Рішення № 125697170, 03.03.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7692/24

03 березня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.11.2024 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Тернопільській області із заявою про здійсненння їй перерахунку підвищення пенсії, як репресованій особі та у подальшому реабілітованій у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з п. "г" ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 листопада 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

Листом від 12.11.2024 року за №961170186237 Головне управління ПФУ в Хмельницькій області зазначило, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місцях примусового переселення, тому пільги зазначені у пункті "г" статті Закону України «Про пенсійне забезпечення» на таких осіб не розповсюджується. Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними, що і стало причиною звернення до суду.

Ухвалою суду від 31.12.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.

Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 , з 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримуює пенсію за віком. Страховий стаж - 44 роки, 3 місяці, 14 днів. З 01.04.2024 - довічно, розмір пенсії становить 3424,89 грн, у тому числі 2776,41 грн - основний розмір пенсії (ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»); 348,48 грн. - доплата за 24 роки понаднормового стажу (ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»); 300,00 грн компенсаційна виплата 70-ти річним.

Позивач є особою, що необґрунтовано зазнала політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму та у подальшому реабілітованою відповідно до Закону України № 962 -XII від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (із змінами від 13.03.2018 року Законом України № 2325-УІІІ).

Позивач зазначає, що відповідно до довідки МВС Республіки Молдова від 11.01.1994 року № 8/4- Р-148 її батько ОСОБА_3 , 1912 року народження 06 липня 1949 року був висланий на спецпоселення в Тюменську область. На спецпоселенні під наглядом спецкомендатури батько та мати позивача перебували до 03 травня 1956 року.

30.11.1951 року позивача народилась у селі Красноорловське Армізанського району Тюменської області. На підставі постанови Ради Міністрів Молдавської РСР № 115 від 10.04.1989 року її батько ОСОБА_3 і позивач ОСОБА_2 - реабілітовані.

На виконання Закону України № 962 від 13.03.2018 року (в новій редакції) «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» позивач є реабілітованою. 23 травня 2024 року Управління соціальної політики Тернопільської міської ради їй видало посвідчення реабілітованої особи серія НОМЕР_1 . Стосовно видачі посвідчення Управління керувалось ст.6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2325-VIII від 13.03.2018. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об`єднаними територіальними громадами.

Таким чином, позивач вважає, що на неї розповсюджується дія Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» і як особа, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, повинна отримувати підвищення до пенсії передбачене пунктом «г» статті 77 Закону №1788-ХІІ у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком

06.11.2024 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Тернопільській області із заявою про про здійсненння їй перерахунку підвищення пенсії, як репресованій особі та у подальшому реабілітованій у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з п. "г" ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 листопада 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Листом від 12.11.2024 року за №961170186237 Головне управління ПФУ в Хмельницькій області зазначило, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місцях примусового переселення, тому пільги зазначені у пункті "г" статті Закону України «Про пенсійне забезпечення» на таких осіб не розповсюджується.

Не погодившись із протиправними діями відповідача позивач звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні від 17.04.1991 №962-ХІІ (далі - Закон №9б2-ХІІ),

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років №2325-VIII від 13.03.2018 внесено ряд суттєвих змін до Закону №962-ХІІ, а також викладено в новій редакції, зокрема, назву закону Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, преамбулу та ст.1, 3, 6 Закону №962- XII.

Відповідно до статті 1- Метою цього Закону є відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів.

Зазначений закон надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги, передбачені Законом №962-ХІІ.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України №962-ХІІ реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Відповідно до п. 5 ст. 2 цього Закону формами репресій визнаються зокрема, заслання.

Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вказаного Закону слідує, що частина перша статті 6 Закону Україну «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» із змінами внесеними Законом №2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до п.6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-IV), до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії за віком

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788- XII (надалі по тексту - Закон №1788-ХІІ), призначені пенсії підвищуються, зокрема, громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів мінімально

Згідно підпункту 4 пункту 2.6. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок), при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи, зокрема, документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім`ї, якого було примусово переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Згідно п. 2.13 Порядку за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Стаття 28 Закону №1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст. 28 Закону №1058-IV, згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом

Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

Також суд звертає увагу на те, що згідно з довідкою Міністерства внутрішніх справ Республіки Молдова від 03.10.2006 року позивач є реабілітованою та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

У відповідності частини 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» № 2325-VIII від 13.03.2018, відповідно до якої встановлено, що довідки або посвідчення про реабілітацію, видані у державах - республіках колишнього Союзу РСР або державними органами Союзу РСР, є чинними на території України.

Підтвердження статусу позивача, як реабілітованої особи дають листи Українського Інституту Національної Пам`яті від 12.06.2020 за № 1560/07-09-20 та від 15.08.2022 за №1088/08-13-22.

Вказані документи, підтверджують те, що саме є репресованою особою, яка згодом реабілітована невизнано членом сім`ї реабілітованої особи. Зазначені документи видані компетентними органами і не визнані в установленому порядку недійсними.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років « № 962-ХІІ (далі - Закон № 962-XII) позивач визнана реабілітованою особою та відповідно до посвідчення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради серії НОМЕР_1 вона має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №962-ХІІ.

Суд також наголошує, що приписами пункту 2.13 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Статтею 1-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» визначено, що репресованою особою - є особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю були пов`язані спільним побутом.

На підставі Закону України від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» сім`я позивача реабілітовані.

Відтак, позивач ОСОБА_1 є донькою осіб, які були репресовані, а у 1991 році реабілітовані.

Таким чином, Позивач відповідно до статті 1-3 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» є потерпілою від репресій, оскільки народилась на засланні (висланні) під час перебування репресованої особи на засланні (висланні).

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2019 у справі №446/1515/16а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16а, від 23.06.2020 у справі № 465/4642/15-а.

Враховуючи викладене, для забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити з моменту призначення пенсії перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відтак позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 26.12.2024.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведені розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати підвищення до пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком з 01 листопада 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як члену сім`ї репресованої особи, яку у подальшому було реабілітовано з 01 листопада 2024 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 05 березня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Подлісна І.М.