Рішення № 125746491, 10.03.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 року Справа№640/434/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі відповідач) про скасування постанови старшого державного виконавця від 25.11.2021 ВП №67301614 про накладення штрафу на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою виконання рішення суду позивачем 05.07.2021 було здійснено розрахунок щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн. при цьому виплата нарахованої, але не виплаченої щорічної допомоги відбувається у порядку черговості, в межах наявних бюджетних призначень. Позивач вважає, що невиконання рішення суду в частині виплати нарахованих сум з підстав відсутності бюджетних призначень є поважною причиною невиконання рішення суду, що виключає накладення штрафу державним виконавцем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/434/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/434/22.

Відзив з боку відповідача до суду не надходив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2021 року у справі №640/30092/20, яке набрало законної сили 02.07.2021 року, зобов`язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, пр-т Любомира Гузара, 7, код ЄДРПОУ 22886300) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

На виконання рішення 07.09.2021 року видано виконавчий лист.

28.10.2021 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67301614, де зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів повідомити державного виконавця про його виконання.

На адресу відділу 15.11.2021 року № 09/4976-044 надійшла заява Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якій зазначено, що Управлінням здійснено перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн. Після надходження фінансування за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду» рішення суду буде виконане.

25.11.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн. та встановлено термін 10 (десять) робочих днів для виконання рішення суду.

20.12.2021 року Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2021 року у справі №640/30092/20, виплачено ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 6800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6943, про що повідомлено відповідача листом від 30.12.2021 року.

Не погоджуючись з винесеною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 1291 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (Далі - Закон) та Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

У відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

На підставі ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами ч. 1ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так, у відповідності до вимог даних статей Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно частин 1 - 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на боржника- юридичну особу- 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

За положеннями частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що до відповідача надійшов виконавчий лист на виконання рішення суду зобов`язального характеру.

У позовній заяві позивач стверджує, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо добровільного виконання рішення суду, а тому оспорювана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначає, що з метою виконання рішення суду Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснено перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн. Після надходження фінансування за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду» рішення суду буде виконане.

Таким чином, на думку позивача Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат були вчинені конкретні, залежні від нього заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а неповне його виконання зумовлене обставинами, незалежними позивача та такими, що об`єктивно унеможливлюють наразі виконання рішення.

Однак, суд не приймає такі доводи позивача та зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Так, 25.11.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн. та встановлено термін 10 (десять) робочих днів для виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи протиправність винесення відповідачем постанови про накладення штрафу від 25.11.2021 року позивач вказує на те, що ним було рішення суду неможливо виконати через поважні причини, про що було повідомлено державного виконавця.

Щодо таких посилань позивача суд зазначає, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення.

Так, приписами частини першої статті 129-1 Конституції України встановлено обов`язковість виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

З приводу доводів позивача, що ним буде виконане рішення суду після надходження фінансування за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду», суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У цьому випадку виконується рішення зобов`язального характеру, а не стягнення коштів, та в матеріалах справи відсутні докази того, що стягнення за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/30092/20 здійснюється за бюджетною програмою, казначейська служба не здійснює виконання судового рішення, а виконавче провадження відкрито виконавчою службою.

Матеріали справи не містять будь яких доказів, що можуть служити підтвердженням як такі, що вчинялись позивачем для фактичного виконання рішення суду.

Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження виконання рішення суду та факт поважності причин його невиконання, крім посилань про надходження фінансування за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду», позивачем наведено не було.

Судом враховано, що 20.12.2021 року позивачем виконано рішення суду, проте таке виконання було здійснено після прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 25.11.2021 року.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею Законом України "Про виконавче провадження", прийняв спірну постанову про накладення штрафу.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про необґрунтованість позову та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про скасування постанови відмовити повністю.

Судове рішення складено і підписано 10 березня 2025 року.

Рішення суду набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М. Чучко