Ухвала суду № 125704933, 04.03.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.03.2025Справа № 554/9225/22 Провадження № 1-кп/554/637/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«04» березня 2025року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Клопотання обґрунтовано тим, що підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є та обставина, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, яке відноситься до особливо тяжких кримінальних правопорушень, за його вчинення передбачено покарання до 15 років позбавлення волі. Під час досудового розслідування до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений під час судового розгляду кримінального провадження в Октябрському районному суді м. Полтави. 05.04.2024 року вироком Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі. 08.01.2025 року ухвалою колегії суддів Полтавського апеляційного суду вищевказаний вирок скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, раніше застосований відносно ОСОБА_3 , продовжено до вирішення цього питання судом першої інстанції, але не довше ніж на 60 днів. Обґрунтованість подання прокурором саме такого клопотання визначається наявністю ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, оскільки перебуваючи на волі, через усвідомлення тяжкості покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винним у вчиненні злочину, через втрату ним свободи на тривалий строк, може ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин. Також ОСОБА_3 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні, місце проживання яких є відомим обвинуваченому. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки злочин був вчинений ним в стані алкогольного сп`яніння, із застосуванням насильства, тобто обвинувачений схильний до агресивної поведінки, може завдати шкоду оточуючим, не має міцних соціальних зв`язків. Жоденіз більшм`яких запобіжнихзаходів, на думку прокурора, незможе запобігтиризикам,передбаченим ст.177КПК України,а томупросить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник - адвокат ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити йому забіжний захід на більш м`який.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 заперечувала протизадоволення клопотанняпрокурора,просила змінитиїї підзахисномузапобіжний західна домашнійарешт. Вважає, що ризики, зазначені прокурором, можливо і мали місце при обранні її підзахисному забіжного захожу під час досудового розслідування, проте вже втратили свою актуальність, доказів наявності вказаних ризиків на даний час прокурором не надано, її підзахисний вже майже три роки перебуває під вартою. Лише тяжкість можливого покарання не може бути підставою для застосування саме такого запобіжного заходу протягом такого тривалого часу.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішенняпитання судомщодо запобіжногозаходу відбуваєтьсяв порядку,передбаченому главою18КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Частиною 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний можездійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Так,під часрозгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходівдля запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. ч. 1, 5, 7 ст. 194 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розглядуклопотання прозастосування запобіжногозаходу слідчийсуддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніпідозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений під час судового розгляду кримінального провадження в Октябрському районному суді м. Полтави. 05.04.2024 року вироком Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі. 08.01.2025 року ухвалою колегії суддів Полтавського апеляційного суду вищевказаний вирок скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_3 , продовжено до вирішення цього питання судом першої інстанції, але не довше ніж на 60 днів.

Вирішуючи клопотання прокурора суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, яке відноситься до особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, а отже останній може переховуватися від суду, оскільки перебуваючи на волі, через усвідомлення тяжкості покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, через втрату ним свободи на тривалий строк, може ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин. Також ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, місце проживання яких є відомим обвинуваченому, з метою зміни ними своїх показів.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов?язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв?язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а відсутність постійного та законного джерела доходів може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, фактичні обставини кримінального правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому, а саме вчинення правопорушення проти життя та здоров?я особи, що свідчить про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілого.

Суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.Доказів зменшення цих ризиків для застосування відносно обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу, або взагалі їх відсутність, суду не надано.

Щодо ризиків, передбаченихп.п. 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які зазначені у клопотанні прокурора, на сьогодні у суду відсутні підстави вважати, що вказані ризики з певним ступенем ймовірності справдяться, оскільки досудове розслідування завершено більше трьох років тому, всі речі або документи, які мали значення для встановлення обставин кримінального правопорушення вилучені. Крім того, ОСОБА_3 є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання, тому, суд вважає, що прокурором належним чином не доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, підстав вважати, що вказані ризики справдяться, у суду підстав немає.

Щодо доводів захисника про можливість зміни її підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, то суд зазначає, що стороною захисту не було доведено нових обставин, які б свідчили про зменшення або взагалі відсутність встановлених ризиків по кримінального провадженню, які б могли вплинути на можливість застосування до обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу, а тому відсутні підстави для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки вказане не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо вплине на дотримання розумних строків судового розгляду.

Виходячи з положень ст.ст.131, 132, 177,178, 183,194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовженняОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінують, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились.

Суд вважає, що обрання більш м?якого запобіжного заходу, не пов?язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Також слід зазначити, що зважаючи на ведення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилення від суду та незаконного впливу на свідків.

Отже,для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід продовжити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Разом з тим, враховуючи тривалість судового провадження, викликаногойого складністю, новим розглядом кримінального в суді першої інстанції, фактичними обставинами кримінального провадження тощо і часу, який минув з моменту прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає можливим визначити ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов?язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, пункт 3 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 п.3 ч. 5 ст. 182 КПК).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 складає 3028 грн.

У свої рішеннях ЄСПЛ зазначав, що розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов?язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу фактично призвело б до подальшого його ув?язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

З урахуванням обставин кримінальногоправопорушенняь, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу, обставин вчинення кримінального правопорушення, ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд приходитьдо висновку,що уданому випадкубуде цілкомдостатнім длязабезпечення виконанняобвинуваченим процесуальнихобов?язків покримінальному провадженню,враховуючи відсутності даних про неспівмірність розміру застави обставинам кримінального провадження та завідому непомірність для обвинуваченого, визначити розмір застави у межах 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на сьогодні становить 302800,00 грн. і перспектива втрати такого грошового забезпечення, у випадку порушення обвинуваченим встановлених обов?язків, послужить достатнім стримуючим фактором, що виключить з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.

Крім того, в порядку частини п?ятої статті 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 199, 331, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання процесуального прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 02травня 2025 року,включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302800 грн. та визначенням обов?язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт/паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в?їзд в Україну.

Термін дії обов?язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк 2 /два/ місяці, тобто до 04 травня 2025 року.

Визначити строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 травня 2025 року, включно.

Копію ухвали надіслати ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», до виконання, а учасникам кримінального провадження, до відома.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її оголошення.

У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Октябрського районного суду

м. Полтави: ОСОБА_1