Ухвала суду № 125692291, 10.03.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення позову

м. Вінниця

10 березня 2025 р. Справа № 120/3029/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Крапівницької Н. Л.,

розглянувши письмово заяву ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про забезпечення позову, подану до суду до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В:

До подання позовної заяви адвокат Опанасюк П.П. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову заявник просить зупинити стягнення на підставі вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області від 20.01.2025 року №Ф-0224-0232У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21969,20 грн.

Просить зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову шляхом заборони Другому відділу ДВС у м. Вінниці ЦМУМЮ (м. Київ), код ЄДРПОУ 34983238 вчиняти дії у виконавчому провадженні № 77296506, спрямовані на виконання вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області від 20.01.2025 року №Ф-0224-0232У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21969,20 грн.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову представник позивача зазначив, що 27.02.2025 року на мобільний телефон ОСОБА_2 надійшло повідомлення АТ «Райффайзен Банк» про списання з карткового рахунку коштів в сумі 7 129,79 гривень як стягнення за виконавчим провадженням № 77296506 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску. Крім того, вказав, що позивачем було встановлено неможливість здійснення розрахункових операцій з зарплатної картки, що на думку представника, може свідчити про накладення державним виконавцем арешту на картковий рахунок.

Враховуючи, що державним виконавцем здійснюються заходи з приводу його примусового виконання, на переконання представника позивача, до прийняття судом рішення по суті спору існує очевидна загроза порушення прав позивача.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Судом з`ясовано, що 20.01.2025 року відповідачем було сформовано вимогу № Ф 0224-0232 на суму боргу 36166,49 грн. Згідно заборгованості по інтегрованій картці платника було сформовано узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) 20.01.2025 року було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0224-0232У на суму боргу 21 969,20 грн та направлено для стягнення до Другого відділу ДВС у м. Вінниця ЦМУМЮ (м. Київ).

Водночас, вказав, що станом на 04.03.2025 року по ІКП ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 36 166,49 грн.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження у провадженні Другого відділу ДВС у м. Вінниці ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 77296506 від 25.02.2025 року, у якому позивач є боржником, а стягувачем є ГУ ДПС у Вінницькі області.

Водночас, суд враховує, що постановою від 25.02.2025 року відкрито виконавче провадження №77296506 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області № Ф-0224-0232У від 20.01.2025 року, яка є предметом оскарження в даній справі, зумовлює її примусове виконання та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", включаючи стягнення не лише суми боргу, а й витрат виконавчого провадження, а також накладення арешту на кошти та майно боржника.

Враховуючи з`ясовані обставини, суд приходить до висновку, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в даній адміністративній справі.

На переконання суду, в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що намір заявника захистити свої права та інтереси, які він вважає порушеними, в даному провадженні не буде реалізовано у разі стягнення відповідних коштів, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства та порушить право заявника на судовий захист.

До того ж, невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може зумовити виникнення інших спорів, для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль шляхом ініціювання нових судових процесів, що потягне за собою матеріальні витрати.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Приписами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Наведені фактичні обставини дають суду підстави для висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, внаслідок вчинення державними виконавцями виконавчих дій на підставі оскарженої ним вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.01.2025 №Ф-0224-0232У, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Окрім того, суд виходить з того, що тимчасове збереження прав позивача до розгляду справи по суті (забезпечення позову), не вплине на порушення прав та інтересів відповідача, при цьому, стане ефективним судовим захистом в разі прийняття судом рішення на користь позивача.

Суд доходить висновку, що при задоволенні заяви позивача про забезпечення позову баланс інтересів сторін спору буде дотриманий.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області від 20.01.2025 року № Ф-0224-0232У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21969,20 грн., заборонити Другому відділу ДВС у м. Вінниці ЦМУМЮ (м. Київ) код ЄДРПОУ 34983238 вчиняти дії у виконавчому провадженні № 77296506 спрямовані на виконання вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області від 20.01.2025 року №Ф-0224-0232У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21969,20 грн.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

СуддяпідписКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: