Ухвала суду № 125713129, 05.03.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.03.2025Справа № 910/17506/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою про Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» зміну способу та порядку виконання рішення суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (07442, Київська обл., Броварський р-н, селище міського типу Велика Димерка, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 38, ідентифікаційний код юридичної особи 35843786) до про1. Державної митної служби України в особі Київської митниці (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код юридичної особи 43115923) 2. Київської митниці (03124, місто Київ, б. Гавела Вацлава, будинок 8А, ідентифікаційний код юридичної особи 43997555) 3. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 11-А, ідентифікаційний код юридичної особи 37993783) стягнення 3% річних у розмірі 682 760 грн. 56 коп. та інфляційних у розмірі 3 449 061 грн. 18 коп.

Представники:

Від Позивача: Глоба М.М. (представник в порядку самопредставництва);

від Відповідачів: не з`явились;

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (надалі також - «Позивач») звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Державної митної служби України в особі Київської митниці (надалі також - «Відповідач-1»), Київської митниці (надалі також - «Відповідач-2») та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (надалі також - «Відповідач-3») про стягнення 3% річних у розмірі 682 760 грн. 56 коп. та інфляційних у розмірі 3 449 061 грн. 18 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 по справі №910/17506/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» задоволено частково. Стягнуто з Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» 3% річних у розмірі 713 грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 10 грн. 70 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» на користь Київської митниці судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 198 295 грн. 37 коп.

10.02.2025 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва видано накази.

17.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 року по справі №910/17506/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 року по справі №910/17506/23 призначено на 05.03.2025 року.

В судовому засіданні 05.03.2025 року представник Заявника підтримав вимоги та доводи заяви, просив суд її задовольнити. Представники Відповідачів не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Відповідачів.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники Відповідачів в судове засідання не з`явились, за висновками суду, неявка учасників судового спору не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 року по справі №910/17506/23 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду, зміни способу та порядку виконання рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.

Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування, виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами права, які повинні бути застосовані у такому випадку.

Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 904/1478/15, від 27.06.2018 у справі №713/1062/17, постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 по справі №910/17506/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» задоволено частково. Стягнуто з Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» 3% річних у розмірі 713 грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 10 грн. 70 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» на користь Київської митниці судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 198 295 грн. 37 коп.

При зверненні до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 року по справі №910/17506/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» зазначало, що 22.01.2025року (після прийняття рішення господарським судом міста Києва) за заявою Відповідача Верховний суд прийняв рішення про повернення Київській митниці з Державного бюджету України судовий збір, внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у сумі 24 792,28 грн. сплачений за платіжною інструкцією від 06.08.2024 № 1167. Так, у зв`язку з частковим поверненням сплаченого Відповідачем судового збору за подачу касаційної скарги, Позивач вважає, що необхідно змінити порядок виконання судового рішення, зокрема, здійснити новий перерахунок стягнутих судових витрат.

Суд, проаналізувавши подану заяву про зміну способу виконання рішення суду, дійшов висновку, що запропонована Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» зміна способу та порядку виконання судового рішення призведе до зміни резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 по справі №910/17506/23, яке набрало законної сили. Суд звертає увагу Заявника, що стаття 328 Господарського процесуального кодексу України регулює питання визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а тому останній не позбавлений можливості звернутися до суду з вказаною заявою.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, Суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» в заяві про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 року по справі №910/17506/23 не доведено наявність обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, з якими пов`язана можливість зміни способу та порядку виконання вказаного рішення суду, а також не доведено неможливості виконання рішення у справі у порядку і способом, встановленими у судовому акті.

За таких підстав, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 року по справі №910/17506/23 задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 331, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 року по справі №910/17506/23 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 07 березня 2025 року.

Суддя О.В. Чинчин