Ухвала суду № 125743168, 10.03.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3144/25

1-кс/308/1251/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025072030000022 від 14.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025072030000022 від 14.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, за процесуального керівництва Ужгородської окружної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025072030000022 від 14.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до примітки 1 ст.364 КК України, устаттях 364,368, 368 -5,369цього Кодексує особи,які постійно,тимчасово чиза спеціальнимповноваженням здійснюютьфункції представниківвлади чимісцевого самоврядування,а такожобіймають постійночи тимчасовов органахдержавної влади,органах місцевогосамоврядування,на державнихчи комунальнихпідприємствах,в установахчи організаціяхпосади,пов`язаніз виконанняморганізаційно-розпорядчихчи адміністративно-господарськихфункцій,або виконуютьтакі функціїза спеціальнимповноваженням,яким особанаділяється повноважниморганом державноївлади,органом місцевогосамоврядування,центральним органомдержавного управлінняіз спеціальнимстатусом,повноважним органомчи повноважноюособою підприємства,установи,організації,судом абозаконом.

Відповідно доЗакону України«Про державнуслужбу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій державипрацівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами. Дія розповсюджується напрацівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

Так, в силу займаної посади завідувача кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії ОСОБА_5 обіймає постійно в КНП «Ужгородськаміська багатопрофільналікарня» посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто згідно з ч. 3 ст. 18 та п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.

В порядку ст. 68 Конституції України ОСОБА_5 зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.

Згідно зі ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Однак, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді завідувача кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня», в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, з метою особистого незаконного збагачення, вирішив стати на злочинний шлях, вчинивши корупційний злочин за наступних обставин.

24 лютого 2025 року ОСОБА_5 , який являється завідувачем кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня», діючи з корисливих мотивів за попередньою змовою з лікарем КНП «Ужгородськаміська багатопрофільналікарня» ОСОБА_6 , умисно, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання висловили пропозицію громадянину України ОСОБА_7 , щодо оформлення на лікування та отримання в подальшому виписки про хронічні захворювання серця. За вказані дії ОСОБА_8 та ОСОБА_5 висловили ОСОБА_7 вимогу про передачу грошових коштів у сумі 1 000 доларів США, які цього ж дня отримали від останнього. Крім цього, ОСОБА_5 надав інструкції ОСОБА_7 щодо фіктивних хвороб та симптомів, які він повинен повідомляти стороннім особам з метою підтвердження правдивості діагнозу.

28 лютого 2025 року приблизно о 12:30 год. перебуваючи за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Коршинського, 20, у кардіологічному відділенні з палатами інтенсивної терапії КНП «Ужгородськаміська багатопрофільналікарня» ОСОБА_7 на виконання вказівки ОСОБА_9 та ОСОБА_6 передав їм другу частину грошових котів у сумі 400 долларів США, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_6 були викриті працівниками правоохоронних органів та затримані на місці вчинення злочину.

Отже, враховуючи існування невідкладного випадку, в приміщенні службового кабінету лікаря кардіолога ОСОБА_6 за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Коршинського (колишня Грибоєдова) буд. 20 проведено невідкладний обшук на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, з метою збереження слідів вчинення кримінального правопорушення, а також відшукування та вилучення речей та предметів, які самостійно чи у своїй сукупності свідчать про незаконну діяльність.

Під час обшуку вилучено: мобільний телефон "Aplle Iphone 14 Pro Max", ІМЕІ НОМЕР_1 ; ІМЕІ2 НОМЕР_2 з карткою мобільного оператору НОМЕР_3 ; 200 доларів США, номіналом купюр по 100 із серійними номерами PF 00653280 L; QK17946285 B, які співпадають із серійними номерами у протоколі вручення грошових коштів; грошові кошти в загальній сумі 1075 грн (53 купюри по 20 грн та 3 купюри по 5) та 220 грн (1 купюра 200 грн та 1 купюра 20 грн).

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1

28.02.2025о 13годині 34хвилин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано в порядку ст.208 КПК України.

01.03.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним чином повідомлено про підозру: в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Вказані вище виявлені предмети та документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні так як вони могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, і з ними в подальшому будуть проводитись слідчі дії.

У клопотанні містяться покликання на ст.2, 94, ст. 131, 132, ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України, п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden).

Слідчий зазначає, що орган досудового розслідування ставить клопотання перед слідчим суддею про арешт на майно виявлене під час обшуку 28.02.2025 в приміщенні службового кабінету Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради лікаря кардіолога ОСОБА_6 за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Коршинського (колишня Грибоєдова) буд. 20 було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Aplle Iphone 14 Pro Max», ІМЕІ: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 з карткою мобільного оператору НОМЕР_3 ; 200 доларів США, номіналом купюр по 100 із серійними номерами PF 00653280 L; QK17946285 B, які співпадають із серійними номерами у протоколі вручення грошових коштів; грошові кошти в загальній сумі 1075 гривень (53 купюри по 20 гривень та 3 купюри по 5 гривень) та 220 гривень (1 купюра 200 гривень та 1 купюра 20 гривень), з метою збереження речових доказів.

У клопотанні вказано на те, що накладення арешту на майно в частині заборони розпорядження майном, саме в ході розслідування цього кримінального провадження, дозволить в майбутньому забезпечити відшкодування завданих збитків та забезпечити виконання вироку в частині конфіскації майна.

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст. ст. 40, 98, 131, 132, 170, 171 КПК України, слідчий просить слідчого суддю: накласти арешт на речі, які були вилучені 28.02.2025 в ході проведення обшуку у приміщенні службового кабінету лікаря кардіолога ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Коршинського (колишня Грибоєдова) буд. 20, який розташовано у приміщенні головного корпусу КНП «УМБКЛ», право власності належить Ужгородській міській раді (ЄДРПОУ 33868924), який проведено 28.02.2025 в порядку ч. 3 ст. 233 КК України з метою врятування майна та в ході якого виявлено та вилучено наступні речі: мобільний телефон «Aplle Iphone 14 Pro Max», ІМЕІ НОМЕР_1 ; ІМЕІ2 НОМЕР_2 з карткою мобільного оператору НОМЕР_3 ; 200 доларів США, номіналом купюр по 100 із серійними номерами PF 00653280 L; QK17946285 B, які співпадають із серійними номерами у протоколі вручення грошових коштів; грошові кошти в загальній сумі 1075 гривень (53 купюри по 20 гривень та 3 купюри по 5 гривень) та 220 гривень (1 купюра 200 грн та 1 купюра 20 гривень).

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. При цьому до заяви додав копію ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку у приміщенні службового кабінету лікаря кардіолога ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Коршинського (колишня Грибоєдова) буд. 20, який розташовано у приміщенні головного корпусу КНП «УМБКЛ», право власності належить Ужгородській міській раді (ЄДРПОУ 33868924).

Власник, володілець майна в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином. Від захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 , надійшла заява про розгляд клопотання без їх участі, просить у задоволенні клопотання відмовити.

Враховуючи подану прокурором та захисником заяви, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку:

Слідчий суддя, на підставі ч.2 ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності належним чим повідомлених сторін кримінального провадження, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістомч.1ст.170КПК України,арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешттимчасововилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто.

При розгляді клопотання встановлено, що слідчим відділом Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, за процесуального керівництва Ужгородської окружної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025072030000022 від 14.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до примітки 1 ст.364 КК України, устаттях 364,368, 368 -5,369цього Кодексує особи,які постійно,тимчасово чиза спеціальнимповноваженням здійснюютьфункції представниківвлади чимісцевого самоврядування,а такожобіймають постійночи тимчасовов органахдержавної влади,органах місцевогосамоврядування,на державнихчи комунальнихпідприємствах,в установахчи організаціяхпосади,пов`язаніз виконанняморганізаційно-розпорядчихчи адміністративно-господарськихфункцій,або виконуютьтакі функціїза спеціальнимповноваженням,яким особанаділяється повноважниморганом державноївлади,органом місцевогосамоврядування,центральним органомдержавного управлінняіз спеціальнимстатусом,повноважним органомчи повноважноюособою підприємства,установи,організації,судом абозаконом.

Враховуючи існування невідкладного випадку, в приміщенні службового кабінету лікаря кардіолога ОСОБА_6 за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Коршинського (колишня Грибоєдова) буд. 20 проведено невідкладний обшук на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, з метою збереження слідів вчинення кримінального правопорушення, а також відшукування та вилучення речей та предметів, які самостійно чи у своїй сукупності свідчать про незаконну діяльність.

Під час обшуку вилучено: мобільний телефон "Aplle Iphone 14 Pro Max", ІМЕІ НОМЕР_1 ; ІМЕІ2 НОМЕР_2 з карткою мобільного оператору НОМЕР_3 ; 200 доларів США, номіналом купюр по 100 із серійними номерами PF 00653280 L; QK17946285 B, які співпадають із серійними номерами у протоколі вручення грошових коштів; грошові кошти в загальній сумі 1075 грн (53 купюри по 20 грн та 3 купюри по 5) та 220 грн (1 купюра 200 грн та 1 купюра 20 грн).

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04березня 2025року (Справа №308/3144/25 провадження 1-кс/308/1239/25), за клопотанням слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , надано стороні кримінального провадження слідчим слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025072030000022 від 14.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, дозвіл на проведення обшуку в приміщенні службового кабінету лікаря кардіолога ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , який розташовано у приміщенні головного корпусу КНП «УМБКЛ», право власності належить Територіальній громаді, Ужгородська міській раді (ЄДРПОУ 33868924), який фактично проведено 28.02.2025 року.

28.02.2025о 13годині 34хвилин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано в порядку ст.208 КПК України.

01.03.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним чином повідомлено про підозру: в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно постанови слідчого від 28.02.2025 вказані вище виявлені предмети та документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Зі змісту протоколу про проведення обшуку вбачається, що такий проведено на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України в присутності ОСОБА_6 та під час проведення вказаної слідчої дії в приміщенні службового кабінету Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради лікаря кардіолога ОСОБА_6 за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Коршинського (колишня Грибоєдова) буд. 20 було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Aplle Iphone 14 Pro Max», ІМЕІ: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 з карткою мобільного оператору НОМЕР_3 ; 200 доларів США, номіналом купюр по 100 із серійними номерами PF 00653280 L; QK17946285 B, які співпадають із серійними номерами у протоколі вручення грошових коштів; грошові кошти в загальній сумі 1075 гривень (53 купюри по 20 гривень та 3 купюри по 5 гривень) та 220 гривень (1 купюра 200 гривень та 1 купюра 20 гривень).

Згідно ст.п.1ч.2ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддявважає,доведеним,що вилученеу ходіобшуку 28.02.2025майно,а саме: мобільний телефон «Aplle Iphone 14 Pro Max», ІМЕІ НОМЕР_1 ; ІМЕІ2 НОМЕР_2 з карткою мобільного оператору НОМЕР_3 ; 200 доларів США, номіналом купюр по 100 із серійними номерами PF 00653280 L; QK17946285 B, які співпадають із серійними номерами у протоколі вручення грошових коштів; грошові кошти в загальній сумі 1075 гривень (53 купюри по 20 гривень та 3 купюри по 5 гривень) та 220 гривень (1 купюра 200 грн та 1 купюра 20 гривень), мають значення для даного кримінального провадження та відповідають критерієм ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що стороною захисту не подано жодних обґрунтувань з приводу заперечень щодо накладення арешту на майно.

Слідчий суддя вважає, що вказане в клопотанні майно, відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК Україниповинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання).

У даному кримінальному провадженні є підстави вважати, що тимчасово вилучене майно може бути приховано, передано, пошкоджено або знищено заявленим володільцем. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна.

Стороною обвинувачення обґрунтовано доведено, що тимчасово вилучене майно під час проведеного обшуку від 25.02.2025 року може зберігати на собі сліди злочину. При цьому, предметом спеціальних досліджень може стати тимчасово вилучене майно. У протилежному випадку існує ризик втрати речових доказів, а відтак необхідно забезпечити у незмінному стані збереження речового доказу, та подальшого безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до зазначеного майна для забезпечення організації проведення експертиз, а також безпосереднього дослідження доказів у суді.

Таким чином, з огляду на вказане вище, слідчий суддя вважає, що в даному випадку вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, є всі правові підстави для накладення арешту на вказане майно.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту вилученого майна.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися вказаним майном.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст.167КПК України, тимчасовимвилученням майнає фактичнепозбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученимможе бутимайно увигляді речей,документів,грошей тощо,щодо якихє достатніпідстави вважати,що вони: 1)підшукані,виготовлені,пристосовані чивикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушеннята (або)зберегли насобі йогосліди; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)є предметомкримінального правопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя,вважає занеобхідне вказатина те,що привирішенні питанняпро арештмайна,було досліджено усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, враховано правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на скоєння кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, є обґрунтована та доцільна.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчим доведено слідчому судді необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання його як речового доказу у даному кримінальному провадженні, необхідність проведення експертного дослідження, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге - п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Слідчий суддя враховуючи наведене вище, вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказаного кримінального провадження, існує сукупність достатніх підстав, що підтверджують відповідність виявленого та вилученого у ході обшуку майна, критеріям речових доказів.

Дослідивши та оцінивши всі наявні в матеріалах клопотання докази, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя доходить висновку про те, що таке підлягає задоволенню.

При цьомуслідчий суддявважає занеобхідне вказатина те,що відповіднодо ч.1ст.174КПК Українипідозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник,інший власникабо володілецьмайна,які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно доч.1ст. 116КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Згідно протоколу обшуку, в ході якого було вилучено майно (на яке слідчий просить накласти арешт), відбулося 28.02.2025.

Клопотання надійшло до суду, та зареєстровано 04.03.2025 року, поштовим зв`язком. Разом із тим. згідно поштового штемпелю (що міститься на поштовому конверті у якому клопотання надійшло до суду) міститься дата відправлення 01.03.2025.

Таким чином в даному випадку органом досудового розслідування дотримано процесуальних строків передбачених КПК України.

Слідчий суддя вважає, що на виконання вимог ч.1 ст. 173 КПК України прокурором, слідчому судді доведено необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання їх як доказів у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З огляду на вказане слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав задоволення клопотання прокурора.

Керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 394, 395 КПК України,слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025072030000022 від 14.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт на речі, які були вилучені 28.02.2025 в ході проведення обшуку у приміщенні службового кабінету лікаря кардіолога ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , який розташовано у приміщенні головного корпусу КНП «УМБКЛ», право власності належить Ужгородській міській раді (ЄДРПОУ 33868924), який проведено 28.02.2025 в порядку ч. 3 ст. 233 КК України з метою врятування майна та в ході якого виявлено та вилучено наступні речі: мобільний телефон «Aplle Iphone 14 Pro Max», ІМЕІ НОМЕР_1 ; ІМЕІ2 НОМЕР_2 з карткою мобільного оператору НОМЕР_3 ; 200 доларів США, номіналом купюр по 100 із серійними номерами PF 00653280 L; QK17946285 B, які співпадають із серійними номерами у протоколі вручення грошових коштів; грошові кошти в загальній сумі 1075 гривень (53 купюри по 20 гривень та 3 купюри по 5 гривень) та 220 гривень (1 купюра 200 грн та 1 купюра 20 гривень).

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1