Рішення № 125695050, 10.03.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7810/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ПШ №054302 від 23.07.2024 про накладення адміністративно-господарського штрафу на ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що застосовування до нього штрафу у розмірі 17000 грн є протиправним, з огляду на те, що під час здійснення перевірки він не був автомобільним перевізником, оскільки за усною домовленістю передав його ОСОБА_2 , який і здійснював перевезення вантажу. Вказував, що не є суб`єктом підприємницької діяльності.

Представник відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (надалі відповідач) подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити. Свої доводи обґрунтовував тим, що у ході рейдової перевірки посадовими особами перевірено транспортний засіб позивача та встановлено факт здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень та без оформлення необхідного дозволу. Водій під час перевірки документів надав ТТН №0355 від 29.05.2024 року, автомобільним перевізником у якій вказано саме ФОП ОСОБА_3 . За результатами перевірки складений акт. Про час та місце розгляду справ про порушення автотранспортного законодавства підприємству завчасно направлено повідомлення, яке ним отримано, але на розгляд справи позивач не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи також не надходило. Оскільки на час перевезення вантажу водій не надав документи, визначені ст.48 Закону України ''Про автомобільний транспорт''.

Позивач подав додаткові пояснення, у якому вказав, що не зареєстрований як ФОП, а тому не може проводити господарську діяльність, що в свою чергу виключає можливість бути автомобільним перевізником.

Дослідивши зміст заяв по суті справи та докази, подані сторонами, суд, -

У С Т А Н О В И В:

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 03.05.2024 року власником автомобіля DAF НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1 (а.с.24-25).

29.05.2024 року о 18.02 год на автодорозі М14 Одеса Мелітополь, 21 км + 434 м був зупинений вантажний автомобіль DAF номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , представником Укртрансбезпеки з метою проведення рейдової перевірки щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатом перевірки представником відповідача був складений акт № АР 047457 від 29.05.2024 року про виявлення порушення - перевезення вантажу за відсутності на момент

проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України ''Про автомобільний транспорт'', а перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки протоколу технічного огляду т/з СА 0764 ХМ (надалі акт перевірки, а.с. 25).

Акт перевірки водій підписав без заперечень.

На ім`я Балана Ю.Л. відповідачем направлено повідомлення про розгляд справи на 09.07.2024 року, що підтверджується квитанцією про сплату поштових послуг від 21.06.2024 (а.с.54-55).

Згідно повідомлення з Укрпошта відстеження, поштове відправлення до с. Благовіщенське прибуло 24.06.2024 року, проте було вручено позивачу через 14 днів 08.07.2024 року (а.с.56).

Відповідачем вдруге направлено повідомлення про запрошення на розгляд справи на 23.07.2024 року, що підтверджується квитанцією про сплату поштових послуг від 14.07.2024 року (а.с.57-58).

Згідно повідомлення з Укрпошта відстеження, поштове відправлення до с. Благовіщенське прибуло 17.07.2024 року, проте було вручено позивачу через 13 днів 31.07.2024 року (а.с.59).

В.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Кіровоградській області О. Хорзеєва прийнято постанову від 15.10.2024 року №ПШ №054302, якою стягнуто з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штраф у сумі 17000,00 грн (надалі спірне рішення, а.с.47).

Отже, правомірність та законність спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2344-III).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон № 2344-III, статтею 1 якого визначено, що: 1) автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; 2) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; 3) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами; 4) послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Частиною першою статті 34 цього Закону передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати, зокрема, вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах.

Проте, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу. Надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічний висновок узгоджено з правовою позицією, яку викладено у постановах Верховного Суду від 23 серпня 2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.

Отже, системний аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка передбачена положеннями частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується лише до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Обґрунтовуючи висновок про неправомірність спірної постанови, позивач зазначає, що він є власником транспортного засобу ДАФ державний номерний знак НОМЕР_3 , але фактично даним транспортним засобом він не розпоряджається, оскільки передав його у користування ОСОБА_2 на підставі усних домовленостей, який фактично і використовував транспортний засіб 29.05.2024 року.

До того ж слід зазначити, що відповідачем під час розгляду матеріалів справи та прийняття спірної постанови за цим розглядом не було встановлено статус позивача як фізичної особи чи фізичної особи-підприємця у цих правовідносинах, натомість відповідач лише обмежився зазначенням про власника транспортного засобу. Тобто, відповідачем не було перевірено чи є позивач суб`єктом підприємницької діяльності.

Окрім цього, судом встановлено, що транспортний засіб (марки ДАФ державний номерний знак НОМЕР_3 ) належить позивачу, а при перевірці встановлено відсутність протоколу перевірки технічного стану іншого транспортного засобу - причепу НОМЕР_4 , який належить іншій особі ОСОБА_5 (а.с.52).

Варто зауважити, що посадові особи відповідача повинні забезпечити відповідні вимоги Закону № 2344-III про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен нести дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.

Тобто, позивача як фізичну особу, притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності як суб`єкта господарської діяльності, що на думку суду є протиправним.

Суд зазначає, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах, проте наголошує, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказаний правовий висновок відповідає позиції, яку викладено в постановах від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.

Варто зауважити, що позивач, хоч і був зазначений як автомобільний перевізник у товарно-транспортній накладній як ФОП, яку надано відповідачу водієм під час перевірки, а інших доказів того, що саме позивач здійснював перевезення вантажу, як автомобільний перевізник, відповідачем не надано.

Положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, суд погоджується з доводами позивача про відсутність належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки допущено перевезення вантажу за відсутності документів, визначених положеннями Закону № 2344-III саме позивачем, а також щодо можливості притягнення до адміністративно-господарської відповідальності позивача як фізичну особу.

Та обставина, що власником транспортного засобу є позивач, має значення для з`ясування питання законності його користування для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III.

Також суд акцентує увагу, що ні позивач, ні водій не є суб`єктами підприємницької діяльності. Вказані обставини відповідач зобов`язаний був установити під час розгляду матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в органах Укртрансбезпеки, проте цього не здійснив і протиправно застосував відповідальність до власника транспортного засобу, як до суб`єкта підприємницької діяльності.

З огляду на наведене, висновки суду відповідають загальним підходам сформованим Верховним Судом стосовно належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 520/11723/23, від 21 грудня 2023 року у справі № 440/9668/22 та від 22 грудня 2023 року у справі № 140/6451/22.

Водночас, доводи позивача про порушення відповідачем порядку повідомлення його про розгляд справи, суд відхиляє з огляду на таке.

Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З аналізу вказаних приписів законодавства убачається, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такий висновок узгоджується із позицією, яку викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 560/11763/22, від 06 червня 2024 року у справі № 340/1617/22.

Як убачається з матеріалів справи, повідомлення про розгляд справи про порушення транспортного законодавства (яка призначена на 09 липня 2024 року та 23 липня 2024 року) надіслано позивачу завчасно засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням. Указане підтверджується роздруківкою трекінгу з офіційного вебсайту Укрпошти. Проте, навіть після доставки поштового відправлення до населеного пункту де зареєстрований позивач, поштове відправлення, із незрозумілих причин не вручалось протягом 13-24 днів.

Отже, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства.

Таким чином, сам по собі факт необізнаності про дату і час розгляду справи про порушення автомобільного законодавства не може ставитись у вину відповідача і не оцінюється судом як порушення останнім пункту 26 Порядку № 1567.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час розгляду справи не довів правомірність винесеної постанови ПШ №054302 від 23.07.2024, у зв`язку з чим остання підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн, сплачений ним, при поданні позовної заяви за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Героїв Маріуполя, 102, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004; код ЄДРПОУ 39816845).

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ №054302 від 23.07.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 1211,20 гривень судових витрат.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК