Рішення № 125705121, 26.02.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1440/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

при секретарі судового засідання Катюха К.В.,

за участю:

представника відповідача - адвоката Бевз Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До суду із позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Z06.22378.005875621 від 28 жовтня 2019 року в розмірі 80411,30 грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. та оплату судового збору у розмірі 3028 грн.

В обґрунтування позову посилається, що 19 грудня 2023 року АТ "Ідея Банк" та ТОВ "Оптіма Факторинг" укладено договір факторингу №19/12-2023, за умовами якого АТ "Ідея Банк" відступає ТОВ "Оптіма Факторинг", а ТОВ "Оптіма Факторинг" приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується надати грошові кошти в розпорядження АТ "Ідея Банк" за плату та на умовах, визначених договором факторингу. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ "Ідея Банк", та визначені в реєстрі боржників. 22 грудня 2023 року ТОВ "Оптіма Факторинг" та ТОВ "ФК "Профіт Капітал" укладено договір факторингу №22/12-2023, за умовами якого ТОВ "Оптіма Факторинг" передав (відступив), а ТОВ "ФК "Профіт Капітал" прийняв права вимоги згідно з реєстром боржників, зокрема за кредитним договором №Z06.22378.005875621 від 28 жовтня 2019 року. За таких обставин, до ТОВ "ФК "Профіт Капітал" починаючи з 22 грудня 2023 року відповідно до договору факторингу №22/12-2023 перейшло право за кредитним договором №Z06.22378.005875621 від 28 жовтня 2019 року до ОСОБА_1 .. Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, станом на 19 грудня 2023 року виникла заборгованість за договором загальному розмірі 80411,30 грн.

Представник позивача повідомлений у встановленому законом порядку про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, проте в позові вказав, що просять суд розглянути справу у їх відсутність та задовольнити позов.

Представник відповідача - адвокат Бевз Т.С. у судовому засіданні позов визнала частково, а саме в розмірі тіла кредиту, надала відповідні пояснення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

28 жовтня 2019 року АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 уклали договір кредиту та страхування №Z06.22378.005875621, на виконання умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 33650 грн., строком до 28 жовтня 2022 року. Банк свої зобов`язання за Договором кредиту виконав в повному обсязі надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 33650 грн. в строки визначені умовами договору. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує.

19 грудня 2023 року АТ "Ідея Банк" та ТОВ "Оптіма Факторинг" уклали договір факторингу №19/12-2023, за умовами пункту 2.1 якого АТ "Ідея Банк" відступає ТОВ "Оптіма Факторинг", а ТОВ "Оптіма Факторинг" приймає права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед АТ "Ідея Банк", та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток №2), що підписується сторонами в день укладення цього договору, та в реєстрі боржників в електронному вигляді, (додаток №1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №3) клієнтом фактору. Згідно з друкованим реєстром боржників №2 від 19 грудня 2023 року ТОВ "Оптіма Факторинг", зокрема набув права вимоги за кредитним договором №Z06.22378.005875621 від 28 жовтня 2019 року до ОСОБА_1

22 грудня 2023 року ТОВ "Оптіма Факторинг" та ТОВ "ФК "Профіт Капітал" уклали договір факторингу №22/12-2023, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого ТОВ "Оптіма Факторинг" відступає ТОВ "ФК "Профіт Капітал", а ТОВ "ФК "Профіт Капітал" приймає права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ "Оптіма Факторинг" та визначені в реєстрі боржників, (додаток №2), що підписується сторонами в день укладення цього договору, та в реєстрі боржників в електронному вигляді, (додаток №1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №3) клієнтом фактору. Згідно з друкованим реєстром боржників №2 від 22 грудня 2023 року ТОВ "ФК "Профіт Капітал", зокрема набув права вимоги за кредитним договором №Z06.22378.005875621 від 28 жовтня 2019 року до ОСОБА_1 .

За таких обставин, до ТОВ "ФК "Профіт Капітал" починаючи з 22 грудня 2023 року відповідно до договору факторингу №22/12-2023 перейшли права вимоги за кредитним договором №Z06.22378.005875621 від 28 жовтня 2019 року до ОСОБА_1 .

Своїх зобов`язань за договором кредиту відповідач не виконує, в зв`язку з чим станом на 19 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 80411,30 грн. а саме: заборгованість за основним боргом - 32582,59 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 21839,23 грн, заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 25989,48 грн.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів того, що відповідач виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором №Z06.22378.005875621 від 28 жовтня 2019 року, своєчасно надавав банку грошові кошти для погашення заборгованості відповідно до умов договорів, суду не надано, а також не надано спростування наданого позивачем розрахунку стосовно суми боргу за тілом кредиту.

Щодо заборгованості за нарахованими та не сплаченими відсотками за Договором №Z06.22378.005875621 від 28 жовтня 2019 року, суд зазначає таке.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження №14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2023 року у справі №753/6745/17, установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 Цивільного кодексу України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом").

Верховний Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц дійшов висновку, що "належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі." Аналогічна правова позиція стосовно первинних документів застосована і в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц та в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2018 року у справі №364/737/17. Отже, позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення перерахування коштів та розміру заборгованості виключно первинними документами. До аналогічних висновків дійшов й Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18.

Довідка-розрахунок заборгованості (а.с.12), як докази існування між сторонами кредитних правовідносин та наявності заборгованості, сама по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки не є первинним документом, а отже не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена саме первинними документами, на що вказує стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Слід також зазначити, що зміст довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №Z06.22378.005875621 від 28 жовтня 2019 року (а.с.12), який здійснений первісним кредитором, лише констатує суму заборгованості, визначену первісним кредитором та не відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як наслідок, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій. Відтак, надана позивачем довідка-розрахунок заборгованості, не може бути доказом безспірності заборгованості та її розміру, оскільки є документом, що створений первісним кредитором, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вона була складена, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Суд наголошує, що обґрунтований розрахунок повинен містити обчислення (суму боргу, ставки проценту, комісії, пені; початок періоду нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів комісії, пені; кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; розрахунок основного боргу або процентів, комісії, пені; розмір основного боргу або процентів, комісії, пені; підсумковий, загальний розмір заборгованості за всіма критеріями тощо), та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору.

Щодо виписки по рахунку за період з 28 жовтня 2019 по 19 грудня 2023 року (а.с. 9-11), то вказану виписку неможливо ідентифікувати як таку, що відображає заборгованість за кредитним договором. Крім того, у виписці відсутні відомості для обчислення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, а саме: відомості щодо фактичного погашення заборгованості по тілу кредиту, відсотках, сумах страхового платежу, комісій, пені та штрафу, простроченої заборгованості по тілу кредиту, відсотках, пені та штрафів, з зазначенням кількості днів прострочення, залишку заборгованості та його зміну при внесенні чергового мінімального платежу, або суми на погашення кредиту, що позбавляє можливості самостійного здійснення розрахунку заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками.

Суд наголошує, що відповідно до частини 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги зазначене, вимога позивача про стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 21839,23 грн. є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

З графіку платежів, який відображений у пункті 5 додатку №1 до договору кредиту та страхування №Z06.22378.005875621 вбачається, що окрім сум погашення кредиту та відсотків за користування кредитом містяться суми плати за обслуговування кредиту.

Тобто з вказаних умов договору вбачається, що банком встановлено комісію за обслуговування кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною 1 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням вимог статей 549 - 552, 1046, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що наслідками укладення кредитного договору є: зобов`язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов`язання.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача про стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у розмірі 25989,48 грн. є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1226,94грн. (32582,59 грн. х 3028 грн. / 80411,30 грн).

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем до суду надані докази понесених стороною позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою наданою адвокатським об`єднанням "Правовий Діалог" у сумі 7000 гривень. Зокрема, суду надано: Договір №28092021-1 про надання правової допомоги від 28 вересня 2021 року, Додаткова угода №11 до Договору №28092021-1 про надання правової допомоги від 23 травня 2024 року, акт №19 прийому-передачі реєстру боржників за Договором №28092021-1 про надання правової допомоги від 28 вересня 2021 року, акт №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 12 червня 2024 року, платіжна інструкція №760 від 13 червня 2024 року.

Проаналізувавши зроблений адвокатом розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, її складності, усталеної судової практики з розгляду справ цієї категорії, а також критеріїв реальності адвокатських послуг, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 274, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" заборгованість за кредитним договором №Z06.22378.005875621 від 28 жовтня 2019 року в розмірі 32582,59 грн. (тридцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві гривні 59 коп.)

Розстрочити ОСОБА_1 виконання судового рішення шляхом сплати заборгованості рівними частинами протягом 12 (дванадцяти) місяців, тобто по 2715,22 грн (дві тисячі сімсот п`ятнадцять гривень 22 коп.) щомісяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили, до повного погашення, з правом дострокового погашення вказаної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1226,94 грн. (одна тисяча двісті двадцять шість гривень 94 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. (сім тисяч гривень), а всього 8226,94 грн. (вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 94 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал", (р/р № НОМЕР_1 в АТ "Універсал Банк", адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ 39992082).

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 03 березня 2025 року.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор