Рішення № 125766086, 12.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34841/24-ц

пр. 2-3290/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/34841/24-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», про захист прав споживачів та стягнення коштів та штрафних санкцій, -

представник позивача - адвокат Дугінов Д. А.

представники відповідача - адвокат Кобзар Ю. Б., адвокат Штронда А. М.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») на користь ОСОБА_1 1 134, 25 дол. США, у якості 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором №SAMDN01000731473093, за період з 05 серпня 2020 року по 15 травня 2024 року; 1 134, 25 дол. США, у якості 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором №SAMDNWFD0070064914500, за період з 05 серпня 2020 року по 15 травня 2024 року; 1 134, 25 дол. США, у якості 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором № SAMDNWFD0070064915400, за період з 05 серпня 2020 року по 15 травня 2024 року; 581, 10 дол. США, у якості 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором №SAMDNWFD0070080150900, за період з 02 липня 2020 року по 15 травня 2024 року; судові витрати на покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що 14.12.2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір №SAMDN01000731473093, відповідно до якого ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 . Сума вкладу склала 10 000, 00 дол. США.

23.01.2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070064914500, відповідно до якого ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 . Сума вкладу склала 10 000, 00 дол. США.

23.01.2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070064915400, відповідно до якого ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_3 . Сума вкладу склала 10 000, 00 дол. США.

19.02.2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070080150900, відповідно до якого ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_4 . Сума вкладу склала 5 000, 00 дол. США.

Рішенням суду у справі №757/11233/20-ц було стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклади, відсотки та 3 % річних за договором №SAMDN01000731473093 (за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року, за договором №SAMDNWFD0070064914500 за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року, за договором №SAMDNWFD0070064915400 за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року, за договором №SAMDNWFD0070080150900 за період з 16 травня 2019 року по 01 липня 2020 року.

Вказує, що кошти за вказаними договорами були зараховані на рахунок ОСОБА_1 16.05.2024 року, а отже позивач має беззаперечне право стягнення на його користь 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахованих на розмір вкладу протягом строку позовної давності за весь час прострочення виконання зобов`язання, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву, та встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження (а. с. 27).

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу та третій особі направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 28).

Відповідно до довідки до електронного кабінету представника позивача ухвалу про відкриття провадження було доставлено - 12.08.2024 року (а. с. 29).

Відповідно до довідки до електронного кабінету відповідача ухвалу про відкриття провадження було доставлено - 12.08.2024 року (а. с. 30), відповідно до розписки представник відповідача - адвокат Кобзар Ю. Б. отримала копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 28.08.2024 року (а. с. 32-33).

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, направлений на адресу третьої особи, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 91-92), до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 12.08.2024 року (а. с. 31).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За частиною 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Частиною 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

29.08.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволення позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що внаслідок укладання між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014 року та переведення боргу за зобов`язаннями Банку щодо виплати коштів за договором банківського вкладу, який є предметом у даній справі, АТ КБ «ПриватБанк» на цей час не несе зобов`язань за таким договором, а ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» є Новим боржником за даним договором банківського вкладу. Таким чином, у зв`язку з тим, що АТ КБ «ПриватБанк» з 17.11.2014 року не є боржником за договором, який є предметом спору, відсутні підстави для задоволення позову. Окрім цього, представник відповідача зазначає, що кошти, присуджені згідно рішення суду у справі №757/11233/20-ц були перераховані позивачу 08.05.2024 року. Також відповідач зазначає, що позовна вимога щодо стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» 3% річних за ст. 625 ЦК України у розмірі 3 983, 85 дол. США була заявлена станом 15.05.2024 року, а з позовом сторона звернулася 03.08.2024 року то, відповідно, нарахування та стягнення 3% річних може бути здійснено лише за період з 03.08.2021 року по 08.05.2024 року (тобто за три останніх роки перед зверненням позивача до суду). В такому випадку розрахунок сум з врахуванням строків позовної давності має наступний вигляд: договір №SAMDN01000731473093 - 10 000, 00 дол. США х 3 % / 365 х 1088 = 894,24 доларів США договір № SAMDNWFD0070064915400 - 10 000, 00 дол. США х 3 % / 365 х 1088 = 894, 24 доларів США договір №SAMDNWFD0070080150900 - 5 000, 00 дол. США х 3 % / 365 х 1088 = 447, 12 доларів США. З врахуванням зазначених обставин, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Також просила залишити позов без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (а. с. 34-67).

29.08.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а. с. 68-76).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2024 року заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження - залишено без задоволення (а. с. 77).

06.09.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджувався з доводами представника відповідача (а. с. 79-82).

Третя особа пояснення на позов не надала.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 14.12.2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір №SAMDN01000731473093, відповідно до якого умов договору ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 . Сума вкладу склала 10 000, 00 дол. США.

23.01.2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070064914500, відповідно до якого умов договору ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 . Сума вкладу склала 10 000, 00 дол. США.

23.01.2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070064915400, відповідно до якого умов договору ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_3 . Сума вкладу склала 10 000, 00 дол. США.

19.02.2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070080150900, відповідно до якого умов договору ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_4 . Сума вкладу склала 5 000, 00 дол. США.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2022 року, справа №757/11233/20-ц, позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», про захист прав споживачів, стягнення коштів, вкладів, процентів та штрафних санкцій задоволено частково, стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором №SAMDN01000731473093 від 14 грудня 2012 р.: 10 000, 00 дол. США суми вкладу; 8 586, 08 дол. США відсотки за період з 07.07.2014 р. по 04.08.2020 р.; 602,55 дол. США 3 % річних за період з 16.05.2019 р. по 04.08.2020 р.; 300 000, 00 грн. пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; за договором № SAMDNWFD0070064914500 від 23 січня 2014 р.: 10 000, 00 дол. США суми вкладу; 8 068, 45 дол. США відсотки за період: з 07.07.2014 р. по 04.08.2020 р.; 589, 13 дол. США 3 % річних за період з 16.05.2019 р. по 04.08.2020 р.; 200 000, 00 грн. пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; за договором № SAMDNWFD0070064915400 від 23 січня 2014 р.: 10 000, 00 дол. США суми вкладу; 8 068, 45 дол. США відсотків за період з 07.07.2014 р. по 04.08.2020 р.; 589, 13 дол. США 3 % річних за період з 16.05.2019 р. по 04.08.2020 р.; 200 000, 00 грн. пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; за договором № SAMDNWFD0070080150900 від 19 лютого 2014 р.: 5 000, 00 дол. США суми вкладу; 2 600, 60 дол. США відсотків за період з 07.07.2014 р. по 04.08.2020 р.; 256,58 дол. США 3 % річних за період з 16.05.2019 р. по 01.07.2020 р.; 90 000, 00 грн. пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; 24 156,34 дол. США залишок коштів за картковим рахунком № НОМЕР_5 ; 2 415, 63 дол. США пені відповідно до п. 32.2. ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». В задоволенні інших відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.03.2023 року, справа №757/11233/20-ц, апеляційну скаргу адвоката Тузової Владислави Олександрівни, подану в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», задоволено частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року змінено в частині визначення суми заборгованості, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором №SAMDN01000731473093 від 14 грудня 2012 року, договором №SAMDNWFD0070064914500 від 23 січня 2014 року, договором №SAMDNWFD0070064915400 від 23 січня 2014 року, договором №SAMDNWFD0070080150900 від 19 лютого 2014 року та договором рахунку №5457092024067674; стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 : за договором №SAMDN01000731473093 від 14 грудня 2012 року: 10 000,00 доларів США суми вкладу; 6 416,01 доларів США - відсотки за період з 07 липня 2014 року по 15 травня 2019 року; 602,55 доларів США - три проценти річних за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року; за договором № SAMDNWFD0070064914500 від 23 січня 2014 року: 10 000,00 доларів США суми вкладу; 6050,46 доларів США - відсотки за період з 07 липня 2014 року по 15 травня 2019 року; 589,13 доларів США - три проценти річних за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року; за договором № SAMDNWFD0070064915400 від 23 січня 2014 року: 10 000,00 доларів США суми вкладу; 6050,46 доларів США - відсотки за період з 07 липня 2014 року по 15 травня 2019 року; 589,13 доларів США - три проценти річних за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року; за договором № SAMDNWFD0070080150900 від 19 лютого 2014 року: 5 000,00 доларів США суми вкладу; 1990,34 доларів США - відсотків за період з 07 липня 2014 року по 15 травня 2019 року; 256,58 доларів США - три проценти річних за період з 16 травня 2019 року по 01 липня 2020 року; 24 156,34 доларів США залишок коштів за картковим рахунком № № НОМЕР_5 . В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2023 року, справа №757/11233/20-ц, у задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Штрондою Антоном Михайловичем, про передачу справи № 757/11233/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено, касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Штрондою Антоном Михайловичем, залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишено без змін (а. с. 5-15).

Відповідно до квитанції кошти згідно рішення суду у справі №757/11233/20-ц було перераховано ОСОБА_1 08.05.2024 року (а. с. 61).

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

З огляду на те, що позивач правомірно сподівався на належне виконання договору вкладу з відповідачем, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах з позивачем діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами позивача вже після передачі їх на депозит, отже вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача, позивач не може бути відповідальною за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ним виконані умови укладених угод.

За змістом положень статей 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення грошової суми в іноземній валюті здійснюється у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України).

При цьому, стаття 625 ЦК України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні - гривні.

Крім того, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, так само слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1286цс16).

При вирішенні питання про стягнення річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц, яким роз`яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, після розірвання договору банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема вкладу, не суперечить чинному законодавству.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Так, оскільки рішенням суду у справі №757/11233/20-ц було встановлено відповідальність банку щодо повернення вкладу та нарахованих процентів перед позивачем, то суд приходить до висновку, що стягнення трьох відсотків річних, на підставі ст. 625 ЦК України.

Окрім цього, відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Статтею 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначено, що районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку. Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Відповідно до підпунктів 12.1-12.2 пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція № 512/5), органи Державної виконавчої служби мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках. Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

Крім того, згідно підпункту 12.13 пункту 12 Інструкції № 512/5, після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні...»

Дана позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-1329цс16.

Відтак, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що невчасне перерахування виконавчою службою коштів з відповідного депозитного рахунку, на який було списано кошти з рахунку АТ КБ «ПриватБанк», не є відповідальністю АТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, є безпідставним нарахування позивачем 3 % річних за період після 08 травня 2024 року, тобто за той час, коли грошові кошти вже не перебували у володінні АТ КБ «ПриватБанк».

З врахуванням зазначеного, суд вважає, що розрахунок представника відповідача у відповідності до відзиву є необґрунтованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних мають бути обмеженими 08 травня 2024 року.

Також суд зазначає, що позовна вимога щодо стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» 3% річних за ст. 625 ЦК України у розмірі 3 983, 85 дол. США була заявлена станом 15.05.2024 року, а з позовом позивач звернуся лише 03.08.2024 року то, відповідно, нарахування та стягнення 3% річних може бути здійснено лише за період з 03.08.2021 року по 08.05.2024 року (тобто за три останніх роки перед зверненням позивача до суду).

В такому випадку розрахунок сум з врахуванням строків позовної давності має наступний вигляд: договір №SAMDN01000731473093 - 10 000, 00 дол. США х 3 % / 365 х 1088 = 894, 24 доларів США договір № SAMDNWFD0070064915400 - 10 000, 00 дол. США х 3 % / 365 х 1088 = 894, 24 доларів США договір №SAMDNWFD0070080150900 - 5 000, 00 дол. США х 3 % / 365 х 1088 = 447, 12 доларів США.

Оскільки грошове зобов`язання між сторонами виражене в іноземній валюті - доларах США, тому при розрахунках процентів та інших стягнень за основу судом береться розрахунок заборгованості в доларах США.

Вказане відповідає правовому висновку викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність задовольнити позовні вимоги частково, з зазначених вище підстав.

Суд також зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, виходячи із наступного.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено статтею 164 ПК України.

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі -ПДФО) включаються, зокрема пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 ПК України).

До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать, зокрема проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Доходи у вигляді процентів, нараховані на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці оподатковуються відповідно до норм п. 170.4 ст. 170 ПК України.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю;

б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання;

Згідно з пп. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПК України податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа.

Отже, податковий агент, згідно п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Відповідно абзацу «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати(перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України.

Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Щодо твердження АТ КБ «ПриватБанк» з приводу переведення боргу та те, що останній є неналежним відповідачем та боржником, суд їх не бере до уваги, оскільки дане питання досліджувалось в рамках справи про повернення вкладу, де суд прийшов до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем, оскільки саме з нього було стягнуто кошти, які належать позивачу.

Також, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку із його безпідставністю.

Згідно з положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судовий збір у розмірі 1 287, 30 грн підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 192, 524, 533, 625, 629, 631, 1058, 1060 ЦК України, ст. ст. 164, 165, 167, 170, 176, 180 ПК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 133, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», про захист прав споживачів та стягнення коштів та штрафних санкцій - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання:

- за договором №SAMDN01000731473093 за період з 03.08.2021 року по 08.05.2024 року у розмірі 894, 24 дол. США;

- за договором №SAMDNWFD0070064914500 за період з 03.08.2021 року по 08.05.2024 року у розмірі 894, 24 дол. США;

- за договором №SAMDNWFD0070064915400 за період з 03.08.2021 року по 08.05.2024 року у розмірі 894, 24 дол. США;

- за договором №SAMDNWFD0070080150900 за період з 03.08.2021 року по 08.05.2024 року у розмірі 447, 12 дол. США,

без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на корить ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 287, 30 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», адреса: вул. Січеславська набережна, 29-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38920700.

Суддя Г. О. Матійчук