Рішення № 12576179, 11.11.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" листопада 2010 р.Справа № 5/560

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Яцків В.С. - дов. №08/10953-008840 від 28.12.09.

Підгаєць М.П. - дов. №08/4967-000610 від 20.05.10.

від відповідача Лічний С.В. - дов №25/33 від 14.01.10.

від третьої особи: не з'явився (був присутній у засіданні суду 09.11.10р. Хижняк Н.І. - дов. №26/6 від 04.01.10.)

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 3636398,66 грн.

Розгляд спору продовжено за погодженням сторін.

У судовому засіданні 09.11.10. оголошувалась перерва до 11.11.10. на підставі ст.77 ГПК України.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 1652108,69грн заборгованості за спожиту електроенергію згідно договору №3 про постачання електричної енергії споживачам від 30.06.04р., з яких 1556973,04 грн. - заборгованість за активну електроенергію, 48522,87 грн. - борг за реактивну електроенергію, 4830,28 грн. - 3% річних, 8775,57 грн. інфляційні та 33006,93 грн. - пеня.

Під час розгляду справи в суді позивач декілька разів уточнював позовні вимоги. Згідно останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 15.10.10р. та прийнята до розгляду ухвалою суду від 19.10.10р., позивач просить стягнути з відповідача 3069690,88 грн. боргу за активну електроенергію, 178736,10 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, 39780,82 грн. 3% річних, 106176,06 грн. інфляційних та 242014,80 грн. пені, а всього в сумі 3636398,66 грн. (а.с.129-130, т.1).

Ухвалою суду від 05.10.10р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Житомирську міську раду (а.с.126, т.1).

Представники позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Заперечували проти заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та про відстрочку виконання рішення суду.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги визнав. Разом з тим, підтримав надане в минулому судовому засіданні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі п.3 ст. 83 ГПК України та про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, посилаючись на скрутне матеріальне, фінансово-економічне становище відповідача.

Представник третьої особи в судовому засіданні 09.11.10р. підтримав клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені та про відстрочку виконання рішення суду. У засідання суду 11.11.10р. не з'явився, хоча про оголошення перерви в засіданні суду був повідомлений належним чином.

Суд дослідив у судовому засіданні документи, а саме: договір №3 про постачання електричної енергії споживачам від 30.06.04р., рахунки; розрахунки суми позову, акт звірки взаєморозрахунків, заяви про уточнення розміру позовних вимог, відзив на позовну заяву, клопотання про зменшення розміру пені та відстрочку виконання рішення суду, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.07.05р., банківські виписки, статути, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.04. між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом позивача, та відповідачем укладено договір №3 (а.с.7-14, т.1), згідно умов якого позивач постачає електричну енергію відповідачу (споживачу), а відповідач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору і додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги і за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахуноким періодом вважається період з 25 числа по 24 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

З врахуванням п.7.3 договору в редакції постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 07.07.05р. (а.с.41-46, т.1), оплата електроенергії здійснюється споживачем у термін п'яти робочих днів з моменту вручення йому розрахункових документів.

Позивач умови договору виконав належним чином та виставив відповідачу рахунки на оплату за активну електроенергію і рахунки за реактивну електроенергію, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.15-19, 64-83, 134-135, т.1).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію вчасно та в повному обсязі не виконав, у результаті чого станом на день розгляду справи в суді у нього існує заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію в сумі 3069690,88 грн. та борг за реактивну електроенергію в розмірі 178736,10 грн., що не заперечується відповідачем у підписаному уповноваженою особою та скріпленому печаткою підприємства акті звірки взаєморозрахунків від 05.11.10. та його представником в засіданні суду.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3069690,88 грн. боргу за активну електроенергію та 178736,10 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 106176,06 грн. інфляційних нарахувань та 39780,82 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 3-ох% річних, суд вважає їх правильними і такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

Тому, суд задовольняє позов і в цій частині.

Також, позивач в заяві про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь 242014,80 грн. пені за несвоєчасну сплату за використану електроенергію.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пеня є одним з видів штрафних санкцій та визначається у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.2.1. договору №3 про постачання електричної енергії споживачам від 30.06.04р., за внесення платежів, передбачених пунктами цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачеві) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає, що пеня нарахована правильно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Проте, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд приходить до висновку про зменшення розміру пені, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що розмір пені значно великий, збитків позивачеві не причинено у зв'язку з несвоєчасною сплатою боргу, особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача, велику заборгованість населення перед відповідачем по сплаті за послуги останнього з водопостачання і водовідведення, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, а саме: до 10000,00 грн. на підставі п.3 ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на 12 місяців, виходячи з наступного.

Статтею 83 ГПК України дійсно передбачено право господарського суду вирішити питання щодо відстрочки виконання рішення при прийнятті самого рішення.

Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Представники позивача заперечували проти клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду з підстав, викладених в запереченнях на заяву, зокрема, зазначили, що ВАТ "ЕК" "Житомиробленерго" одноособово несе витрати, пов'язані з закупівлею витратних матеріалів, забезпечення технологічного процесу, виплат заробітної плати та обов'язкових платежів. При встановленні тарифів на послуги та витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю, позивач знаходиться в таких же умовах як і відповідач. Також, позивач наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення приведе до подальшого отримання кредитів з метою закупівлі необхідної кількості електричної енергії для Житомирської області, можливого погіршення технічного стану електричних мереж та якості електричної енергії.

Тому, беручи до уваги заперечення з боку позивача та те, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в країні, які знецінюють значні суми заборгованості, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду у даній справі на 12 місяців.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу своєчасно в повному обсязі суду не надав, в акті звірки взаємних розрахунків та в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, суд вважає, що збільшені позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, і підлягали би задоволенню. Проте, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню, до 10000,00грн. Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради, 10005, м. Житомир, вул. Черняховського, 120, код ЄДРПОУ 03344065

на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", 10014, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код 22048622:

- 3069690,88грн. - боргу за активну електроенергію,

- 178736,10грн. - боргу за реактивну електроенергію,

- 39780,82грн. - 3% річних,

- 106176,06грн. - інфляційних,

- 10000,00грн. - пені,

- 25000,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою державного мита,

- 236,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зменшити розмір пені на 232014,80грн.

4. Відмовити в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 16.11.10.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з повід. про вруч.)

3 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.)

4 - третій особі (рек. з повідом. про вруч.)