Рішення № 125724600, 10.03.2025, Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 279/124/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

10 березня 2025 року селище Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

під головуванням судді Піщуліної І.С.,

з секретарем Жавнер І.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором в сумі 16086 гривень 14 копійок, у тому числі: 3458 гривень - заборгованість за кредитом, 12128 гривень 14 копійок - заборгованість за відсотками, 500 - заборгованість за комісією.

Свої вимоги мотивує тим, що 26 грудня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, який було підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач, отримавши у кредит грошові кошти, зобов`язання за вказаним договором щодо їх повернення належним чином не виконала, у результаті чого виникла зазначена вище заборгованість. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило право вимоги за зазначеним вище кредитним договором, а позивач набув всі права кредитора за кредитним договором й має право вимоги до відповідача.

Сторони про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, ухвалою суду від 31 січня 2025 року постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, представник позивача не заперечує щодо заочного розгляду справи й за його відсутності, відповідач відзив на позовну заяву не подала, про причину неявки не повідомила.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 26 грудня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №7447878 (далі-Договір1), згідно з яким обумовлювалось надання останній кредиту у сумі 5000 гривень на строк 105 днів, з яких: 15 днів пільгового періоду, тобто до 10 січня 2023 року, з оплатою відсотків за користування кредитом протягом пільгового періоду у розмірі 1125 гривень, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, та 90 днів поточного періоду, тобто до 10 квітня 2023 року, з оплатою відсотків за користування кредитом протягом поточного періоду у розмірі 13500 гривень, які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду, а також, з комісією за надання кредиту у розмірі 500 гривень, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово у момент видачі кредиту. Орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період становить 6625 гривень, а за весь строк кредитування - 20125 гривень. Реальна річна процентна ставка за пільговий період складає 94,072% річних, а за весь строк кредитування - 1052% річних.

Зазначені обставини підтверджуються копіями анкети-заяви на кредит №7447878 від 26 грудня 2022 року, договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) №7447878 від 26 грудня 2022 року, графіком платежів за договором та паспортом споживчого кредиту.

Згідно з пунктом 1.4. Договору 1 позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 10 січня 2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 10 квітня 2023 року (останнього дня строку кредитування).

Пунктом 2.1. Договору 1 визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *08.

Пунктом 2.4.1. Договору 1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно пункту 1.4. договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов`язань позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5, 3.2.6 договору.

Згідно з пунктами 6.1. та 7.1. Договору 1 цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту.

Відповідно до пункту 2.3.1. Договору 1 Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені п.2.3. цього договору та розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління тв. Обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту: строк продовження 3 дні - максимальний розмір комісії - 3%, 7 днів - 6%, 15 днів - 10%.

З копії довідки від 14 жовтня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір №7447878 від 26 грудня 2022 року, ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору підписаний позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора W30581, відправленого на номер телефону НОМЕР_3 .

26 грудня 2022 року відповідачу перераховано на її картковий рахунок № НОМЕР_4 кошти згідно договору 7447878 у сумі 5000 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення 89957736 від 26 грудня 2022 року.

26 липня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу, за умовами якого перше передало позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач у свою чергу прийняв належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, про що свідчить копія договору факторингу №101-МЛ від 26 липня 2023 року, витяг з Реєстру боржників від 26 липня 2023 року, копія акту приймання-передачі Реєстру боржників від 26 липня 2023 року та платіжна інструкція №72130 від 26 липня 2023 року.

02 грудня 2024 року позивачем було направлено відповідачу претензію про виконання зобов`язання за кредитним договором №7447878 від 26 грудня 2022 року й погашення заборгованості у сумі 16086 гривень 14 копійок.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №7447878 від 26 грудня 2022 року станом на 09 грудня 2024 року заборгованість складає 16086 гривень 14 копійок, у тому числі: 3458 гривень - прострочене тіло, 12128 гривень 14 копійок - прострочені відсотки, 500 - заборгованість за комісією.

Обмірковуючи правомірність позовних вимог, суд зважає на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отож, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України божник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Перевіряючи обґрунтованість зазначеного позивачем розміру заборгованості, суд зважає на таке.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зі змісту підпункту 1.3., підпунктів 1.3.1, 1.3.2. пункту 1 договору передбачено, що кредит надається на 105 днів, дата остаточного погашення заборгованості - 10 квітня 2023 року.

Відповідно до підпункту 4.2. пункту 4 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.5.3 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.5.3. договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.

З огляду на положення пункту 2.3.1. Договору 1, строк кредитування продовжувався двічі на 15 днів - 27 січня 2023 року та 16 квітня 2023 року, тому строк дії кредитного договору №7447878 від 26 грудня 2022 року, з урахуванням пролонгації, закінчився 02 травня 2023 року.

З відомостей про щоденні нарахування та погашення (а.с. 17-18) вбачається, що відповідач частково здійснював погашення кредиту, а саме: 10 січня 2023 року сплачено 500 гривень на оплату тіла кредиту та 500 гривень на оплату відсотків, 27 січня 2023 року - 350 гривень на оплату тіла кредиту та 350 гривень на оплату відсотків, 16 квітня 2023 року - 962 гривень на оплату тіла кредиту та 1267 гривень на оплату відсотків. Окрім цього, нарахування процентів відповідачу здійснено за період з 27 грудня 2022 року по 17 травня 2023 року, при цьому, нарахування процентів за період з 02 травня 2023 року по 17 травня 2023 року - поза межами строку дії договору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту з урахуванням сплачених 1542 гривень на погашення цієї заборгованості коштів в сумі 3458 гривень.

При цьому сума заборгованості за процентами за користуванням кредитом, з урахуванням даних, зазначених у відомості про щоденні нарахування та погашення, за період з 27 грудня 2022 року по 01 травня 2023 року становить 12585 гривень 30 копійок.

Зважаючи на положення частини 1 статті 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку 12128про стягнення заборгованості за відсотками у межах вимог, заявлених позивачем, в сумі 12128 гривень 14 копійок.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією суд зважає на таке.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Отже, аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за комісією слід відмовити за безпідставністю.

Зазначений висновок суду також узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16, від 24 жовтня 2018 року по справі № 276/4216/16-ц, відповідно до яких, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Позивач сплатив судовий збір в сумі 2422 гривні 40 копійок, в порядку статті 141 ЦПК України вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог (97%) у сумі 2349 гривень 73 копійок.

Керуючись статтями 205, 207, 514, 525-526, 530, 610-612, 625, 626, 628 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, статтями 3, 10, 141, 206, 263, 265, 273, 294 ЦПК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7447878 від 26 грудня 2022 року у сумі 15586 гривень 14 копійок, у тому числі: 3458 гривень - заборгованість за кредитом, 12128 гривень 14 копійок - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на сплату судового збору у сумі 2349 гривень 73 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Про перегляд заочного рішення відповідачем до Народицького районного суду Житомирської області може бути подана заява протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду до Житомирського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп. 28, м. Львів, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236, рахунок № НОМЕР_5 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614.

Представник позивача: Мих Вікторія Олегівна, місце перебування: пр-т Голосіївський, 132, оф. 22, м. Київ, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 10 березня 2025 року.

Суддя: Ірина ПІЩУЛІНА