Рішення № 12577301, 28.10.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2010 р.                                                                       Справа №19/157

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Реагент", вул. Українська буд. 5, м. Дніпропетровськ, 49029

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод", вул. Заводська, 3, м. Полтава, 36007

          про стягнення 228 064,84 грн.

Суддя: Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

          Розглядається позовна заява про стягнення 228 064,84 грн., у тому числі 178080,00 грн. основного боргу за товар, поставлений за договорами № 332/10 від 18.06.2010р. та № 337/10 від 24.06.2010р., 27602,40 грн. - пені, 17808,00 грн. –штрафу, 2136,96 грн. інфляційних, 907,48 грн. - 3% річних.

          Відповідач письмових пояснень по суті спору (відзив на позов) суду не надав.

Відповідачем направлено клопотання від 27.10.2010р. про відкладення розгляду справи в зв’язку з хворобою представника.

Зважаючи на те, що 1) ухвалою суду від 12.10.2010р. розгляд справи вже відкладався на клопотання відповідача через неможливість явки його представника в зв’язку з відпусткою; 2) відповідач не був позбавлений права направити суду свої пояснення чи заперечення поштою одночасно з клопотаннями; 3) про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином та засвоєчасно; 4) надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, 5) явка представників сторін судом обов’язковою не визнавалася; 6) наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Реагент" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод" (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу № 332/10 від 08.06.2010р. (далі –Договір № 332/10; а.с.9).

          За умовами п.1 Договору № 332/10 позивач як продавець зобов’язується передати у власність відповідачу (покупцю) хімічну продукцію –калій вуглекислий «імп»в кількості 15000 кг по ціні 10,2 грн./кг на загальну суму 153000,00 грн., а відповідач (покупець) зобов’язується прийняти та оплатити її.

          Згідно з п. 3.5 Договору № 332/10 право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент одержання товару та супроводжуючих документів.

          Відповідно до п.2.3 Договору № 332/10 покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в сумі 15300,00 грн., що складає 10 % від суми договору в порядку попередньої оплати.

          Пунктом 2.4 Договору № 332/10 визначено, що покупець сплачує залишкову суму 137700,00 грн., що складає 90 % від суми договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 20 календарних днів з дня відвантаження товару на склад покупця.

          На виконання умов Договору № 332/10 позивач поставив відповідачу товар - калій вуглекислий «імп»в кількості 15000 кг на загальну суму 153000,00 грн., що підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною № ТДР05714 від 30.06.2010р. та довіреністю відповідача № 152 від 25.06.2010р. (а.с.13, 15).

          Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 15300,00 грн. попередньої оплати за калій вуглекислий за платіжним документом № 1761 від 21.06.2010р., що підтверджується випискою банку по рахунку (а.с.28).

          Заборгованість в сумі 137700,00 грн. відповідачем не сплачена.

          Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Реагент" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод" (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу № 337/10 від 24.06.2010р. (далі –Договір № 337/10; а.с.11).

За умовами п.1 Договору № 337/10 позивач як продавець зобов’язується передати у власність відповідачу (покупцю) хімічну продукцію –борна кислота «імп»в кількості 5000 кг по ціні 8,08 грн./кг на загальну суму 40380,00 грн., а відповідач (покупець) зобов’язується прийняти та оплатити її.

Згідно з п. 3.5 Договору № 337/10 право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент одержання товару та супроводжуючих документів.

          Відповідно до п.2.3 Договору № 337/10 покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в сумі 40380,00 грн. протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження товару.

          На виконання умов Договору № 337/10 позивач поставив відповідачу товар - борна кислота «імп»в кількості 5000 кг на загальну суму 40380,00 грн., що підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною № ТДР05923 від 30.06.2010р. та довіреністю відповідача № 152 від 25.06.2010р. (а.с.14, 15).

          Відповідач за поставлений товар не розрахувався. Заборгованість в сумі 40380,00 грн. відповідачем не сплачена.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача за товари, одержані за Договором № 332/10 та Договором № 337/10, становить 178080,00 грн.

          Позивач направив відповідачу претензію від 02.09.2010р. № 457 з вимогою оплатити заборгованість за товари, одержані за Договором № 332/10 та Договором № 337/10 на загальну суму 178080,00 грн. Факт направлення претензії відповідачу підтверджується потовою квитанцією від 16.09.2010р. № 5698 та поштовим описом вкладення у цінний лист від 16.09.2010р. (а.с.6-8).

Відповідач оплати заборгованості не провів.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 178080,00 грн. заборгованості за товар, відпущений за Договором № 332/10 та Договором № 337/10, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 456 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

В п. 6.2 Договору № 332/10 та п. 6.2 Договору № 337/10 встановлено, що за прострочку платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення. За прострочення платежу більш ніж на 15 днів додатково стягується штраф в розмірі 10 % від вартості відвантаженої продукції.

Націй підставі позивачем заявлено до стягнення 15300,00 грн. штрафу по Договору № 332/10 та 4038,00 грн. штрафу по Договору № 337/10. Всього сума штрафу становить 19338,00 грн.

В прохальній частині позову позивач прохає стягнути з відповідача 17808,00 грн. штрафу.

Враховуючи, що відповідач прострочив оплату вартості одержаного товару більш ніж на 15 днів, позовні вимоги про стягнення 17808,00 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Також на підставі п. 6.2 Договору № 332/10 та п. 6.2 Договору № 337/10 позивачем заявлено до стягнення 27602,40 грн. пені, нарахованої за період з 30.06.2010р. до 20.07.2010р. (розрахунок - а.с.16).

Відповідно до п. 2.4 Договору № 332/10 та п. 2.3 Договору № 337/10 відповідач зобов’язаний провести кінцевий розрахунок за товар протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Товар був одержаний позивачем 30.06.2010р. про що свідчать видаткові накладні № ТДР05714 від 30.06.2010р та № ТДР05923 від 30.06.2010р.

З огляду на умови п. 2.4 Договору № 332/10 та п. 2.3 Договору № 337/10 кінцевий строк оплати товару становить 20.07.2010р. (30.06.2010р. + 20 днів = 20.07.2010р.). Отже, прострочення виконання зобов’язання з оплати товару настало з 21.07.2010р.

Таким чином, не проведення оплати товару протягом періоду з 30.06.2010р. до 20.07.2010р. не є порушенням договірних зобов’язань з боку відповідача, оскільки кінцевий строк розрахунку –20.07.2010р., тому підстави для нарахування пені за цей час відсутні.

Пункт 5.4 Договору № 332/10 та п. 5.4 Договору № 337/10, якими передбачено, що в разі порушення строків оплати порядок розрахунків змінюється на умову 100% предоплати без повідомлення та узгодження з покупцем, не може бути застосовано судом при стягнені пені з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

          Як свідчить зміст п.5.4 договорів, в даних пунктах не встановлено конкретного строку виконання відповідачем зобов’язання з оплати одержаного товару відповідно до вимог ст. 252 ЦК України.

Отже, при визначенні строку настання у відповідача зобов’язання з оплати товару слід керуватися строком оплати, встановленим у п. п. 2.4 Договору № 332/10 та п. 2.3 Договору № 337/10 - протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Також на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 2136,96 грн. інфляційних та 907,48 грн. річних, нарахованих за період з 30.06.2010р. до 20.07.2010р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено вище судом, за умовами Договорів кінцевим строком оплати товару є 20.07.2010р., прострочення виконання зобов’язання з оплати товару настало з 21.07.2010р. Отже, відсутні підстави для нарахування інфляційних та річних за період до настання дати прострочення.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних та річних, нарахованих за період з 30.06.2010р. до 20.07.2010р. задоволенню не підлягають.

При цьому позивач не позбавлений права звернутися до суду за стягненням з відповідача вказаних санкцій, нарахованих за дійсний період прострочення виконання зобов’язання, в загальному порядку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод" (юридична адреса: вул. Заводська, 3, м. Полтава, 36007; ідентифікаційний код 33090494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Реагент" (юридична адреса: вул. Українська буд. 5, м. Дніпропетровськ, 49029; ідентифікаційний код 36574867) 178080грн. 00 коп. основного боргу, 17808грн. 00 коп. штрафу, 1958грн. 88 коп. витрат з оплати державного мита, 202грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині –у позові відмовити.

          Суддя                                                                      Безрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано: