Рішення № 125735802, 27.02.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

27 лютого 2025 року місто Чернігів

Справа №751/2259/24

Провадження №2/751/545/25

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Деркач О. М., Клименко К.Є., Стрижак В.П.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3

треті особи - Друга чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4

представник позивача Степаненко Роман Олександрович

представник відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, -

В с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортний засіб Mitsubishi Pajего Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , а також визнання за нею право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля, як на частку у спільному майні подружжя (т.1 а.с.44-47). Надалі позивач збільшувала позовні вимоги (т.1 а.с.130-134), а потім зменшувала (т.1 а.с.216-219). Остаточно просила визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобілі ВАЗ 210930-20,2006 року (реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ), дата реєстрації права власності 17.11.2006 року; ГАЗ 330202-414 2464, 2008 року (реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 ), дата реєстрації права власності 23.05.2014 року; ГАЗ 330202 2285, 2005 року (реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 ), дата реєстрації права власності 15.09.2011 року; ГАЗ 3307, 1993 року (реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 ), дата реєстрації права власності 03.06.2003 року; ГАЗ 5228, 1988 року (реєстраційний номер НОМЕР_11 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 ), дата реєстрації права власності 29.01.2004 року; ГАЗ 5312, 1991 року (реєстраційний номер НОМЕР_13 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 ), дата реєстрації права власності 03.02.2005 року; ГАЗ 33076 4250, 1992 року (реєстраційний номер НОМЕР_15 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 ), дата реєстрації права власності 09.01.2009 року. Також просила визнати право власності на 1/2 частку вказаних транспортнихзасобів, як на частку у спільному майні подружжя.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що з 17.10.1987 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 . За цей час вони набули право власності на спірне рухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 і спадкоємцями його майна, крім неї, стали діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Другою Чернігівською Державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право власності на 1/2 частину нерухомого майна, набутого за час шлюбу, як спільної сумісної власності подружжя. Втім відмовлено у видачі свідоцтв про право власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на майно як пережившій дружині на спірні транспортні засоби. Проте, зазначає, що вказані транспортні засоби були придбані чоловіком під час зареєстрованого шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 13.03.2024 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 13.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, оскільки подано з порушенням вимог ст.175, 177 ЦПК України. У встановлений строк позивачем виправлено недоліки.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 21.03.2024 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У встановлений строк від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності (т.1 а.с.115-124), відповідно до яких просять відмовити у задоволенні позову. Зазначають, що вони є дітьми від першого шлюбу померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Останній на випадок смерті на їх користь залишив заповіт, який був складений 15.04.1981. Позивач, після смерті їх батька, неодноразово зверталася до суду з різними позовними вимогами, які щоразу були безпідставними та очевидно штучними, та чинять їм перешкоди у реалізації права на спадкування після смерті батька. Отже, позивач зловживає процесуальними правами. Окрім того, позивачем пропущено визначений законодавством строк позовної давності, який просять застосувати. Вказують, що строк звернення до суду із указаним позовом розпочався зі спливом шестимісячного строку після смерті ОСОБА_6 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . З огляду на зазначене, позивач могла скористатися правом на звернення з даним позовом виключно у період з 20.05.2016 до 19.05.2019.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 23.04.2024 прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог, відклав підготовче судове засідання.

У встановлений строк від відповідачів надійшов відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.1 а.с.196-201). Зазначають, що при визначенні середньої вартості транспортних засобів позивач керується власним переконанням та не підтвердженою інформацією із інтернет сайтів. Розруківки із інтернет сайтів, замість проведення незалежної оцінки спірного майна, не можуть бути визнанені допустимими доказами. З огляду не зазначене, не може братися до уваги розрахунок суми судових витрат. Також позивачем не надано підтвердження належності померлому ОСОБА_6 на праві власності спірних трансопртних засобів.

У запропонований строк від позивача надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.233-236). Вказує, що наявність заповіту не відноситься до предмету даної позовної заяви, а наявність інших спадкоємців має лише значення для визначення кола осіб, які беруть участь у справі, зокрема відповідачів у даній справі. Позивачка, незалежно від змісту заповіту, має право на обов`язкову частку у спадщині. Крім того, позивач вважає необгрунтованою заяву про застосування строків позовної давності. Перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні майном, набутим під час шлюбу, виникли у позивача у березні 2024 року, коли вона не змогла реалізувати право на оформлення права власності на належну частку у спільному майні подружжя внаслідок відмови нотаріуса. Також, вказує, що з огляду на відсутність у позивача доступу до частини транспортних засобів, які перебувають у розпорядженні відповідачів, відсутність у позивача правовстановлюючих документів, встановити точну вартість спіртних транспортних засобів наразі неможливо.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалами від 05.06.2024 прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про зменшення розміру позовних вимог, повернув ОСОБА_1 надмірно сплачену суму судового збору; залучив до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє вимог на предмет спору ОСОБА_4 та відклав підготовче судове засідання.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою суду від 09.07.2024 призначив у справі судову автотоварознавчу експертизу, яка проведена 11.10.2024, а тому ухвалою суду від 16.10.2024 поновлено провадження у справі.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою суду від 08.11.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Новозаводський районний суд ухвалою від 03.12.2024 відмовив у задоволенні клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Позивач у судове засідання не прибула про день, час та місце судового засідання повідомлена. На адресу суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких вказала, що видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя здійснюється нотаріусом на підставі письмової заяви другого подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину та не може ставитись в залежність від отримання свідоцтва про право на спадщину. Отже, жодним нормативно-правовим актом не встановлено термінів, на протязі якого один із подружжя, хто є живим, має право (а не обов`язок) звернутися із заявою до нотаріуса про видачу йому свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. Вказує, що не пропустила строк звернення до суду із даним позовом, оскільки про порушення своїх прав дізналася лише у березні 2024 року (т.2 а.с.223-227).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачів у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову відповідно до відзиву. Також просила застосувати строк позовної давності. Доповнила, що відповідачі не заперечують факт придбання спірних транспортних засобів у період шлюбу подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Спірні транспортні засоби, крім ГАЗ 3307, 1993 року (реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 ) та ГАЗ 33076 4250, 1992 року (реєстраційний номер НОМЕР_15 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 ), знаходяться у відповідачів. Транспортні засоби були знищенні внаслідок бойових дій. Відсутні документи на підтвердження знищення даних автомобілів, з обліку у МРЕО їх також не знімали.

Представник третьої особи Другої чернігівської державної нотаріальної контори та третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не прибули, про день, час та місце судового засідання повідомленні. У матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи без їх участі.

Після перерви сторони та їх представники не прибули, про день, час та місце судового засідання повідмлені. Від представників надішли заяви про продовження розгляду справи за їх відсутності.

Суд, відповідно до положень ст.223 ЦПК України, ухвалив продовжити розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України після перерви фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 17 жовтня 1987 року уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (т.1 а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1 а.с.9).

Відповідно до заповіту від 15.04.1981 ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на те що він за законом матиме право заповів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожному. Заповіт посвідчений виконуючим обов`язки нотаріуса Другої Чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е.І., реєстровий номер 1-1539 від 15.04.1981 (т.1 а.с.126).

Після смерті ОСОБА_6 Другою Чернігівською Державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №1056/2015 (т.1 а.с.82-110). Із заявами про прийняття спадщини звернулись дружина ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ).

28.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до Другої чернігівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право власності на 1/2 частку у праві спільної власності на майно, набутого подружжям за час шлюбу, зокрема на спірні транспортні засоби (т.1 а.с.17).

01.03.2024 Друга чернігівська державна нотаріальна контора повідомила позивача про необхідність надання документів, що підтверджують факт придбання за спільні сімейні кошти спірні транспортні засоби, для видачі свідоцтв про право власності (т.1 а.с.18).

Також, 01.03.2024 державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори постановою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на майно як пережившій дружині на транспортні засоби (т.1 а.с.49).

Згідно інформації територіального сервісного центру МВС №7441 від 07.03.2024, головного сервісного центру МВС від 11.04.2024, 24.05.2025 за ОСОБА_6 станом на 19.11.2015 зареєстровані спірні транспортні засоби: ВАЗ 210930-20, 2006 року (реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ), дата реєстрації права власності 17.11.2006; ГАЗ 330202-414 2464, 2008 року (реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 ), дата реєстрації права власності 23.05.2014; ГАЗ 330202 2285, 2005 року (реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 ), дата реєстрації права власності 15.09.2011; ГАЗ 3307, 1993 року (реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 ), дата реєстрації права власності 03.06.2003; ГАЗ 5228, 1988 року (реєстраційний номер НОМЕР_11 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 ), дата реєстрації права власності 29.01.2004; ГАЗ 5312, 1991 року (реєстраційний номер НОМЕР_13 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 ), дата реєстрації права власності 03.02.2005; ГАЗ 33076 4250, 1992 року (реєстраційний номер НОМЕР_15 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 ), дата реєстрації права власності 09.01.2009 (а.с.80, 138-142, 220-221).

Позивачем, відповідно до інформації з сайтів продажу автомобілів Auto.Ria, визначено середню ринкову вартість спірних транспортних засобів, зокрема: автомобіля ГАЗ 330202-414 2464, 2008 року 135 574,75 грн; ГАЗ 330202 2285, 2005 року 133 440,75 грн; ГАЗ 33076 4250, 1992 року - 279 005,25 грн; ВАЗ 210930-20, 2006 року -76 161,00 грн; ГАЗ 5312, 1991 року -170 010,75 грн; ГАЗ 5228, 1988 року 10 017,00 грн; ГАЗ 3307, 1993 року 166 791,00 грн (т.1 а.с.133-160).

Згідно висновку експерта за результатами судової автотоварознавчої експертизи №868/24-24 від 11.10.2024 ринкова вартість КТЗ на дату оцінки становить, зокрема: ВАЗ 210930-20, 2006 року (реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ) 28 312,00 грн; ГАЗ 330202-414 2464, 2008 року (реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 ) -73 365,00 грн; ГАЗ 330202 2285, 2005 року (реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 ) 56 540,00 грн; ГАЗ 5228, 1988 року (реєстраційний номер НОМЕР_11 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 ) 25 254,00 грн; ГАЗ 33076 4250, 1992 року (реєстраційний номер НОМЕР_15 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 ) 57 900,00 грн. Разом з тим не визначено ринкову вартість КТЗ - ГАЗ 3307, 1993 року (реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 ) та ГАЗ 33076 4250, 1992 року (реєстраційний номер НОМЕР_15 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 ), оскільки не забезпечено проведення експертного обстеження даних транспортних засобів (т.2 а.с.100-130).

Відповідно інформації Другої Чернігівської державної нотаріальної контори від 05.02.2025, ОСОБА_1 15.01.2016 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_6 . 17.02.2016 від ОСОБА_1 надійшла заява про видачу їй як пережившій з подружжя свідоцтв про право власності на все майно, набуте подружжям за час шлюбу, та належить дружині та чоловіковї на праві спальної сумісної власності. 23.02.2016 та 27.02.2024 нотаріусом направлялись запити до МРЕВ ДАІ та ТСЦ 7441 щодо реєстрації на ім`я ОСОБА_6 транспортних засобів. 29.02.2024 надійшла заява ОСОБА_1 про видачу свідоцтв про право власності на підставі ст.63 СК України на транспортні засоби. 01.03.2024 постановою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на майно як пережившій дружині на транспортні засоби (т.2 а.с.234-235).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

У пп. 1, 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

У відповідності до ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Сімейного Кодексу України, ч. 2 ст. 372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, у разі поділу майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Системне тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, належить подружжю з моменту його набуття, незалежно від того, за ким із подружжя здійснена реєстрація права.

Відповідно до п.22 Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої ст. 1226 ЦК України частка в праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальним правилом частка в спільній сумісній власності того з подружжя, хто пережив спадкодавця, становить 1/2 майна, підлягає виділу та не входить до складу спадщини і не включається до спадкового майна після смерті іншого з подружжя, що узгоджується з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Статтями 34, 71 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.

Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщини тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.

Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя.

У разі, якщо майно, яке зареєстроване за спадкодавцем, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, той з подружжя, хто є живим, може подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Неподання такої заяви не змінює правового режиму майна, яке входить до складу спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спірні транспортні засоби, були набуті подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за час шлюбу та зареєстровані за померлим ОСОБА_6 (т.1 а.с.80), що не заперечується стороною відповідачів.

Позивач, після смерті чоловіка, звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частину майна в спільній сумісній власності подружжя. Разом з тим, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт придбання за спільні сімейні кошти спірних транспортних засобів.

Стороною відповідачів не надано суду доказів на підтвердження пошкодження, знищення транспортних засобів ГАЗ 3307, 1993 року (реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 ) та ГАЗ 33076 4250, 1992 року (реєстраційний номер НОМЕР_15 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 ). Також не надано суду доказів на спростування доказів, наданих стороною позивача, щодо вартості указаних транспортних засобів.

Позивачем доведено існування суб`єктивного цивільного права, щодо якого заявлено вимоги про право спільної сумісної власності на майно, придбане під час шлюбу.

Стосовно заяви відповідачів про застосування строку позовної давності для звернення з позовом до суду, суд зазначає наступне.

Статтями 256, 257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20 дійшов правового висновку, що початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними.

Відповідачами зазначено, що позивачка була обізнана про смерть свого чоловіка, про наявність заповіту складеного на користь відповідачів, а тому знала, що строк позовної давності розпочався через шість місяців після смерті ОСОБА_6 - з 20.05.2016, а тому ОСОБА_1 пропустила трирічний строк звернення до суду (до 19.05.2019).

Однак, позивач про порушення свого права власності дізналася у березні 2024 року, коли вона не змогла реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право власності на належну їй частку у спільному майні подружжя внаслідок відмовити нотаріуса, а саме 01.03.2024. З огляду на зазначене, нею подано даний позов 11.03.2024, тобто в межах строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Отже, оцінивши наявні докази у сукупності, на підставі свого внутрішнього переконання та за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку в спільному майні подружжя обґрунтовані та підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

З приписів ч. 1 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 1, 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 211, 20 грн (т.1 а.с.7).

При подачі уточненої позовної вимоги від 20.03.2024 позивач сплатив судовий збір за вимогу майнового характеру в розмірі 2 961,50 грн (т.1 а.с.48).

Надалі позивач збільшила розмір позовних вимог, за що сплатила судовийзбір в розмірі 6 715,75 грн (т.1 а.с.135). Отже загальна сума сплаченого судового збору складає 10 888,45 грн.

27.05.2024 позивач зменшила розмір позовних вимог в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку в спільному майні подружжя на транспортні засоби, за вимоги по яким раніше було сплачено судовий збір в розмірі 4 812,25 грн (2 961,50 грн. + 1 850,75 грн.) (т.1 а.с.216-219).

Ухвалою суду від 05.06.2024 позивачу повернуто надмірно сплачений судовий збір у розмірі 4 812,25 грн.

Отже, наразі сума сплаченого судового збору становить 6 076,20 грн (1 211,20 грн за вимоги немайнового характеру та 4 865,00 грн за вимоги майнового характеру).

У той час вартість 5 транспортних засобів, згідно висновку експерта, становить 120 685,50 грн. Середня ринкова вартість 2 транспортних засобів, визначена згідно інформації з сайтів продажу автомобілів Auto.Ria та яка не спростована стороною відповідачів, становить 445 796,25 грн. Отже, виходячи із зазначеного сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у дольовому порядку становить 3 435,84 грн (241 371+445 796,25/2=343 583,63х1%).

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати пов`язані із проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачем понесені витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 26 504,80 грн (т.2 а.с.74), які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача у дольовому порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.15-16, 316-319, 368, 372, 1216, 1218, 1223, 1261, 1226 ЦК України, ст.ст. 7, 60, 61, 69, 70 Сімейного Кодексу України, -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку в спільному майні подружжя задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,транспортні засоби:

ВАЗ 210930-20, 2006 року (реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ), дата реєстрації права власності 17.11.2006;

ГАЗ 330202-414 2464, 2008 року (реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 ), дата реєстрації права власності 23.05.2014;

ГАЗ 330202 2285, 2005 року (реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 ), дата реєстрації права власності 15.09.2011;

ГАЗ 3307, 1993 року (реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 ), дата реєстрації права власності 03.06.2003;

ГАЗ 5228, 1988 року (реєстраційний номер НОМЕР_11 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 ), дата реєстрації права власності 29.01.2004;

ГАЗ 5312, 1991 року (реєстраційний номер НОМЕР_13 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 ), дата реєстрації права власності 03.02.2005;

ГАЗ 33076 4250, 1992 року (реєстраційний номер НОМЕР_15 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 ), дата реєстрації права власності 09.01.2009.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку транспортних засобів:

ВАЗ 210930-20, 2006 року (реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ), дата реєстрації права власності 17.11.2006;

ГАЗ 330202-414 2464, 2008 року (реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 ), дата реєстрації права власності 23.05.2014;

ГАЗ 330202 2285, 2005 року (реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 ), дата реєстрації права власності 15.09.2011;

ГАЗ 3307, 1993 року (реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 ), дата реєстрації права власності 03.06.2003;

ГАЗ 5228, 1988 року (реєстраційний номер НОМЕР_11 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 ), дата реєстрації права власності 29.01.2004;

ГАЗ 5312, 1991 року (реєстраційний номер НОМЕР_13 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 ), дата реєстрації права власності 03.02.2005;

ГАЗ 33076 4250, 1992 року (реєстраційний номер НОМЕР_15 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 ), дата реєстрації права власності 09.01.2009.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 323 грн 52 коп судового збору, 13 252 грн 40 коп витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, а всього 15 575 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 323 грн 52 коп судового збору, 13 252 грн 40 коп витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, а всього 15 575 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 92 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 09.03.2025.

Позивач ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місцепроживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_17 )

Відповідач - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_18 )

Відповідач - ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_19 )

Третя особа - Друга Чернігівська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, буд.19 м. Чернігів)

Третя особа - ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_20 )

Суддя Н. В. Маслюк