Рішення № 12576667, 30.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/30530.11.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний -

судноремонтний завод»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс»

Про стягнення 17197,10 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Вітошко В.О. –представник за довіреністю № 426/41 від 19.10.10.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 528 від 14.11.07. в сумі 17197,10 грн. (12000,00 грн. –основний борг, 4260,00 грн. –збитки від інфляції, 937,10 грн. –3% річних).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору, своєчасно не оплатив виготовлену продукцію, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс»виникла заборгованість перед Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний - судноремонтний завод».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.10. порушено провадження у справі № 30/305; розгляд справи було призначено на 04.11.10. о 15-20.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.10.10. про порушення провадження у справі № 30/305 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/305 було відкладено на 16.11.10. о 15-20.

В судовому засіданні 16.11.10. представником позивач було подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний - судноремонтний завод»зазначає, що станом на 16.11.10. заборгованість відповідача за виготовлені конструкції (сума основного боргу) складає 12 000,00 грн., оскільки із необхідних до сплати 600 000,00 грн. відповідачем було перераховано на рахунок позивача 588000,00 грн., а граничний строк плати закінчився 07.02.08.

Представник відповідача в судове засідання 16.11.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.10. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/305 було відкладено на 30.11.10. о 12-30.

В судовому засіданні 30.11.10. представником позивача було підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 16.11.10. не виконав, письмовий відзив на позов та контррозрахунок суми позову не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/305.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

14.11.07. між Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний - судноремонтний завод»(далі –Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текс»(далі –Замовник) було укладено Договір № 528 від 14.11.07. (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виготовити металеву конструкцію «Форма металева для виготовлення тридцяти п’яти бетонних блоків кріплення укосів»(далі –Конструкція) в кількості 20 (двадцять) штук, за узгодженою технічною документацією (креслення Замовника), що є невід’ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Виконавець бере на себе зобов’язання виготовити та передати Замовнику Конструкції, а Замовник зобов’язується надати Виконавцю технічну документацію, прийняти та оплатити виконавцю виготовлені Конструкції.

Згідно п. 2.1 Договору, Виконавець несе відповідальність за якість виготовлення Конструкцій з урахуванням положень п. 5.1 Договору.

Як визначено п. 5.1 Договору, Конструкції виготовляються Виконавцем з власних матеріалів, з дотриманням норм і правил.

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що вартість виготовленої Виконавцем однієї Конструкції складає 30000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 5000,00 грн. Загальна вартість виготовлених за Договором 20 (двадцяти) Конструкцій становить 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 100 000,00 грн.

Розрахунок між сторонами проводиться шляхом авансового платежу в розмірі 60% від загальної вартості виготовлених за Договором Конструкцій, та перераховується на рахунок Виконавця після підписання даного Договору сторонами в термін до трьох банківських днів, остаточний розрахунок в розмірі 40% від загальної вартості виготовлених Конструкцій перераховується на рахунок Виконавця в термін до трьох банківських днів з дати підписання Акту виготовлення продукції підписаного сторонами (п. 3.3 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.08. між сторонами було підписано та скріплено їх печатками Акт № ОУ-000051 виготовлення продукції, а саме виготовлення форми металевої для виготовлення тридцяти п’яти бетонних блоків кріплення укосів в кількості 20 штук на загальну суму 600 000,00 грн. з ПДВ., відповідно до якого Виконавцем були проведені роботи згідно Договору № 528 від 14.11.07.

Як встановлено п. 4.3 Договору, зобов’язання сторін за Договором вважаються виконаними після підписання сторонами видаткових накладних на відвантаження Конструкцій, зазначених в Договорі, та повної оплати виготовлених Конструкцій Замовником згідно п. 3.1 та п. 3.3 Договору.

Згідно п. 7.3 Договору, перехід права власності на виготовлені Конструкції відбувається в момент підписання видаткової накладної представниками Виконавця та Замовника.

Відповідно до матеріалів справи, між сторонами було підписано та скріплено їх печатками наступні накладні відвантаження Конструкцій:

- № 589 від 26.12.07. на форму металеву для виготовлення бетонних блоків кріплення укосів в кількості 1 штука;

- № 2 від 10.01.08. на форму металеву для виготовлення бетонних блоків кріплення укосів в кількості 3 штуки;

- № 3 від 16.01.08. на форму металеву для виготовлення 35 бетонних блоків в кількості 2 штуки;

- № 6 від 23.01.08. на форму металеву для виготовлення 35 бетонних блоків кріплення укосів в кількості 4 штуки;

- № 11 від 30.01.08. на форму металеву для виготовлення 35 бетонних блоків кріплення укосів в кількості 6 штук;

- № 22 від 12.02.08. на форму металеву для виготовлення 35 бетонних блоків кріплення укосів в кількості 4 штуки;

Пунктом 11.3 Договору встановлено, що Договір набирає сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем виконано всі взяті на себе зобов’язання за Договором в частині виконання робіт, а саме виготовлення форми металевої для виготовлення тридцяти п’яти бетонних блоків кріплення укосів в кількості 20 штук на загальну суму 600 000,00 грн. з ПДВ.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № б/н б/д, відповідно до якої Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний - судноремонтний завод»звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс» з проханням перерахувати заборгованість на поточний рахунок позивача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору, своєчасно та в повному обсязі не оплатив виготовлену продукцію, внаслідок чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс»перед Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний - судноремонтний завод»становить 12000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як встановлено ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором

Як вже зазначалось, пунктом 3.3 Договору встановлено, що розрахунок між сторонами проводиться шляхом авансового платежу в розмірі 60% від загальної вартості виготовлених за Договором Конструкцій, та перераховується на рахунок Виконавця після підписання даного Договору сторонами в термін до трьох банківських днів, остаточний розрахунок в розмірі 40% від загальної вартості виготовлених Конструкцій перераховується на рахунок Виконавця в термін до трьох банківських днів з дати підписання Акту виготовлення продукції підписаного сторонами

Відповідно до матеріалів справи, на виконання умов Договору, відповідачем було сплачено 60% від загальної вартості виготовлених за Договором Конструкцій в сумі 360000,00 грн. 14.11.07.

Кінцевою датою остаточного розрахунку відповідача перед позивачем в розмірі 40% від загальної вартості виготовлених Конструкцій за Договором є 06.02.08.

Відповідачем в оплату 40% від загальної вартості виготовлених Конструкцій було сплачено:

- 120000,00 грн. –23.01.08.;

- 84000,00 грн. –30.01.08.;

- 24000,00 грн. –08.02.08, всього на суму 228000,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього Законом та Договором обов’язку по оплаті виконаних позивачем робіт не виконав, внаслідок чого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс»на користь Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод»підлягає стягненню заборгованість в розмірі 12000,00 грн. (600000,00 грн. –(360000,00 грн. + 228000,00 грн.) = 12 000,00 грн.).

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 4260,00 грн., та 937,10 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод»підлягає стягненню 4260,00 грн. –збитків від інфляції та 937,10 грн. –3 % річних, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс»(01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 15, код ЄДРПОУ 32556520) на користь Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод»(04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, б. 8, код ЄДРПОУ 03149949, р/р 26008110794980 а АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300131, код 03149949) 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. –основного боргу, 4260 (чотири тисячі двісті шістдесят) грн. 00 коп. –збитків від інфляції та 937 (дев’ятсот тридцять сім) грн. 10 коп. –3 %, 171 (сто сімдесят одна) грн. 97 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 01.12.10.