Рішення № 125748584, 10.03.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 рокусправа № 380/22379/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в перерахунку пенсії № 961100120139 від 18.10.2024 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по втраті годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсії № 21-49-24 від 02.10.2024 року в розмірі 60 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження пенсії максимальним розміром.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою щодо перерахунку пенсії на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури про розмір грошового забезпечення померлого годувальника. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 18.10.2024 позивачу було відмовлено у такому перерахунку пенсії. Вважає, що оскаржуваним рішенням порушується її право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 06.11.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області із заявою від 11.10.2024р. - перерахунок пенсії зміна надбавки. До якої додала довідку про розмір заробітної плати №21-49-24 від 18.10.2024 р. видану Тернопільською обласною прокуратурою. За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. За результатами розгляду заяви позивачки та доданих документів Головним управлінням прийнято рішення від 18.10.2024 №96110020139 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки, позивачці вже призначена пенсія по втраті годувальника згідно Закону України Про прокуратуру. з 01.07.2019 р. з відповідним посадовим окладом прокурора.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивачка отримує пенсію в розмірі 9 533,74 яка складає 60% від середнього заробітку померлого годувальника.

У відповідності до абз.6 ч.15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим 1 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI). Відповідно до ст. 2 Закону №3668-VI (в редакції Закону України №2449-VIII від 19.12.2018), максимальний розмір пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), зокрема, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Положення статті 2 Закону №3668-VI в частині обмеження до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, неконституційними не визнавалися та, відповідно, є чинними, а тому підлягають застосуванню Головним управлінням у своїй діяльності.

На залежність максимальних розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказував і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 р. N 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища ї державах, особливо фінансового. Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень. Відповідач-1 висновує, що встановлення законодавцем максимальної межі виплати пенсій є гарантією соціального захисту. Встановлення таких обмежень є імперативним і не може бути зміненим. Такі обмеження встановлюються законодавцем для дотримання принципу пропорційності розподілу державних коштів, що є благом всього суспільства. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-2, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(ІІ)/2019 (справа № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто з 13.12.2019. В свою чергу, пенсія по втраті годувальника ОСОБА_1 призначена 3 01.07.2019. Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Право на перерахунок пенсії у працівників прокуратури виникає з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(ІІ)/2019 (справа № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), тобто після 13.12.2019, якщо буде прийнято нормативно-правовий акт про збільшення заробітної плати діючим прокурорам.

Згідно матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з 10.08.2006 перебувала на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723- XII «Про державну службу». На виконання постанови Лановецького районного суду Тернопільської області від 19.04.2017 №602/962/16-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017 провадження №876/6119/17, Позивачку з 01.06.2016 переведено на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України № 1697-VII «Про прокуратуру». 11.10.2024 ОСОБА_1 подала заяву про перерахунок пенсії та долучила довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 02.10.2024 № 21-49-24, видану Тернопільською обласною прокуратурою. Однак, зазначена вище довідка не є підставою для здійснення перерахунку пенсій працівникам прокуратури та по втраті годувальника, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» прийнята до винесення Конституційним Судом України Рішення від 13.12.2019 № 7-р(П)/2019.

Крім цього, Рішенням Конституційного Суду України № б-р/2020 від 26 березня 2020 року положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним.

Отже, оплата праці прокурорів з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного Рішення, тобто з 26.03.2020, повинна визначатись відповідно до статті 81 Закону 1697-VII, яка передбачає розмір посадових окладів прокурорів та порядок їх визначення. Зокрема, частиною третьою статті 81 Закону I697-VTI передбачено підвищення розмірів посадових окладів працівників прокуратури з 01 січня 2021 року.

Враховуючи викладене, у Головного управління відсутні правові підстави для здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до довідки Тернопільської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсії № 21-49-24 від 02.10.2024 року в розмірі 60 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження пенсії максимальним розміром. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач з 10.08.2006 перебувала на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723- XII «Про державну службу».

На виконання постанови Лановецького районного суду Тернопільської області від 19.04.2017 №602/962/16-а, яка набрала законної сили, позивача переведено на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України № 1697-VII «Про прокуратуру».

11.10.2024 подала заяву про перерахунок пенсії та долучила довідку від 02.10.2024 №21-49-24, видану Тернопільською обласною прокуратурою, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) померлого чоловіка ОСОБА_2 , що враховується для перерахунку пенсій.

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 18.10.2024 №9611001201139 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, оскільки позивачу вже призначена пенсія по втраті годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру» з 01.07.2019 з відповідним посадовим окладом прокурора, згідно наданих довідок не можливо виконати перерахунок.

Вважаючи протиправним рішення про відмову в перерахунку пенсії, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), як це визначено його преамбулою.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також: інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Так, як установлено абз. 1 ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Згідно ч. 3 ст. 36 Закону № 1058-IV, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції на час виникнення правовідносин) працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.

З 15.07.2015 набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ відповідно до пп. 1 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого, норми Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури на момент виникнення спірних правовідносин регулюється правилами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014.

Згідно частинами 13, 20 статті 86 вказаного Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку значених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, слід зазначити, що Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ не були визначені умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Разом з тим, відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених сій працівникам прокуратури не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.

Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ) є спеціальним та визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Цей Закон визначає лише умови пенсійного забезпечення прокурорів, в тому числі і право на пенсію у разі втрати годувальника та не регулює порядок призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, а також інші умови пенсійного забезпечення.

Частиною 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї. 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, 13.12.2019 Другим Сенатом Конституційного Суду України прийнято Рішення №7-р(ІІ)/2019 (далі Рішення №7-р) у справі за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697 (далі Закон №1697), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

У своєму Рішенні №7-р Конституційний Суд України визначив порядок виконання цього Рішення до врегулювання Верховною Радою України вказаного питання на законодавчому рівні, вказавши, що частина двадцята статті 86 Закону №1697 не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, натомість застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону №1697 в первинній редакції.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів держаного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Установлено такий порядок виконання цього рішення: ч. 20 ст. 86 Закону №1697 не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення; ч. 20 ст. 86 закону №1697 підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», крім іншого, передбачено збільшення посадових окладів прокурорів, що відповідно до Рішення Конституційного суду У країни від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та ч. 20 Закону України «Про прокуратуру» є умовою для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій за вислугу років. Проте, вказаною постановою Кабінету Міністрів України не врегульовані питання перерахунку пенсії за індивідуальними ознаками збільшення складових заробітної плати, тобто з тієї підстави, з якою позивач звернувся до відповідача для перерахунку пенсії, а тому до перерахунку призначеної пенсії за вислугу років вимоги цієї постанови Кабінету Міністрів України, у тому числі п. 7 не можуть бути застосовані, тоді як повинні бути застосовані Рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 №7- р(ІІ)/2019 та ч. 20 Закону України «Про прокуратуру», якими визначені умови, в тому числі, для індивідуального перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Суд наголошує, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника була передбачена пунктом дев`ятнадцятим статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991, і наразі визначена частиною дев`ятнадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 на таких же умовах.

Оскільки відсоток пенсії по втраті годувальника напряму залежить від середньомісячного заробітку померлого прокурора, то підвищення рівня заробітної плати діючих прокурорських працівників, породжує право на перерахунок, як пенсій, призначених колишнім працівникам прокуратури за вислугою років, так і пенсій за втратою таких годувальників.

Також, абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 гривень.

В свою чергу, аналіз статті 86 Закону № 1697-VII дозволяє зробити висновок, що абзац 6 частини 15 має смисловий зв`язок з частинами першою-чотирнадцятою даної статті, які регулюють порядок призначення пенсій за вислугу років та по інвалідності.

Законодавча конструкція статті 86 Закону № 1697-VII виокремлює питання призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника в окрему дев`ятнадцяту частину, яка не пов`язана з частиною п`ятнадцятою, а тому, обмеження щодо максимального розміру пенсії не може бути застосовано до осіб, яким призначається пенсія у зв`язку із втратою годувальника.

При цьому необхідно врахувати, що згідно з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, позивач має право на перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії по втраті годувальника у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, без обмеження її виплати максимальним розміром, згідно ч. 19 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII з урахуванням та на підставі довідки, виданої Тернопільською обласною прокуратурою №21-49-24 від 02.10.2024 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) пенсіонера-прокурора ОСОБА_2 (покійного годувальника) станом на 01.01.2022 за відповідною (прирівняною) посадою прокурора району, з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо дати, з якої необхідно здійснювати перерахунок пенсії, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 1.5 постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Абзацом 5 пункту 1.7 Порядку №22-1 днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Згідно з пунктом 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

З заявою про здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника на підставі оновленої довідки, позивач звернулась до відповідача 11.10.2024.

Таким чином, позивач має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника та подала відповідну заяву, а отже Відповідачем-1 неправомірно не проведено перерахунок пенсії, у зв`язку з втратою годувальника на підставі оновленої довідки №21-49-24 від 02.10.2024 року, виданої Тернопільською обласною прокуратурою з 11.10.2024 (з дати звернення).

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Щодо підстав розгляду заяви позивача та визначення належного органу Пенсійного фонду України, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про перерахунок пенсії та прийняття відповідного рішення, суд зазначає таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку та яке прийняло оскаржуване рішення № 961100120139 від 18.10.2024 про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивача.

Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як визначений суб`єкт призначення.

Отже, у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід відмовити.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, ЄДРПОУ 20453063) від 18.10.2024 року №961100120139 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в перерахунку пенсії по втраті годувальника.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, ЄДРПОУ 20453063) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії по втраті годувальника на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсії № 21-49-24 від 02.10.2024 року в розмірі 60% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 10.03.2025 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович