Ухвала суду № 125740633, 11.03.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/1480/25

Номер провадження 1-кп/711/319/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12024250000000364 від 23.09.2024 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 355, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 355, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 357 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 355, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 355, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 357 КК України.

В ходісудового розглядусправи прокурор ОСОБА_3 звернувся досуду зклопотанням пропродовження строкузапобіжного заходувідносно обвинуваченого ОСОБА_6 у виглядітримання підвартою на60діб.Клопотання вмотивованотим,що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, а саме примушення до виконання цивільно-правових зобов`язань, вчинене за попередньою змовоюгрупою осіб, із погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене в умовах воєнного стану, а також ч. 3 ст. 289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого. Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси відносно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 15.12.2024 року включно. 12.12.2024 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 18.01.2025 року. 25.12.2024 року ухвалою Черкаського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду від 12.12.2024 року скасовано та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком до 18.01.2025 року включно, без права внесення застави. Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.01.2025 року строк дії запобіжного заходу продовжено до 18.02.2025 року включно, без права внесення застави. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.02.2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строк якого спливає 11.03.2025 року.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 355, ч. 4 ст. 189, ч. З ст. 289 КК України.

Санкцією ч. 4 ст. 189 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Санкцією ч. З ст. 289 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять.

Метою продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 є забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 та ч. 3 ст. 289 КК України, тобто особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, тому враховуючи тяжкість покарання, існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, що вказує на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, ОСОБА_6 має реальну можливість здійснювати незаконний вплив на потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розслідування кримінального правопорушення, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Виходячи з усього вище перерахованого, сторона обвинувачення приходить до висновку, що жоден із м`якіших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), факти які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висування обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування («Мюррей проти Сполученого королівства»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівста»).

У справі «Ілійкова про Болгарії» від 26.07.2001 № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі від 04.04.2013 № 511-550/0/0-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначив зокрема те, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК, з врахуванням того, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

З огляду на вказане у разі застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд не зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти вищезазначеним ризикам та вчиненню підозрюваним з метою уникнення кримінальної відповідальності дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню, а також забезпечення виконання останнім процесуальних обов`язків.

Разом з цим, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, сторона обвинувачення вважає за доцільне, не визначити розмір застави при постановленні судом ухвали про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , враховуючи вище наведені підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, так як злочин, вчинено ОСОБА_6 із погрозою застосування насильства.

Враховуючи вище викладене та те, що вище заявлені ризики не зменшилися та вони виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, просив клопотання задовольнити.

Представник потерпілого ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження заробіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та змінити запобіжний захід на домашній арешт. Надав характеризуючі дані на обвинуваченого та заяву потерпілого ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника та просив суд змінити йому запобіжний захід на будь-який інший, не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому з наступних мотивів.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до частин 1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимогч.3 ст.5 Конвенції(правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбаченіч.1 ст.177 КПК.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що підставою для продовження застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, які дають достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від суду; - незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідивши належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження вважає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду, тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 строком на 60 днів, тобто до 06.05.2025 року включно.

На підставівикладеного,керуючись ст. ст. 131, 176, 178, 183, 194, 369-372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06 травня 2025 року включно.

Ухвала може бути оскарженадо Черкаськогоапеляційного судушляхом подачіапеляційної скаргибезпосередньо доапеляційного судупротягом 5діб зчасу їїпроголошення.

Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України для осіб які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали виготоволено та проголошено 11 березня 2025 року о 12 годині 00 хвилин в залі суду Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Головуючий: ОСОБА_1