Рішення № 125739736, 11.03.2025, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/200/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2025 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.

за участі:

представника позивача, адвоката Столярчук Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Корець, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції Мельничук Тетяни Іванівни, ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в :

Адвокат Столярчук Т.П. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, вказуючи, що 25 січня 2025 року постановою ЕНА № 3932485 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. за порушення п. 2.9 «в» ПДР України. Дану постанову вважає необґрунтованою та незаконною, адже вона була складена з грубими порушеннями та без дослідження всіх обставин справи. Зокрема, згідно оскаржуваної постанови 25 січня 2025 року ОСОБА_1 на вулиці Микулинецька, селища Велика Березовиця керував транспортним засобом MERSEDES-BENZ 310 CDI із забруденим номерним знаком НОМЕР_1 , що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, чим порушив п.2.9.в ПДР України. Вказане, звичайно, не відповідало дійсності, адже номерний знак позивача був загалом чистий та символи, зазначені на ньому, були видимі з відстані і понад 20 метрів. На всі спроби позивача довести правду, патрульний офіцер не реагував та попередив позивача, що буде виносити постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив скасувати оскаржувану постанову, провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрити.

Предстанвик позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, позов просила задоволити з підстав наведених у ньому.

Інспектор Мельничук Т.І. та представник ГУНП в Тернопільській області в судове засідання повторно не з`явилися, хоча про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, в установленому законом порядку. У встановлений судом строк відзиву на позов не подали.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП у Тернопільській області, Мельничук Т.І. серії ЕНА № 3932485 від 25 січня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190 грн. за те, що він 25 січня 2025 року на вулиці Микулинецька, селища Велика Березовиця керував транспортним засобом MERSEDES-BENZ 310 CDI із забруденим номерним знаком НОМЕР_1 , що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, чим порушив п.2.9.в ПДР України.

Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 30.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Згідно п.п. «в» п. 2.9 ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

- не належить цьому засобу;

- не відповідає вимогам стандартів;

- закріплений не в установленому для цього місці;

- закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

- неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачено відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

У силу п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, судом враховується ст.280 КУпАП, за якою орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Так, ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 06 лютого 2025 року відповідачу було роз`яснено його право, щодо доказування правомірності свого рішення, зокрема право надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на докази якими він обґрунтовується.

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 р. поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;

2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

Відповідачами відзиву на позов не надано, так само не надано жодних доказів на підтвердження правомірності щодо винесення оскаржуваної постанови.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Так, на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення за цим фактом, відповідачем жодних доказів не надано.

Відтак, в ході розгляду справи не знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 вчинив зазначене в оскаржуваній постанові адміністративні правопорушення. Жодних доказів у підтвердження його вини суду не надано та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності посилання на них відсутнє.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що в оскарженій постанові відсутні будь-які посилання на докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, суд вважає, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121-3 КУпАП та винність ОСОБА_1 є недоведеною.

Відсутність належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, ставлять під сумнів висновок суб`єкта владних повноважень про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Враховуючи те, що за змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх взаємозв`язку, правомірності оскаржуваної постанови та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а тому позов підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд бере до уваги і висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17, де останній вказав про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: - залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; - скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); - скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; - змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в даному випадку в порушення вимог ст.19 Конституції України, ст.7, 245, 252, 280 КУпАП не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винуватий позивач в його вчиненні, фактичні обставини справи не встановив, належних та допустимих доказів на їх підтвердження не зібрав та не оцінив, в постанові належним чином не обґрунтував свої висновки щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідних доказів не навів, у зв`язку з чим прийняте ним рішення про накладання адміністративного стягнення є незаконним та необґрунтованим і не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим суд вважає необхідним визнати його протиправним та скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з вимог ст.139 КАС України, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду України по справі № 543/775/17 від 18.03.2020, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у Тернопільській області судовий збір у розмірі 484,48 грн, понесених при подачі позовної заяви.

Керуючись ст. 2, 4-5, 7-10, 72-78, 139, 241-244, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити повністю.

Постанову серії ЕНА № 3932485 від 25 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1190 гривень - скасувати

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривень 48 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: інспектор ВП №1 ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, сержант поліції Мельничук Тетяна Іванівна, вул. Степова, 45, м. Тернопіль;

відповідач: ГУНП в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 40108720, м. Тернопіль, вул. Валова, 11.

Суддя: