Ухвала суду № 125725143, 07.03.2025, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2452/25

Провадження №1-кп/367/739/2025

УХВАЛА

Іменем України

07 березня 2025 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Ірпені клопотання від 06.03.2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту у кримінальному провадження №42024110000000264 від 24.07.2024 стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Шпиків, Тульчинського району, Вінницької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає фактично за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України,

установив:

у підготовчому судовому засіданні 07.03.2025 прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період доби з 23:00 години до 06 години ранку наступної доби, строком на 2 місяці за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до частини п`ятої статті 194 КПК України просив покласти на обвинувачену ОСОБА_5 такі обов`язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Клопотання прокурор мотивував тим, що у провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному № 42024110000000264 від 24.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України. 08.01.2025 слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва обрано запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 08.03.2025 та покладено на неї обов`язки передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, ухвалою Київського апеляційного суду від 19.02.2025 ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 08.01.2025 скасовано, постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого задоволено частково, застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби з 23:00 год. до 06 год. ранку наступної доби. Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту закінчується 08.03.2025, ризики, які було враховано під час обрання запобіжного заходу, не відпали, то виникла необхідність у його продовженні. Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочинів є достатньою для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу. Враховуючи тяжкість покарання, за правопорушення якого обвинувачується ОСОБА_5 , а також виходячи зі статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зважаючи на правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», прокурор дійшов висновку, що нічний домашній арешт може забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків. Під час обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_5 у вигляді нічного домашнього арешту, прокурор вважає, що сторона обвинувачення довела суду наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені пунктами 1 - 5 частини першої статті 177 КПК України.

Так, ризик передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України підтверджується тим, що підозрювана ОСОБА_5 , може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочин, передбачає покарання у виді штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, та будучи обізнаною про покарання, що їй загрожує за інкримінований злочин, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Ризик передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України полягає у тому, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних процесуальних, слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники злочинів, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як докази, не встановлено місцезнаходження всіх документів які використовувались під час вчинення злочину та щодо яких є підстави вважати що вони підроблені. Ризик передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, ОСОБА_5 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно неї, у зв`язку з чим остання матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів. Окрім цього, ОСОБА_5 не має джерела заробітку, та заволодіння майном шляхом шахрайства, вчинялось нею з метою неправомірного отримання грошових коштів, таким чином у випадку обрання їй запобіжного заходу більш м`якого ніж нічний домашній арешт, це призведе до вчинення останньою інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, що свідчить про високу вірогідність виникнення ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України. Відповідно до статті 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України; ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за які законом передбачено покарання у виді штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого вона підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання їй запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту; правопорушенням у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 завдано значної шкоди. Будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із нічним домашнім арештом, не може забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 . Застосування до неї запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваної, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваної вона не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю. На момент звернення з клопотанням прокурор вважає, що вказані ризики не зменшились, продовжують існувати, оскільки отримані в ході досудового розслідування докази підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчинені вказаного злочину, у зв`язку із чим остання розуміючи невідворотність та тяжкість покарання яке їй загрожує може здійснити дії, передбачені статтею 177 КПК України та не буде виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки.

У засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання за обставинами і підставами, зазначеними у ньому, просив його задовольнити у повному обсязі.

Захисник ОСОБА_4 у засіданні просила відмовити у задоволені вказаного клопотання та зазначила, що клопотання, подане прокурором є ідентичним тому, яке було подано стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування, прокурор не обґрунтував, які ж саме на сьогодні ризики існують та які нові ризики з`явилися. Щодо ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, зазначила, що ОСОБА_5 особисто зацікавлена у тому, аби відвідувати судові засідання, оскільки обвинувачення у вчинення кримінального правопорушення за статтею 190 КК України є для неї репутаційно не привабливим, вона постійно проживає в місті Ірпені разом з неповнолітньою дитиною, має тісні соціальні зв`язки, поряд також проживає її мати та сестра, на сьогодні вона зареєстрована фізичною особою підприємцем та має дохід. Тяжкість вчиненого кримінального правопорушення за усталеною судовою практикою не може слугувати підставою для обрання запобіжного заходу. Щодо ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України, то зазначила, що весь комплекс необхідних процесуальних слідчих (розшукових) дій виконано, всі обставини встановлено, що свідчить той факт, що станом на 07.03.2025 обвинувальний акт перебуває на розгляді у суді, а матеріали кримінального провадження щодо будь-яких інших осіб не виокремлено в окремі провадження. Щодо ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, зазначила, підозру ОСОБА_5 вручено в січні 2025, з 19.02.2025 вона перебуває під нічним домашнім арештом, що в разі її бажання не перешкоджало б впливати на свідків у денний час. При цьому, будь-яких ознак, що ОСОБА_5 впливала чи намагалася вплинути на свідків органом досудового розслідування не зафіксовано. Щодо ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, зазначила, що ОСОБА_5 має статус фізичної особи-підприємця, отримує дохід. На підтвердження вказаного, захисник клопотала про долучення до матеріалів справи копії заяви ОСОБА_5 від 10.01.2025 про те, що на виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва вона здала паспорт громадянина України для виїзду за кордон, копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 , з якої убачається, що ОСОБА_5 є її матір`ю, а також витяг № 2510383400006 з реєстру платників єдиного податку. Захисник також зазначила, що враховуючи всі обставини справи, вважає, що більш доцільним буде застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала позицію свого захисника.

Заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченої, розглянувши клопотання про продовження запобіжного заходу, дослідивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальноого правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України (частина друга статті 177 КПК України).

Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В судовому засіданні встановлено, що стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 08.01.2025 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду від 19.02.2025 ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 08.01.2025 скасовано, постановлено нову, якою клопотання про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту задоволено частково, застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме з 23:00 до 06:00 ранку наступної доби, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги», покладено обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України. Строк дії ухвали до 08.03.2025.

Згідно з частиною першою та шостою статті 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Прокурор зазначає, що підставою для продовження застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, за яке передбачено покарання у виді штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, та будучи обізнаною про покарання, що їй загрожує за інкримінований злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1-5 частиною першої статті 177 КПК України.

Зокрема, ризик переховування прокурором доводиться тим, що призначення покарання у виді штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, тобто тяжкість можливої відповідальностіза вчиненекримінальне правопорушення само, по собі спонукаєособу довжиття будь-якихзаходів зметою їїуникнення,зокрема у здійсненні переховуваннявід органівдосудового розслідуваннята судуне дивлячисьна стійкісоціальні тапобутові зв`язки. Однак, вказаний ризик лише припущення прокурора, а його обґрунтування тяжкістю та суворістю покарання суперечить практиці ЄСПЛ з цього питання.

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26.01.1993). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austria» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10).

Стосовно загрози переховування від органу досудового розслідування та суду, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, то можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза переховування не випливає з простої можливості для обвинуваченої перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральну повендінку, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Щодо передбаченого пунктом 2 частиною першою статті 177 КПК України ризику, а саме у тому, що на даний час проведений не увесь комплекс необхідних процесуальних, слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені всі співучасники злочину, місця зберігання речей та документів, не встановлено місцезнаходження всіх документів, які використовувалися під час вчинення злочину та щодо яких є підстави вважати, що вони підроблені, судом зауважується таке. Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 , до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000264 від 24.07.2024, а також розписки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про отримання їх копій, на підставі статей 283, 291 КПК України направлено прокурором до суду. Відповідно до частини другої статті 283 КПК України (стаття 283. Загальні положення закінчення досудового розслідування) прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. При цьому, пункт 5 частини першої статті 3 КПК України визначає, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження. Тобто можливо стверджувати, що досудове розслідування стосовно ОСОБА_5 завершено в момент направлення обвинувального акту до суду.

При цьому, прокурор у клопотанні про продовження запобіжного заходу не зазначає який комплекс необхідних процесуальних, слідчих (розшукових) дій може бути проведено, які обставини, що мають значення для досудового розслідування, ще не встановлені в межах цього кримінального провадження

Щодо ризику незаконного впливу на свідків (пункт 3 частини першої статті 177 КПК України), то прокурор обґрунтовує його наявність тим, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, оскільки, остання, отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу, володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків та матиме можливість безперешкодно впливати на них шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів. Однак, прокурор будь-яких обґрунтувань такого ризику не наводить, заяв про незаконний вплив з боку ОСОБА_5 на них або про спробу здійснення такого впливу суду не надано, матеріали кримінального провадження у суду відсутні. Водночас відповідно до відомостей реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000264 доступ до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження надано ОСОБА_5 та її захиснику ОСОБА_4 28.02.2025. При цьому, прокурором у клопотанні не обґрунтовано як, на його думку, запобіжний захід саме у вигляді домашнього арешту лише в нічний час сприятиме запобіганню незаконного впливу на свідків.

Як зазначав прокурор, з чим погоджується суд, за наслідками та способами застосування як тримання під вартою так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини «Манчіні проти Італії»).

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою, а таким чином і домашній арешт, має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

При цьому, ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, а у випадку клопотання стосовно ОСОБА_5 домашнього арешту. За нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам передбаченим пунктами 1-5 частини першої статті 177 КПК України.

Ризики на які посилається прокурор носять характер припущень та є недоведеними, оскільки жодними фактичними даними не підтверджені, а клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту виглядає формальним.

Жодних характеризуючих даних обвинуваченої ОСОБА_5 суду надано не було. З поданого обвинувального акту убачається, що обвинувачена має зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Буча. З наданих захисником документів убачається, що ОСОБА_5 має на утриманні малолітню дитину, є фізичною особою підприємцем.

В той же час, відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням свободи в будь-якій формі, має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Оскільки обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 надійшов та перебуває на розгляді у суді, підстав стверджувати про відсутність обгрунтованої підозри ОСОБА_5 немає. На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені прокурором ризики, які, на думку суду, є необґрунтованими та недоведеними, позицію захисника, суд доходить висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 - задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 177, 315, 181 КПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про продовження обраного обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 10.03.2025.

Суддя ОСОБА_1