу земельну ділянку, зазначили, що їм вона підходить, позаяк там є рів з водою, мали намір ще купити будинок біля цієї земельної ділянки та вести господарську діяльність. Земельна ділянка не використовувалася за призначенням. Всі були зацікавлені у передачі земельної ділянки в оренду, позаяк це економічно вигідно для громади. Ніякої вигоди особисто у ОСОБА_4 при вирішенні цього питання не було.

Свідок ОСОБА_37 пояснила, що працювала секретарем Литовезької сільської ради в період з 2016 по 2020 роки. Зазначила, що по земельних питаннях особа подає до сільської ради заяву, яка реєструється діловодом, в подальшому передається на земельну комісію, яка рекомендує, голосувати чи ні, і чи є певні зауваження, надалі питання виноситься на сесію сільської ради. Зразки заяв є на сайті ради, в вільному доступі. Питання щодо надання земельних ділянок ОСОБА_6 вирішувалось на сесії ради двічі, позаяк спочатку землі були надані в оренду цим особам для ведення ОСГ помилково, тому землевпорядник ОСОБА_13 запропонував виправити цю помилку, попередні рішення були скасовані та вирішено надати земельні ділянки в оренду для ведення городництва. Будь які земельні питання вирішує землевпорядник, готує проєкти рішення на сесію. Одного дня, точної дати не пам`ятає, в кабінет зайшов ОСОБА_6 і вона зазначила йому, щоб він підписав заяви для ведення городництва, що він і зробив. Перші заяви були підписані і зареєстровані діловодом. На сесії голосують всі разом, в тому числі і голова сільської ради. Її ніхто не просив щодо сприяння по виділенню земельних ділянок ОСОБА_6 та іншим. Всі розуміли, що бюджет громади малий, а тому будь які інвестиції в громаду села це є економічно вигідно для громади, ніхто з депутатів навіть під сумнів не ставив позитивне вирішення цього питання, а саме: надання особам земельної ділянки для вирощування лохини, оскільки це передбачало надходження до бюджету коштів від оренди землі. Будь якої вигоди для ОСОБА_4 від цього не має. В подальшому особами, яким було виділено землю, будь якої діяльності на ній не здійснювалося, а тому рішення були пізніше скасовані.

Свідок ОСОБА_11 показала, що працює начальником загального організаційного відділу Литовезької сільської ради. Заяви по земельних питаннях подаються у сільській раді зазвичай до земельного відділу, особи пишуть заяви, які надаються їй чи іншій особі, яка її заміняє, на реєстрацію, голова накладає резолюцію, хто їх має розглядати. Всі заяви по земельних питаннях передаються на земельну комісію, а згодом на вирішення сесії сільської ради. Заяви по виділенню земельних ділянок для ведення ОСГ ОСОБА_6 та іншим вона реєструвала, вони були підписані. ОСОБА_38 з земельного відділу їх приніс. Позаяк сільського голови ОСОБА_4 на той час не було на місці, вона передала ці заяви без його резолюції на земельну комісію. Другі заяви від цих громадян для ведення городництва були у неї столі, вона не знає, хто їх приніс. Вона реєструвала ці заяви та передала до земельного відділу, позаяк вони готують проєкти рішень по цих питаннях. Вона не пам`ятає чи були вони підписані. Будь яких вказівок щодо цих заяв вона ні від кого не отримувала. Ці заяви реєструвались в звичайному загальному порядку.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що з ОСОБА_6 зустрічався тричі. Вперше коли вони шукали будинок для купівлі. ОСОБА_39 прибув до приміщення сільської ради із ОСОБА_16 і вони в кабінеті голови сільської ради ОСОБА_4 обговорювали питання щодо виділення земельної ділянки для вирощування лохини. Вони пояснили ОСОБА_6 процедуру отримання земельної ділянки, зокрема, про необхідність написання заяв та їх подачі до сільської ради, які потім передаються на розгляд земельної комісії. Пояснили, що земельні ділянки під садівництво, площею 10 га, так як він мав намір брати, передаються через аукціон, або в оренду для ведення ОСГ, на 5 людей, по 2 га, без аукціону. ОСОБА_6 обіцяв, що буде працювати із створенням робочих місць для місцевих мешканців. При цьому він натякав, що можливо якимось чином можна вплинути на депутатів для позитивного вирішення питання. Втретє тоді, коли вони були з ОСОБА_4 на конференції в м.Луцьку в ресторані "Рест парк", після прийняття рішення сесією сільської ради про виділення земельних ділянок для ведення ОСГ, до них під`їхав ОСОБА_6 по питанню того, що йому відмовляє землевпорядна організація у розробленні проєктів землеустрою, дозвіл на розроблення яких надано сільською радою. Після його консультацій із Держгеокадастром, він сказав ОСОБА_6 , що необхідно написати заяви про відмову від земельних ділянок для ведення ОСГ і написати заяви про виділення земельних ділянок для ведення городництва. Вливу, тиску від ОСОБА_4 щодо сприяння у отриманні земельної ділянки ОСОБА_6 та іншими на нього не було, це питання вирішувалося колегіальним органом. Все вирішувалось в загальному порядку на земельній комісії та сесії сільської ради, він доповідав на комісії та сесії сільської ради по цьому питанню. До подачі заяв він відношення не мав, оскільки заяв він приймає. Заяви по виділенню земельних ділянок для ведення городництва не були підписані, одак були зареєстровані. ОСОБА_4 зазначив, що ці особи підпишуть заяви. Порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок ОСОБА_6 та іншим не було. Особистої вигоди для ОСОБА_4 виділенням цих земельних ділянок не має, лише громаді. Земельна ділянка не використовувалась, як до, так і після її надання.

Свідок ОСОБА_6 показав, що мав намір зайнятися вирощуванням ягід, знав інвесторів з Польщі, які сказали шукати земельну ділянку поближче до кордону для такої діяльності. Спочатку приїхав до ОСОБА_4 із своїм товаришем ОСОБА_16 , при цьому не заперечував, що пропонував кошти обвинуваченому для нормальної співпраці. Далі спілкувався з ОСОБА_4 та землевпорядником з приводу виділення земельної ділянки в сільській раді. Було запропоновано декілька земельних ділянок, які вони оглянули. Одна з них в с. Заболотці підходила для такої діяльності. Він з`ясував, що отримати таку ділянку, площею 10 га, можна через аукціон. Також ОСОБА_4 підсказав, що цю земельну ділянку можна отримати по 2 га, на 5 осіб. У зв`язку з чим він попросив своїх знайомих, а також дружину і вони написали заяви на виділення таких земельних ділянок. ОСОБА_4 сказав йому, що необхідно проводити сесію для виділення цих земельних ділянок та запевнив, що протягом місяця забезпечить проведення сесії та забезпечить, що всі будуть голосувати позитивно. При зустрічі в кав`ярні в центрі м. Луцька він запитав в ОСОБА_4 , яка сума потрібна для того, щоб все було без перешкод, після чого обвинувачений на серветці написав суму 1500. Пізніше в м. Луцьку в червні 2019 року в кафе «Сніжинка» вони зустрілися, ОСОБА_4 був з сином, він передав йому написані заяви та запитав чи буде достатньо цих коштів 1500 доларів США для подальшої співпраці без перешкод (зокрема, проведення сесії (позачергової), для того, щоб депутати проголосували позитивно), ОСОБА_4 вказаного не заперечив. Після цього він почав співпрацювати з правоохоронними органами з приводу вимагання хабара. Пізніше була сесія, прийнято рішення, він звернувся до землевпорядної організації, де йому вказано, що невірно було зазначено цільове призначення землі. Вважав, що таким чином йому уже чиняться перешкоди в отриманні землі. З цього приводу він зустрічався з ОСОБА_4 та землевпорядником біля ресторану «Рест парк», вони сказали, що будуть надалі співпрацювати, а тому було знову зібрано сесію, де уже було вирішено надати землю для городництва. Вони зустрілися біля ОДА, де ОСОБА_4 передав йому рішення сесії, яким надано дозвіл на виготовлення проєктів землеустрою. Він ще запитав чи в силі надання коштів в розмірі 1500 доларів США, ОСОБА_4 зазначив, що депутати будуть голосувати так як потрібно. Надалі вони в телефонному режимі домовилися про наступну зустріч на АЗС «ОККО», під час цієї розмови він озвучував ОСОБА_4 про те, що має привезти кошти. Однак, помітивши там підозрілий транспортний засіб, ОСОБА_4 змінив місце зустрічі, сказавши під`їхати до сільської ради. В приміщенні сільської ради він ще підписав деякі документи, після чого він уже мав можливість займатися господарською діяльністю. ОСОБА_4 почав водити його по кабінетах, взяв ключі від актового залу на першому поверсі, де відбулася передача коштів, які ОСОБА_4 взяв в руки та поклав в газету. Він вийшов з приміщення, після чого ОСОБА_4 викрили. Зазначив, що прямого прохання ОСОБА_4 в отриманні коштів не було, однак з спілкування з ним він розумів необхідність надання коштів для позитивного вирішення питання щодо виділення землі.

Свідок ОСОБА_9 показала, що в травні 2019 року вони з чоловіком хотіли взяти земельну ділянку для вирощування лохини і малини в селі біля м. Нововолинськ. Техніки у них не було, мали намір брати в оренду та оформляти кредит. Чоловік сказав їй і вона надала свої документи, в суть цього питання не вникала. Заяву писала особисто та підписувала. Позаяк фінансування не було, ця господарська діяльність не здійснювалася.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що знайомий з ОСОБА_6 . Він йому запропонував з метою здійснення підприємницької діяльності написати заяву на отримання земельної ділянки в оренду в селі Литовеж біля м. Нововолинська, площею 2 га, на що він погодився. Він особисто написав заяву на виділення земельної ділянки в оренду, надав свої документи, мав брати участь у цій діяльності. Мав бути інвестор з Польщі, а також ОСОБА_6 мав намір отримати кредит на ці цілі. Він особисто в сільській раді не був. ОСОБА_6 не говорив йому, що у нього вимагають неправомірну вигоду.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що до нього звертався громадянин ОСОБА_6 з приводу виготовлення технічної документації із рішенням, що не відповідало земельному законодавству, що стосувалося цільового призначення земельної ділянки. Порадив змінити рішення, привести у відповідність до чинного законодавства або звернутися до іншої фірми.

На підтвердження вини обвинуваченого в судовому засіданні досліджено наступні докази, надані стороною обвинувачення, зокрема:

- витяги з ЄРДР у кримінальному провадженні за № 12019030000000490 від 14.06.2019 року (т.2 а.с. 6, 7);

- письмову заяву ОСОБА_6 від 13.06.2019 року, адресовану начальнику УСБУ у Волинській області, зареєстровану 14.06.2019 року за №О-130, про вимагання ОСОБА_4 в нього 1500 доларів США за одержання земельної ділянки (т.2 а.с. 9);

- повідомлення про кримінальне правопорушення від 14.06.2019 року №54/3/1418, адресоване заступником начальника Управління - начальником відділу БКОЗ УСБУ у Волинській області т.в.о. начальника ГУНП у Волинській області про повідомлення громадянином ОСОБА_40 , яка є службовою особою, в наданні неправомірної вигоди за вирішення питань, що входять до його повноважень (т.2 а.с. 10);

- повідомлення про початок досудового розслідування СУ ГУНП у Волинській області у кримінальному провадженні за № 12019030000000490 від 14.06.2019 року (т.2 а.с. 11);

- протокол прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину ОСОБА_4 від 14.06.2019 року (т.2 а.с. 13);

- ухвали Волинського апеляційного суду від 24.06.2019 року та від 27.08.2019 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій щодо ОСОБА_4 (т.2 а.с. 26, 27, 46, 47);

