Рішення № 125689960, 10.03.2025, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/2541/24 Провадження № 2/724/211/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.,

за участі секретаря судового засідання: Мазної О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

І.Виклад позиційучасників судовогопроцесу,заяви,клопотання.

15 січня 2025 року в суд надійшла позовна заява ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі - ТзОВ «ФК «ЕЙС»), за підписом представника Тараненка А.І., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 37847,16 грн., судових витрат в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначають, що 07.01.2023 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 980483462 у формі електронного документа, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису електронним ідентифікатором.

Відповідач ОСОБА_1 підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4РQ6Y4. Зокрема, 07.01.2023 року відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Після вчинених дій відповідача ОСОБА_1 , 07.01.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7800,00 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» а відповідач отримав кредитні кошти. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови кредиту виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит. Відповідач зі свого боку не виконала умови кредитного договору.

Крім того, 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (Додаток №14). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №220 від 14.03.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 18554,64 грн.

Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2023 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 37847,16 грн.

Так, 07.11.2024 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 0711/24/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

За цим договором фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТзОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 37847,16 грн.

З огляду на зазначене ТзОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №980483462 в розмірі 37847,16 грн., судові витрати в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Щодо нарахування відсотків за договором зазначає, що сторони погодили наступні умови кредитування: виключно на період строку, визначеного в п. 8.5 Договору розмір процентів становить 1,02 % від суми кредиту за кожен день користування; за умови продовження дисконтного періоду, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 2.3 договору строку, розмір відсотків становить 2, % в день від суми кредиту за кожен день користування ним; якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, то розмір процентів становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 26.11.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.5ст.279 ЦПК Українироз`яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов. Вказану ухвалу та копію позовної заяви з додатками було направлено відповідачу на адресу місця реєстрації, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою органу зв`язку: «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 2 ч.7 ст. 128 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем врученнясудової повісткиє: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, а тому останній вважається таким, що належно повідомлений про розгляд справи судом.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 07.01.2023 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 980483462 у формі електронного документа. Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4РQ6Y4 (а.с. 59-60,75).

Відповідно до п.2.1 договору, Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7800 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, одразу після укладення договору, який має бути повернуто 06.02.2023 року, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Згідно із п. 3.1 кредитного договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.

Сторони погодили, що встановлений в п.1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 3.2. Договору)

Згідно із п. 8.3 Договору на період строку,визначеного п. 1.7. 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником) нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2.10 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 8.4 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 7.1. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється визначається за процентною ставкою в розмірі 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним).

Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9., 1.12.2 Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту Позичальником (п. 8.10 Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 підписала 07 січня 2023 року кредитний договір № 980483462 з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, чим підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови та вартість кредитування.

На виконання умов кредитного договору, 07.01.2023 ТОВ «Манівео швидкафінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7800,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» а відповідач отримав кредитні кошти (а.с.98).

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ ФК «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався (а.с.110-113).

Предметом договору факторингу №28/1118-01 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Боржник фізична особа з якою укладено Кредитний договір, право вимоги до якого уступається за цим Договором (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п.1.3 договору факторингу).

У пункті 1.5. договору факторингу зазначено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма реєстру прав вимоги наведена в Додатку №1 до цього договору.

Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до реєстру прав вимоги №220 від 14.03.2023 на підставі договору факторингу від 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 07.01.2023р. № 980483462 на загальну суму 18554,64 грн., з яких 7800,00 грн. основний борг, 10754,64 грн. проценти (а.с.13).

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 року. Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024р. до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 980483462 від 07.01.2023 на загальну суму 37847,16 грн., з яких з яких7800,00грн. основнийборг,37847,16грн. проценти (а.с. 15-23).

В подальшому, 07.11.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали Договір факторингу №0711/24Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №980483462 від 07.01.2023 р. на загальну суму 37847,16 грн., з яких з яких 7800,00 грн. основний борг, 30047,16 грн. проценти, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги (а.с.24-30).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 980483462 існуюча заборгованість відповідачем не погашена (а.с.36).

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору

У ч. ч. 1, 3ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Суд встановив, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року боргові зобов`язання за кредитним договором від 07.01.2023 року №980483462 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на підставі договору відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року.

На час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином, а інформація по ОСОБА_1 , як боржника, надана у витягу з реєстру боржників № 220 від 14 березня 2023 року ТзОВ «Таліон Плюс», тобто більше ніж через п`ять років після укладення договору відступлення права вимоги.

Із вказаного слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 , на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не було, та сторони не могли передбачити, що 07 січня 2023 року цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», на час укладення договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року, не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідачки, які виникли після укладення цього договору.

Отже, ТОВ ФК «ЕЙС» не набув право вимоги до відповідача за кредитним договором від 07 січня 2023 року №980483462.

Враховуючи вищенаведене, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у ТОВ ФК «ЕЙС» відсутнє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором №№980483462 від 07 січня 2023 року, який укладений після відступлення права вимоги за договором, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому вимоги про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 80, 81, 141, 263, 265, 274-279, 280ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 10 березня 2025 року.

Суддя: Л. Л. ГУРАЛЬ