Ухвала суду № 125770943, 26.02.2025, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1393/24

Провадження № 1-кп/135/38/25

У Х В А Л А

іменем України

26.02.2025 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин Вінницької області клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020240000136 від 17.07.2024 стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 9-Б класу ліцею № 2 Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, раніше не судимого,

який до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_3 , його законного представник ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 , представник малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , представник міського відділу у справах дітей ОСОБА_8 , представник уповноваженого підрозділу органу Національної поліції ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини, які встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному провадженню № 12024020240000136 від 17.07.2024.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 17 липня 2024 року приблизно о 12:00 неповнолітній ОСОБА_3 , керуючи технічно справним мотоциклом «Lifan», державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 , рухався по дорозі в напрямку від будинку № 12 до будинку № 15 по вул. П. Кравчика у м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області.

Під час руху зазначеною дорогою, неподалік будинку № 14/а на вул. П. Кравчика, неповнолітній ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 12.5 та 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі Правила дорожнього руху). Відповідно до цих норм: у житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди.

Порушивши зазначені вимоги, водій мотоцикла допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди малолітній ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, а саме: відкриту черепно-мозкову травму: скальповано-рвану рану лобної ділянки голови, лінійний перелом лівих тім`яної і скроневої кісток з гематомою в оточуючих м`яких тканинах; субдуральний крововилив над лівою скроневою ділянкою; забій головного мозку легкого ступеня; забійну гематому верхньої третини лівого стегна.

Згідно з висновком експертного дослідження, зазначені ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

У даній дорожній ситуації водій мотоцикла «Lifan» неповнолітній ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.5 та 12.3 Правил дорожнього руху. При цьому, за умови технічно справного стану транспортного засобу, дії водія мотоцикла не відповідали технічним нормам, що, з технічної точки зору, перебуває у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Отже, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , не досягши віку з якого настає кримінальна відповідальність, вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

2. Клопотання сторін кримінального провадження та їх аргументи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотань.

31 жовтня 2024 року до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшло клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері у кримінальному провадженні № 12024020240000136 від 17.07.2024 за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання, наголосивши, що мати неповнолітнього має достатній вплив на нього та може контролювати його поведінку.

Неповнолітній ОСОБА_3 визнав, що дійсно скоїв суспільно небезпечне діяння за викладених у клопотанні обставин.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_5 не заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, що спроможна належним чином контролювати сина та надала згоду на його передачу під її нагляд.

Захисник неповнолітнього адвокат ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення клопотання та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері.

Представник малолітнього потерпілого ОСОБА_7 зазначив, що будь-яких претензій матеріального або морального характеру до неповнолітнього та його законного представника немає, та не заперечував проти задоволення клопотання і застосування примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд матері.

Представник міського відділу у справах дітей ОСОБА_8 та представник уповноваженого підрозділу органу Національної поліції ОСОБА_9 вважають за доцільне застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру саме у вигляді передачі його під нагляд матері.

3. Установлені судом обставини, положення закону, яким суд керувався та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється у разі вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку та до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою ст. 105 КК України, суд застосовує до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють.

Частина 3 ст. 105 КК України передбачає, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Згідно з ч. 1 ст. 501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує наступні питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння; чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру, і якщо так, то який саме.

Відповідно до ч. 1 ст. 500 КПК України, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з`явилися або були викликані до судового засідання згідно із загальними правилами цього Кодексу.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Відповідно до ст. 22 КК України, кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, настає з 16 років.

3.1. Встановлені судом обставини

Неповнолітній ОСОБА_3 та інші учасники процесу не оспорюють обставин, викладених у клопотанні, судом встановлено, що вони правильно розуміють їх зміст, а також відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їхньої позиції.

Суд установив, що неповнолітній ОСОБА_3 скоїв суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Це діяння було вчинене неповнолітнім у віці 14 років, тобто до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

При ухваленні рішення щодо неповнолітнього суд повинен суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання та керуватися принципом найкращих інтересів дитини, закріпленим у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, а також положеннями глави 29 КПК України та розділу XI КК України.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру», застереження (п. 1 ч. 2 ст. 105 КК України), яке є одним із найм`якших заходів виховного характеру, може бути зроблене шляхом роз`яснення судом неповнолітньому наслідків його дій, завданої шкоди, а також попередження про більш суворі правові наслідки у разі повторного правопорушення.

У п. 7 вказаної Постанови зазначено, що передача неповнолітнього під нагляд батьків (п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України) допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою.

3.2. Характеристика неповнолітнього та його родини

Судом установлено, що ОСОБА_3 проживає з батьками ОСОБА_10 та ОСОБА_5 . Його стан здоров`я задовільний, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, даних про розумову відсталість чи затримку психічного розвитку немає. Компрометуючі матеріали за місцем проживання відсутні; він має позитивну характеристику за місцем навчання.

Щодо батьків ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , компрометуючі матеріали відсутні. Вони цікавляться навчанням сина, приділяють значну увагу його вихованню та здоров`ю. Мати неповнолітнього має постійний зворотний зв`язок із класним керівником та вчителями - предметниками.

Згідно з актом обстеження умов проживання, ОСОБА_3 проживає в сучасній двокімнатній квартирі, забезпечений всім необхідним для нормального проживання та всебічного розвитку.

3.3. Висновок суду

При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру суд бере до уваги обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність діяння, його наслідки, дані про особу неповнолітнього, характеристику родини, умови проживання, поведінку після вчиненого діяння та ставлення до нього.

Оскільки мати неповнолітнього заявила про свою спроможність контролювати сина та надала згоду на передачу його під її нагляд, суд на підставі ст. 97, 105 КК України застосовує до неповнолітнього ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері.

4. Мотиви ухвалення інших рішень.

У даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід відносно неповнолітнього ОСОБА_3 не обирався.

4.1 Заходи забезпечення

Відповідно до ч. 3 ст. 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким завершується судовий розгляд, суд вирішує питання щодо арештованого майна.

Ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду від 28.10.2024 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду від 19.07.2024 на мотоцикл «Lifan», державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 .

З моменту винесення рішення про скасування арешту, зазначене майно втратило статус арештованого. Враховуючи цю обставину, у суду відпала необхідність розглядати питання щодо арештованого майна відповідно до ч. 3 ст. 174 КПК України.

4.2 Речові докази

З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення та положення п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, речовий доказ, а саме мотоцикл «Lifan», державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 , необхідно залишити останньому як законному володільцю.

4.3 Процесуальні витрати

За змістом ч. 2ст. 124 КПК Українивитрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого на користь держави у разі ухвалення обвинувального вироку.

Відповідно до положеньст.122 КПК Українивитрати, пов`язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числістаттею 124 КПК України. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Оскільки ініціатором проведення судової автотехнічної експертизи № 2872/2873/24-21 від 22.10.2024 та судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 2893/24-21 від 25.10.2024 був орган досудового розслідування, тому відповідно до приписів статей122, 124 КПК України, витрати за проведення вказаних експертиз на загальну суму 9087 грн 36 коп. підлягають віднесенню на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 97, п. 1, 3 ч. 2ст.105 КК України, ст.ст. 100, 122, 124, 284, 498-501 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про застосування заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020240000136 від 17.07.2024щодо ОСОБА_3 , за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 286КК України задовольнити.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на один рік.

Процесуальні витратиза проведення судової автотехнічної експертизи № 2872/2873/24-21 від 22.10.2024 в розмірі 6058 грн 24 коп., судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 2893/24-21 від 25.10.2024 в розмірі 3029 грн 12 коп., а всього на загальну суму 9087 грн 36 коп. віднести на рахунок держави.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили: мотоцикл «Lifan», д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 та знаходиться у нього - залишити останньому як законному володільцю.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя