Рішення № 12577356, 28.10.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2010 р.                                                                       Справа № 19/158

за позовом Державної екологічної інспекції в Полтавській області, вул. Зигіна,1, м. Полтава

до Войнихівської сільської ради, с. Войниха, Лубенський район, Полтавська область, 37554

про стягнення 7777,31 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився          

Розглядається позовна заява про стягнення 7777,31 грн. відшкодування шкоди у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме здійснення забору підземної води без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідач листом повідомив, що інженерні споруди водонапірної вежі передані для обслуговування на баланс ПП "Засулля-житлосервіс " 05.01.2007р.

Позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю забезпечити явку свого представника.

Зважаючи на те, що 1) позивач був присутній під час дослідження обставин та доказів по справі під час попереднього судового засідання; 2) про час і місце слухання справи позивач був повідомлений належним чином та за своєчасно; 3) надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, 4) явка представників сторін судом обов’язковою не визнавалася; 5) наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін; клопотання позивача задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 28.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          Державною екологічною інспекцією в Полтавській області (позивачем) проведена перевірка додержання вимог Водного кодексу України на території Войнихівської сільської ради Лубенського району. За результатом цієї перевірки позивачем складено відповідний акт перевірки від 25.06.2009р. (далі –акт перевірки).

          Згідно акту перевірки позивачем було встановлено, що на балансі відповідача знаходиться водні артезіанські свердловини в с. Войниха та с. Піски; паспорт на свердловини відсутній; дозвіл на спеціальне водокористування відсутній; водокористування з водних свердловин здійснюється Войнихівською сільською радою самовільно (а.с.10). Акт перевірки одержаний відповідачем, про що свідчить відмітка відповідача на акті.

          26.06.2009р. позивачем складно припис, яким зобов’язано відповідача усунути виявлені порушення, зокрема отримати дозвіл на спеціальне водокористування (а.с.12). Даний припис одержаний відповідачем, що підтверджується відміткою на приписі.

          Згідно довідки відповідача від 30.06.2009р. за період з 2007 р. по 30.06.2009р. Войнихівською сільською радою використано 11200 м.куб. підземної води (а.с.8).

          Згідно розрахунку позивача, проведеного на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. № 290, внаслідок дій відповідача було завдано збитки природному середовищу на загальну суму 7777,31 грн., нараховані за період 01.01.2007р. –30.06.2009р. (а.с.6).

          Позивач звернувся до відповідача з претензією № 6 від 04.02.2010р. з вимогою сплатити 7777,31 грн. збитків. Факт одержання відповідачем вказаної претензії підтверджується поштовим повідомленням від 04.02.2010р. (а.с.5, 7).

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006р. № 548, дані інспекції є спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, зокрема, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір

води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

          Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч.2 ст. 48 Водного кодексу України).

          Згідно з ч.1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Також в п.9 ст. 44 Водного кодексу України встановлено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до п. «з»ч.2 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України до порушення водного законодавства віднесено порушення правил спеціального водокористування.

Відповідно до ч.1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 1.2 роз’яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення.

На вчинення порушення діяла Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. № 290, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.01.2002р. за №44/6332.

          Відповідно до п. 1.2 Методики вона встановлює єдиний порядок розрахунків

відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення

вимог водного законодавства.          

Згідно з розділом 6 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів здійснюється за формулою: З (сума збитків) = W (об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування ) х Тар (норматив збору за спеціальне водокористування, грн/куб.м, що діє в регіоні на момент виявлення порушення) х 5.

          За період вчинення порушення діяли нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод: 1) в розмірі 13,08 копійок/куб. метр, встановлений Законом України № 398-V від 30.11.2006р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»; 2) в розмірі 14,96 копійок/куб. метр, встановлений Законом України №309-VІ від 03.06.2008р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

          Враховуючи викладене, позивачем проведено розрахунок належних до сплати збитків (шкоди) відповідно до діючого законодавства.

          Посилання відповідача у відзиві на передачу спірних об’єктів на баланс іншому підприємству для обслуговування не спростовують висновків проведеної позивачем перевірки.

          В акті перевірки зафіксований факт здійснення водокористування відповідачем. Даний акт підписаний відповідачем без заперечень чи зауважень. Довідкою від 30.06.2009р. відповідач підтвердив факт використання ним підземної води та повідомив кількість видобутої води - 11200 куб.м. Доказів наявності дозволу на спеціальне водокористування відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Припис позивача від 26.06.2009р. про усунення порушень відповідачем не оскаржувався.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. «з»ч.1 ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

          Згідно з п.19 рекомендацій президії Вищого господарського суду України № 04/5/120 від 27.06.2007р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»справи зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в тому числі за позовами спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

          Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Войнихівської сільської ради Лубенського району Полтавської області (с. Войниха, Лубенський район, Полтавська область, 37554; ідентифікаційний код 13955806):

- на користь Держави завдану шкоду в сумі 7777грн. 31 коп. на р/р 33111331700266 Войнихівської сільської ради 24062100, одержувач: УДК у Лубенському районі, код за ЄДРПОУ 34698631, банк одержувача ГУДКУ у Полтавській області, по коду бюджетної класифікації доходів 24062100 символу 331 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

- в доход Державного бюджету України (на рахунок УДК у м. Полтаві, р/р 31118095700002 ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804, код платежу 22090200) 102грн. 00 коп. державного мита.

- в доход Державного бюджету України (одержувач УДК у м. Полтаві, ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, на рахунок 31217264700002, код бюджетної класифікації: 22050003) 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

                    Суддя                                                                       Безрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано: