Рішення № 125763719, 11.03.2025, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/139/25

провадження 2/527/323/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Фіцай О.Л.,

з участю секретаря судових засідань Москаленко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Глобине цивільну справу № 527/139/25 за позовом Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Національної служби здоров`я України, до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року керівник Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров`я України витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 10279 грн. 22 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вироком Крюківського районного суду міста Кременчука від 12.09.2024, який згідно даних ЄДРСР набрав законної сили 15.10.2024, визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено останній покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст. 75, ст. 76 КК України звільнено від відбування призначеного судом з випробуванням, встановивши 2 роки іспитового строку, (справа №537/4400/24).

Так, встановлено, що в результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджуються висновком судово- медичної експертизи №815 від 15.08.2024. Установлено, що ОСОБА_2 з отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями перебував на стаціонарному лікуванні КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» з 24.06.2024 по 01.07.2024. Вартість лікування, сплаченого за рахунок Державного бюджету України становить 10 279,22 грн.

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої особи в межах даного кримінального провадження не подавався, в добровільному порядку вказані кошти не відшкодовані.

Керуючись положеннями ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Національну службу здоров`я України повідомлено листом про звернення прокурора до суду з цим позовом та підстави для представництва ними не оскаржувались.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Сторони та інші учасники справи подають документи у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.1,2 ст.83 ЦПК України).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 82 ЦПК України).

Таким чином, спір виник з правовідносин, щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Як передбачено у ч. 1 ст. 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільний позов в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з положеннями ч.1, 3 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

За змістом Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року N 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року N 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» звернуто увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

За загальним правилом для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.

Установлено, що вироком Крюківського районного суду міста Кременчука від 12.09.2024 у справі №537/4400/24 визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначено останній покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, відповідно ст. 75, ст. 76 КК України звільнено від відбування призначеного судом з випробуванням, встановивши 2 роки іспитового строку. Вирок набрав законної сили 15.10.2024.

Як вбачається з листа виконувача обов`язків директора Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька») від 16.07.2024 за № 01-16/1505, ОСОБА_2 , 1980 року народження, перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному медичному підприємстві «Кременчуцька міська дитяча лікарня» Кременчуцької міської ради Полтавської області у хірургічному відділенні з 24.06.2024 по 01.07.2024 - 7 ліжко днів, вартість яких становить 8099,70 грн., загальна сума лікування становить 10279,22 грн.

Таким чином, дії відповідача та перебування потерпілого ОСОБА_2 на лікуванні в медичному закладі є в безпосередньому причинному зв`язку, а відповідно в сукупності всі елементи складу, що дає підстави для відшкодування шкоди.

Аналіз викладеного дає суду підставу зробити висновок, що позов законний, обґрунтований, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 грн.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 про про відшкодування витратна стаціонарне лікування особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Національної служби здоров`я України, які перерахувати в дохід державного бюджету на номер рахунку: UA 978999980313080115000026011; код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в сумі 10 279, 22 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу Судовий збір.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Суддя О.Л. Фіцай