Рішення № 125765397, 06.03.2025, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/24/25

Провадження №2/713/147/25

РІШЕННЯ

іменем України

06.03.2025 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., за участю секретаря судових засідань Троценко Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Вовчук Марина Миколаївна, до Вижницької міської ради, Чернівецької області, ОСОБА_3 , про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування та визначення частки у спільній сумісній власності, зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Стукалова Ірина Валеріївна, до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визначення розміру частки у спільній сумісній власності,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивачів.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Вовчук М.М. звернулись в суд із позовною заявою про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування та визначення частки у спільній сумісній власності до відповідачів Вижницької міської ради, Чернівецької області, ОСОБА_3 .

Просять визнати за ОСОБА_1 , право власності на 45/800 (9/160) частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; за ОСОБА_2 , право власності на 45/800 (9/160) частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити, що частка ОСОБА_1 , у спільній сумісній власності за договором міни від 18.09.1996 року, посвідчений Вижницькою держнотконторою на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: по АДРЕСА_1 становить 45/400 (9/80).

Визначити, що частка ОСОБА_2 , у спільній сумісній власності за договором міни від 18.09.1996 року, посвідчений Вижницькою держнотконторою на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 становить 45/400 (9/80).

Свої позовні вимоги обґрунтували наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Спадкоємцями, які прийняли спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є дочка - ОСОБА_2 , чоловік ОСОБА_1 .

За договором міни від 18.09.1996 року, посвідчений Вижницькою держнотконторою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками 45/100 будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .

Проте, приватним нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №317/02-31 від 05.12.2024 року, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 45/800 частин житлового будинку під АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 , оскільки згідно матеріалів спадкової справи №53/2024 відкритої до майна померлої ОСОБА_4 встановлено факт прийняття спадщини двома спадкоємцями в рівних частках кожним, в тому числі ОСОБА_1 . Також в обґрунтування постанови нотаріус зазначив, що нею встановлено факт набуття померлою ОСОБА_4 в спільну власність з іншими трьома співвласниками 45/100 частин житлового будинку під АДРЕСА_1 без визначення між ними розміру відповідних часток. Спадкоємцем не надані документи, що підтверджують встановлення співвласниками, за досягнутої між ними домовленості, правового режиму спільної часткової власності на вищезгадані 45/100 частин житлового будинку шляхом укладення між ними цивільно-правового договору або набрання законної сили рішення суду з цього питання. З аналогічних правових підстав нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №316/02-31 від 05.12.2024 року, якою відмовлено ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 45/800 частин житлового будинку під АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 .

Враховуючи, що 45/100 частин спірного житлового будинку належить чотирьом співвласникам в рівних частках: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , тобто по 45/400 або по 9/80, то за померлою ОСОБА_4 , як і за іншими співвласниками потрібно визначити частку у розмірі 45/400 (9/80) частин житлового будинку. У зв?язку з визначенням частки ОСОБА_4 в розмірі 45/400 (9/80) частин житлового будинку, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємцями (454/400 (9/80):2=45/800 (9/160) слід визначити по 45/800 (9/160). Також, враховуючи, що для реалізації права на спадкування за законом слід визначити розмір часток за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємцями 45/800 (9/160), то доцільно визначити і їх частки які співвласників у майні, тобто по 45/400 (9/80) у 45/100.

Відповідачка ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Стукалова І.В., звернулась до суду із зустрічним позовом про визначення розміру частки у спільній сумісній власності до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Просить визначити, що частка ОСОБА_3 , у спільній власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй відповідно до договору міни від 18.09.1996 року, посвідченого Вижницькою держнотконторою - становить 45/400 (9/80).

Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до договору міни від 18.09.1996 року, посвідченого Вижницькою держнотконторою, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками 45/100 будинку, що розташований по АДРЕСА_1 . Право власності на 45/100 частин будинку зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , без визначення їх часток у праві спільної власності, що є перешкодою для вільного розпорядження позивачем своєю власністю. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина, до якої увійшла і відповідна частка у її праві власності на зазначений спірний будинок. Спадкоємцями померлої ОСОБА_4 є її дочка - ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_1 , які прийняли спадщину. Саме невизначення розміру частки ОСОБА_4 у праві спільної власності на вказане майно - стало перешкодою у реалізації спадкових прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким постановами приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу від 05.12.2024 року відмовлено у вчиненні нотаріальних дій. Таким чином, невизначення частки у праві смільної власності на нерухоме майно є перешкодою для реалізації права власності позивача, в тому числі і щодо відчуження своєї частини майна.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В судове засідання позивачі (відповідачі за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_6 не з`явились. До початку розгляду справи від представника позивача ОСОБА_6 надійшла відзив та заява про розгляд справи у її відсутність та у відсутність позивачів, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_3 визнає, не заперечує щодо задоволення.

В судове засідання представник відповідача Вижницької міської ради не з`явився. До початку розгляду справи від представника Вижницької міської ради надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнає, не заперечує щодо задоволення.

В судове засідання відповідачка (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 не з`явились. До початку розгляду справи від представника позивача ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та у відсутність ОСОБА_3 , зустрічний позов підтримує, просить задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_8 , ОСОБА_2 визнає, не заперечує щодо задоволення.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Зустрічний позов ОСОБА_3 є обґрунтований та підлягає задоволенню.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого повторно 09 листопада 2023 року, актовий запис №84.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 , які прийняли спадщину є чоловік ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 , виданого повторно 07 листопада 2023 року, актовий запис №819 з даних якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 21 травня 1976 року зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 ; копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , виданого повторно 26.12.2023 року.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 та осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадковому майні немає, що підтверджується копією спадкової справи №53/2024 до майна померлої ОСОБА_4 .

18.09.1996 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір міни відповідно до якого ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , яка діє від імені ОСОБА_3 та які діють в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , та ОСОБА_11 з другої сторони заключили даний договір в слідуючому: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , міняють належну їм квартиру номер АДРЕСА_2 , на належні ОСОБА_12 45/100 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору, посвідченого Вижницькою держнотконторою.

З довідки-характеристики, виданої Вижницьким РБТІ №3/183 від 06.12.2023 року вбачається, що нерухоме майно, яке розташоване по АДРЕСА_1 , зареєстровано в книгах державної реєстрації кн. 3 ст. 189 №345 станом на 31.12.2012 року за власниками: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , частка 45/100 будинку.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №402199642 від 04.11.2024 року вбачається, що власниками житлового будинку садибного типу є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (померла), частка 45/100 будинку.

Постановою приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Левчук А.І. №316/02-31 від 05.12.2024 року ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 45/800 частин житлового будинку під АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки нотаріусом встановлено факт набуття померлою ОСОБА_4 в спільну власність з іншими трьома співвласниками 45/100 частин житлового будинку під АДРЕСА_1 без визначення між ними розміру відповідних часток. Спадкоємцем не надані документи, що підтверджують встановлення співвласниками, за досягнутої між ними домовленості, правового режиму спільної часткової власності на вищезгадані 45/100 частин житлового будинку шляхом укладення між ними цивільно-правового договору або набрання законної сили рішення суду з цього питання.

Постановою приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Левчук А.І. №317/02-31 від 05.12.2024 року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 45/800 частин житлового будинку під АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки нотаріусом встановлено факт набуття померлою ОСОБА_4 в спільну власність з іншими трьома співвласниками 45/100 частин житлового будинку під АДРЕСА_1 без визначення між ними розміру відповідних часток. Спадкоємцем не надані документи, що підтверджують встановлення співвласниками, за досягнутої між ними домовленості, правового режиму спільної часткової власності на вищезгадані 45/100 частин житлового будинку шляхом укладення між ними цивільно-правового договору або набрання законної сили рішення суду з цього питання.

Вирішуючи питання про розв`язання даного спору, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до ст. 361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.

Згідно ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власної вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівним якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з часу відкриття спадщини подав заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу..

Відповідно до статей 1218, 1226 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Як роз`яснено пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 № 20 розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, зокрема, квартира (будинок), передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"). В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об`єктом спадкування.

Відповідно до пункту 3.4. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року відповідно до статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту статті 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Судом встановлено, що 45/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 належить чотирьом співвласникам в рівних частках: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , тобто по 45/400 або по 9/80.

Таким чином, частка померлої ОСОБА_4 , яка підлягає спадкуванню становить 45/400 (9/80) частин житлового будинку.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_4 спадкують по 45/800 (9/160) в житловому будинку (454/400 (9/80):2=45/800 (9/160).

Таким чином частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірному житловому будинку, з врахуванням частки успадкованої після смерті ОСОБА_4 становлять 45/400 (9/80) у 45/100.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 згідно досліджених судом доказів та встановлених обставин, судом встановлено, що частка ОСОБА_3 у спільній власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 становить 45/400 (9/80), а тому зустрічний позов ОСОБА_3 є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.316, 317, 321, 355, 357, 361, 364, 368, 369, 1218, 1226 ЦК України, ст.ст.4, 13, ст.76, 77, 247, 258-265, 315, 354 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 45/800 (9/160) частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 45/800 (9/160) частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити, що частка ОСОБА_1 , у спільній сумісній власності за договором міни від 18.09.1996 року, посвідчений Вижницькою держнотконторою на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: по АДРЕСА_1 становить 45/400 (9/80).

Визначити, що частка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 у спільній сумісній власності за договором міни від 18.09.1996 року, посвідчений Вижницькою держнотконторою на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 становить 45/400 (9/80).

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_3 , у спільній сумісній власності за договором міни від 18.09.1996 року, посвідчений Вижницькою держнотконторою на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: по АДРЕСА_1 становить 45/400 (9/80).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 .

Відповідач: Вижницька міська рада Вижницького району Чернівецької області, юридична адреса: вул. Українська, 34, м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ: 04062096.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_6 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_5 .

Суддя Іван КИБИЧ