- постанову про розсекречення матеріалів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11.02.2020 року у кримінальному провадженні за № 12019030000000490 від 14.06.2019 року щодо ОСОБА_4 (т.2 а.с. 22, 23);

- протоколи за результатами проведення НСРД від 26.06.2019 року, 11.07.2019 року, 06.08.2019 року, 22.08.2019 року, 22.08.2019 року, 29.08.2019 року, 30.08.2019 року з долученими дисками DVD-R та флеш накопичувачами Micro SD (т.2 а.с. 29-43, 53-67);

- постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 28.08.2019 року (т.2 а.с. 48-50);

- протокол за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 30.08.2019 року (т.2 а.с. 68, 69);

- протокол за результатами проведення НСРД від 28.09.2019 року з долученим диском DVD-R (т.2 а.с. 71, 72);

- протоколи виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення контролю за вчиненням злочину від 29.08.2019 року, огляду, ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів від 29.08.2019 року ОСОБА_6 з додатком, що містить зображення імітаційних коштів (т.2 а.с. 73-79);

- протокол освідування від 29.08.2019 року (т.2. а.с. 82-84);

- протоколи огляду місця події від 29.08.2019 року із флеш накопичувачем (т.2 а.с. 85-91);

- постанови про визнання речовими доказами змивів з рук ОСОБА_4 , імітаційних грошових коштів в сумі 1500 доларів США, мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_4 , газети, в яку були загорнуті грошові кошти, та документи (т.2 а.с. 204);

- висновок експерта № 557 від 20.09.2019 року про проведення експертизи спеціальних хімічних речовин з фототаблицями, відповідно якого на марлевих тампонах, на які 29.08.2019 року знято змиви з правої та лівої руки ОСОБА_4 , при проведенні його освідування не виявлено нашарувань спеціальної хімічної речовини, такі нашарування виявлені на імітаційних грошових коштах в сумі 1500 дол. США та газеті, яку було вилучено в ОСОБА_4 29.08.2019 року (т.2 а.с. 194-199), довідку про витрати на проведення експертизи в розмірі 942,06 грн (т.2 а.с. 200);

- протокол огляду речових доказів від 04.11.2019 року з фототаблицями (т.2 а.с. 201-203);

- протокол проведення слідчого експерименту від 26.11.2019 року з фототаблицями, під час якого ОСОБА_6 показав місце, де передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1500 доларів США (т.3 а.с. 1-5);

- протокол проведення слідчого експерименту від 26.11.2019 року з фототаблицями, під час якого оперуповноважений ОСОБА_41 вказує, де знаходився ОСОБА_4 після отримання коштів від ОСОБА_6 (т.3 а.с. 6-9);

- регламент Литовезької сільської ради сьомого скликання, завтерджений рішенням Литовезької сільської ради №1/4 від 29.12.2016 року (т.3 а.с. 11-20);

- рішення Литовезької територіальної виборчої комісії № 1 від 14.12.2016 року про обрання ОСОБА_4 сільським головою (т.2 а.с. 93, 94);

- рішення Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області від 21.12.2016 року № 1/1 "Про підсумки виборів, визнання повноважень та реєстрацію депутатів Литовезької сільської ради та Литовезького сільського голови" із складом постійної комісії ради з питань земельних відносин, будівництва, інфраструктури, житлово-комунального господарства, природних ресурсів та екології та списком депутатів (т.2 а.с. 151-153);

- попередження про спеціальні обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією», підписане ОСОБА_4 (т.2 а.с. 100);

- рішення Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області від 11.12.2012 року № 19/2 "Про присвоєння рангу посадової особи місцевого самоврядування сільському голові" (т.2 а.с. 110);

- журнал реєстрації скарг, заяв, та пропозицій за 2018-2019 роки (т.2 а.с. 102-106);

- рішення Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області від 21.06.2019 року № 27/30, № 27/31, № 27/27, № 27/28, № 27/29 про надання дозволу на виготовлення проєкту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення особистого селянського господарства с. Заболотці громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 (т.2 а.с. 95-99);

- заяви ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , з копіями їх паспортів та карток фізичної особи - платника податків, про скасування рішень сесії від 21.06.2019 року № 27/30, № 27/31, № 27/27, № 27/28, № 27/29 про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення особистого селянського господарства в с. Заболотці та надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для городництва, площею по 2 га, кожному, в с. Заболотці, адресовані сесії Литовезької сільської ради, та зареєстровані за №№Г-213, В-212, О-215, О-214, Р-211 12.08.2019 року (т.2 а.с. 111-121);

- рішення Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області від 14.08.2019 року № 28/21 про скасування рішень сільської ради від 21.06.2019 року № 27/30, № 27/31, № 27/27, № 27/28, № 27/29 (т.2 а.с. 154);

- рішення Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області від 14.08.2019 року № 28/27, № 28/26, № 28/24, № 28/22, № 28/23 про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для городництва в с. Заболотці громадянам ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , орієнтовною площею по 2 га, кожному, терміном на 25 років, добровільно надані ОСОБА_6 як такі, що отримані ним в ході зустрічі від ОСОБА_4 (т.2 а.с. 16-21);

- результати поіменного голосування 28 та 27 чергової сесії Литовезької сільської ради сьомого скликання (т.2 а.с. 107-109);

- витяги з протоколів 28 та 27 чергової сесії Литовезької сільської ради сьомого скликання від 14.08.2019 року та 21.06.2019 року (т.2 а.с. 122-142);

- заяви ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , з копіями їх паспортів та карток фізичної особи - платника податків, про надання дозволу на розробку проектів із землеустрою з передачею в оренду для ведення особистого селянського господарства в с. Заболотці, площею по 2 га, кожному, адресовані сесії Литовезької сільської ради, та зареєстровані за №№Г-149, В-145, О-148, О-147, Р-146 31.05.2019 року, з реєстраційно-контрольними картками Литовезьської сільської ради та прийнятими радою рішеннями від 21.06.2019 року (т.2 а.с. 143-150, 155-161, 162-168, 169-177, 178-186);

- протокол огляду документів, вилучених під час проведення огляду місця події у адміністратвиному приміщенні Литовезької сільської ради від 04.11.2019 року (том 2 а.с.187).

Правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст.368КК України сторона обвинувачення вважає правильною, а його винуватість у вчиненні даного злочину доведеною в повному обсязі.

В судових дебатах та останньому слові обвинувачений ОСОБА_4 просив суд виправдати його за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Захисник ОСОБА_5 вказав на те, що матеріалами кримінального провадження підтверджується факт провокації з боку правоохоронних органів, а тому ОСОБА_4 не винуватий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Посилається на недопустимість доказів з підстав, викладених у письмових клопотаннях, що долучені до справи та розглянуті судом.

На підтвердження обставин, викладених позицією сторони захисту, судом безпосередньо були дослідженні докази, а саме: допитано свідків та досліджено відеозапис на носії «Кінгстон», 32 Гб, огляду місця події та освідування, на якому зафіксовано, за твердженням сторони захисту, факт затримання ОСОБА_4 із застосуванням вогнепальної зброї (т.3 а.с. 121).

Свідок сторони захисту ОСОБА_42 пояснив, що працював директором МП "Сантехмонтаж". 29.08.2019 року він зустрічався з ОСОБА_4 на АЗС "ОККО", вони разом їздили в смт Благодатне, орієнтовно в період з 10 по 13 год. цього дня вони оглядали виконані роботи по ремонту дороги. При цьому до обвинуваченого часто телефонували, він не відповідав.

Свідок ОСОБА_43 зазначив, що працював на початку 20 чисел серпня 2019 року. Він працював головою Паромівської ТГ, до нього завітав ОСОБА_16 , викликав на розмову та познайомив з товаришем ОСОБА_44 , якого представив як бізнесмена з м. Луцька, який займається будівництвом, пропонував співпрацю, сприяння, зазначав, що останній готовий йому віддячувати. Через два дні після цього до нього з`явився ОСОБА_45 та зазначив, що має намір на території громади будувати газову заправку, для чого йому потрібна земельна ділянка. Він зазначив, що необхідно з`ясувати у землевпорядника, що вони можуть йому запропонувати. Пізніше він приїжджав, дивився земельні ділянки, він запропонував йому купити земельну ділянку у приватної особи, однак він хотів лише мати справу із сільською радою, пропонував кошти в розмірі 1000 дол. США. Незадовго після цього йому стало відомо про подію, що сталася із ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_46 пояснив, що був залучений понятим працівниками правоохоронних органів для участі у слідчих діях. Був свідком вилучення коштів у обвинуваченого, їх огляду, відібрання пояснень. У протоколах підписувався.

Свідок ОСОБА_47 пояснила, що була залучена понятою на прохання ОСОБА_48 , вони прийшли до приміщення СБУ, де їй розповіли, що особу змушують надати неправомірну вигоду і попросили бути присутньою при викритті цього правопорушення. Вона була свідком помічення коштів певним аерозолем, кошти поклали в газету, після чого вони поїхали на службовому транспорті із ОСОБА_49 та співробітниками СБУ на місце подій. Коли вони зайшли в приміщення сільської ради, то бачила обвинуваченого, який стояв біля дверей кабінету, на підлозі були розкладені його особисті речі, а саме: картки, телефон, тощо, а також були наявні кошти. При ній особистий обшук ОСОБА_4 не проводився. Зауважень до проведених слідчих дій у неї не було.

Свідок ОСОБА_41 у судовому засіданні повідомив, що здійснював оперативний супровід кримінального провадження щодо отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 . До УСБУ у Волинській області звернувся заявник ОСОБА_6 , який повідомив про те, що обвинувачений вимагає у нього неправомірну вигоду за надання земельної ділянки в сумі 1500 дол. США, написав письмову заяву, було зареєстровано кримінальне провадження, взято ухвалу слідчого судді про проведення НСРД, заявнику вручено відповідну апаратуру. Пізніше було залучено двох понятих, при яких заявник отримав емітаційні кошти, які було помічено фарбою "Промінь-1", кошти покладено в газету та вручено заявнику. Після цього заявник домовився з фігурантом про зустріч, вони поїхали до приміщення сільської ради, де в актовому залі ОСОБА_4 заявником було передано кошти, після чого заявник вийшов, за ним ОСОБА_4 , закривав актовий зал. В той момент він підбіг до ОСОБА_4 та наказав йому стояти, зазначивши, що це СБУ, застосувавши пістолет, позаяк ОСОБА_4 почав відкривати актовий зал, він вирішив, що останній може залишити місце вчинення злочину. Кошти з газетою впали на підлогу. Зазначив, що за його участю проводився слідчий експеримент. Зазначає, що ОСОБА_4 підходив до нього в коридорі сільської ради перед тим як зайшов в актовий зал з ОСОБА_6 , привітався та питав чи їдуть вони в Польщу, а також чи є черга на кордоні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства.

Загальна характеристика складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.368КК України характеризується, зокрема, такими формами: 1) прийняттям службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища; 2) одержанням службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища

Відповідальність за злочин, передбачений ст. 368 КК України, настає тільки за умови, якщо службова особа прийняла пропозицію чи обіцянку надати їй неправомірну вигоду або одержала таку вигоду за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто її пропонує чи надає, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Злочин, передбачений ст. 368 КК України, є закінченим з моменту, коли службова особа прийняла пропозицію чи обіцянку надати їй або третій особі неправомірну вигоду і той, хто її пропонував або обіцяв, усвідомив надану йому службовою особою згоду (ч. 1), або коли службова особа одержала неправомірну вигоду чи тільки її частину (ч. 2).

