Рішення № 125696138, 10.03.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37935/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

10 березня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (пр. Берестейський, 10, м. Київ, 01135) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України (далі МОНУ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням суду від 27.02.2025 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії МОНУ щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Зобов`язано МОНУ вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 , а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту"» - вказати «Так, не порушує». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань МОНУ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Позивач у змісті позову заявив клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

У рішенні суду від 27.02.2025 року вказано, що на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката, Оскільки станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги.

03.03.2024 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 , адвоката Нестеренко Анатолія Васильовича, про ухвалення додаткового судового рішення, в якій представник просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені ним за надану правничу допомогу у справі №420/37935/24 у розмірі 15 000 грн.

В обґрунтування заяви представник зазначив, що ОСОБА_1 надавалась правова допомога на підставі договору про надання правової (правничої допомоги) від 29.11.2024.

Заявник посилається на п.14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7, згідно якого за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку із розглядом справи.

За результатом розгляду даної справи просить ухвалити додаткове рішення по справі, яким здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана заява з додатками доставлена в електронний кабінет відповідача через підсистему «Електронний суд» 03.03.2024 року.

У відзиві на позов представник МОНУ просив відмовити у задоволенні позову та, як наслідок, відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на оплату правничої допомоги. У відзиві зазначено, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а послуги щодо надання усних консультацій разом з аналізом документів щодо оскаржуваного рішення охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Жодних інших заяв та клопотань від відповідача згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом на 10.03.2025 року не зареєстровано.

Вивчивши подану заяву про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи в частині, що стосуються поданої заяви, суд дійшов висновку про те, що подана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст.252 КАС України).

Враховуючи, що справа №420/37935/24 розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то судом розглянуто заяву про ухвалення додаткового рішення у письмовому провадженні.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Частинами 4-7 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом даної справи до суду надані копії документів, укладених між ОСОБА_1 та адвокатом Нестеренко А.В., а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги від 29.11.2024, звіт адвоката від 03.03.2025 по наданій професійній правничій допомозі, платіжну інструкцію №1.78038671.1 від 02.12.2024 про сплату Гребенко П.А. на користь Нестеренко А.В., 15000 грн.

Згідно з п.1.1 договору, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту наступну правову (правничу) допомогу.

Сторони домовились, що правова допомога адвокатом надається за винагороду з розміром гонорару в 15000 грн (п.4.1 договору).

Відповідно до звіт адвоката від 03.03.2025 по наданій професійній правничій допомозі, у ньому міститься детальний опис робіт наданих ОСОБА_1 адвокатом Нестеренко А.В., а саме: 1) аналіз норм чинного законодавства у сфері адміністрування ЄДЕБО та порядку здобуття студентами рівнів освіти. Аналіз судової практики, щодо правозастосування у сфері адміністрування ЄДЕБО та порядку здобуття рівнів освіти, формування позиції у справі вартістю 5 000 грн за 2,5 год; 2) консультації клієнта, формування та узгодження правової позиції у справі вартістю 2000 грн за 1 год; 3) складання та подання до суду адміністративного позову, відповіді на відзив на позов вартістю 8 000 грн за 4 год.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Дослідивши зміст наданих адвокатом доказів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до об`єму наданих послуг, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн є завищеними, з огляду на наступне.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд вважає необхідним врахувати наступні висновки Верховного Суду.

Так, у додатковій постанові від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, витрати на правничу допомогу мають бути фактичними в розрізі реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а їх розмір повинен бути обґрунтований та документально підтверджений.

Суд дійшов висновку, що відсутня дійсна необхідність у надані окремої послуги з аналізу законодавства та судової практики, що фактично охоплюється послугою з підготовки позовної заяви для оформлення якої необхідна визначена правова позиція (з урахуванням нормативно-правової бази і судової практики) та докази на підтвердження викладених обставин справи.

При цьому особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які є реальними, необхідними, фактичними та доведеними належними доказами.

Враховуючи фактичний об`єм наданих послуг з правничої допомоги, в розрізі критеріїв їх реальності та необхідності, суд дійшов висновку, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 6000 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань МОНУ на користь позивача, про що ухвалити додаткове рішення по справі.

Керуючись ст. ст.132, 137, 139, 243, 246, 252, 255, 293, 295 КАС України суд,-

ВИРІШИВ :

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Прийняти по справі №420/37935/24 додаткове рішення, яким стягнути з Міністерства освіти і науки України (пр. Берестейський, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 6000 грн.

Відмовити в задоволенні решти заяви.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва