Рішення № 125695033, 10.03.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 390/2211/24

провадження № 2-іс/340/69/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді К.М. Притули, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 43995486, 25005, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2024 року №0150194-2410-1126-UА12020010000033698, видане ГУ ДПС у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено суму податкового зобов`язання за 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в розмірі 596,19 грн. Позивач вважає ППР протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки квартира АДРЕСА_2 , що перебуває у її власності, становить 30 квадратних метрів, а отже не підлягає оподаткуванню відповідно до норм ПК України.

Ухвалою судді від 28.10.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечуючи проти позову відповідачем надано відзив на позов. Зазначає, що позивач є власником квартири загальною площею 30,0 кв.м за адресою АДРЕСА_1 та отримана у спільну сумісну власність квартира загальною площею 49,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 без поділу в натурі. Відповідно до вимог ст.266 ПК України ОСОБА_1 обраховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік із такого розрахунку загальної площі кв.м. (30,0 кв.м. + 49,7 кв.м.) надана пільга 60 кв.м. Площа яка оподатковувалась 19,7 кв.м.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до відповідей №1175682 та №1175665 від 06.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованих засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» ОСОБА_1 є власником об`єкта житлової нерухомості, а саме: квартири, загальною площею 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та має у спільній частковій власності квартиру загальною площею 49,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .

13.05.2024 ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0150194-2410-1126-UА12020010000033698, яким визначено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в сумі 596,19 грн. щодо квартири загальною площею 30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі -ПК України).

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Відповідно до пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідачем визначено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в сумі 596,19 грн. щодо квартири загальною площею 30 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , тобто квартири яка не підлягає до об`єкту оподаткування, оскільки загальна площа якої становить менше 60 кв. метрів.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до вимог ст.266 ПК України ОСОБА_1 обраховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік із розрахунку загальної площі квартир за адресами: АДРЕСА_1 та квартири загальною площею 49,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (30,0 кв.м.+49,7 кв.м.=79,7 кв.м.), суд зазначає наступне.

Згідно з пп.266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Як зазначалось вище, відповідно до відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованих засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» квартира загальною площею 49,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 перебуває у спільній частковій власності фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а не у спільній сумісній власності, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, відповідачем під час винесення оскаржуваного податкового повідомленнярішення не враховано, що квартира загальною площею 49,7 кв.м. перебуває у спільній частковій власності кількох осіб та обставину, що платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд доходить висновку, що відповідач, визначаючи податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2023 рік ОСОБА_1 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, а отже податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13.05.2024 року №0150194-2410-1126-UА12020010000033698 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжної інструкції позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, тому ці витрати слід присудити на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з ГУ ДПС у Кіровоградській області витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що представником позивача надано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 18092410/Б від 19.09.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 26.09.2024 та платіжну інструкцію (а.с.22-24).

Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа № 810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Суд зазначає, що при визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited " суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності.

Також суд враховує, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Позивачем не надано доказів, на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 5 000 грн., що заявлена до стягнення з відповідача є не співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2000 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 43995486, 25005, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13.05.2024 року №0150194-2410-1126-UА12020010000033698.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА