Рішення № 125769533, 11.03.2025, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

11.03.2025 Єдиний унікальний номер 522/17498/24

Провадження № 2/205/1255/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 рік м. Дніпро

Ленінський районний суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Михайленко Ю.О.

розглянувшив порядку спрощеного провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за Кредитним договором № 203139970 в розмірі 23354,10 грн., з яких: 5500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 17584,10 грн. сума заборгованості за відсотками; за Кредитним договором № 10001264658 в розмірі 5765,40 грн., з яких: 1800,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 3965,40 грн. сума заборгованості за відсотками, всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 29119,50 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтуваннязаявленого позовупредставник позивачапосилається нате,що 30.09.2021міжТОВ «Манівеоввидка фінансовадопомога»та відповідачембув укладенийкредитний договір№ 203139970.28.11.2018між ТОВ«Манівео ввидкафінансова допомога»таТОВ«Таліон Плюс»укладеноДоговір факторингу№ 28/1118-01.20.12.2022міжТОВ «ТаліонПлюс» таТОВ«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів»укладено Договірфакторингу №20102022відповідно доякогоТОВ «ТаліонПлюс» передає,аТОВ «ФК«ЄАПБ»за платуналежні йомуправа вимогидо боржників.Так,ПАТ«ФК «ЄАПБ»набулоправо грошовоївимоги довідповідача закредитним договоромв сумі23354,10грн.,з яких:5500,00грн.заборгованість заосновною сумоюборгу;17854,10грн.заборгованість завідсотками. 28.11.2019 міжТОВ «Інвест Фінанс»та відповідачем був укладений кредитний договір №10001264658. 11.05.2021 міжТОВ «Інвест Фінанс»таТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»укладено Договір факторингу №11052021 відповідно до якогоТОВ «Інвест Фінанс»передає, аТОВ «ФК «ЄАПБ»за плату належні йому права вимоги до боржників. Так,ПАТ «ФК «ЄАПБ»набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 5765,40 грн., з яких: 1800 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 3965,40 грн. заборгованість за відсотками.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 08 жовтня 2024 року постановлено передати дану справу до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, куди остання надійшла 03 грудня 2024 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позові зазначив, про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме через офіційний портал "Судова влада України" веб-сторінку Ленінського районного суду м. Дніпропетровська. Заяв про поважність неявки в судове засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надав, а тому суд, відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

На підставі ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30.09.2021 міжТОВ «Манівео ввидка фінансова допомога»та відповідачем був укладений кредитний договір №203139970.

28.11.2018 міжТОВ «Манівео ввидка фінансова допомога»таТОВ «Таліон Плюс»укладено Договір факторингу № 28/1118-01. 20.10.2022 міжТОВ «Таліон Плюс»таТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»укладено Договір факторингу № 20102022 відповідно до якого«Таліон Плюс»передає, аТОВ «ФК «ЄАПБ»за плату належні йому права вимоги до боржників.

28.11.2019 міжТОВ «Інвест Фінанс»та відповідачем був укладений кредитний договір №10001264658.

11.05.2021 міжТОВ «Інвест Фінанс»таТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»укладено Договір факторингу №11052021 відповідно до якогоТОВ «Інвест Фінанс»передає, аТОВ «ФК «ЄАПБ»за плату належні йому права вимоги до боржників.

Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідност. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд зазначає, що згідно договору №203139970, укладеного 30.09.2021 міжТОВ «Манівео ввидка фінансова допомога» та відповідачем, останньому встановлено кредитний ліміт 5500,00 грн.

Згідно договору №10001264658, укладеного 28.11.2019 міжТОВ «Інвест Фінанс»та відповідачем, останньому встановлено кредитний ліміт 1800,00 грн.

У позовній заявіТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»вказує, що на підставі укладеного договору відповідач отримав відТОВ «Манівео ввидка фінансова допомога`таТОВ «Інвест Фінанс»грошові кошти.

Однак, матеріали справи не містять письмових доказів на підтвердження факту отримання грошових коштів ОСОБА_1 за вказаними у позові кредитними договорами.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до положеньст. 83 ЦПК Українипозивач повинен подати докази разом з поданням позовної зави. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасники справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно зіст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів з урахуванням положеньЦПК Українизазначені ним обставини. Однак, таких доказів він не надав і не ініціював питання про їх витребування.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, суд вбачає, що позивачем не надано доказів, відповідно до положень 76-79ЦПК України, які б підтверджували факт отримання відповідачем коштів за зазначеними вище договорами позики та споживчого кредитування в розмірі, заявленому позивачем (копії квитанції, меморіального ордеру тощо).

Суд акцентує увагу позивача на тому, що доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно доЗакону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з положеннями зазначеногозаконупідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Отже доказ, який підтверджує заборгованість клієнта, є виписка з банківського рахунку.

Разом з тим, у наданих до позовної заяви матеріалах відсутні виписки з особового рахунку відповідача, а тому суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що відповідач дійсно отримав грошові кошти за кредитним договором № 203139970 від 30.09.2021 та договором № 10001264658 від 28.11.2019, а також наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаних у розрахунках.

Суд зауважує на тому, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту/позики, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

Відповідно до змісту ч. 1ст. 1050 ЦК Україниз урахуванням ст. ст.526,527,530 ЦК Українипозивач повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та, відповідно, на умовах встановлених договором.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача на підставі вказаного вище договору факторингу та заявив по заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 29119,50 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь.

Статтею 11 ЦК Українипередбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно з ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зст. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2ст. 517 ЦК Українипередбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Частиною першоюстатті 1077 ЦК Українипередбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Упостанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16зазначено, що предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3ст. 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Дослідивши надані до позовної заяви договора факторингу, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу № 20102022 від 20.10.2022, № 28/1118-01 від 11.05.2021, №11052021 піссля його укладення, тобто доказів, які б підтверджували виконання сторонами умов договору факторингу та, як наслідок - набуття права грошової вимоги позивача до відповідача за кредитним договором та можливості реалізації прав нового кредитора для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування доказів у справі, зокрема, щодо укладених договорів факторингу, за необхідності, однак відповідні клопотання не заявив.

Суд зауважує, що для встановлення наявності підстав для позову необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника, що неможливо без надання правової оцінки договору факторингу.

При цьому, надання правової оцінки договору факторингу не є виходом за межі поданої юридичною особою позовної заяви та не порушує презумпцію правомірності правочину, оскільки для встановлення наявності підстав для здійснення правонаступництва у кредитних правовідносинах необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.

Водночас, суд також вважає, що надані позивачем витяги з Реєстру прав вимоги та Реєстру боржників не обґрунтовує позовні вимоги позивача з таких підстав.

Згідно із п. 2.1 згідно умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 укладеного міжТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»таТОВ «Таліон плюс»клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

При цьому, позивачем до позовної заяви не додано Реєстри прав вимог та Акту приймання-передачі, що позбавляє суд можливості встановити перехів права вимоги відТОВ "«Манівео швидка фінансова допомога»доТОВ «Таліон плюс».

Також, п. 4.1 договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року укладеного міжТОВ «Таліон плюс»таТОВ «ЄАПБ»визначено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

При цьому, позивачем до позовної заяви не додано підписаного уповноваженими особами Акту приймання-передачі, що є Додатком № 5 до договору №20102022 від 20.10.2022, а формування такого документа як витяг з Реєстру прав вимог, умовами наданого до суду договору факторингу не передбачено.

П. 1.2 договору факторингу №11052021 від 11.05.2021 укладеного міжТОВ «Інвест Фінанс»таТОВ «ЄАПБ»передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Разом з тим, судом встановлено, що акт прийому передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 11052021 від 11.05.2021 року поданий до суду неповно. Так, в акті не вказана загальна сума заборгованості, яка підлягає переходу від клієнта до фактора, що позбавляє суд можливості встановити наявність обставин переходу до позивача права грошової вимоги у кредитному зобов`язанні, де боржником є саме відповідач.

З наведеного слідує, що належним доказом наявності у переліку боржників відповідача ОСОБА_1 , прав грошової вимоги щодо якої відступаються за договорами факторингу, є саме Реєстр боржників та Реєстром прав вимог, який підписується сторонами, у паперовому вигляді.

Наданий витяг з Реєстру боржників та Реєстру прав вимог не містить підписів Клієнта та Фактора, як сторін договору факторингу.

Разом з тим, відомості, що зазначені у витязі з Реєстру боржників та Реєстру прав вимог не підтверджені жодним іншим належним та допустимим доказом.

Таким чином, суд не бере до уваги як доказ - витяг з Реєстру боржників та Реєстр прав вимог за договорами факторингу, позаяк поданий документ не відповідає критеріям допустимості, достовірності та достатності.

З огляду на викладене,ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»не доведено і не обґрунтовано заявлені позовні вимоги, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку.

Отже, оскільки позивач на виконання свого процесуального обов`язку не надав належні та допустимі докази на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження при розгляді справи, суд ухвалює рішення про відмовуТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючисьст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст.10-13,76-81,89,141, 247,263-265,279,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором відмовити.

Заочнерішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала судуне були вручені удень його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 березня 2025 року.

Суддя: Н.О. Бізяєва