Рішення № 125708687, 07.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21590/24-ц

пр. 2-2793/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/21590/24-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди,-

представник позивача - адвокат Кучеренко О. І.

представники відповідача - адвокат Абібулаєва Т. Г., Яндульський Д. В.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000, 00 грн, завдану йому внаслідок незаконного розголошення персональних даних та незаконного розкриття банківської таємниці; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП у м. Києві під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022102100000201 від 15.11.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358, ч. ч. 1, 2 ст. 366, ч. 4 ст. 368-4 КК України, 17.08.2023 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру та 25.08.2023 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у сумі 10 000 584, 00 грн.

29.08.2023 року ОСОБА_1 через касу АТ КБ «ПриватБанк» у відділенні у м. Києві по вул. Ковпака, 29 було внесено частину застави за ОСОБА_2 в сумі 390 000, 00 грн.

14.09.2023 року у ході досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні Шевченківським УП ГУНП у м. Києві до АТ КБ «ПриватБанк» надіслано вимогу від 14.09.2023 року № 21553/125/56/06-2023 про отримання інформації в порядку ст.ст. 40, 93 КПК України, ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а саме:

- фото-, та відеоінформації за період з 09:50 год. по 10:50 год. 29.08.2023 року з камер відеонагляду відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 27А, щодо особи, яка здійснила платіжну операцію по перерахуванню грошових коштів у сумі 390 000, 00 грн на рахунок НОМЕР_1 ;

- фото-, та відеоінформації за період з 09:50 год. по 10:50 год. 29.08.2023 року з камер відеонагляду відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 29, щодо особи, яка здійснила платіжну операцію по перерахуванню грошових коштів у сумі 267 584, 00 грн на рахунок НОМЕР_1 .

Також у вимозі зазначено, що 29.08.2023 року о 10:02 год. у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м Київ, проспект Берестейський 27-А, здійснено платіжну операцію по перерахуванню грошових коштів у сумі 390 000, 00 грн на рахунок НОМЕР_1 . Крім того, 29.08.2023 о 10:08 год., у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м Київ, вул. Ковпака, 29, здійснено платіжну операцію по перерахуванню грошових коштів у сумі 267 584, 00 грн на рахунок НОМЕР_1 .

Вказує, що жодна із зазначених у вимозі платіжних операцій не були здійснені позивачем, а здійснені іншими особами, а тому запитувана у вимозі фото-, та відеоінформація не стосувалася проведеного позивачем платежу взагалі.

У відповідь на вказаний запит керівником управління по взаємодії з правоохоронними органами АТ КБ «ПриватБанк» Сергієм Гаврилюком Шевченківському УП ГУНП у м. Києві підписано та надано лист від 22.09.2023 року № 20.1.0.0.0/7-85036, до якого долучено оптичний диск із фото та відеозаписами з камер відеоспостереження у зазначених банківських відділеннях.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» відеозаписи в подальшому були використані під час проведення Комісією Київської міської прокуратури службової перевірки, яка оформлена висновком від 31.10.2023 року, затвердженим 01.11.2023 року.

У висновку зазначено про огляд отриманих відеозаписів, з яких ОСОБА_3 повністю ідентифіковано, зокрема вказано «О 09 год. 53 хв. ОСОБА_3 отримує від касира квитанції (відповідно до наявних квитанцій зазначеним чоловіком із сивим волоссям є його батько заставодавець ОСОБА_1 ) (абз. 1 арк. 24 висновку).

Вважає, що вказані обставини свідчать про незаконне поширення АТ КБ «ПриватБанк» персональних даних позивача без його дозволу та без визначених законодавством підстав, зокрема, без дотримання вимог про збереження банківської таємниці, при тому, що вимога Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві не стосувалася надання відомостей стосовно позивача взагалі.

Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» протиправно поширено персональні дані позивача шляхом грубого порушення вимог Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо захисту персональних даних та збереження банківської таємниці, чим завдано позивачу моральної шкоди, яку він оцінює в 1 000 000, 00 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Встановлено строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, протягом якого відповідач має право направити: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів (а. с. 76-77).

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу позивачем, на виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, було направлено 09.05.2024 року копію позовної заяви з додатками до електронного кабінету учасника справи. Також вказану ухвалу було направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасників справи (а. с. 78-86).

03.06.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву (а. с. 87-93).

26.06.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що 14.09.2023 року Шевченківським УП ГУНП у м. Києві було надіслано до АТ КБ «ПриватБанк» вимогу про отримання інформації в порядку статті 40, 93 КПК України, ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» №21553/125/56/06-2023, а саме: фото та відеоінформації за період з 09:50 год. по 10:50 год. 29.08.2023 року з камер відеонагляду відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 27А, щодо особи, яка здійснила платіжну операцію по перерахуванню грошових коштів у сумі 390 000, 00 грн на рахунок НОМЕР_2 ; фото та відеоінформації за період з 09:50 год. по 10:50 год. 29.08.2023 року з камер відеонагляду відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 29, щодо особи, яка здійснила платіжну операцію по перерахуванню грошових коштів у сумі 267 584, 00 грн на рахунок НОМЕР_2 . Вказує, що запит національної поліції щодо надання інформації про операції, проведеної на користь клієнта АТ КБ «ПриватБанк», у тому числі операції без відкриття рахунку, а саме: відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу, зокрема, щодо зарахування на рахунки коштів є законною вимогою органу досудового розслідування в порядку збирання доказів і в спосіб, передбачений ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» було правомірно надано інформацію на запит слідчого Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві від 14.09.2023 року за №20.1.0.0.0/7-85036 від 22.09.2023 року із камер відеоспостереження на оптичному диску без будь-якого розголошення відомостей та даних осіб, які зображені на відео. Також вказує, що відомості, надані у відповіді АТ КБ «ПриватБанк» знеособлено на оптичному диску без розголошення персональних даних осіб, які зображені на відео. Разом з тим, позивач був присутній в цей час в зоні зйомки і потрапив до відеозапису, що ґрунтується на вимогах закону щодо здійснення відеофіксації прикасових вузлів. Позивачем не зазначено, яким чином його ідентифікація на відео мала негативні наслідки для висновків службового розслідування щодо його синів. В даному випадку, моральні страждання позивача є надумані, а викривлення інформації є формою маніпулятивного впливу на суд з метою одержати грошову винагороду у вигляді компенсації «вигаданої» моральної шкоди. Так, в позовній заяві відсутня інформація, якими об`єктивними доказами ОСОБА_1 може підтвердити свої твердження про те, що в результаті отримання органами досудового розслідування інформації з оптичного диску, з якої було встановлено факт внесення ним застави, йому було заподіяно моральну шкоду, і така моральна шкода має причинний зв`язок саме з діями відповідача. Позивач не надав таких об`єктивних доказів суду, а враховуючи те, що позивач не підтверджує об`єктивними доказами факт заподіяння йому моральної шкоди в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно і не вбачається підстав для задоволення позову. Щодо долучених позивачем до матеріалів справи доказів, то вказує, що вони є недопустимими та неналежними, оскільки вони не засвідчені належним чином, це фотографії документів, що зроблені невідомою особою, в невідомий спосіб, не зазначено де знаходяться оригінали таких доказів і як позивач отримав до них доступ і в який спосіб. Доступу до матеріалів кримінального провадження №42022102100000201 від 15.11.2022 року, з якого вірогідно зроблені фото, ані ОСОБА_1 , ані його сини ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не мають, адже не є сторонами кримінального провадження. Також вважає розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, завищеним та заперечує проти їх стягнення (а. с. 95-113).

01.07.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Кучеренка О. І. надійшла відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначає, що вимога № 21553/125/56/06-2023 від 14.09.2023 року Шевченківського УП ГУНП у м. Києві не містить жодних відомостей щодо клієнтів, а містить лише відомості про номери рахунків, на які було перераховано грошові кошти. Таким чином є очевидним порушення відповідачем вимог Закону щодо нерозголошення банківської таємниці. Вказує, що зображення людини є її персональними даними, які пов`язані із захистом приватного життя, які можуть бути поширеними виключно за її згодою або у випадках, прямо визначених законом лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Щодо моральної шкоди зазначає, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, що відобразилось у незаконному розкритті банківської таємниці та протиправному поширенні персональних даних позивача та його близьких родичів - синів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , позивачу було завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних переживаннях, спричинених такими протиправними діями відповідача. Позивач зазнає про те, що отримана від відповідача інформація (записи з камер відеоспостереження) в подальшому використана як слідчим, так і іншими особами, зокрема під час проведення службових розслідувань та дисциплінарного провадження, у зв`язку із чим позивачу довелося прикладати зусиль для захисту своїх прав та його синів, що призвело до зміни нормального способу життя та проблем зі здоров`ям. Щодо посилання відповідача на те, що позивач та інші особи не є сторонами кримінального провадження №42022102100000201 від 15.11.2022 року, в межах якого було запитано та отримано записи з відеоспостереження, лише доводить подальше протиправне поширення отриманих записів, які відповідно отримані у незаконний спосіб без судового рішення слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, внаслідок безпідставного розкриття відповідачем банківської таємниці та недотримання вимог щодо охорони персональних даних. Так, відповідні записи були використані під час проведення Комісією Київської міської прокуратури службової перевірки, яка оформлена висновком від 31.10.2023 року, затвердженим 01.11.2023 року. В подальшому за даними обставинами було ініційоване дисциплінарне провадження перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів відносно синів позивача, до матеріалів яких мають доступ як сини позивача, так їх представники (а. с. 114-127).

08.08.2024 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника АТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 134-149).

Протокольною ухвалою суду від 09.08.2024 року прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відповідь на відзив (а. с. 153-155).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 157).

У судовому засіданні, яке відбулось 04.12.2024 року, представник позивача - адвокат Кучеренко О. І. надав пояснення, позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.12.2024 року, представник відповідача Яндульський Д. В. надав пояснення, проти задоволення позову заперечував.

У судове засідання, яке відбулось 25.02.2025 року учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином.

Представник позивача - адвокат Кучеренко О. І. подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити (а. с. 200).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу в судовому засіданні за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 14.09.2023 року Шевченківським УП ГУНП у м. Києві у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022102100000201 від 15.11.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358, ч. ч. 1, 2 ст. 366, ч. 4 ст. 368-4 КК України, до АТ КБ «ПриватБанк» надіслано вимогу від 14.09.2023 року № 21553/125/56/06-2023 про отримання інформації в порядку ст. ст. 40, 93 КПК України, ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а саме:

- фото-, та відеоінформації за період з 09:50 год. по 10:50 год. 29.08.2023 року з камер відеонагляду відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 27А, щодо особи, яка здійснила платіжну операцію по перерахуванню грошових коштів у сумі 390 000, 00 грн на рахунок НОМЕР_1 ;

- фото-, та відеоінформації за період з 09:50 год. по 10:50 год. 29.08.2023 року з камер відеонагляду відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 29, щодо особи, яка здійснила платіжну операцію по перерахуванню грошових коштів у сумі 267 584, 00 грн на рахунок НОМЕР_1 (а. с. 15-16).

22.09.2023 року на виконання запиту Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 14.09.2023 року № 21553/125/56/06-2023 АТ КБ «ПриватБанк» надано запитувану інформацію на оптичному диску (а. с. 17).

Позивач вважає, що наданням АТ КБ «ПриватБанк» на виконання Шевченківського УП ГУНП у м. Києві запиту від 14.09.2023 року № 21553/125/56/06-2023 інформації, АТ КБ «ПриватБанк» протиправно поширено персональні дані позивача шляхом грубого порушення вимог Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо захисту персональних даних та збереження банківської таємниці, чим завдано позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» обробкою персональних даних є будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем. Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки (абз. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних»

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Постановою Правління Національного банку України № 93 від 14 серпня 2018 року встановлено вимоги до приміщень банків в Україні відповідно до п. 41 якого Банк зобов`язаний обладнати системою відеоспостереження з обов`язковою реєстрацією та архівацією відеосигналу з відеокамер у цілодобовому режимі строком не менше ніж:

1) 14 діб - робоче місце касира, зону клієнтів біля робочого місця касира, передсховище сховища інкасаторів, передсховище сейфа інкасаторів та вхід/вихід клієнтів до/із банку;

2) 60 діб - сховище для індивідуальних сейфів та/або передсховище сейфа з індивідуальними сейфами.

