Рішення № 125729707, 27.02.2025, Березанський районний суд Миколаївської області

27.02.2025 Справа № 469/1292/24

2/469/218/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рогозевич С.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник позивача адвокат Семенов Ю.С. - не з`явився,

представник відповідача Управління Пенсійного фонду

України в Миколаївській області - не з`явився,

представник третьої особи Березанського відділу ДВС

у Миколаївському районі Миколаївської області

Південного МУМЮ (м.Одеса) - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа: Березанський відділ державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про скасування арешту з нерухомого майна,-

в с т а н о в и в:

Позивач 11 вересня 2024 року звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька позивача ОСОБА_2 , залишилося спадкове майно, у тому числі двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 , проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану квартиру нотаріусом відмовлено у зв"язку з наявністю арешту на майно, накладеного державним виконавцем у виконавчому провадженні № 43230477 по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-5871/12/1470, виданого 04.01.2013 року Миколаївським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України заборгованості в сумі 1252,78 гривень.

22 грудня 2016 року державним виконавцем завершено виконавче провадження №43230477 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна у боржника, але арешт з квартири не знято.

Державним виконавцем надано позивачу відповідь про неможливість зняття арешту із майна у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження; накладена заборона відчуження порушує право позивача на спадкування, а тому позивач просить знятиарешт з двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.29).

Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.37).

У судове засідання позивач та його представник адвокат Семенов Ю.С. не з`явилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог (а.с.41).

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Рудницька А.О. у судове засідання не з`явилася; надала суду відзив на позовну заяву від 15 січня 2025 року, у якому зазначила, що оскільки 22.12.2016 виконавче провадження № 43230477 завершено у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону №606, тоі підстави для задоволення позову відсутні (а.с.47-48).

За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.16).

Згідно з відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1048157 від 21.01.2025 року щодо об`єкта нерухомого майна - двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , у реєстрі у розділі «Відомості про обтяження» міститься запис №9592826 від 08.05.2014 року про арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_2 , внесений на підставі постанови державного виконавця відділу ДВС Березанського РУЮ Яриш Н.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 08.05.2014 року (а.с.70-71).

Як вбачається з відповіді Березанського відділу ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 12 січня 2024 року та довідки АСВП ВП-спецрозділ, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №43230477 з примусового виконання виконавчого листа №2а-5871/12/1470 від 04.01.2013 року, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області заборгованості в сумі 1252,78 грн.; у виконавчому провадженні 08.05.2014 року за номером запису про обтяження 5592250 (спеціальний розділ) та номером запису про обтяження 9592826 було здійснено арешт всього нерухомого майна боржника ОСОБА_2 ; 22.12.2016 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», строк повторного пред`явлення - 22.12.2019 року; виконавче провадження №43230477 знищено у зв`язку із закінченням трирічного строку зберігання (а.с.7; 62-66).

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 30 червня 2023 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 і прийняв спадщину після його смерті, що вбачається з копії свідоцтва про народження (а.с.81), Витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі (а.с.9), довідки нотаріуса (а.с.12) та Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (а.с.78-80).

Як вбачається з Роз`яснення Южненської державної нотаріальної контори Одеської області від 07.02.20224 року за № 94/02-14, нотаріусом повідомлено позивача ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що на все нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_2 накладено арешт (а.с.12).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа № 2а-5871/12/1470, виданого 04.01.2013 року Миколаївським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_2 а користь Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі заборгованості в сумі 1252,78 гривень та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із ст.49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст. 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із ст. 48 цього Закону.

Згідно з п.5 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону (ч.5 ст.47 Закону № 606-XIV).

Пунктом 8 ч.1 ст.49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч.2 ст.50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Отже, відповідно до ст.50 Закону та Інструкції про проведення виконавчих дій, відділ державної виконавчой служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) при поверненні виконавчого документа стягувачеві повинен був зняти накладений арешт на все майно боржника.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з п.5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення п.5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до п.7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За ч. 1, 2, п.1 ч.4 ст.12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в ч.1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи викладене,оскільки виконавчийлист №2а-5871/12/1470від 04.01.2013року,на підставіякого відкритовиконавче провадження№ 43230477про стягненняз ОСОБА_2 на користьУправління Пенсійногофонду Українив Березанськомурайоні заборгованостів сумі1252,78гривень,було повернутостягувачу 22.12.2016року,то повторнопред`явитийого довиконання стягувачміг устрок до22.12.2019року.

Таким чином, судом встановлено, що виконавче провадження №43230477 від 07.05.2014 року завершене та знищене у зв`язкуіз закінченнямстроків зберігання, повторно дляпримусового виконання виконавчий документ № 2а-5871/12/1470 від 04.01.2013 року не пред`являвся, проте накладений арешт на майно державним виконавцем знятий не був.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення його прав, як власника майна, захист яких передбачено ст.ст.321, 319 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Устатті 41 Конституції Українизакріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 316 ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦКУкраїни).

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 368 ЦК Українивстановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 59ЗаконуУкраїни«Про виконавчепровадження» особа,яка вважає,що майно,на якенакладено арешт,належить їй,а неборжникові,може звернутисядо судуз позовомпро визнанняправа власностіна цемайно іпро зняттяз ньогоарешту.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, оскільки накладена заборона відчуження порушує право позивача на спадкування, існування на даний час підстав для такого обтяження судом не встановлено; вимога позивача ОСОБА_1 про вирішення питання про зняття арешту на нерухоме майно залишена без відповіді; виконавче провадження є закінченим, суд вважає, що позивач позбавлений можливості реалізувати свої права спадкоємця нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скасувати арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , який накладено 08 травня 2014 року постановою б/н державного виконавця відділу ДВС Березанського РУЮ у виконавчому провадженні № 43230477.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2025 року.

Суддя: