Ухвала суду № 125720257, 11.03.2025, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/8607/25

Провадження № 2-з/947/112/25

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

11.03.2025 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

розглянувши заявупредставника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про вжиттязаходів забезпеченняпозову поцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернулася до суду з позовом, в якому просить: стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ВІЛЬЯМС» код ЄДРПОУ: 40190615, місцезнаходження: 65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, 123, приміщення 5М, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт виданий 10.12.2021 року, орган, що видав 5128, № 007228492, запис № 19891215-04686, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , суму сплаченого пайового внеску відповідно до Угоди про повернення паю від 15 липня 2022 року, укладеного між Обслуговуючим кооперативом «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ВІЛЬЯМС» та ОСОБА_3 в сумі 325269,60 грн., 6 243, 46 грн. 3% річних, 28279 грн. ін.декс інфляції споживчих цін, та 2500 грн. вступний внесок до кооперативу, загалом 362292, 06 (триста шістдесят дві тисячі двісті дев`яносто дві гривні 06 копійок).

Ухвалою судді від 11.03.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання.

Одночасно з подачею позовної заяви представник позивача ОСОБА_1 Монастирна Інга Олександрівна надала заяву, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 362 292,06 (триста шістдесят дві тисячі двісті дев`яносто дві гривні шість копійок), які знаходяться на рахунках, які належать Обслуговуючому кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ВІЛЬЯМС» код ЄДРПОУ: 40190615, місцезнаходження: Україна, 65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, 123, приміщення 5М, до розгляду справи по суті.

В обґрунтування заяви зазначає, що 15 липня 2022 року між позивачкою та відповідачем укладено Угоду про порядок повернення паю, відповідно до умов якої, сторони домовились, що пайовий внесок в сумі 325269,60 (триста двадцять п`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять гривень шістдесят копійок) підлягає поверненню відповідачем на рахунок возивачки в строк до 15 липня 2024 року.

10.04.2024 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про виконання останнім умов Угоди про повернення паю від 15 липня 2022 року, однак, зобов`язання щодо повернення Паю відповідачем не виконані в строк, визначений вказаною Угодою.

07.03.2025 року через систему "Електронний суд" представником відповідача Пономаренко І.В. було подано заперечення на клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, в яких зазначено про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення, з боку позивача, не обгрунтовано необхідність розгляду заяви без участі сторін, розмір позовних вимог не доведений та відсутні обставини, що унеможливлюють виконання майбутнього рішення.

Розглянувши подану заяву, суд приходить до висновку про можливість її задоволення, виходячи з наступного.

Як передбачено частинами першою, другою статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першоїстатті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першійстатті 150ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 11 грудня 2023 року у cправі № 904/1934/23, на яку, зокрема, посилався й представник позивача в апеляційній скарзі, виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. постанову Верховного Суду в складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22).

У постановах Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, від17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов`язано із предметом позову.

У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першоюстатті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 361/3446/21, від 27 листопада 2024 року в справі № 450/177/24, від 11 грудня 2024 року в справі № 760/18839/23.

Суд зазначає, що предметом позову є стягнення грошових коштів, тому накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову є співмірним з позовними вимогами, сприятиме позивачу в можливості захистити свої права та інтереси шляхом забезпечення належного виконання рішення в разі задоволення позову.

З урахуванням прямого зв`язку між заходами забезпечення позову і предметом позову, існування обґрунтованого припущення про можливість відчуження відповідачем свого майна, оскільки таке його право наразі нічим не обмежено, що матиме наслідком ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому суд вбачає обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідача щодо користування та володіння майном, оскільки майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а лише обмежує його у розпорядженні ним на певний період.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

При цьому, у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з вимогами про скасування заходів забезпечення позову відповідно до статті 158 ЦПК України. Також, статтею 159ЦПК України передбачено право на звернення з позовом про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

За обставин цієї справи суд вважає, що наявні підстави для накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми, про стягнення якої подано позов, оскільки такий захід забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами та дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76,77,81,84 149-154,157,353 ЦПКУкраїни суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представникапозивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про вжиттязаходів забезпеченняпозову поцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» про стягнення коштів, задовольнити.

Вжити по справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» про стягнення коштів, - заходи забезпечення позову.

Накласти арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову на 362292,06 (триста шістдесят дві тисячі двісті дев`яносто дві гривні шість копійок), які знаходяться на рахунках, які належать Обслуговуючому кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ВІЛЬЯМС», код ЄДРПОУ: 40190615, місцезнаходження: Україна, 65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, 123, приміщення 5М, до розгляду справи по суті.

Обов`язок пред`явлення цієї ухвали до виконання покласти на позивача ОСОБА_1 або її представника (адвоката) за довіреністю (ордером).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Куриленко О. М.