Таким чином, обов`язок Банку здійснювати обробку персональних даних осіб, які знаходяться в приміщенні Банку в спосіб запису на камери відеоспостереження закріплений чинним законодавством.

Згідно статті 7 Директиви 95/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» від 24 жовтня 1995 року, яка направлена на забезпечення високого рівня безпеки в Співтоваристві, Держави-члени передбачають, що персональні дані можуть оброблятися тільки за умови, що: (a) суб`єкт даних недвозначно дав свою згоду; чи (b) обробка необхідна для виконання контракту, стороною якого є суб`єкт даних, чи для вживання заходів на прохання суб`єкта даних до підписання контракту; чи (c) обробка необхідна для дотримання правового зобов`язання, яким зв`язаний контролер; чи (d) обробка необхідна для захисту життєво важливих інтересів суб`єкта даних; чи (e) обробка необхідна для виконання завдання, здійснюваного в суспільних інтересах, чи при виконанні офіційних повноважень, якими наділений контролер або третя сторона, якій надаються дані; чи (f) обробка необхідна в цілях законних інтересів, переслідуваних контролером чи третьою стороною або сторонами, для яких надаються дані, крім випадків, коли над такими інтересами переважають інтереси основних прав і свобод суб`єкта даних, що вимагають захисту згідно з пунктом 1 статті 1.

Як зазначає відповідач, всі приміщення АТ КБ «ПриватБанк» обладнанні позначками попереджальними про ведення відеоспостереження. Вказане не спростовано позивачем.

Відтак, з моменту обізнаності позивача відеоспостереження в АТ КБ «ПриватБанк» має відкритий для нього характер.

Щодо правомірності вимоги Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 14.09.2023 року №21553/125/56/06-2023 до АТ «ПриватБанк» про отримання інформації в порядку статтей 40, 93 КПК України, ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», судом встановлено наступне.

Слідчими Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022102100000201 від 15.11.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358, ч. ч. 1, 2 ст. 366, ч. 4 ст. 368-4 КК України.

У рамках вказаного кримінального провадження Шевченківським УП ГУНП у м. Києві надіслано до АТ КБ «ПриватБанк» вимогу від 14.09.2023 року № 21553/125/56/06-2023 про отримання інформації, а саме:

- фото-, та відеоінформації за період з 09:50 год. по 10:50 год. 29.08.2023 року з камер відеонагляду відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 27А, щодо особи, яка здійснила платіжну операцію по перерахуванню грошових коштів у сумі 390 000, 00 грн на рахунок НОМЕР_1 ;

- фото-, та відеоінформації за період з 09:50 год. по 10:50 год. 29.08.2023 року з камер відеонагляду відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 29, щодо особи, яка здійснила платіжну операцію по перерахуванню грошових коштів у сумі 267 584, 00 грн на рахунок НОМЕР_1 (а. с. 15-16).

Відповідно до ч. 5 статті 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, органам Національної поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Національному агентству з питань запобігання корупції, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів контрагента, єдиний ідентифікатор Національного банку України (код ID НБУ) надавача платіжних послуг контрагента, найменування надавача платіжних послуг контрагента.

Відповідно до ч 2. ст. 93 КПК України cторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати:

1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані);

2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України;

3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

4) висновки ревізій та акти перевірок;

5) довідки, висновки та інші документи спеціалістів.

Таким чином, запит органу Національної поліції України про надання інформації про операції, проведені на користь клієнта Банку, у тому числі операції без відкриття рахунку, а саме: відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу, зокрема, щодо зарахування на рахунки коштів, є законною вимогою органу досудового розслідування в порядку збирання доказів і в спосіб, передбачений ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Отже, суд приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» було правомірно надано інформацію на запит слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 14.09.2023 року №21553/125/56/06-2023 із камер відеоспостереження на оптичному диску без будь-якого розголошення відомостей та даних осіб, які зображені на відео.

Доказів протилежного позивачем, його представником не надано, а його твердження не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Крім того, позивач, його представник вказує, АТ КБ «ПриватБанк» здійснив незаконне поширення персональних даних ОСОБА_1 без його дозволу та без визначених законодавством підстав, зокрема, без дотримання вимог про збереження банківської таємниці, оскільки вимога Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві не стосувалася надання відомостей стосовно позивача, однак суд не погоджується із даним твердженням, адже воно не відповідає обставинам справи.

Так, як встановлено судом та не спростовано позивачем, АТ КБ «ПриватБанк» у відповідь на запит Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 14.09.2023 року №21553/125/56/06-2023 надані відомості знеособлено на оптичному диску без розголошення персональних даних осіб, які зображені на відео.

Те, що позивач був присутній в цей час в зоні зйомки і потрапив до відеозапису ґрунтується на вимогах закону щодо здійснення відеофіксації прикасових вузлів, де ведеться відеоспостереження, про що свідчать попереджальні позначки про ведення відеоспостереження, які знаходяться у всіх приміщеннях АТ КБ «ПриватБанк».

Доказів, що позивач не був повідомлений про здійснення відеоспостереження у приміщенні АТ КБ «ПриватБанк», суду не надано.

Як зазначає відповідач, всі приміщення обладнанні позначками. Вказане не спростовано позивачем.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмітити, що запит Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 14.09.2023 року №21553/125/56/06-2023 був наданий АТ КБ «ПриватБанк» у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, де позивач ОСОБА_1 не є стороною кримінального провадження, про що він сам зазначає у позовній заяві.

Однак, із доданих до позовної заяви документів вбачається, що всі докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, стосуються кримінального провадження №42022102100000201 від 15.11.2022 року, а також дисциплінарного провадження щодо прокурора, який здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022102100000201 від 15.11.2022 року, ОСОБА_3 , а, отже, вказані докази не стосуються особи позивача, а також становлять таємницю досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022102100000201 від 15.11.2022 року.

При цьому доказів, у який спосіб вони отримані позивачем, суду не надано, як і не надано доказів, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022102100000201 від 15.11.2022 року - закрито або обвинувальний акт направлено до суду.

Відповідно до ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 95 ЦПК України).

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 ст. 95 ЦПК України).

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу (ч. 5 ст. 95 ЦПК України).

Так, позивач хоч і надає вказані докази, однак не зазначає, де знаходяться оригінали таких доказів і яким чином позивач отримав до них доступ і в який спосіб.

Доводи, що вказані документи отримані з дисциплінарного провадження сина позивача ОСОБА_3 , який є прокурором та здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022102100000201 від 15.11.2022 року, не заперечують вище зазначеного, та суд не бере їх до уваги з огляду на те, що позивач не є стороною дисциплінарного провадження, на яке він посилається.

Таким чином, позивачем не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно п. 3 якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними і допустимими доказами.

Щодо стягнення із відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз`яснень, наданих у п. п. 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Так, у даній справі підлягає доказуванню факт заподіяння позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діяннями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, твердження позивача про те, що він зазнає душевних страждань жодним чином не підтверджує дійсний факт наявності таких страждань за відсутності доказів на підтвердження зазначеного.

Так, в позовній заяві відсутня інформація якими об`єктивними доказами ОСОБА_1 може підтвердити свої твердження про те, що в результаті отримання органами досудового розслідування інформації з оптичного диску, з якої було встановлено факт внесення ним застави, йому було заподіяно моральну шкоду, і така моральна шкода має причинний зв`язок саме з діями відповідача, а не з протиправними діями інших осіб стосовно яких проводилося досудове розслідування та дисциплінарне провадження.

Позивачем не надано до суду жодного доказу понесених ним душевних страждань та причинно-наслідкового зв`язку цих страждань з фактом встановлення його особи на відео, протиправності дій відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що позивач не підтверджує об`єктивними доказами факт заподіяння йому моральної шкоди в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно і не вбачається підстав для задоволення позову.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: уразі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу не компенсуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 40, 93, 99, 222 КПК України, ст. ст. 2, 6 Закону України «Про захист персональних даних», ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 133, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570

Суддя Г.О. Матійчук