Рішення № 125748076, 11.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року № 320/45057/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, в якому просить:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02.10.2023р. №262640006190;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити позивачу пенсію за віком з дати досягнення позивачем пенсійного віку 60 років, а саме з 14.08.2023 із зарахуванням пільгового трудового стажу роботи, періоди роботи з 01.02.1992 по 09.10.1999 включно в подвійному розмірі відповідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позовні вимоги мотивовані тим, що після досягнення 60 річного віку, враховуючи, в тому числі, набутий стаж на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці в лабораторії діагностики СНІДу, позивач зверталась до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням відповідача, на думку позивачки, протиправно було відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, оскільки за нормою статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота позивачки у спірний період підлягає зарахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою було залучено до розгляду справи в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду надійшов відзив на позовну заяву та матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

У відзиві відповідач зазначив, що рішенням від 02.10.2023 №26264006190 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за результатами розгляду документів доданих до заяви гр. ОСОБА_2 до страхового стажу зараховано всі періоди.

До пільгового стажу гр. ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 01.02.1992 по 09.10.1999 згідно довідки № 01-06/304 від 29.08.023, оскільки відсутня інформація про атестацію робочого місця.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», в зв?язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Зі сторони Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відсутні протиправні дії, оскільки Управління не приймало участь в розгляді заяви та в прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Від Головного управління ПФУ в Чернівецькій області також до суду надійшов відзив, у якому відповідач вказує, що за нормами ст. 26 Закону 1058- IV, починаючи з 01.01.2023 по 31.12.2023 право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 30 років.

Також представник відповідача зазначила, що відповідно до ст. 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення, пільга по обчисленню стажу передбачена саме за роботу в деяких медичних закладах.

В доданих до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 документах відсутня інформація про належність Чернігівської обласної станції переливання крові до інфекційних закладів охорони здоров 'я та відсутня інформація про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною (дітьми) до досягнення 3-річного або 6-річного віку, або ж інформація про те, що такі відпустки не надавались.

Відповідно, оскільки такі дані не вказані, то немає підстав для врахування періоду роботи з 01.02.1992 по 09.10.1999 на посаді лаборанта лабораторії діагностики СНІД Чернігівської обласної станції переливання крові в подвійному розмірі.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою № 6209 щодо призначення пенсії за віком на відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». У цій заяві позивач просила зарахувати стаж роботи з 1992 року по 1999 рік в лабораторії СНІД згідно наданих документів на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву ОСОБА_1 від 25.09.2023 № 6209 та прийнято рішення від 02.10.2023 №26264006190 про відмову у призначенні пенсії, яке направлене до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, для повідомлення позивача.

Згідно вказаного рішення зазначено, що необхідний страховий стаж становить 30 років. Страховий стаж особи 27 років 8 місяців 9 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. За доданими документами до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 01.02.1992 по 09.10.1999 згідно довідки № 01-06/304 від 29.08.2023, оскільки відсутня інформація про атестацію робочого місця.

Прийнято рішення в призначенні пенсії за віком відмовити, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.

Не погодившись із такими діями пенсійного органу, позивач звернулась із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно вимог ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 26 вказаного Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закон №1788-ХІІ), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Відповідно до абзацу 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Відповідно до розділу 2 Переліку до закладів охорони здоров`я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

У зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Відповідно до примітки 2 цієї Постанови робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 № 1645-III інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Статтею 7 Закону № 1645-III визначено, що лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому порядку на приватній власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Спільним листом Міністерства охорони здоров`я України №10.01.09/2606, Міністерства праці та соціальної політики України №625/01/15-05/039-6 та Пенсійного фонду України №16918/02-20 надано роз`яснення щодо зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі часу роботи у протитуберкульозних, психоневрологічних кабінетах, психоневрологічних відділеннях, а також у кабінетах інфекційних захворювань.

Працівники служби крові, структурними відділеннями якої є, зокрема, станції переливання крові при виконанні завдань, що визначені: Законом України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.1995, який був чинний на час трудової діяльності позивача; Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2005 № 385 «Про інфекційну безпеку донорської крові та її компонентів»; Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.02.2013 № 134, яким затверджено Порядок скринінгу донорської крові та її компонентів на гемотрансмісивні інфекції; Указом Президента України від 12.12.2007 , № 1208/2007 «Про додаткові невідкладні заходи щодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, в межах своєї компетенції, постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб (кров та її компоненти, шкіра, проби з об`єктів середовища життєдіяльності людини), а також із живими збудниками інфекційних хвороб.

Головною небезпекою при контакті з кров`ю та її компонентами для всіх працівників служби крові є ризик зараження інфекційними та вірусними захворюваннями (гепатит, ВІЛ-інфекція, цитомегаловірус, сифіліс, інші венеричні інфекції, тощо).

Із копії трудової книжки позивачки вбачається, що в період з 01 лютого 1992 року по 09 жовтня 1999 року позивачка працювала лаборантом в Комунальному закладі "Чернігівська обласна станція переливання крові" Чернігівської обласної ради.

Відповідно до довідки Чернігівського обласного центру крові від 29.08.2023 № 01-06/304, ОСОБА_1 працювала повний робочий день в комунальному закладі "Чернігівська обласна станція переливання крові "Чернігівської обласної ради та за період з 01.02.1992 по 09.10.1999 безпосередньо виконувала роботи з мікроорганізмами 1-2 груп небезпеки на посаді лаборанта лабораторії діагностики СНІДу.

Відповідно до розрахунку страхового стажу, наявного в матеріалах справи, період роботи позивачки з 01 лютого 1992 року по 09 жовтня 1999 року враховано пенсійним органом до страхового стажу в одинарному розмірі при визначенні основного розміру пенсії.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує щодо роботи позивача на вказаній посаді, а заперечує проти подвійного зарахування стажу.

Проте суд з таким твердженням відповідача не погоджується, оскільки згідно зазначених вище норм чинного законодавства можна дійти висновку, що робота позивача у спірний період у закладі переливання крові передбачає роботу з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб (кров та її компоненти, шкіра, проби з об`єктів середовища життєдіяльності людини).

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону № 1058, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як зазначалось судом вище, положеннями статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII передбачено пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах.

Як було встановлено судом, після досягнення 60-річного віку, позивач 25.09.2023 звернулась до пенсійного органу з заявою щодо призначення пенсії за віком із зарахуванням стажу роботи з 01.02.1992 по 09.10.1999 відповідно до ст.60 Закону України №1788.

Станом на день звернення позивачки до органу Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку пенсії положення ст. 60 Закону №1788 в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, залишилися без змін, отже, норми чинного законодавства, що регулюють питання пенсійного забезпечення, передбачають пільгове (в подвійному розмірі) обчислення страхового стажу за роботу в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що позивачка має право на подвійне зарахування періоду її роботи з 01.02.1992 по 09.10.1999 відповідно до ст. 60 Закону України №1788.

Однак, спірним рішенням Головного управління ПФУ в Чернівецькій області їй було відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності страхового стажу та відсутності атестації робочого місця.

Водночас, суд зазначає, що атестація робочого місця проводиться у разі призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 чи № 2 у випадках передбачених законом та не є умовою для зарахування стажу в подвійному розмірі з урахуванням ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". А тому посилання відповідача у спірному рішенні на відсутність атестації робочого місця, як на підставу для відмови в призначенні пенсії за віком є помилковим, оскільки позивачка зверталась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах, з урахуванням ст. 60 Закону України "Про Пенсійне забезпечення", а не на пільгових умовах

Таким чином, зі спірного рішення судом вбачається, що відповідачем не було розглянуто питання щодо подвійного зарахування періоду роботи позивачки з 01.02.1992 по 09.10.1999 відповідно до ст. 60 Закону України №1788 та призначення пенсії за віком.

Доводи ГУ ПФУ в Чернівецькій області щодо не зарахування стажу позивачки згідно вимог ст. 60 Закону № 1788, які викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки в оскаржуваному рішенні відсутнє будь-яке посилання з приводу розгляду вказаного питання.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Чернівецькій області.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити позивачці пенсію за віком з 14.08.2023, суд зазначає наступне.

Згідно практики Європейського суду, в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні та враховуючи те, що відповідачем не надано обґрунтувань усіх підстав для неможливості призначення ОСОБА_1 пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, суд з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивачки від 25.09.2023 про призначення пенсії за віком з 14.08.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. А відтак, позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернівецькій області призначити позивачці пенсію за віком з 14.08.2023 задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області суму судового збору в розмірі 1073,60 грн., який був сплачений позивачем при подачі позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02.10.2023 за № 262640006190 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Чернівецька обл., м. Чернівці, площа Центральна, б. 3, 58002, код ЄДРПОУ 40329345) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) від 25.09.2023 про призначення пенсії за віком з 14.08.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Чернівецька обл., м. Чернівці, площа Центральна, б. 3, 58002, код ЄДРПОУ 40329345) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.