Рішення № 125768282, 11.03.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2025 Справа № 914/1511/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Дицької С.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Августіно, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АВРЕО (ММC AVREO), м. Баку, Азербайджанська Республіка

про: стягнення 907 112, 89 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лисюк С.І.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Августіно звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АВРЕО (ММC AVREO) про стягнення 907 112, 89 грн.

Ухвалою від 17.06.2024 суд відкрив у справі загальне позовне провадження. Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи. Зокрема, ухвалою від 06.01.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 04.02.2025.

Ухвалою від 04.02.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 04.03.2025.

04.03.2025 суд заслухав заключну промову представника позивача та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 11.03.2025.

11.03.2025 в судове засідання з`явивилась представник позивача.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Частиною 2 ст. 15 Конвенції (Гаага, 15.11.1965) передбачено, що за заявою Договірної Держави суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документа (про виклик до суду нерезидента сторони у справі) в разі, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній і який становить щонайменше шість місяців (Інформаційний лист ВГСУ від 29.09.2009 № 01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм ГПКУ).

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

В судовому засіданні 11.03.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо виконання умов контракту № 18 від 01.08.2022 в частині своєчасної та повної оплати позивачу, як продавцю, вартості поставленого згідно контракту товару. Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 337 917, 31 грн заборгованості, 208 958, 03 грн пені та 360 237, 55 грн штрафу у розмірі 50% від вартості товару.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Августино» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВРЕО (ММC AVREO) (покупець) укладено контракт № 18, згідно із яким постачальник зобов`язується поставити на умовах даного контракту кондитерські вироби в асортименті, відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього контракту, далі іменується товаром, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар (п.1.1. контракту).

Назва, кількість та ціна товару можуть узгоджуватися з сторонами шляхом прийняття покупцем встановленого постачальником рахунку фактури, інвойсу або у специфікаціях відповідно до даного контракту (п. 1.2. контракту).

Відповідно до п. 2.1 контракту, постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи рахунок фактуру на партію відвантаженого товару та транспортні документи, сертифікат заключення державно-санітарно-епідеміологічної експертизи (при наявності), качественное удостоверение або декларація якості; упаковочний сертифікат, копію ЕТД (електронно-таможна декларація).

Відповідно до п. 2.2 контракту, постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA м. Луцьк, вул. Карбишева, 1Т, Україна (Інкотермс 2020), якщо інше не погоджено у відповідному інвойсі/специфікації.

Усі платежі за цим договором здійснюються банківським переказом у доларах (USD)( п. 3.1. контракту).

Відповідно до п. 3.5 контракту, покупець оплачує товар шляхом оплати на банківські рахунки постачальника на підставі виставленого рахунку (рахунка-фактури), згідно з письмовими заявами покупця покупець оплачує товар через 45 календарних дня (сорок п`ять) з дня відправлення товару.

Відповідно до п. 4.6 контракту, датою поставки товару вважається дата завантаження товару у транспортний засіб перевізника та оформлення відповідних транспортних документів.

Усі суперечки, що виникають у зв`язку з невиконанням або невідповідним виконанням умов даного контракту, вирішуються шляхом переговорів, а у разі неузгодженості підлягають розгляду в Господарському суді Львівської області із застосуванням матеріального та процесуального права України (п. 8.1. контракту).

Відповідно до п.8.3. контракту, за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує потерпілій стороні у вигляді пені у подвійному розмірі облікової ставки НБУ на суму прострочення платежу за кожен день прострочення. Строк позовної давності за позовом про неустойку (штраф, пеню) за цим Договором становить три роки. Штрафи, передбачені цим договором, розраховуються протягом трьох років з дня виникнення права на застосування таких санкцій.

Відповідно до п.8.4 Контракту покупець, який не оплатив товар протягом 90 календарних днів від дати його митного оформлення постачальником в режимі «Експорт», додатково оплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від вартості такого товару, а також повертає постачальнику причинені таким відтермінуванням збитки.

Відповідно до специфікації №1 від 01.09.2022, що є додатком до контракту №18 від 01.08.2022 та інвойсу №30.08.2022 від 30.08.2022, позивач поставив відповідачу товари кондитерські вироби в асортименті на загальну суму 19 335, 96 доларів США.

Згідно з п. 5.3 контракту, товар, згідно з даним контрактом, вважається зданим постачальнику і прийнятим покупцем, кількісно згідно даних вказаних у товаросупровідних, якісно - відповідно якісного посвідчення (декларації якості).

На виконання взятих на себе за контрактом зобов`язань, позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін міжнародними товарно-транспортною накладною CMR № 1232633 від 14.10.2022.

В зазначеній CMR накладній наявна відмітка вантажоодержувача про отримання товару 14.10.2022, а також вказана дата завантаження 14.10.2022. Крім того, разом з товаром відповідачу був переданий інвойс № 30.08.2022 від 30.08.2022 на суму 19 335, 96 доларів США, про що у товарно-транспортних накладних CMR зроблено відповідний запис.

Під час митного оформлення позивачем також було надано інші товаросупроводжувальні документи: пакувальний лист №AUG-18/08 від 13.09.2022; СТ-1 №AZ20700F1563 від 30.09.2022; електронно-таможну декларацію (форма МД-2) UA 205140/2022/073081 від 14.10.2022.

Окрім того, до матеріалів позовної заяви долучено Декларацію виробника №AUG -18 від 13.09.2022, ветеринарне свідоцтво КА№476620 від 14.10.2022, видане Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба); сертифікат здоров`я для харчових продуктів тваринного походження №03-19-3067/3; композитний сертифікат від 14.10.2022.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачеві претензію № 30/01 від 30.01.2023 про сплату заборгованості за контрактом, пені та штрафу.

06.02.2023 та 03.04.2023 відповідачем частково оплачена вартість поставленого товару у розмірі 1 000, 00 доларів США та 10 000, 00 доларів США відповідно.

Однак, відповідачем не здійснено оплату за поставку товару у повного обсязі, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 8 335, 96 доларів США, що складає 337 917, 31 грн, що як вважає позивач становить 337 917, 31 грн за офіційним курсом НБУ

Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю Августіно звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АВРЕО (ММC AVREO) 337 917, 31 грн заборгованості, 208 958, 03 грн пені та 360 237, 55 грн штрафу у розмірі 50% від вартості товару.

Оцінка суду.

Правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), в тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно з ЗУ "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Пунктом 8.1. контракту № 18 від 01.08.2022 сторони визначили, що усі суперечки, що виникають у зв`язку з невиконанням або невідповідним виконанням умов даного контракту, вирішуються шляхом переговорів, а у разі неузгодженості підлягають розгляду в Господарському суді Львівської області із застосуванням матеріального та процесуального права України.

Таким чином, сторони обрали для себе спеціальне регулювання правових відносин. Відповідно, суд визнає пріоритет вираженої спільної волі суб`єктів приватного права. Угода сторін про вибір суду недійсною не визнана, а тому підлягає застосуванню.

У відповідності ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного контракту № 18 від 01.08.2022.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до правової позиції викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Суд також звертає увагу, що умовами укладеного між сторонами контракту (п. 2.2 контракту) передбачено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA (м. Луцьк, вул. Карбишева, 1Т, Україна) (Інкотермс 2020), якщо інше не погоджено у відповідному інвойсі/специфікації.

Поставка товару на умовах FCA Інкотермс-2020 означає, що продавець здійснює поставку товару покупцю одним з двох способів. По-перше, коли названим місцем поставки товарів є приміщення продавця - коли вони завантажені на транспортний засіб, організований покупцем. По-друге, коли назване місце є іншим місцем, куди товари поставляються: коли вони завантажені на транспортний засіб продавця; вони досягають названого іншого місця; та готові до розвантаження з транспортного засобу продавця; і надані у розпорядженні перевізника або іншої особи, призначеної покупцем. Яка б з цих двох умов не була обрана місцем поставки, це місце визначає, де саме ризик переходить на покупця, і власне, час, з якого всі витрати покладаються на покупця.

Згідно статті А2 умов FCA Інкотермс-2020 продавець зобов`язаний поставити товар перевізнику або іншій особі, які призначені покупцем, в узгодженому пункті, якщо такий є, в названому місці або забезпечити надання товару, поставленого у такий спосіб.

Продавець має поставити товари:

1.в узгоджену дату або

2.в час, в межах узгодженого періоду, про який повідомив покупець згідно зі статтею В10 (b) або,

3.якщо такий час не повідомляється, то в кінці узгодженого періоду.

Поставка вважається здійсненою також: а) коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названим місцем є приміщення продавця; або b) у будь-якому іншому разі, коли товар надано у розпорядження перевізника чи іншої особи, які призначені покупцем, на транспортному засобі продавця готовим до розвантаження.

Отже, за умовами FCA Інкотермс-2020 зобов`язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі очищеного від мита на експорт товару перевізнику або іншій особі яка призначена покупцем в узгодженому пункті якщо такий є, в названому місці.

З наявної в матеріалах справи CMR № 1232633 вбачається, що така містить печатку позивача, а також підпис та печатку перевізника PE YUSUPOV A.O. За вказаною CMR вантажовідправником є позивач, одержувачем відповідач, місце розвантаження товару Республіка Азербайджан, м. Баку, місце завантаження товару м. Луцьк, Україна, дата завантаження 14.10.2022, документ, що додається Інвойс № 30.08.2022 від 30.08.2022, номерні знаки автомобіля6777 EH/ВН 9999 ХМ , CMR складена у м. Луцьк, 14.10.2022.

Враховуючи наявність на CMR № 1232633 підпису та печатки перевізника - PE YUSUPOV A.O., беручи до уваги погоджені сторонами умови поставки FCA, суд дійшов висновку, що у момент отримання товару перевізником, вся відповідальність за товар перейшла до покупця.

Відтак, суд констатує, що позивачем виконано свій обов`язок з поставки товару відповідачу за контрактом № 18 від 01.08.2022 на загальну суму 19 335, 96 доларів США.

Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Суд встановив, що відповідач частково виконав зобов`язання з оплати поставленого товару, здійснивши платежі 06.02.2023 у розмірі 1 000,00 доларів США та 03.04.2023 у розмірі 10 000,00 доларів США.

Однак відповідач не сплатив залишок за поставлений товар у розмірі 8 335, 96 доларів США, що підтверджується наявними у справі доказами.

Позивач просить стягнути заборгованість у гривневому еквіваленті в розмірі 337 917, 31 грн, обґрунтовуючи застосування відповідного курсу валют. Разом із тим суд бере до уваги офіційний курс долара США, встановлений Національним банком України станом на 03.04.2023, який становив 36,57 грн/USD. Враховуючи цей курс, сума заборгованості у гривневому еквіваленті складає 304 846,06 грн (8 335,96 * 36,57).

Оскільки позивач не надав належних доказів щодо правових підстав для застосування іншого курсу валют та не врахував , суд вважає обґрунтованим стягнення суми саме за курсом, встановленим Національним банком України на момент прострочення зобов`язання. Відповідно, позовні вимоги щодо стягнення розмірі основного боргу підлягають частковому задоволенню у сумі 304 846,06 грн.

Щодо стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойка (штраф, пеня) це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання. Пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідач, уклавши контракт № 18 від 01.08.2022, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені та штрафу за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Суд звертає увагу на позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі 910/12876/19, згідно з якою щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України.

Відтак, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені за період з 28.11.2022 по 03.06.2024.

Відповідно до ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 3.5 контракту, покупець оплачує товар шляхом оплати на банківські рахунки постачальника на підставі виставленого рахунку (рахунка-фактури), згідно з письмовими заявами покупця покупець оплачує товар через 45 календарних дня (сорок п`ять) з дня відправлення товару.

Визначаючи момент прострочення виконання зобов`язання, суд зазначає, що крайній день для виконання зобов`язання за контрактом 28.11.2022, оскільки покупець зобов`язаний здійснити оплату товару протягом 45 календарних днів з дня відправлення товару, яке відбулося 14.10.2022.

Враховуючи, що термін для виконання зобов`язання спливає 28.11.2022, нарахування пені має починатися з наступного дня, тобто з 29.11.2022. Ствердження позивача про початок нарахування пені з 28.11.2022 є помилковим, оскільки цей день ще є в межах строку виконання зобов`язання.

У відповідності до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Окрім того, суд наголошує, що при розрахунку пені позивачем не було враховано, що відповідачем здійснювались часткові платежі, позивачем неправильно визначено суму основного боргу для періодів нарахування пені. Це істотно вплинуло на правильність обчислення пені, що, у свою чергу, призвело до неправильного визначення суми нарахувань.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, враховуючи вищевикладене, обраний позивачем період та суму боргу, дійшов висновку, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 193 103, 37 грн.

Пунктом 8.4 контракту передбачено, що покупець, який не оплатив товар протягом 90 календарних днів від дати його митного оформлення постачальником в режимі «Експорт», додатково оплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від вартості такого товару, а також повертає постачальнику причинені таким відтермінуванням збитки.

З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення товару відбулося 14.10.2022, тому 91-й день з моменту митного оформлення припадає на 13.01.2023. Таким чином, якщо покупець не здійснив оплату до 12.01.2023 включно, на нього поширюються санкції, передбачені вказаним пунктом контракту, а саме: сплата штрафу у розмірі 50% від вартості товару та відшкодування збитків, спричинених затримкою з оплатою.

Позивачем було визначено суму штрафу у розмірі 360 237, 55 грн (8 886, 57 доларів США), що складає 50% від вартості товару.

Проте, суд встановив, що позивачем було допущено помилку при здійсненні перерахунку суми штрафу в гривнях. Станом на 13.01.2023 курс долара США, встановлений Національним банком України, становив 36, 57 грн за 1 долар США.

Виходячи з вказаного курсу, сума штрафу в гривнях повинна була становити: 8 886, 57 доларів США * 36, 57 грн = 324 981, 86 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу з урахуванням встановлених судом обставин справи, а також дату виникнення зобов`язання, суд встановив, що зазначене нарахування було обраховано невірно, оскільки позивачем неправильно визначено курс валют для перерахунку суми штрафу в гривнях.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 50% від вартості товару підлягають задоволенню частково в розмірі 324 981, 86 грн.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі 822 931, 29 грн заборгованості, з яких 304 846, 06 грн основного боргу, 193 103, 37 грн пені та 324 981, 86 грн штрафу. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 12 343, 97 грн сплаченого судового збору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійнуправничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів,перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуваннямдоказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченнямдоказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій,необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123ГПК України).

Клопотанням від 03.12.2024 (Вх. №29303/24) позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та витрати на переклад документів у розмірі 44 300, 00 грн.

Ухвалою Господарського суд Львівської області від 17.06.2024 у справі № 914/1511/24 зобов`язано позивача надати суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на офіційну мову Азербайджанської Республіки ухвали Господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі № 914/1511/24 від 17.06.2024, позовної заяви з доданими до неї документами, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, короткого викладу документа, що підлягає врученню.

Позивачем було виконані вимоги даної ухвали суду, надано завірені копії перекладу на офіційну мову Азербайджанської вищезазначених документів.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, інші документи, пов`язані із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись із заявою про стягнення з відповідача судових витрат обґрунтував ці вимоги договором про надання правової допомоги № 2 від 03.06.2024, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Августіно та адвокатом Лисюк С.І.; актом виконаних робіт від 03.12.2024; рахунком № 5 від 02.12.2024, деталізацією рахунку № 5 від 02.12.2024, платіжною інструкцією № 1605 від 03.12.2024 на суму 5 000,00 грн, із зазначенням призначення платежу «оплата за правову допомогу згідно рахунку № 5 від 02.12.2024», договіром про надання послуг № 20/06 від 20.06.2024 з надання послуг перекладу, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Августіно та ФОП Сігора О.М., актами здачі-приймання робіт № ОУ-2006-1 від 20.06.2024 та № OY-0907-1 від 09.07.2024 за послуги перекладу, платіжними інструкціями №778, №777 від 28.06.2024 та платіжною інструкцією № 767 від 20.06.2024 на загальну суму 44 300, 00 грн, інформаційним повідомленням про зарахування коштів №185 від 09.07.2024, актом звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю Августіно та ФОП Сігора О.М.

У відповідності до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування. Клопотань про зменшення не поступало.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є правомірною, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відтак, вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню у розмірі 5 000, 00 грн.

Крім того, розглянувши подані докази та матеріали справи, господарський суд вважає, що заявлені позивачем витрати в частині письмового перекладу пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідними для підготовки та розгляду справи, при цьому здійснювалися виключно для виконання судових ухвал та чинного законодавства. Відтак, вказана вимога підлягає задоволенню задоволених позовних вимог у розмірі 44 300, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВРЕО (ММC AVREO) (адреса 1001, Республіка Азербайджан, м. Баку, вул. Аббасгулу Аббасзаде, 21, ідентифікаційний код 1701213941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Августіно (79039, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 75А, кв. 20 код ЄДРПОУ 31144454) 822 931, 29 грн заборгованості, 12 343, 97 грн судового збору, 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 44 300, 00 грн за послуги перекладу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2025.

СуддяЗапотічняк О.Д.