Рішення № 125748302, 11.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року справа №320/48131/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України в особі ліквідаційної комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства фінансів України, в якому просив суд:

- стягнути з Міністерства фінансів України в особі ліквідаційної комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 грошові кошти одноразової грошової допомоги в сумі 420400 грн. (чотириста двадцять тисяч чотириста гривень 00 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що комісією з реорганізації Головного управління ДФС у Київській області складено для погодження висновок про призначення одноразової грошової допомоги, який погоджений головою комісії з реорганізації ДФС України. Листом відповідача повідомлено представника позивача про те, що Державна фіскальна служба України та її територіальні органи з 01.01.2022 припинили виконання функцій, покладених на центральний орган виконавчої влади, а також те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» видатки на утримання Державної фіскальної служби, у тому числі на проведення виплати одноразової грошової допомоги, не передбачені. Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою від 23.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що Міністерство фінансів України є неналежним відповідачем у справі, оскільки позивач проходив службу в територіальному органі центрального органу виконавчої влади - Головному управлінні ДФС у Київській області, а Державна фіскальна служба України є юридичною особою публічного права. При цьому, Міністерство фінансів України не є ні роботодавцем позивача, ні правонаступником роботодавця, у тому числі у спірних правовідносинах.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1),

06.05.2020 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення 2-ї групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Розглянувши звернення позивача Головне управління ДФС у Київській області, листом від 09.06.2020 №1/Г/10-97-07, повідомило позивачу про те, що йому встановлено 2-гу групу інвалідності після втрати чинності Законом України «Про міліцію»; працівники податкової міліції проходять службу в складі ДФС України і не належать до органів внутрішніх справ, тому на час звернення позивача проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегульовано.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 330.03.2021 у справі №320/10848/20 зобов`язано Головне управління ДФС у Київській області скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію», виходячи з 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та направити його до Державної фіскальної служби України для прийняття рішення згідно її повноважень та відповідно до положень Порядку №850.

На виконання вимог вищезазначеного рішення Київського окружного адміністративного суду від 330.03.2021 у справі №320/10848/20 Головне управління ДФС у Київській області склало висновок щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності, який01.12.2021 був затверджений т.в.о. голови ДФС України, головою комісії в реорганізації ДФС України.

Листом від 28.09.2022 №1604003-10/22107 Міністерство Фінансів України повідомило позивача, що виплата одноразової грошової допомоги проводиться в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органу, в якому проходила службу особа. Оскільки Державна фіскальна служба України та її територіальні органи з 01.01.2022 припинили виконання функцій, покладених на центральний орган виконавчої влади, а Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» видатки на утримання Державної фіскальної служби, в тому числі на проведення виплат одноразової грошової допомоги не передбачено.

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом встановлено, що пунктом 356.1 статті 356 Податкового кодексу України зазначено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно з ч. 6 статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон №565-ХІІ в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон №565-ХІІ втратив чинність 07.11.2015 у зв`язку з набранням чинності Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII). В пункті 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за позивачем, який проходив службу в органі податкової міліції, і якому встановлено інвалідність у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в ОВС, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію». Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі №822/31/18, від 28.08.2018 №804/6297/17 та інших.

Відповідно до пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пунктів 7-9 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним Кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (...) МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, за особами, яким під час перебування на службі в органі податкової міліції, встановлено інвалідність у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог рішення Київського окружного адміністративного суду від 330.03.2021 у справі №320/10848/20 Головне управління ДФС у Київській області склало висновок щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності, який 01.12.2021 був затверджений т.в.о. голови ДФС України, головою комісії в реорганізації ДФС України.

Листом від 28.09.2022 №1604003-10/22107 Міністерство Фінансів України повідомило позивача, що виплата одноразової грошової допомоги проводиться в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органу, в якому проходила службу особа. Оскільки Державна фіскальна служба України та її територіальні органи з 01.01.2022 припинили виконання функцій, покладених на центральний орган виконавчої влади, а Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» видатки на утримання Державної фіскальної служби, в тому числі на проведення виплат одноразової грошової допомоги не передбачено.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Установлено, що ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

У розпорядженні від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби» Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до наказу ДПС України від 28.08.2019 №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України» розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.

17.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи про державну реєстрацію ДПС України як юридичної особи та про внесення рішення засновників (учасників) ДФС України щодо припинення такої як юридичної особи в результаті реорганізації. Разом з тим, запис про припинення ДФС України у Реєстрі на даний момент відсутній, оскільки вказаний суб`єкт продовжує перебувати у стані припинення.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №82-р свідчать про компетенційне адміністративне правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Водночас, спір виник у відносинах публічної служби і не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України відповідно до даних нормативно правових актів.

Обов`язок по відновленню порушених прав особи (працівника) покладається на орган, компетентний відновити такі права. Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 10.09.2020 у справі №420/5772/18, від 06.10.2020 у справі №804/958/17, від 10.10.2020 у справі №804/958/17, від 03.12.2020 у справі №805/2173/16-а, від 30.12.2020 у справі №805/4361/17-а, у випадку, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби в податковій міліції наказом ДФС України від 30.03.2005, тобто до моменту прийняття рішення щодо припинення органів Державної фіскальної служби України, відтак, Головне управління ДФС у Київській області у відповідності до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» склало висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, який 01.12.2021 був затверджений т.в.о. голови ДФС України, головою комісії в реорганізації ДФС України.

За правилами частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинена, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги, право на яку він не втратив внаслідок реорганізації системи податкових /фіскальних органів, не стосується публічно-владних функцій, переданих саме до ДПС України.

На час виникнення спірних правовідносин до Державного реєстру не був внесений запис про припинення ДФС України та Головного управління ДФС України у Київській області, з огляду на що питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги повинне бути вирішене уповноваженою особою, яка на цей час здійснює відповідні функції - Міністерством фінансів України в особі Голови комісії з реорганізації ДФС, тому суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію».

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», однак позовна вимога позивача про стягнення вищезазначеної одноразової грошової допомоги є передчасною, тому задоволенню не підлягає.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд висновує, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов належить задовольнити, а позивач поніс судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства фінансів України в особі Голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію».

Зобов`язати Міністерства фінансів України в особі Голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у сумі 420400 (чотириста двадцять тисяч чотириста) грн 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Міністерство фінансів України в особі ліквідаційної комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код: 00013480, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. М.Грушевського, 12/2).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.