Рішення № 125747149, 11.03.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6299/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській област, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення №0870249-2412-0701-UА26120070000067596 від 26.06.2024 року за період 2023 року на суму 83746,65 грн; 2) визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області щодо внесення об`єктів нерухомого майна, а саме: будівель промисловості та складів за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Куліша П, буд. 3а у податкову заставу (номер запису обтяження 52464070 від 09.11.2023 року); 3) зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звільнити з-під застави та вилучити з Державного реєстру нерухомого майна запис щодо встановлення публічного обтяження податковою заставою на підставі акту опису майна, номер запису обтяження 52464070 від 09.11.2023 року.

Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що незважаючи на фактичне не існування об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з руйнуванням, контролюючий орган продовжує нараховувати податок на нерухоме майна, відмінне від земельної ділянки. Заявляє, що відповідні податкові повідомлення-рішення були оскаржені ним в судовому порядку, однак відповідачі протиправно внесли такий об`єкт у податкову заставу. Стверджує, що вказані дії контролюючих органів перешкоджають виключити об`єкти нерухомого майна з Державного реєстру навіть за наявності всіх необхідних документів.

28 жовтня 2024 року відповідач 2 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зазначив, що 26.06.2024 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний 2023 рік, за об`єкт нежитлової нерухомості будівлі промисловості та склади літ. «Г» загальною площею 833,30 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що ОСОБА_1 не звертався в Головне управління ДПС у Закарпатській області для проведення звірки даних з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний період 2023 рік. При цьому вважає безпідставними твердження позивача про фактичну відсутність нерухомого майна, оскільки такі суперечать актуальним відомостям Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Окрім того, право власності на такий об`єкт нерухомості позивачем не припинено.

29 жовтня 2024 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача 2 не погоджується. Звертає увагу суду на те, що контролюючий орган фактично визнає відсутність об`єкта оподаткування, однак продовжує нараховувати спірний податок на нерухоме майно. Вважає, що у разі неоднозначного або множинного тлумачення законодавчих норм, такі слід трактувати на користь особи, що відповідає також практиці Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду.

06 листопада 2024 року відповідач 2 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому у задоволенні позову просить відмовити. В обґрунтування зазначеної позиції заявляє, що у позивача обліковується податковий борг у розмірі 115676,76 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за прийнятими контролюючим органом податковими рішеннями за період 2020 2022 роки. У зв`язку з чим 19 липня 2023 року було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Жодних доказів наявності підстав для звільнення майна з-під податкової застави позивач не надав.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) є власником нерухомого майна загальною площею 833,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тип майна: склади літ «г», що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, та визнається сторонами.

16 березня 2023 року Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДПС в Івано-Франківській області) прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0014354-2412-0909, яким на підставі пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» на нерухоме майно загальною площею об`єкту 833,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (будинок промисловості та склади), за 2020 рік у сумі 14430,81 грн;

-№0014353-2412-0909, яким на підставі пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» на нерухоме майно загальною площею об`єкту 833,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (будинок промисловості та склади), за 2021 рік у сумі 19999,20 грн;

-№0014355-2412-0909, яким на підставі пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» на нерухоме майно загальною площею об`єкту 833,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (будинок промисловості та склади), за 2022 рік у сумі 81246,75 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були скеровані за податковою адресою ОСОБА_1 , відомості про яку наявні в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, а саме: АДРЕСА_2 . Однак такі повернулися до контролюючого органу без вручення з відміткою органу поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання», датованою 28 квітня 2023 року.

У зв`язку з наявністю відомостей про несплату ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, рішенням ГУ ДПС в Івано-Франківській області №2336/09-19-13-15/13-08 від 19.07.2023, відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України, вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків.

Так, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було застосовано обтяження у вигляді податкової застави.

Рішення про опис майна у податкову заставу було скеровано на податкову адресу ОСОБА_1 , однак повернулося до контролюючого органу без вручення з відміткою органу поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання», датованою 18 серпня 2023 року.

26 червня 2024 року Головне управління ДПС в Закарпатській (далі ГУ ДПС в Закарпатській області) прийняло податкове повідомлення-рішення №0870249-2412-0701-UA26120070000067596, яким на підставі пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» на нерухоме майно загальною площею об`єкту 833,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (будинок промисловості та склади), за 2023 рік у сумі 83746,65 грн.

Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення за 2023 звітний податковий рік, а також діями відповідача 1 стосовно внесення об`єкту нерухомого майна у податкову заставу, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення в спірних правовідносинах, суд виходить з наступного.

Ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI 02.12.2010 (далі ПК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стосовно правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

В розумінні норм п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою частиною податку на майно.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України на час виникнення спірних правовідносин не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У розумінні п. 30.1 ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Вказане кореспондується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 17.02.2020 року по справі №820/3556/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об`єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об`єктів нерухомості як виробничі одиниці.

Вказане у повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 11.05.2023 року по справі №440/359/20.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває об`єкт нерухомого майна будівля складу, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею об`єкту 833,3 кв.м.

Позивач не заявляє, що вказаний об`єкт нерухомого майна використовується ним у своїй господарській діяльності. З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для застосування передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України податкової пільги.

На думку суду, сама по собі наявність спеціального статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Заперечуючи проти правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, позивач посилається виключно на те, що спірна будівля є зруйнованою та фактично не існує.

Так, з Акту про результати проведення технічного обстеження щодо визначення технічного стану нежитлового приміщення (будівля складу) №03/15/24 від 29.07.2024 дійсно вбачається, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , повністю зруйноване у зв`язку з фактичним зносом.

Поряд з цим, суд вважає, що вказана обставина не є підставою для не нарахування платнику податку податкового зобов`язання, оскільки акт про результати проведення технічного обстеження не є правовстановлюючими документами, а виключно містить основні характеристики об`єкта та його технічний стан. В свою чергу ПК України не містить норм щодо припинення виконання податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно за об`єкти, що перебувають у власності суб`єкта господарювання, однак тимчасово не використовуються. В свою чергу позивач у встановленому законодавством порядку право власності на такий об`єкт нерухомості не припинив.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22 жовтня 2024 року у справа №260/8694/23, у подібних правовідносинах.

В свою чергу, ГУ ДПС у Закарпатській області при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення керувався відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, площею 833,3 кв.м.

Спірне податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік розраховане контролюючим органом з площі 833,3 м2 з врахуванням ставки податку 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (6700,00 грн).

Підпункт 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України встановлює, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так, з метою з`ясування правильності проведеного контролюючим органом нарахування позивачу спірного податку, суд витребував в ГУ ДПС в Закарпатській області копію рішення Надвірнянської міської ради, яким було встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2023 рік на території Надвірнянської міської територіальної громади, та яким керувався контролюючий орган при нарахуванні ОСОБА_1 спірного податкового зобов`язання за 2023 рік.

Як вбачається з наданого відповідачем 2 рішення Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області №327-9/2021, яким затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, органом місцевого самоврядування встановлено ставку податку у розмірі 0,5% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. м площі нерухомості для складських приміщень різного виду та 1,5% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. м площі нерухомості для будівель підприємств промисловості.

В подальшому до такого рішення були внесені зміни, однак такі не стосувалися ставок податку для будівель промисловості.

Так, як вбачається з наданої відповідачем 2 інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного об`єкта нерухомого майна, у власності ОСОБА_1 перебуває закінчений будівництвом об`єкт типу «Склади літ. «г» загальною площею 833,3 кв. м».

Отже, спірний об`єкт нерухомого майна є саме складом, а не будівлею промисловості, а тому з метою його оподаткування податком на нерухоме майно контролюючий орган повинен був застосувати ставку податку 0,5%, а не 1,5%, як вбачається з податкового повідомлення-рішення №0870249-2412-0701-UА26120070000067596 від 26.06.2024.

Відповідно до наявного в матеріалах справи спірного податкового повідомлення-рішення, ГУ ДПС у Закарпатській області нарахувало ОСОБА_1 83746,65 грн податок на нерухоме майно з розрахунку площі об`єкта 833,30 кв.м., ставки податку 1,5% та розміру мінімальної заробітної плати 6700,00 грн (1,5%*6700,00*833,30).

Тоді як суд вважає, що розмір податку на нерухоме майно, що підлягає сплаті ОСОБА_1 за спірний об`єкт нерухомості склад повинен становити 27915,55 грн (0,5%*6700,00*833,30).

Отже, податкове повідомлення-рішення №0870249-2412-0701-UА26120070000067596 від 26.06.2024 в частині нарахування ОСОБА_1 податкових зобов`язань у розмірі 55831,10 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про оскарження дій ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо внесення спірного об`єкта нерухомого майна у податкову заставу суд зазначає наступне.

В розумінні пп. 14.1.155 п. 1 ст. 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Нормами п. 89.1 ст. 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає:

-у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

-у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Згідно п. 8 розділу І Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №586 16.06.2017 (далі Порядок), день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства.

Згідно п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг (п. 1 Розділу ІІ Порядку).

Згідно п. 89.3 ст. 89 ПК України акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п. 2 Розділу 2 Порядку, акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу.

Нормами п. 89.4 ст. 89 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно (п. 89.5 ст. 89 ПК України).

Разом з відзивом на позовну заяву на підтвердження правомірності прийнятого рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області надало до суду Рішення про опис майна у податкову заставу №2336/09-19-13-15/13-15/13-08 від 19.07.2023 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення щодо надіслання такого рішення на податкову адресу ОСОБА_1 . Однак, як вбачається з такої копії рекомендована поштова кореспонденція повернулася до контролюючого органу без вручення з причин: «за закінченням терміну зберігання».

З метою з`ясування дотримання контролюючим органом встановленої законодавством процедури, судом було витребувано від ГУ ДПС в Івано-Франківській області всі наявні в нього документи, що стосуються питання застосування до ОСОБА_1 спірної податкової застави.

Поряд з цим, відповідач 1 повідомив суд, що всі наявні в нього докази були подані разом з відзивом.

В розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оцінивши достатність наданих відповідачем 1 доказів на підтвердження правомірності дій щодо внесення спірного об`єкта нерухомого майна у податкову заставу, суд дійшов висновку про не підтвердження контролюючим органом належними та достатніми доказами дотримання встановленої законодавством процедури.

Зокрема, ГУ ДПС в Івано-Франківській області не надало доказів проведення податковим керуючим опису майна ОСОБА_1 , до якого було застосовано податкову заставу, визначення його балансової вартості з метою встановлення її достатності для погашення наявного податкового боргу, реєстрації такого акту опису у відповідному журналі, надання платнику податку акту опису для підписання та вчинення інших дій, передбачених у випадку недопущення податкового керуючого до опису майна.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що відповідач 1 здійснив опис спірного нерухомого майна у податкову заставу заочно без проведення реального його огляду та встановлення його вартості. В свою чергу ОСОБА_1 заявляє, що таке майна взагалі фізично не існує у зв`язку з його повним руйнуванням, що підтверджується складеним ФОП ОСОБА_2 актом №03/15/24 віл 29.07.2024.

Таким чином, з огляду на встановлену за результатами розгляду даної адміністративної справи протиправність дій ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо внесення спірного об`єкта нерухомого майна у податкову заставу суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084), Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення №0870249-2412-0701-UА26120070000067596 від 26.06.2024 року в частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання на суму 55831,10 грн.

3. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо внесення об`єктів нерухомого майна, а саме: складу літ. «Г» загальною площею 833,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 у податкову заставу (номер запису обтяження 52464070 від 09.11.2023 року).

4. Зобов`язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звільнити з податкової застави та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис щодо встановлення публічного обтяження податковою заставою об`єкта нерухомого майна, а саме: складу літ. «Г» загальною площею 833,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису обтяження 52464070 від 09.11.2023 року.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 807,47 грн. (Вісімсот сім гривень 47 коп).

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (Одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін