Рішення № 12575554, 04.11.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 листопада 2010 р.           Справа 9/201-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (б-р Шевченка,18, м.Київ) в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ 01182204 ( 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, б.8)

до:Вінницького обласного військового комісаріату ( вул. 40-років Перемоги, б.31, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 52413,14 грн. заборгованості

Головуючий суддя Балтак О.О.,

Секретар судового засідання Білоус І.М.

Представники сторін:

позивача: Матвєєва О.Ю. - представник за довіреністю;

відповідача: Коваленко Р.А. - представник за довіреністю;

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Вінницького обласного військового комісаріату на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" 47794,72 грн. - основного боргу за послуги електрозв"язку, 1749,57 грн. - пені, 1817,94 грн. - індексу інфляції, 1050,91 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору про надання послуг зв"язку № 257 від 01.01.2007 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.10.2010 року порушено провадження у справі № 9/201-10 та призначено до розгляду на 04.11.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов заяву (вх. № 12924 від 04.11.2010р.) про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені з суми 1749,57 грн. до суми 1 грн., а в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних позов підтримує.

Дослідивши подану представником позивача заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України, як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач заявою-поясненням № юг/1247 від 02.11.2010р. позов визнав, разом з тим у зв"язку із скрутним матеріальним становищем просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позов з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 04.11.10р. визнає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" (підприємство електрозв"язку) та Вінницьким обласним військовим комісаріатом (споживач) укладено договір про надання послуг електрозв"язку № 257, відповідно до умов якого підприємство електрозв"язку зобов"язалося забезпечувати безперебійне та якісне надання споживачу послуг телефонного зв"язку, а споживач своєчасно вносити плату за надані послуги.

Так, позивачем за період з 01.08.2009 року по 01.09.2010 року надано відповідачу послуги електрозв"язку на загальну суму 53964,59 грн. Підтвердженням цього є виставлені відповідачу рахунки по оплаті за телекомунікаційні послуги за вказаний період.

Відповідно до п. 4.2. договору споживач сплачує за послуги електрозв"язку за спільно погодженою авансовою системою оплати з поданням рахунків.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв"язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. (п. 4.5. договору). Відповідно до п. 4.6. договору у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв"язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком виходячи з фактично наданих послуг .

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки за отримані послуги зв"язку здійснив лише часткову оплату на загальну суму 6169,87 грн., в результаті чого заборгованість відповідача становить 47794,72 грн.

Крім того, суду надано обопільно підписаний акт звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги станом на 01.08.2010р. що є доказом визнання Вінницьким обласним військовим комісаріатом заборгованості по договору про надання послуг зв"язку.

Через те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №257 від 01.01.2007 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг електрозв"язку належним чином, про що свідчать своєчасно виставлені та отримані відповідачем рахунки на оплату послуг електрозв"язку.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору №257 від 01.01.2007 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 47794,72 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 47794,72 грн. заборгованості за надані послуги зв"язку підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем заявлено до стягнення 1 грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до п. 5.8. договору у разі несплати за надані послуги електрозв"язку понад установлений термін споживач сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості несплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 грн. - пені заявлено правомірно та підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1817,94 грн. - індексу інфляції, 1050,91 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги про стягнення 1817,94 грн. - індексу інфляції та 1050,91 грн. - 3% річних заявлені позивачем правомірно та підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.11.2010р.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Вінницького обласного військового комісаріату, 21036, м. Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, б.31 ( код ЄДРПОУ - 08362793, р/р № 352112002004718 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО - 802015) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 8; адреса юр. особи: м. Київ, 30, б-р Шевченка, 18 (код ЄДРПОУ - 01182204, р/р № 260077394 у ВОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 302247) 47794,72 грн. - основного боргу, 1,00 грн. - пені, 1817,94 грн. - індексу інфляції, 1050,91 грн. - 3% річних, 506,64 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 листопада 2010 р.