Постанова № 12575024, 20.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-13745/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техносплюс»

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень,

за участюПрокуратури Соломянського районного суду міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002942311/0 від 06.08.2009, №0002952311/0 від 06.08.2009, прийняті ДПІ у Соломянському районі міста Києва.

29.04.2010 позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, з урахуванням чого просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі міста Києва №0002942311/0 від 06.08.2009, №0002952311/0 від 06.08.2009, №0002942311/1 від 08.10.2009, №0002952311/1 від 08.10.2009, №0003552311/1 від 08.10.2009, №0002942311/2 від 25.12.2009, №0002952311/2 від 25.12.2009, №0003552311/2 від 25.12.2009.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.10.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено на 25.10.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.07.2009 за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ«Техносплюс»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток і взаємовідносинах з ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»за жовтень 2008 року ДПІ у Соломянському районі міста Києва було складено Акт №9082/23-11/20771828 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 941042, 00грн., а також порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 1721875,00грн.

06.08.2009 на підставі Акту перевірки ДПІ у Соломянському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0002952311/0, яким у звязку з порушенням пп.пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу нараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 941042,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 470521,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0002942311/0, яким у звязку з порушенням пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу нараховано податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1721875,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 516563,00 грн.

За результатами оскарження зазначених повідомлень-рішень ДПІ у Соломянському районі міста Києва прийнято рішення, яким скарга ТОВ«Техносплюс»залишена без задоволення, натомість збільшено суму штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток на 860937,50 грн., у звязку з чим ДПІ у Соломянському районі міста Києва винесені податкові повідомлення-рішення №0002942311/1 від 08.10.2009 та №0002952311/1 від 08.10.2009, а також №0003552311/1 від 08.10.2009, яким збільшено на 860937,50 грн. суму застосованої штрафної (фінансової) санкції, визначеної у податковому повідомленнірішенні №0002942311/0 від 06.08.2009.

У звязку з оскарженням вказаних податкових повідомлень-рішень ДПА у м. Києві прийнято рішення, яким скарга ТОВ«Техносплюс»залишена без задоволення, у звязку з чим ДПІ у Соломянському районі міста Києва винесені податкові повідомлення-рішення №0002942311/2 від 25.12.2009, №0002952311/2 від 25.12.2009, №0003552311/2 від 25.12.2009.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 941042, 00грн., а також порушення п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 1721875,00грн., стала встановлена ним нікчемність договору поставки між ТОВ«Техносплюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»№ 30/09/08-1 від 30.09.2008 та оформлених на його підставі первинних документів, звязку з вчиненням вказаного правочину без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ«Оптова компанія «Ресурси», що підтверджувалось поясненнями фізичної особи ОСОБА_1 (засновник та керівник ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»на момент здійснення господарських операцій), з яких випливає, що ця особи не мала відношення до здійснення господарської діяльності зазначеним товариством, а також висновком експерта №28 від 30.05.2009, за яким підписи на вказаному договорі, додатку до нього, податкових накладних та податкових деклараціях, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом, 30.09.2008 між ТОВ«Техносплюс»(попередня назва ТОВ«Спецтехмаркет») та ТОВ«Оптова компанія «Ресурси»було укладено договір поставки № 30/09/08-1 від 30.09.2008 (далі Договір), за яким ТОВ«Оптова компанія «Ресурси»взяло на себе зобовязання поставити ТОВ «Техносплюс»товари відповідно до Специфікації, а ТОВ «Техносплюс»оплатити їх.

На виконання Договору ТОВ «Техносплюс»здійснило передоплату, про що свідчать банківські виписки від 07.10.2008 на суму 3 955000, 00 грн. (в т.ч. 665833, 33 грн. ПДВ) та від 09.10.2008 р. на суму 900000, 00 грн. (в т.ч. 150000, 00 грн. ПДВ).

