Рішення № 125767230, 11.03.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2025м. ДніпроСправа № 904/5599/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР", 50014, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Руденка, 2, код ЄДРПОУ 37665038

до Фізичної особи-підприємця Єраносяна Погоса Степановича, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1

про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам в сумі 64 381,49грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Єраносяна Погоса Степановича заборгованість за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №116 від 01.04.2013, за послуги з утримання багатоквартирного будинку розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, буд. 18, нежитлове приміщення загальною площею 256,00кв.м., за період з 01.01.2021 по 30.11.2024 у загальному розмірі 64 381,49грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 56 765,67грн., 3% річних у розмірі 2 127,45грн., інфляційні втрати у розмірі 5 488,37грн., а також судовий збір в розмірі 3 028,00грн.

Також в своїй позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 02.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

05.03.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що оскільки до позовної заяви не було надано доказів надання відповідних послуг за спірний період та прийняття їх Відповідачем, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 02.01.2025р. завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

23.01.2025р. на адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 02.01.2025р. з позначкою "за закінченням терміну зберігання"

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, 30.01.2025р. Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 02.01.2025р. в електронному вигляді до електронного кабінету представника відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 06.03.2025р. відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр", як управителем, та Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради, як замовником, було укладено договір від 21.12.2012 про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Жовтневому районі (об`єкт №4) (надалі - Договір) (а.с. 15-20).

Пунктом 1 Договору визначено, що предметом Договору є передача замовником управителю функцій управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об`єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

Мета договору є управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд на території відповідного району створення мешканцями будинку належних умов проживання згідно з діючими стандартами, нормативами, нормами та правилами (пункт 2 Договору).

Замовник зобов`язаний передати протягом місяця після укладення цього договору об`єкт в управління та необхідну достовірну документацію в повному обсязі з оформленим актом прийняття-передачі об`єкта в управління з управління згідно з додатком (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору управитель зобов`язаний, зокрема, здійснювати функції з управління, прийняти об`єкт в управління та необхідну достовірну документацію в повному обсязі з оформленням актом прийняття-передачі об`єкта, здійснювати управління особисто, а також укладати договори із співвласниками на виконання окремих видів робіт.

Замовник має право, зокрема, вимагати повернення майна об`єкта після закінчення строку дії договору, крім об`єкта, відчуженого за його згодою (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.2 Договору управитель має право, зокрема, здійснювати управління будинком, спорудою або групою будинків на території відповідного району, забезпечувати його належну експлуатацію та надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території; від свого імені вчиняти щодо об`єкта правочини, необхідні для дотримання Правил управління будинком, з урахуванням обмежень, установлених цим договором.

Пунктом 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 11.11.2013) визначено, що договір набуває чинності з 01.04.2013 та діє безстроково. Якщо одна із сторін має намір розірвати договір, вона повинна попередити про свій намір не менш як за місяць до його розірвання (а.с. 23).

На виконання умов Договору сторонами було підписано акт від 21.12.2012 прийому-передачі будинків, споруд або групи будинків і споруд, який є додатком до Договору, за яким замовник передав, а управитель прийняв будинки Жовтневого району (об`єкт 4), які знаходяться на балансовому обліку управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради та передаються управителю в управління за переліком (а.с. 21).

Як вбачається з Переліку житлових будинків Жовтневого району (об`єкт №4), всього замовником передано управителю 404 будинки, в тому числі будинок №18 по вулиці Кремлівській м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.22).

01 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (виконавець, позивач) та фізичною особо-підприємцем Єраносяном Погосом Степановичем (наймач, орендар, відповідач) укладено договір про надання послуги з управління будинків і споруд та прибудинкових територій №116 (а.с.8-9).

Пунктом 1 Договору визначено, що предметом Договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі- послуги) у житловому будинку (гуртожитку) №18 по вул. Кремлівська, у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, де знаходиться приміщення споживача, загальною площею: 256,0кв.м. а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 1.3. Договору на момент укладання договору вартість 1 кв.м. складає 1,7408грн. і є нефіксованою, в зв`язку з перерахунками та може змінюватись згідно рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2.1. розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг проводиться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Для оплати виконавець надає щомісячно рахунок та за вимогою споживача податкову накладну.

За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня в розмірі 0,5%, від суми оплати за кожен день прострочки, але не більше Подвійної ставки НБУ (п.2.4).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що у разі порушення виконавцем умов цього договору споживачем та представником виконавця складається акт-претензія із зазначенням у ньому строків, виду порушення, кількісних і якісних показників послуг тощо. Представник виконавця повинен з`явитися за викликом споживача для підписання акта-претензії не пізніше ніж протягом двох робочих днів. У разі неприбуття представника виконавця у визначений цим договором строк або необґрунтованої відмови від підписання акт-претензія вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два інших споживачі.

Відповідно до пункту 7.1. цей договір набирає чинності з 01.04.2013 року і діє до 01.04.2014 року. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.

Згідно з пунктом 7.2. цей договір може бути розірваний у разі:

- переходу права власності (користування) на квартиру (житлове приміщення у гуртожитку), нежитлове приміщенні у житловому будинку (гуртожитку) до іншої особи;

- невиконання його сторонами умов цього договору.

Споживач може розірвати договір тільки при отримані згоди виконавця .В односторонньому порядку розірвання споживачем не допускається.

В матеріалах справи містяться копії Інформації про витрати на утримання будинку за адресою: вул. Кремлівська, буд. 18 за період з 01.01.2021р. по 30.11.2024р. включно (а.с. 24-75).

Позивач стверджує, що в період з 01.10.2021р. по 30.11.2024р. надав відповідачеві послуги з утримання будинку та прибудинкової території, але відповідачем оплату не проведено. В результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на момент подання позову складає 56 765,67, що і стало причиною звернення до суду.

Предметом доказування є обставини щодо виконання/невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати наданих відповідачу послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється управителем на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком Учасниками правовідносин є, зокрема, споживач та управитель - стаття 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

У відповідності до визначення наведеного в пункті 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статей 66, 67 Житлового кодексу України плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі квартири. Розмір плати за користування житлом встановлюється Кабінетом Міністрів України. Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі статтею 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 наймачі, орендарі та власники житлових або нежитлових приміщень в житловому будинку зобов`язані брати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території пропорційно площі, яка їм належить на праві власності або праві користування.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, обов`язок споживача сплачувати вартість одержаних послуг випливає з прямої вказівки Закону та рішення органу місцевого самоврядування, а також із правовідносин в силу яких особа не може відмовитись від прийняття житлово-комунальних послуг.

Статтею 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Установлено, що позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр", як управителем, та Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради, як замовником, було укладено договір від 21.12.2012 про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Жовтневому районі (об`єкт №4).

Крім того, 01 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (виконавець, позивач) та фізичною особо-підприємцем Єраносяном Погосом Степановичем (наймач, орендар, відповідач) укладено договір про надання послуги з управління будинків і споруд та прибудинкових територій №116.

Згідно з пунктом 2.1. розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг проводиться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Для оплати виконавець надає щомісячно рахунок та за вимогою споживача податкову накладну.

Відповідно до Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992, наймачі, орендарі та власники житлових або нежитлових приміщень в житловому будинку зобов`язані брати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території пропорційно площі, яка їм належить на праві власності або праві користування .

Докази надання послуг, витрат, переліку робіт, вартістю та складова тарифу надані в щомісячних документах "Інформація про витрати на утримання будинку 18 по вулиці Січеславська в м. Кривий Ріг", які є належними та допустимими доказами, що підтверджується позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц.

З огляду на положення статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (оплата за надані послуги проводиться щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором), ст.29 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №712 від 05.09.2018 (якими встановлено, що плата за послугу з управління вноситься щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інший порядок та строки не визначені договором управління), строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 56 765,67грн. відповідачем відповідно до положень ст.13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 56 765,67грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вимоги про стягнення заборгованості, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 2 127,45грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 488,37грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що плата за послугу з управління проводиться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, тобто строк оплати наданих послуг за період з 01.01.2021р. по 30.11.2024р. є таким, що настав. У встановлений строк відповідач свої зобов`язання не виконав, інформацію про ціну на послугу з управління багатоквартирного будинку, рахунки на оплату цієї послуги направлялись на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи Реєстрами відправної пошти та рекомендованими повідомленнями поштового відправлення.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних та втрат від інфляції судом помилок не виявлено.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 64 381,49грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 028,00грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Єраносяна Погоса Степановича, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР", 50014, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Руденка, 2, код ЄДРПОУ 37665038 заборгованість за послуги з утримання багатоквартирного будинку за період з 01.01.2021р. по 30.11.2024р. у сумі 56 765,67грн., 3% річних в розмірі 2 127,45грн. та втрати від інфляції в розмірі 5 488,37грн., а також судовий збір у розмірі 3 028,00грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.03.2025

Суддя С.П. Панна