Рішення № 125763365, 10.03.2025, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1507/24

Провадження № 2/385/746/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2025 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач через свого представника - адвоката Руденка К.В. звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1912-1398-1 від 06.11.2023, що укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на сайті https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. У відповідності до умов вищевказаного кредитного договору банк надав відповідачці кредит у 4000 грн, строком на 365 днів (до 05.11.2024), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Приватбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5 % річних).

Вказав, що банк свої зобов`язання виконав, надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором не виконала, внаслідок чого має заборгованість за кредитним договором. Разом з тим, зазначив, що позивач звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 06.11.2023 по 05.11.2024.

За вказаних обставин, просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 54120,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 4000,00 грн, по нарахованих та несплачених процентах у розмірі 48300,00 грн за період з 06.11.2024 по 05.11.2024, що нараховані відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277, 5% річних), а також понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн сплаченого судового збору та 10000 грн витрат на правову допомогу.

Відповідачка правом подання відзиву не скористалась.

Ухвалою судді Голованівського районного суду від 14.11.2024 матеріали справи передано до Гайворонського районного суду за підсудністю.

Ухвалою від 16.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачці протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 20.01.2025 здійснено перехід від розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 17.02.2025, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

12.02.2025 до суду на виконання ухвали від 20.01.2025 в частині витребування доказів, надійшов лист АТ КБ «Приватбанк» про неможливість у встановлений строк надати витребувану інформацію.

17.02.2025 від відповідачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, визнання позову та зменшення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 17.02.2025 відкладено розгляд справи на 10.03.2025.

18.02.2025 від до суду на виконання ухвали від 20.01.2025 в частині витребування доказів, надійшов лист АТ КБ «Приватбанк» з витребуваним доказом.

10.03.2025 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

10.03.2025 проведено розгляд справи по суті за відсутності сторін, які подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в справі матеріалами, що відповідає положенню ч. 3 ст. 211 та ст. 223 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Також судом при зазначенні дати ухвалення судового рішення застосовано висновок ОП ВС викладений у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 в якому вказано, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що 06.11.2023 між позивачем та відповідачкою укладено Кредитний договір № 3778-2456-1, згідно з умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 4000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Процентна ставка за користування кредитом становить 3,5 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 1277,50 %) користування кредитом. Строк надання кредиту становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку № 1 до цього договору. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальниці. Продовження строку надання кредиту вказаного в п. 1.3 договору не передбачено. Розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в Додатку № 1 до цього договору. Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього договору у строки відповідно дографіку визначеномуу додатку№ 1.Даний договірукладається вінформаційно-телекомунікаційнійсистемі насайті https://procent.com.uавідповідно доЗакону України"Проелектронну комерцію".Після проходженняреєстрації таідентифікації вІТС товариства,позичальник вособистому кабінетів ІТС,реєструє електроннийплатіжний засібна якийбуде перерахованосуму кредиту.Цей договірскладено велектронному виглядіукраїнською мовою,підписано позичальникомз використаннямелектронного підписуз одноразовимідентифікатором такваліфікованого електронногопідпису ізкваліфікованою електронноюпозначкою часута/абокваліфікованої електронної печатки з кваліфікованою електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства. Договір створений та збережений в ІТС товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Даний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 406973, що направлявся їй на мобільний номер НОМЕР_2 , що зазначений в договорі та ІТС, 06.11.2023 о 10:19:53.

Кредитні кошти скеровані відповідачці 06.11.2023 на платіжну картку НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк».

Із детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Договором № 1912-1398-1 від 06.11.2023 встановлено, що станом на 08.11.2024 загальна сума заборгованості відповідачки ОСОБА_1 становить 55100,00 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за сумою кредиту, 51100 грн заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом. Нарахування заборгованості припинилось 05.11.2024.

Відповідно до Витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://procent.com.ua, виданого ТОВ "Фінансова компанія "Процент", для укладення електронного Договору сторони вчинили дії в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "ФК "Процент".

Із витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://procent.com.ua встановлено, що ОСОБА_1 заповнила Анкету-заяву на кредит № 19126, створену 06.11.2023, в якій зазначено: сума кредиту 4000 гривень у валюті Українські гривні, строк кредиту 365 днів, процентна ставка становить 3,5 % за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та Витягу із Державного реєстру фінансових установ ТОВ "Фінансова Компанія "Процент" є юридичною особою, зареєстрованою в передбаченому Законом порядку.

