Рішення № 125738126, 10.03.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/266/25

2/296/169/25

Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі: головуючого суддіШкирі В.М., за участю секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності осіб, цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» - Тараненка Артема Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

09.01.2025 через підсистему "Електронний суд" на електронну пошту Корольовського районного суду м.Житомира надійшла позовна заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» - Тараненка Артема Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зі змісту якого останній просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №248159099 від 14.03.2021 року у розмірі 280583,12 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 14.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніве швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №248159099 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV622РМ. Зокрема, 14.03.2021 о 12:45:19 год. Відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

28.11.2018 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №248159099 від 14.03.2021 року.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (Додаток №13). При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року (Додаток №14). В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (Додаток №15). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (Додаток №16). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (Додаток №17)

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №138 від 15.06.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 17 893,60 грн (Додаток №18)

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (Додаток №19). В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (Додаток 20) та №3 від 30.12.2022 (Додаток №21) - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 28053,12 грн.

02.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 02/12/24-У відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (Додаток № 23)

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 28053,12 грн., (Додаток № 24). Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024 (Додаток №25).

Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

В свою чергу, позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені Кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

Незважаючи на це, Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.

Позивач посилається наст. 514 ЦК України, якою передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач стверджує, що за таких обставин, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за кредитним договором №248159099 від 14.03.2021 року в розмірі 28053,12 грн., з яких: 7888,00 грн. - сума заборгованості по кредиту; 20165,12 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою суду від 10.01.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не прибув, в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 11.02.2025 та 10.03.2025 не прибула, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку. Судова повістка про відкриття провадження по справі направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не вручене під час доставки: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на те, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд за згодою представника позивача розглядає справу за відсутності відповідача та згідно з ч. 4ст. 223 ЦПК Україниухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1статті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першоюст. 638 ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначеніст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідност. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2ст.1056-1 ЦК Українивизначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У п. 5, 6ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно дост. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зіст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 14.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» в особі генерального директора Андронікової Олени Олександрівни, та громадянкою України ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , було укладено кредитний договір №248159099, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 9000,00 грн., строком на 30 днів з 14.03.2021 з терміном повернення 14.04.2021.

З аналізу чинного законодавства слідує, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови.

Відповідно дост.204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності вказаного кредитного договору №248159099 від 14.03.2021 року, однак таким правом не скористався. З долучених позивачем до матеріалів справи копій платіжного доручення від 14.03.2021 року та виписки з особового рахунку за Кредитним договором №248159099 від 14.03.2021 року встановлено, що відповідач отримала кошти в розмірі 9000,00 грн. за кредитним №248159099 від 14.03.2021 року на картковий рахунок відповідача, про що свідчить розмір заборгованості за тілом кредиту 7888,00 грн.

З постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 слідує, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитного договору або визнання його недійсним тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором вказує на визнання наведеного кредитного договору таким, що є укладеним.

Таким чином, суд вважає що позивачем доведено факт укладання відповідачем з кредитодавцем кредитного договору №248159099 від 14.03.2021 року.

У кредитному договорі №248159099 від 14.03.2021 року передбачено наступні умови щодо предмету договору:

Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, на суму 9000 грн 00 коп. (дев`ять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Згідно п. 1.2. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів.

Нарахування відсотків здійснюється наступним чином:

П. 1.4. передбачено, що за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 164,25 (сто шістдесят чотири цілих двадцять п`ять сотих) процентів річних, що становить 0,45 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 545,32 (п`ятсот сорок п`ять цілих тридцять дві сотих) процентів річних, що становить 1,49 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

1.4.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору

Відповідно до додатка № 1 до кредитного договору №248159099 від 14.03.2021 «Графік розрахунків» заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором мала бути сплачена 13.04.2021 в розмірі 10215,00 грн. з яких: 9000,00 грн. - кредит, 1215,00 грн.проценти (а.с. 28).

Згідно платіжного доручення № а7cbc747-663c-4f22-a77c-8200182e3a18 від 14.03.2021 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), №5168-75XX-XXXX-9897 кошти згідно договору №248159099 від 14.03.2021 в розмірі 9000,00 грн. (а.с. 71)

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором №248159099 від 14.03.2021 року відповідачу 14.03.2021 року надано кредит згідно договору №248159099 від 14.03.2021. Згідно вказаної виписки прострочена заборгованість за тілом кредиту становить -

7888,00 гривень, прострочена заборгованість за відсотками становить - 20165,12 гривень.

28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2029 (а.с. 75-81).

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а.с. 86)

31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року (а.с 87-93)

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 97).

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (а.с. 98).

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 99).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 138 від 15.06.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 17893,60 грн. (а.с. 101).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (а.с. 103-108).

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 (а.с. 112-113) - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 28053,12 грн. (а.с. 116).

02.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 02/12/24-У відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №248159099 від 14.03.2021 (а.с. 119-125).

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 28053,12 грн. (а.с. 131).

Частиною 1статті 1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір. При цьому ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов`язання виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення повернення кредиту і сплати процентів.

Суд прийшов до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Отже, позивачем доведено, що між кредитною установою та відповідачем був укладений договір у електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, у тому числі строки повернення кредиту та сплату процентів. Крім того, копією платіжного доручення підтверджено перерахування відповідачу кредитних коштів, натомість, відповідачем не спростовано факту отримання ним кредиту у розмірі 9000,00 грн., у тому числі шляхом надання виписок по банківському рахунку, які б спростовували надані позивачем платіжне доручення № а7cbc747-663c-4f22-a77e-8200182e3 від 14.03.2021 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), №5168-75XX-XXXX-9897 кошти згідно договору №248159099 від 14.03.2021 в розмірі 9000,00 грн. (а.с. 71)

Щодо нарахованої заборгованості за простроченими процентами, то суд зазначає наступне.

Згідно із п. 1.4. кредитного договору № 248159099 від 14.03.2021 на період строку, визначеного п. 1.2 (30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником) нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у наступному розмірі - 164,25 (сто шістдесят чотири цілих двадцять п`ять сотих) процентів річних, що становить 0,45 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі «Процентна ставка»), починаючи з першого дня надання суми Кредиту Позичальнику та до закінчення строку на який видавався Кредит.

Відповідно до п. 1.4.3. кредитного договору, у випадку у користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Частиною першоюстатті 1048 ЦК Українивизначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першоюстатті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першоюстатті 1050 ЦК Українизастосуванню у таких правовідносинах підлягає положеннястатті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановленістаттею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другоюстатті 625 ЦК Україниє спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другоїстатті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першоїстатті 1048 ЦК Українияк плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним 14.03.2021 року кредитним договором №248159099, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, по відсотках за користування кредитом.

Згідно наданої позивачем виписці по особовому рахунку (а.с. 49), перевіреного судом та не оспореного відповідачем, заборгованість відповідача за кредитним договором №248159099 від 14.03.2021 року становить: 28053,12 грн., з яких: 7888,00 грн.заборгованість по кредиту; 20165,12 грн. - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом, - правомірність заявлення яких доведено позивачем належними та допустимими доказами по справі, зокрема, розрахунком заборгованості відповідача та випискою по рахунку.

Відповідно до частини другої ст.89Цивільного процесуальногокодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Представник позивача на підтвердження надання правничої допомоги позивачу долучив: договір про надання правничої допомоги №03/12/2024-01 від 03.12.2024, додаткову угоду №6 від 03.12.2024 де під №47 вказано Варлиго О.А., акт прийому передачі наданих послуг з яких складання позову- 5000,00 грн, вивчення матеріалів - 1000,00 грн., підготовка адвокатського запиту - 500,00 грн, підготовка та подача клопотання - 500,00 грн, а всього - 7000,00 грн

Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, які просила стягнути сторона відповідача, суд вважає, що судові витрати є неспівмірними зі складністю справи та ціною позову, а тому справедливим та співмірним буде стягнення 4000,00 грн витрат на правову допомогу в цій справі

В порядкуст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.4,12,13,76,137,141,206,211,247,258,259,263-265,280 ЦПК України, ст.ст.526,626,628,1048,1050,1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №248159099 від 14.03.2021 року в сумі 28053 (двадцять вісім тисяч п`ятдесят три) гривні 12 копійок з яких:

- 7888 (сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок - заборгованність за кредитом;

-20165 (двадцять тисяч сто шістдесят п`ять) гривень 12 копійок - відсотки за користування кредитом .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10,ЄДРПОУ 43541163) - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Cуддя В. М. Шкиря