Ухвала суду № 125739085, 05.03.2025, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2335/24

Провадження № 1-кп/526/113/2025

У Х В А Л А

іменем України

05 березня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Гадячі в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, м. Кодима, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, у військовому званні «сержант», стрілець помічник гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 16.03.2023 судимого Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України,

установив:

На розгляді суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України.

Під час судового розгляду справи прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Вважає, що на даний час наявні ризики переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконного впливу на свідків.

Так, вважає, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду у зв`язку з тим, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.407 та ч.4 ст. 408 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти років; незаконного впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи його нехтування положеннями чинного законодавства, а саме порушенням вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, шляхом уникнення від явок до суду, а також не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки .

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не мав наміру ухилятися від військової служби .

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила визначити альтернативний вид запобіжного заходу .

Вислухавши сторони кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 08.01.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб до 08.03.2025 року.

Відповідно до ч.5 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а саме: заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вважає, що прокурором доведено наявність ризиків переховування від суду та ризику перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.

При цьому, суд враховує обставини та характер вчинення злочинів, їх тяжкість, вік та стан здоров`я обвинуваченого, репутацію та майновий стан.

Так, ОСОБА_5 через тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень може переховуватись від суду, оскільки кримінальне правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, є тяжким, за яке передбачено покарання у виглядіпозбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти додванадцятироків,а тому є достатні підстави вважати, що він, враховуючи безальтернативність та тяжкість можливого покарання, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду.

Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому ризик втечі оцінюється у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який продовжено до теперішнього часу.

Вказані обставини є достатнім для висновку, що ризики, які визначені в ухвалі суду та заявлені прокурором, не зменшилися, а жоден інший запобіжний захід не може їм запобігти.

Відтак, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений, якому інкримінується вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, дійсно може переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Окрім цього, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК Українипід час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Відповідно до ч.3ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями109-114-2, 258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.

Однак, враховуючи обставини справи, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 80 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн., що буде пропорційним щодо підозрюваного, необхідним і достатнім для забезпечення виконання ним, покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження.

Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На думку суду, сукупність зазначених обставин свідчить про те, що ступінь заявлених ризиків є такими, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти цим ризикам, а тому суд доходить висновку, про доцільність продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 369-372 КПК України, суд -

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у виді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 03.05.2025 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 суму застави у розмірі 242240 грн. 00 коп. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області (рахунок UA398201720355289002000015950,МФО 820172,код отримувача26304855,банк отримувачаДКСУ,м.Київ,призначення платежу застава,справа № 526/2335/24, н/п 1-кп/526/113/2025), обвинувачений ОСОБА_5 , платник (прізвище, ініціали).

Обвинувачений ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з місця свого проживання в АДРЕСА_1 без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Гадяцький районний суд Полтавської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.

Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду. Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст рішення складено 07.03.2025 року.

Суддя: ОСОБА_1