Рішення № 125747888, 24.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 року справа №320/40373/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства юстиції України , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у ненадані ОСОБА_1 оригіналу електронної відповіді на його запит на інформацію від 26.01.2023 року № ПI-Ч-280, оформленої у вигляді електронного листа від 01.02.2023 року №11749/ПI-Ч-280/20.3;

????- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо використання 01.02.2023 року службової електронної пошти працівника апарату Міністерства юстиції України для надання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 26.01.2023 року № ПI-Ч-280;

- зобов`язати Міністерство юстиції України надіслати з офіційної електронної адреси, призначеної для офіційного листування Міністерства юстиції України, на електронну адресу ОСОБА_1 відповідь на його запит на інформацію від 26 січня 2023 року № ПI-Ч-280 у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» та Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»;

????- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання ОСОБА_1 копію електронного документа на папері - електронного листа Міністерства юстиції України від 01.02.2023 року №11749/ПІ-Ч-280/20.3, - засвідчену 01.02.2023 року неповноваженою особою, а саме: головним спеціалістом відділу адміністрування Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онищенко Л. В., та з порушенням вимог пункту 7 глави 3 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5;

- зобов`язати Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 копію електронного листа Міністерства юстиції України від 01.02.2023 року №11749/П1-4-280/20.3 на папері, засвідчену в порядку встановленому законодавством, у тому числі з дотриманням вимог пункту 7 глави 3 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5;

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання ОСОБА_1 копію електронного документа на папері - електронного листа Міністерства юстиції України від 25.08.2020 року №4191/20.4.2/32-20, - засвідчену 01.02.2023 року неуповноваженою особою, а саме: головним спеціалістом відділу адміністрування Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Харченко О. О., та з порушенням вимог пункту 7 глави 3 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року №1000/5;

- зобов`язати Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 копію електронного листа Міністерства юстиції України від 25.08.2020 року № 4191/20.4.2/32-20 на папері, засвідчену в порядку встановленому законодавством, у тому числі з дотриманням вимог пункту 7 глави 3 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що запит Позивача було розглянуто неналежним чином. На переконання Позивача Відповідачем протиправно було використано службову електронну пошту працівника апарату для надання відповіді на інформаційний запит, в той час як відповідь Міністерства юстиції України має бути надана з офіційної електронної адреси, надання копії електронного документу було здійснено неуповноваженою особою, Відповідачем не було надано оригіналу електронної відповіді на запит, у відповідності до законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивач, керуючись частиною другою статті 34 Конституції України та статтею 19 Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», 26 січня 2023 року, подав електронною поштою до Міністерства юстиції України запит на інформацію з проханням надати:

???засвідчену у порядку, встановленому законодавством, паперову копію цього запиту на інформацію, який пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку;

???засвідчену, у порядку встановленому законодавством, електронну копію цього запиту на інформацію, який пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку;

???засвідчену, у порядку встановленому законодавством, паперову копію доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.08.2020 року №4191/20.4.2/32-20;

???засвідчену, у порядку встановленому законодавством, електронну копію доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.08.2020 року №4191/20.4.2/32-20;

???засвідчену, у порядку встановленому законодавством, паперову копію відповіді Міністерства юстиції України на скаргу ОСОБА_1 від 20 серпня 2020 року на бездіяльність начальника органу ДВС Василевського А. М.;

засвідчену, у порядку встановленому законодавством, електронну копію відповіді Міністерства юстиції України на скаргу ОСОБА_1 від 20 серпня 2020 року на бездіяльність начальника органу ДВС Василевського А. М.

26 січня 2023 року о 14:42 год. зі своєї електронної пошти на електронну пошту *, Позивачем надіслано запит на інформацію, яке збережено у форматі pdf; файл з назвою «ЕП ЧСВ від 26.01.2023, 14-42 Запит на інформацію ОСОБА_1 від 26.01.2023».

Цей електронний доказ містить інформацію про дату, час та спосіб подання Запиту; електронні адреси поштових скриньок запитувача та розпорядника інформації; інші обов`язкові реквізити Запиту відповідно до вимог частини ч. 5 ст. 19 Закону № 2939-VI.

По-перше, Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу оригіналу відповіді на Запит з огляду на те, що Закон № 2939-VI покладає на розпорядника інформації обов`язок надати саме оригінал відповіді на запит на інформацію, а не її копію, тим більше у разі відмови розпорядником інформації у задоволенні запиту на інформацію.

Також зазначає, що 01.02.2023 року о 12:03 год. на електронну пошту позивача від * надійшло повідомлення, у темі якого зазначено «Відповідь ОСОБА_1», із вкладеними файлами:

???? розмір 110K;

???? розмір 155K;

???? розмір 137K;

???? розмір 114K;

???? розмір 93K;

???? розмір 111K;

Позивач вказує на те, що ЗЕЛ було відправлено 01 лютого 2023 року зі службової електронної пошти працівника апарату Міністерства юстиції України *, яка не призначена для офіційного листування між Міністерством і юстиції України як розпорядником інформації та запитувачами. Втім як і засвідчення ПКЕД здійснено неуповноваженою на те особою.

Так, ПКЕД засвідчено 01.02.2023 року головним спеціалістом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Онищенко В. Л., на що вказує напис про засвідчення копії на другому аркуші ПКЕД.

????При цьому, Онищенко В. Л. , засвідчуючи ПКЕД, не зазначила повністю найменування своєї посади та власного імені, як того вимагає пункт 8 глави 10 розділу II Правил № 1000/5. На день засвідчення ПКЕД Онищенко В. Л. займала посаду головного спеціаліста відділу адміністрування Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, обов`язки якої щодо засвідчення копій документів мали б бути визначені у її посадовій інструкції відповідно до вимог пункту 7 глави 3 розділу II Правил № 1000/5.

ОСОБА_1 С. В. в порядку доступу до публічної інформації одержав засвідчену головним спеціалістом відділу організації добору персоналу Управління персоналу Міністерства юстиції Вікторією Ломако 30.06.2023 року паперову копію посадової інструкції головного спеціаліста відділу адміністрування Департаменту державної виконавчої служби, затверджену 27 травня 2020 року державним секретарем Міністерства та, зокрема, підписану 27.07.2020 року Ольгою Харченко, Людмилою Онищенко та ін. Як випливає з тексту копії ПІ, у посадовій інструкції не визначено повноваження головного спеціаліста відділу адміністрування Департаменту державної виконавчої служби засвідчувати копії документів відповідно до вимог пункту 7 глави 3 розділу ІІ Правил №1000/5.

Отже, на думку Позивача випливає, що ПКЕД засвідчено неуповноваженою особою та з порушенням вимог, передбачених пунктом 7 глави 3 та пункту 8 глави 10 розділу ІІ Правил №1000/5.

Також відбулося засвідчення ПКЕД від 25.08.2020 неуповноваженою особою, що на думку Позивача також являється протиправними діями виконавчого органу. До ПКЕД відповідач додав додатки, зокрема ПКЕД від 25.08.2020, засвідчену 01.02.2023 року головним спеціалістом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Харченко О.О., на що вказує напис про засвідчення цієї копії. При цьому, Харченко О.О. , засвідчуючи ПКЕД від 25.08.2020, не зазначила повністю найменування своєї посади та власного імені, як того вимагає пункт 8 глави 10 розділу II Правил № 1000/5. На день засвідчення (01.02.2023) ПКЕД від 25.08.2020 Харченко О.О. займала посаду головного спеціаліста відділу адміністрування Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, обов`язки засвідчення копій документів мали б бути визначені у її посадовій інструкції відповідно до вимог пункту 7 глави 3 розділу ІІ Правил №1000/5.

Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 в порядку доступу до публічної інформації одержав засвідчену головним спеціалістом відділу організації добору персоналу Управління персоналу Міністерства юстиції Вікторією Ломако 30.06.2023 року паперову копію посадової інструкції головного спеціаліста відділу адміністрування Департаменту державної виконавчої служби, затверджену 27 травня 2020 року державним секретарем Міністерства та, зокрема, підписану 27.07.2020 року Ольгою Харченко, Людмилою Онищенко та ін. Як випливає з тексту копії ПІ, у посадовій інструкції не визначено повноваження головного спеціаліста головного спеціаліста відділу адміністрування Департаменту державної виконавчої служби засвідчувати копії документів відповідно до вимог пункту 7 глави 3 розділу ІІ Правил № 1000/5.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Приписами статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За приписами статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закону № 2939-VІ), розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви

Судом встановлено, що запит позивача від 26.01.2023 про надання публічної інформації щодо надання документів, отримано відповідачем 26.01.2023, що не заперечується відповідачем.

Відповідачем відповідь за запит від 26.01.2023 направлено 01.02.2023, тобто у межах строку встановленим законодавством. Проте, на думку ОСОБА_1 Відповідь направлена з порушенням вимог чинного законодавства.

У той же час, судом встановлено наступне.

Організація роботи з документами в Мін?юсті здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2019 року №3101/5 (зі змінами та доповненнями) (далі- Інструкція), розробленої на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №375 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 і від 17 січня 2018 року № 55».

Згідно положень пункту 2 розділу І Інструкції, документування управлінської інформації в Міністерстві юстиції здійснюється в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної початки та кваліфікованої електронної позначки часу.

Відповідно до положень частини першої та четвертої пункту 57 розділу І Інструкції, адресату, який не є користувачем СЕВ, документи надсилаються в електронній формі або у формі документа на папері на адресу електронної пошти або поштову адресу, зазначену у вхідному документі.

На поштову адресу надсилається паперова копія електронного документа, яку згідно з вимогами Інструкції з діловодства засвідчує відповідальна посадова особа структурного підрозділу.

Пунктом 70 розділу ІІ Інструкції передбачено, що Мін?юст може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ньому, крім випадків створення паперових копій електронних документів, що надійшли до Мін?юсту через систему електронною взаємодії органів виконавчої влади, а також у разі підготовки документів для надання органам судової влади.

Згідно з пунктами 2 і 3 глави 11 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 22 червня 2015 №736/27181, установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення у нотаріальному порядку.

Копії документів інших установ можуть виготовлятися і засвідчуватися установою на вимогу судових та інших правоохоронних органів, а також для внутрішнього користування в установі.

Пунктами 71, 72 розділу ІІ Інструкції передбачено, що напис про засвідчення паперової копії документа у паперовій формі складається із слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, власного імені та прізвища, дати засвідчення копії та проставляється нижче реквізиту документа «Підпис».

Напис про засвідчення паперової копії скріплюється печаткою із зазначенням на ній найменування Міністерства (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу Міністерства.

Посадовою інструкцією головного спеціаліста Відділу, затвердженою Державним секретарем Міністерства О. Богачовою від 27 травня 2020 року, метою посади є здійснення прийому, реєстрації, обліку, зберігання, оперативного пошуку документів, інформування за документами; здійснення контролю за дотриманням установленого порядку роботи з документами в структурних підрозділах Департаменту; формування автоматизованої бази даних вхідної та вихідної кореспонденції, здійснення роботи з інформаційними масивами, що в ній накопичуються.

Разом з цим, до основних посадових обов`язків, зокрема, належить забезпечення дотримання єдиних вимог щодо підготовки документів та організації роботи з ними в умовах електронного документообігу, що відповідно кореспондується з вимогами пункту 57 розділу І Інструкції, пунктами 70, 71, 72 розділу ІІ Інструкції, а також вносить вихідні документи до системи електронного документообігу Мін?юсту відповідно до встановлених правил.

Суд зазначає, що на виконання положень Інструкції головні спеціалісти Відділу Харченко О.О. та Онищенко Л.В. засвідчили відповіді від 25 серпня 2020 року за вих. №4191/20.4.2/32-20 та від 01 лютого 2023 року вих. № 11749/ПI-Ч-280/20.3, відповідно, та передали вищезазначені документи на відправку у встановленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, можна резюмувати, що головні спеціалісти Відділу діяли в межах посадових обов`язків відповідно до своїх посадових інструкцій, а також у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Щодо скерування листа від 01 лютого 2023 року №11749/П-Ч-280/20.3 з додатками з електронної пошти «l.zatsepina@minjust.gov.ua», провідного спеціаліста Відділу Зацепіної Л.О. на електрону пошту заявника, судом встановлено наступне.

Частиною другою пункту 192 розділу ІІІ Інструкції, визначено, що відправка адресатам вихідних документів на електронну пошту здійснюється виконавцями у структурних підрозділах.

Використання електронної пошти «l.zatsepina@minjust.gov.ua», яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України і є загальнодоступною за посиланням: https://minjust.gov.ua/m/departamentderjavnoi-vikonavchoi-slujbi, для скерування листа заявнику в електронному вигляді кореспондується із приписами частини другої пункту 192 розділу III Інструкції та не суперечить чинному законодавству.

Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянуто запит на отримання публічної інформації від 26 січня 2023 року, зареєстрований у Мін?юсті 26 січня 2023 року за № ПI-Ч-280 та надані копії запитуваних документів, окрім документів, запитуваних у пунктах 5, 6 запиту, оскільки за дорученням Департаменту державної виконавчої служби від 25 серпня 2020 року №4191/20.4.2/32-20 звернення Позивача від 20 серпня 2020 року скеровано для розгляду до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки відповідно до підпунктів 10, 11 пункту 4 Типового положення про Управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2016 року № 1183/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 квітня 2016 року за № 617/28747 (із змінами), Управління відповідно до покладених на нього завдань розглядає звернення громадян та юридичних осіб з питань, пов`язаних із виконанням рішень, аналізує стан цієї роботи, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг; розглядає запити на отримання публічної інформації, про що Позивача було повідомлено окремим листом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25 серпня 2020 року № 4191/20.4.2/32-20

За результатами розгляду звернення, відповідь надано листом Управління від 16 вересня 2020 року №4-3228. Відповідь на запит була надіслана ОСОБА_1 на електронну адресу та поштою, отримана ним, що не заперечується позивачем.

Суд звертає увагу, що відповідь була завірена належним чином, уповноваженими особами та відповідно надіслана на електронну адресу та поштовою кореспонденцією.

Слід зазначити також, що ефективність обраного засобу юридичного захисту, з практичної та законодавчої точки зору є головним критерієм його обрання. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як визначає Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року по справі №676/58/17-ц, спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5, 6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Верховний Суд також сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 (адміністративне провадження №K/9901/11050/20).

Велика палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 нагадала свою правову позицію, згідно якої протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/ протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.