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 КК України, є закінченим з моменту, коли службова особа вчинила певні дії: а) прийняла пропозицію чи обіцянку надати їй або третій особі неправомірну вигоду і той, хто її пропонував або обіцяв, усвідомив надану службовою особою згоду; б) одержала неправомірну вигоду чи тільки її частину; в) попросила надати таку вигоду і особа, до якої звернене таке прохання, сприйняла його (формальний склад).

Суб`єкт злочину спеціальний, а саме службова особа.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 368 КК України) утворює вчинення діяння, передбаченого ч. 1 цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі.

Особливо кваліфікований склад злочину (ч. 3, 4 ст. 368 КК України) утворюють: діяння, передбачене частиною 1 або 2 цієї статті, якщо: його предметом була неправомірна вигода у великому розмірі; воно вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, повторно, було поєднане з вимаганням неправомірної вигоди; а також діяння, передбачене частинами 1, 2 або 3 цієї статті, якщо його предметом була неправомірна вигода в особливо великому розмірі; воно вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Підстави для перекваліфікації кримінального правопорушення, пред`явленого обвинуваченому ОСОБА_4 з ч.3 ст.368КК України на ч.2 ст.15, ч.1 ст.190 КК України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 705/623/18, від 17 квітня 2019 року у справі №472/342/16-к, від 11 лютого 2021 року у справі № 462/3062/16-к).

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Прокурором дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.368 КК України, як прохання та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз`яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Додержуючись вимог КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред`явленого обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред`явлено обвинувачення, суду належить обгрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій обвинуваченого на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи обвинуваченого за тим обвинуваченням, яке йому було пред`явлено.

Даючи оцінку зібраним доказам, суд вважає, що дії ОСОБА_4 безпідставно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.3 ст. 368 КК України.

Згідно ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно з ч.1 ст.190КК України шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Об`єктом кримінального правопорушення у шахрайстві є право власності як охоронювані законом відносини між людьми, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном.

Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Принциповим у цьому питанні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що особа, умисно, з корисливих мотивів, заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема й беручи на себе при цьому певні зобов`язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Висновок про це може бути зроблений, в тому числі й виходячи з сукупності фактичних дій такої особи.

Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших кримінальних правопорушень проти власності. Водночас, якщо потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною.

Для кваліфікації не має значення як вчинено шахрайство - шляхом обману чи зловживання довірою, через те що в кримінально-правовій нормі про шахрайство вони закріплені як альтернативні способи вчинення кримінального правопорушення, але відсутність визначень даних понять у законі не дозволяє з абсолютною впевненістю визнати деякі злочини шахрайством.

Обман при шахрайстві - це повідомлення завідомо неправдивих даних або приховування, замовчування інформації про факти або обставини, повідомлення про які було обов`язковим, спрямовані на введення потерпілого в оману або на підтримку помилки особи з метою заволодіння чужим майном або правом на майно, і які призвели до такого стану потерпілого. Обман як спосіб шахрайства може бути вчинений і шляхом активної, і пасивної поведінки правопорушника. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 14 липня 2021 року, справа № 176/952/20, провадження №51- 2219 км 21.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 отримав неправомірну вигоду у вигляді імітаційних грошових коштів у сумі 1500 доларів США за вчинення дій в межах наданої влади з використанням службового становища, спрямованих на виділення в оренду земельних ділянок заявнику на підставних осіб.

Разом з тим, із доказів, досліджених судом, не вбачається доведення стороною обвинувачення обставин використання ОСОБА_4 наданої йому влади чи службового становища при отриманні дозволів на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 .

Твердження сторони обвинувачення про те, що вказані особи є підставними спростовується показаннями самих ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які зазначили, що мали намір займатися діяльністю з вирощування ягід.

Усі допитані в судовому засіданні депутати та працівники Литовезької сільської ради пояснили, що рішення про виділення в оренду земельної ділянки приймається колегіально на сесії сільської ради, що підтверджується дослідженими судом протоколами 27 та 28 сесій Литовезької сільської ради, на якій вирішувалися вказані питання, де одноголосно "за" голосували всі депутати, в тому числі сільський голова ОСОБА_4 . Із вказаних протоколів також не вбачається, що сільський голова ОСОБА_4 доповідав чи виступав по вказаних питаннях. Засідання сесій були черговими. Тобто, ОСОБА_4 не вчиняв дій щодо скликання позачергових сесій сільської ради (том 2 а.с.122-142).

Крім того, усі депутати та працівники Литовезької сільської ради чітко ствердили про відсутність будь якого впливу чи тиску зі сторони ОСОБА_4 або будь якої іншої особи при прийнятті ними такого рішення, позаяк розуміли, що надання землі в оренду передбачає находження до бюджету коштів від оренди, що є економічно вигідно для громади, а також передбачає створення робочих місць для її жителів, а тому самостійно прийняли таке рішення. Питання виділення земельних ділянок вищевказаним громадянам відбувалося в звичайному режимі сільської ради, як і для інших громадян. Доповідав по вказаних питаннях на земельних комісіях та сесіях сільської ради ОСОБА_13 . При цьому ОСОБА_4 на засіданні земельної комісії присутній не був.

Свідок ОСОБА_13 також вказав на відсутність надання йому будь яких вказівок зі сторони ОСОБА_4 щодо сприяння в позитивному вирішенні вказаного питання, що спростовує пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення в цій частині. Зазначив, що всі, в тому числі і він, розуміли важливість залучення інвестора та його господарської діяльності на території громади, а тому були зацікавленні у виділенні йому земельної ділянки для такої діяльності, враховуючи також, що така земля не використовувалась за призначенням та пустувала.

Із показань свідка ОСОБА_13 вбачається також, що питання поділу земельних ділянок, виділення їх на 5 осіб та зміни цільового призначення не вирішувалось за вказівкою особисто ОСОБА_4 , роз`яснення ОСОБА_6 з цього приводу надавав і ОСОБА_13 як землевпорядник шляхом отримання консультацій з приводу вказаного питання з іншими особами та організаціями, що засвідчується, зокрема, протоколом за результатами проведення НСРД від 11.07.2019 року з додатками (т.2 а.с.33-39).

На заявах ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 не міститься резолюцій сільського голови ОСОБА_4 , що також спростовує твердження сторони обвинувачення щодо їх проставлення. Про відсутність таких резолюцій зазначила і свідок ОСОБА_11 .

Разом з тим, оскільки ОСОБА_4 достовірно знав про позитивне рішення депутатів сільської ради на земельній комісії та сесії щодо виділення земельної ділянки інвестору, суд вважає доведеним виникнення у нього умислу на одержання коштів.

При цьому свідок ОСОБА_6 у своїх показаннях зазначив, що прямого прохання ОСОБА_4 в отриманні коштів не було, однак із спілкування з ним він розумів необхідність надання коштів в розмірі 1500 доларів США, що свідчить про відсутність активної поведінки ОСОБА_4 , а отже і прохання в наданні коштів в такій сумі.

З протоколів НСРД не вбачається зафіксованої розмови ОСОБА_4 з ОСОБА_6 , де б озвучувалася будь яка сума грошових коштів. Вказане стверджується лише показаннями свідка ОСОБА_6 .

Разом з тим, одержання цих коштів обвинуваченим від ОСОБА_6 , чітко підтверджується протоколом за результатами проведення НСРД від 29.08.2019 року з додатком (т.2 а.с.63-67), а також протоколом огляду місця події від 29.08.2019 року із флеш накопичувачем (т.2 а.с.85-88).

Отже, ОСОБА_4 , шляхом обману, скориставшись ситуацією, що склалась, та необізнаністю ОСОБА_6 у процедурі виділення земельної ділянки в оренду, що вбачається із показань самого ОСОБА_6 , отримав в останнього грошові кошти в сумі 1500 доларів США.

Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм. Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення шахрайства.

Згідно з ч. 2ст. 15 ККУкраїни замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено зпричин, які не залежали від її волі.

Дослідженими матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 виконавусі дії, які вважав необхідними для заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , проте правопорушення не було закінчено зпричин, які не залежали від волі ОСОБА_4 , оскільки відразу після передачі грошей вказане правопорушення було припинене працівником правоохоронного органу, що позбавило можливості ОСОБА_4 розпорядитися зазначеними грошима.

А тому дії ОСОБА_4 не утворюють закінченого шахрайства, а маютьрозцінюватись як закінчений замах на шахрайство, оскільки він не мав реальної можливості розпорядитися грошима на свій розсуд. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 лютого 2018 року, справа № 541/440/15-к, провадження № 51-805км18.

Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно - господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу (абзац перший пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 «Про судову практику у справах про хабарництво»).

Як зазначено в Постанові об`єднаної палати Касаційного кримінальної суду Верховного Суду від 17.10.2022 по справі №686/13801/16-к, одним із завдань кримінальної процесуальної діяльності за приписами ст. 2 КПК є правильне застосування норм закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильне його застосування може полягати в неправильному застосуванні норм як Особливої, так і Загальної частин КК, яке призвело до неправильної кваліфікації діяння, а також порушення правил призначення покарання; неправильного застосування норм, що визначають поняття злочину, строків давності та інших норм, що спричинило необґрунтоване засудження або виправдання обвинуваченого, а також інші негативні наслідки щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Водночас правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації кримінального правопорушення за встановленими судом фактичними обставинами є імперативно встановленим обов`язком, а не реалізацією судом повноважень диспозитивного характеру.

У зв`язку з цим, відсутні підстави для кваліфікації вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України. Зважаючи на те, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження склад кримінального правопорушення щодо прохання та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, ОСОБА_4 неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, відтак дії ОСОБА_4 слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 368 КК України на ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки дослідженими в ході судового розгляду доказами встановлено, що ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на заволодіння чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману.

Щодо клопотання захисника про неналежність та недопустимість доказів, які були здобуті правоохоронними органами, суд зазначає наступне.

Так, при дослідженні доказів захисником були подані клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме: протоколу огляду місця події та протоколу освідування; протоколів слідчих експериментів, протоколів НРСД, висновків експертиз; допитів свідків, проведення виїмки документів, прийняття заяви про вчинення злочину.

Вказує, що відомості до ЄРДР були внесені незаконно і витяги із ЄРДР, на підставі яких проводилося розслідування кримінального провадження є незаконними, а відомості, здобуті внаслідок проведення слідчих дій, є недопустимими доказами.

Також сторона захисту вважає, що відомості, здобуті при проведенні негласних слідчих розшукових дій є недопустимими доказами, оскільки вони здобуті внаслідок провокативних дій працівників правоохоронних органів.

Отже, підставою для внесення відомостей до ЄРДР стали матеріали УСБУ у Волинській області, згідно яких громадянин ОСОБА_50 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, вимагає неправомірну вигоду від громадянина ОСОБА_51 за прийняття рішення в межах службових повноважень.

Іншим матеріалом, що став підставою для внесення відомостей до ЄРДР було повідомлення начальника відділу БКОЗ ОСОБА_52 № 54/3/1418 від 14.06.2019 року про кримінальне правопорушення, вчинене громадянином ОСОБА_50 за ч. 3 ст. 368 КК України.

Дана підстава виникла у зв`язку з написанням заяви ОСОБА_6 про те, що сільський голова ОСОБА_4 «вимагає» неправомірну вигоду за надання в оренду земельної ділянки в розмірі 1500 доларів США

Відповідно доч.1,ч.3, ч.4 ст.214КПК слідчий,дізнавач,прокурор невідкладно,але непізніше 24годин післяподання заяви,повідомлення провчинене кримінальнеправопорушення абопісля самостійноговиявлення нимз будь-якогоджерела обставин,що можутьсвідчити провчинення кримінальногоправопорушення,зобов`язаний внестивідповідні відомостідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань,розпочати розслідування.Здійснення досудовогорозслідування,крім випадків,передбачених цієючастиною,до внесеннявідомостей дореєстру абобез такоговнесення недопускається ітягне засобою відповідальність,встановлену законом. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Отже, орган досудового розслідування, реагуючи на заяву про вчинення злочину, зобов`язаний внести відомості до ЄРДР і лише після цього можуть бути проведені будь які процесуальні дії досудового розслідування, надано оцінку діям особи, збирання характеристик та доказів, встановлення мотивів, тощо.

Щодо твердження захисника, що ОСОБА_4 був фактично затриманий, оскільки до нього застосовувалась вогнепальна зброя, і він не міг за власним бажанням покинути приміщення, хоча протокол затримання не складався, захисник йому наданий не був, необхідно зазначати наступне.

Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Статтею 210 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа зобов`язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про Службу безпеки України» військовослужбовці Служби безпеки України мають право зберігати, носити, використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію", військовими статутами Збройних Сил України та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 46 ЗУ «Про національну поліцію» застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.

Пунктом 5 частини 4 статті 46 вказаного Закону передбачено, що поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю - для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти.

Суд зазначає, що у самому законі використовуються різні терміни, такі як «застосування вогнепальної зброї», «активне застосування вогнепальної зброї» та «використання вогнепальної зброї», що призвело до неточностей кваліфікації дій оперуповноваженого.

Так, активне застосування вогнепальної зброї, у свою чергу, полягає у взятті до рук (оголенні) вогнепальної зброї, приведенні її в готовність, спрямовуванні в бік правопорушника та здійсненні пострілу з обов`язковим нанесенням особі тілесних ушкоджень (каліцтва, травмування, поранення, загибелі).

Застосування вогнепальної зброї полягає у взятті до рук зброї (оголенні), приведенні її в готовність та здійсненні пострілу за наявності підстав, які передбачені статтею 46 Закону України «Про Національну поліцію», без завдання шкоди життю та здоров`ю особи (людині, правопорушнику).

Поняття «використання» охоплює можливість «використання вогнепальної зброї для надання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, або для знешкодження тварини, яка становить загрозу для життя або здоров`я поліцейського та інших осіб».

Отже, різниця між цими двома термінами «застосування» та «використання» полягає в тому, що поліцейський може «застосувати» вогнепальну зброю тільки проти людини, тоді як «використати» для допоміжних цілей, таких як виклик підкріплення чи подання сигналу тривоги.

Разом з тим, аналізуючи додані до справи відеофайли, доводи захисника, обвинуваченого та оперуповноваженого ОСОБА_53 , суд зауважує, що в даному випадку застосування зброї ОСОБА_54 (в розумінні Закону України «Про Національну поліцію»), не відбулось, оскільки будь яких пострілів ні в бік ОСОБА_4 , ні в якості попередження ним не проводилось. Також після цього не проводилось службове розслідування по даному факту, що є обов`язковим після застування вогнепальної зброї відповідно до ЗУ «Про національну поліцію».

Згідно з ч.11 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

Суд розцінює дії ОСОБА_53 в даному випадку як такі, що були вчинені для припинення кримінального правопорушення, в ході якого могли виникнути підстави для застосування зброї.

Таким чином, в ході розгляду справи факт застосування ОСОБА_54 вогнепальної зброї свого підтвердження не знайшов, до органу досудового розслідування він не доправлявся, а залишався в приміщені сільської ради і надавав пояснення без застосування сили чи примусу до нього, у зв`язку з чим протокол затримання ОСОБА_4 не складався.

Щодо твердженнязахисника,що припроведенні оглядумісця події29.08.2019року булиприсутні поняті ОСОБА_55 і ОСОБА_56 ,яких працівникиправоохоронних органівпривезли ізсобою,суд зазначаєнаступне.

Частиною 7 ст. 223 КПК визначено, що слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи.

Понятий - це незаінтересована в результатах кримінального провадження особа, яку запрошує слідчий або прокурор для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення

Під час судового розгляду не встановлено, що свідки ОСОБА_46 і ОСОБА_47 , які залучені правоохоронним органом, є заінтересованими в результатах кримінального провадження, їх свідчення базуються на обставинах, свідками яких вони були, і про що повідомили суду.

Щодо твердження захисника про те, що повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання, а ОСОБА_4 було вручено з пропущенням вказаного терміну, адже затриманим він був уже при огляді місця події, повністю спростовується висновками суду, якими встановлено, що затримання ОСОБА_4 не було.

Щодо доводів захисника про те, що в описовій, мотивувальній і резолютивній частині повідомлення про підозру у вину ОСОБА_4 ставиться те, що він підозрюється у проханні та одержані неправомірної вигоди за дії в користь третіх осіб, однак, розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 не мав повноважень щодо надання земельних ділянок в оренду тому, що ці повноваження належать колегіальному органу, суд зауважує, що це є предметом розгляду кримінального провадження і таким обставинам надана оцінка при ухваленні рішення у справі.

Щодо твердження захисника про те, що докази винуватості ОСОБА_4 здобуті внаслідок провокативних дій працівників правоохоронних органів, а тому є недопустимими, суд зазначає наступне.

ЄСПЛ неодноразово формулював у своїх рішеннях визначення провокації, розкривав її зміст та форми (справи «Раманаускас проти Литви», № 55146/14, 20 лютого 2018 року, «Баннікова проти Росії», № 18757/06, 04 листопада 2010 року, «Матановіч проти Хорватії», № 2742/12, 04 квітня 2017 року). Із правових позицій цього суду вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо: - були активні дії правоохоронних органів; - з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину (наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування); - злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів.

Вплив правоохоронного органу на хід подій з використанням НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину, коли цей орган лише приєднується до протиправної діяльності, а не ініціює її, повинен розцінюватися не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань з огляду на обов`язок правоохоронних органів протидіяти злочинам.

За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку винного до його вчинення сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було би вчинено.

У справі №391/729/15-к від 28.03.2023 Верховний Суд наголосив, що загалом у провадженнях, в яких йдеться про можливу провокацію злочину, необхідно враховувати чи існували відносини між надавачем і одержувачем неправомірної вигоди безвідносно до правоохоронних органів, чи існували питання, у вирішенні яких був зацікавлений надавач неправомірної вигоди і які міг або обіцяв вирішити одержувач неправомірної вигоди до того, як правоохоронним органам стало відомо про ці факти. Така інформація дозволить зробити висновок про вплив правоохоронних органів на хід подій і, як наслідок, про наявність або відсутність ознак провокації злочину. Фактично про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Однак якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.

У цьому кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_6 звернувся з заявою до Управління СБУ у Волинській області 14.06.2019 року. В цей же день були внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

З наведеного вбачається, що правоохоронний орган лише приєднався до протиправної діяльності, а не ініціював її, а тому наведене розцінюється не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань з огляду на обов`язок правоохоронних органів протидіяти злочинам.

Щодо твердження захисника про те, що на виконання доручення слідчого оперативний працівник УСБУ ОСОБА_41 допитав як свідків депутатів сільської ради, провів виїмку документів, тобто, виконував функції слідчого, проводив НРСД, хоча в УМВС є свої оперативні підрозділи і ухвалами апеляційного суду не передбачено доручень на проведення НРСД УСБУ, тобто, допити і інші слідчі дії проведено не уповноваженою на цю слідчі дії особою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Таким чином, суд зауважує, що оскільки слідчим було надано доручення оперативному працівнику УСБУ ОСОБА_41 проводити негласні слідчі (розшукові) дії, а положення законодавства, що регулюють правовий статус цього правоохоронного органу надають йому таку можливість, усі здобуті в їх ході докази визнаються належними та допустимими, як такими, що здобуті в ході проведення досудового розслідування.

Підсумовуючи вищевикладене, оцінюючи доводи захисника щодо визнання недопустимими доказів, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

При наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: 1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; 2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: 1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; 2) у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.

Така позиція викладена Верховним Судом у постановах ККС ВС від 22.10.2021 р. у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 р. у справі № 668/69/16-к, від 14.06.2023 р. у справі № 573/1510/18, від 21.06.2023 р. у справі № 943/2064/19.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к зазначив, що суд неодноразово вирішував, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Також суд зазначав, що якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Відповідно до доктрини "плодів отруєного дерева" недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими, тобто надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ у справі "Хан проти Сполученого Королівства").

Таким чином, посилання захисника на недопустимість доказів, є безпідставним. Вказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 202/6849/18, провадження № 51-2595км19.

У суду не має підстав для визнання недопустимими всіх вищезазначених доказів, наданих стороною обвинувачення, оскільки їх збір та фіксація відповідають нормам КПК України, всі наявні докази узгоджуються між собою, відповідають фактичним обставинам справи та є такими, що повністю доводять вину обвинуваченого.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст. 85, 94 КПК України, вказані вище докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України в судовому засіданні знайшла своє підтвердження.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно з п.1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Обираючи вид і розмір покарання, суд виходить з таких міркувань.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, спосіб вчинення правопорушення і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та його поведінку, те, що обвинувачений не усвідомив протиправність своїх дій, у вчиненому не розкаявся, раніше не судимий, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин і вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі.

Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення згідно зі ст.12КК України (в редакції, яка яка діяла на час вчинення) є злочином невеликої тяжкості. Відповідно до чинної ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення віднесено до кримінальних проступків.

З часу вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.190 КК України, минуло більше п`яти років.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Чинні положення п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

ОСОБА_4 не оголошувалося про підозру за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 190 КК України, однак проаналізувавши наявні докази, суд дійшов висновку про перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч.3 ст. 368 КК України на ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 190 КК України.

При цьому суд приймає до уваги, що строк притягнення особи за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 190 КК України, передбачений ст. 49 КК України, на момент ухвалення вироку закінчився.

Як зазначено в п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №521/8873/18, на підставах, передбачених ст. 49 КК України, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 КК України). Слід звернути увагу на те, що імперативний обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.

У зв`язку з відсутністю клопотання сторін у кримінальному провадженні про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, судом проведено судовий розгляд кримінального провадження у повному обсязі, виконавши вимоги, передбаченіст. 368 КПК України.

І оскільки суд прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 190 КК України, та правильності кваліфікації діяння ОСОБА_4 за даною статтею, враховуючи, що згода обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не висловлена, суд ухвалює вирок, призначає винуватій особі покарання і на підставі ч.5 ст. 74 КК України звільняє від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Судом не встановлено обставин, що передбачені частинами 2 і 3 ст. 49 КК України, у якості підстав зупинення та/або переривання строку звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності обвинуваченого ОСОБА_4 .

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність звільнення від покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Згідно із ч.2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого в користь держави необхідно стягнути витрати на залучення експерта для проведення експертизи спеціальних хімічних речовин в розмірі 942 грн 06 коп.

Окрім того, за приписами ч. 4 ст.174КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

А тому необхідно скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2020 року, та визначити долю речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 368-371, 373-374 КПК України, ст.ст. 49, 74 КК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч.5 ст.74КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин в розмірі 942 (дев`ятсот сорок дві) грн 06 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2020 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; транспортний засіб марки "Ford Scorpio", 1986 р.в., об`єм двигуна 2000 см. куб.; транспортний засіб - причіп "Іноземне виробництво", 1982 р.в., - скасувати.

Речові докази:

- змиви з правої та лівої руки ОСОБА_4 , контрольні зразки марлевих тампонів, газету, у яку ОСОБА_4 загорнув грошові кошти та документи, імітаційні грошові кошти в сумі 1500 доларів США, що знаходяться на зберіганні в камері схову ГУНП у Волинській області, - знищити;

- мобільний телефон марки "Samsung", що знаходиться на зберіганні в камері схову ГУНП у Волинській області, - повернути ОСОБА_4 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1