Кредитні кошти були відправлені ОСОБА_1 06.11.2023 на платіжну картку № НОМЕР_3 , що підтверджується чеком № 697614863 від 06.11.2023.

З листа АТ КБ «Приватбанк» та долученої виписки по картці № НОМЕР_4 вбачається, що така картка видана ОСОБА_1 , та 06.11.2023 на картку надішли кошти в сумі 4000,00 грн. Фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно доч.1ст.207ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями статті12Закону України"Проелектронну комерцію"визначено,що якщовідповідно доакта цивільногозаконодавства абоза домовленістюсторін електроннийправочин маєбути підписанийсторонами,моментом йогопідписання євикористання:електронного підписуабо електронногоцифрового підписувідповідно доЗакону України"Проелектронний цифровийпідпис",за умовивикористання засобуелектронного цифровогопідпису усімасторонами електронногоправочину;електронного підписуодноразовим ідентифікатором,визначеним цимЗаконом;аналога власноручногопідпису (факсимільноговідтворення підписуза допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у встановлений договором строк.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу вимог статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини другої статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1статті 1048ЦК Українипозикодавець маєправо наодержання відпозичальника процентіввід сумипозики,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.Розмір іпорядок одержанняпроцентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положенням статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідачкою на даний час зобов`язання щодо погашення вказаної заборгованості за кредитним договором не виконано.

Таким чином,судом встановлено,що ОСОБА_1 умовивзятого насебе кредитногозобов`язанняне виконала,що виявилосяу несплатінарахованої заборгованостів загальнійсумі 55110,00грн,з яких:4000грн заборгованість по тілу кредиту, 51100,00 грн заборгованість по процентах за період 06.11.2023 по 05.11.2024, які нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5 % річних), що стало наслідком звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент", в якості кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів.

При цьому суд звертає увагу, що позивач заявив до стягнення проценти в розмірі 4800,00 грн, що є правом позивача, виходячи з принципу диспозитивності.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачка, що початку розгляду справи по суті, подала заяву про визнання позову та суд не знайшов підстав відмовити в прийнятті такої, оскільки, враховуючи досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що таке визнання базується на законних підставах та не порушує прав інших осіб.

Враховуючи, визнання позову, те, що відповідачкою не виконано грошове зобов`язання в строк, передбачений умовами договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки на його користь суми заборгованості за кредитним договором № 1912-1398-1 обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч. 1 ст.142ЦПК України у зв`язку з визнанням відповідачкою позову до початку розгляду справи по суті 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачкою підлягає поверненню їй (2422,40/2= 1211,20 грн).

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн суд враховує таке.

Відповідно доположень ч.1,3ст.137ЦПК Українивитрати,пов`язаніз правничоюдопомогою адвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави.За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зч.4ст.137ЦПК Українирозмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг);2)часом,втраченим адвокатомна виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до умов ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання від відповідача про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката із зазначенням обґрунтування на спростування співмірності витрат відповідача на правничу допомогу до суду не надходило.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 4-5 та 9 ст. 142 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначеннісуми відшкодуваннясуд маєвиходити зкритерію реальностіадвокатських витрат(встановленняїхньої дійсностіта необхідності),а такожкритерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі N 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський судз правлюдини (даліЄСПЛ),присуджуючи судовівитрати напідставі статті41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року.Так усправі «Схід/ЗахідАльянс Лімітед»проти України»(заяваN19336/04)зазначено,що заявникмає право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, № 37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд вказує, що відповідачка в заяві від 17.02.2025 просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу, покликаючись на неспівмірність з ціною позову.

Дослідивши клопотання відповідачки, зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, приходжу до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін.

Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, враховуючи кількість справ з аналогічним предметом спору, в яких ТОВ «ФК «Процент» є позивачем, суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.

Суд також враховує, що адвокат не брав участь в судовому засіданні.

Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за Договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи 5000 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України,суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, ЄДРПОУ 41466388) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором від № 1912-1398-1 від 06.11.2023 в розмірі 54120,00 грн, 1211,20 грн сплаченого судового збору та 5000,00 витрат на правничу допомогу, а всього 60331 (шістдесят тисяч триста тридцять одну) 20 коп.

Повернути Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Процент» 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп сплаченого судового збору згідно платіжної інструкції № 1293 від 06.11.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11.03.2025.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 10.03.2025