Одночасно, на підтвердження факту виконання Договору шляхом поставки товарів ТОВ «ОК «Ресурси»виписало Позивачу дві податкові накладні: № 3429 від 07.10.2008 на суму 3995000, 00 грн. (в т.ч. 665833, 33 грн. ПДВ) та № 3461 від 09.10.2008 на суму 4270000,00грн. (в т.ч. 711666, 67 грн.).

Документи, якими оформлювались господарські операції з поставки товарів на підставі Договору, були скріплені підписом директора ТОВ«Оптова компанія «Ресурси»ОСОБА_1.

Водночас, як видно з пояснень фізичної особи ОСОБА_1 (засновника та керівника ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»на момент здійснення господарських операцій), а також висновку судового експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру з обслуговування лінійного управління на Південно-Західній залізниці при Управлінні МВС України на залізничному транспорті №28 від 30.05.2009, підписи від імені керівника та засновника гр.ОСОБА_1 на Договорі, додатку до нього у вигляді Специфікації, податкових накладних № 3429 від 07.10.2008 та №3461 від 09.10.2008 виконані не гр.ОСОБА_1, а іншою особою.

Судом не приймається послання позивача на примірник Договору, копія якого надана представником позивача та який підписаний від імені ТОВ«Оптова компанія «Ресурси»не ОСОБА_1, а ОСОБА_3, оскільки вказаний договорів є лише підставою для виникнення зобовязальних правовідносин між ТОВ«Техносплюс»та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»та не може підтверджувати факт його реального виконання.

Крім того, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що висновок судового експерта №28 від 30.05.2009 зроблений на підставі копій первинних документів, оскільки за змістом п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (у редакції наказу Міністерства юстиції України №144/5 від 30.12.2004), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що Договір, податкові накладні № 3429 від 07.10.2008 та №3461 від 09.10.2008, які є доказами реальності поставки ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»товарів на користь ТОВ «Техносплюс», підписані невідомими особами від імені директора ТОВ«Оптова компанія «Ресурси» ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що незважаючи на вимогу суду позивач не надав інших належних та допустимих доказів реального виконання Договору між ТОВ«Техносплюс»та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ«Техносплюс»податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, вказаний Договір поставки № 30/09/08-1 від 30.09.2008 між ТОВ«Оптова компанія «Ресурси»та ТОВ «Техносплюс»є нікчемними відповідно до ст.228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, а відтак суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ«Техносплюс»належних правових підстав для віднесення витрат за вказаним договором до валових витрат, а також для віднесення сум ПДВ, перерахованих на підставі цього договору ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», до складу податкового кредиту.

Суд не бере до уваги твердження позивача проте що дійсність Договору встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 у справі №6/701, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Техноплюс»до ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»про визнання недійсним договору №30/09/08-1 від 30.09.2008, оскільки у даних господарській та адміністративній справах беруть участь різні особи, а тому на обставини, встановлені вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, не поширюються правила ст. 72 КАС України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи, що податкові накладні № 3429 від 07.10.2008 та № 3461 від 09.10.2008, які були виписані позивачу на підставі Договору, підписані від імені директора ТОВ«Оптова компанія «Ресурси»невстановленою особою, що є порушенням п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ«Техносплюс»належних підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1721875,00 грн., сплачених ТОВ«Оптова компанія «Ресурси»на підставі нікчемного Договору.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»м валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемного Договору між позивачем та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «Технополіс»у розмірі 6887500,00грн. на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Крім того, судом не приймається посилання позивача на порушення процедури проведення перевірки посадовими особами ДПІ у Соломянському районі міста Києва, оскільки такого роду порушення не можуть бути підставою для звільнення від сплати податків та відповідальності за вчинені правопорушення.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення №0002942311/0 від 06.08.2009, №0002952311/0 від 06.08.2009, №0002942311/1 від 08.10.2009, №0002952311/1 від 08.10.2009, №0003552311/1 від 08.10.2009, №0002942311/2 від 25.12.2009, №0002952311/2 від 25.12.2009, №0003552311/2 від 25.12.2009 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Соломянському районі міста Києва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносплюс»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко