Ухвала суду № 125686029, 15.01.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/4256/19

Провадження № 4-с/361/47/24

15.01.2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Коваль О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича, заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горенка Євгена Борисовича, заінтересовані особи Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк, в якій просила суд визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 76376798 від 23 жовтня 2024 року та визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену 23 жовтня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Гореликом Євгеном Борисовичем у виконавчому провадженні ВП №76376798.

В обґрунтування скарги зазначила, що 01 листопада 2024 року їй стало відомо про те, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Гореликом Євгеном Борисовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76376798 про стягнення з ОСОБА_1 , грошових коштів на користь АТ КБ ?Приватбанк?. Виконавче провадження розпочате на підставі виданого виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року у справі №361/4256/19.

Зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження на її адресу не надходила, про її існування вона дізналася з додатку ?Дія?, так як виявила, що в неї заблокований банківський рахунок.

Звертає увагу суду, що з червня місяця 2023 року її фактична адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Жодних повідомлень, листів, постанов та інших письмових документів від приватного виконавця Горелика Є.Б. на її адресу не надходило взагалі.

Після ознайомлення з текстом постанови про відкриття виконавчого провадження, виявилось, що приватний виконавець, всупереч вимогам чинного законодавства, прийняв виконавчий документ до виконання.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем зазначена наступна адреса реєстрації (проживання) скаржника: АДРЕСА_2 .

Однак, ця зазначена адреса її реєстрації (перебування) є неправильною, вона давно в місті Бровари не проживає, не зареєстрована, та до даної адреси не має жодного відношення. Адреса її реєстрації (проживання) в місті Бровари була зазначена ще на момент подачі позову у 2019 році.

Скаржник не проживає в місті Бровари та на території Київської області, не працює на території Київської області, та не має майна, яке знаходиться в виконавчому окрузі Київської області. Про її проживання в місті Києві відомо і відповідачу - АТ КБ ?Приватбанк?, оскільки судовий спір з приводу невиконання банком свої зобов`язань ще відбувається. Станом на сьогоднішній день відповідач АТ КБ ?Приватбанк? всі кошти по вкладу їй так і не повернув, продовжує протиправно їх утримувати з 2015 року.

Вважає, що приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження про стягнення з неї коштів.

11 листопада 2024 року ухвалою Броварськогоміськрайонного судуКиївської області прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

В судовезасідання ОСОБА_1 не з`явилася,про місцета часрозгляду скарги повідомлялась належним чином, в прохальній частині скарги просила проводити розгляд справи у її відсутність.

В судове засідання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича не з`явився, про місце та час розгляду скарги повідомлявся належним чином.

В судовезасідання представникзаінтересованої особи Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк не з`явився, про місце та час розгляду скарги повідомлявся належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши письмові докази у справі, встановивши обставини справи та виниклі їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 446 ЦПК України, розділу VI ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 74 Закону України ?Про виконавче провадження? рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом пункту 5 статті 74 Закону України ?Про виконавче провадження? рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 447, 448, 449 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Судом встановлено, що 12 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк ?Приватбанк? укладено Договір № SAMDN47000710126158 (вклад ?Копилка?) про банківський строковий вклад, відповідно до якого, ОСОБА_2 передала банку, а останній прийняв на зберігання депозит у сумі 3000 доларів США, який з урахуванням внесених коштів за 2011-2012 рр. зріс до загальної суми 11200 (одинадцять тисяч двісті) доларів США.

Проте, банк, всупереч вимогам клієнта та умовам договору, вклад не повернув, що змусило ОСОБА_2 звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року позов ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором банківського вкладу задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ ?ПриватБанк? на користь ОСОБА_2 кошти за договором банківського вкладу в розмірі 11200 доларів США.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07 вересня 2016 року рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк ?ПриватБанк?залишено без задоволення. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року таухвалу апеляційного суду Сумської області від 7 вересня 2016 року залишено без змін.

Матеріалами справи встановлено, що рішення суду у вищевказаній справі не виконано.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 січня 2019 року (справа № 589/5061/15-ц) визнано ОСОБА_1 правонаступником прав і обов`язків ОСОБА_2 за договором SAMDN47000710126158 (вклад ?Копилка?) від 12 квітня 2010 року, та замінено сторону у виконавчому провадженні ВП №52944396 відкритого за виконавчим листом у цивільній справі № 589/5061/15-ц виданого Шосткинським міськрайонним судом Сумської області 21 жовтня 2016 року з стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. про заміну сторони виконавчого провадження від 19 березня 2019 року у ВП № 52944396 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 14 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі № 361/4256/19, провадження № 2/361/2693/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчака І.М. від 17 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі № 361/4321/19, провадження № 2/361/2716/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. від 18 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі № 361/4320/19, провадження № 2/361/2715/19 та призначено судове засідання.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 18 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі № 361/4322/19, провадження № 2/361/2717/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 18 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі № 361/4324/19, провадження № 2/361/2719/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суддіБроварського міськрайонногосуду Київськоїобласті ПетришинН.М.від 09вересня 2019року об`єднановоднепровадженняпозовні вимоги ОСОБА_1 доАкціонерного товариствакомерційнийбанк?Приватбанк? прозахистправ споживачівтастягнення пеніусправах№ 361/4256/19,№361/4258/19,№361/4260/19, № 361/4320/19, № 361/4321/19, № 361/4322/19, № 361/4324/19, призначено підготовче засідання.

13листопада 2019року рішеннямБроварського міськрайонногосуду Київськоїобласті стягнутоіз Акціонерноготовариства комерційнийбанк ?Приватбанк? на користь ОСОБА_1 пеню задоговором банківськоговкладу №SAMDN47000710126158від 12квітня 2010року урозмірі 273952грн.,стягнуто ізАкціонерного товариствакомерційний банк?Приватбанк? на користь держави судовий збірурозмірі 2739, 52 грн.

03 червня 2020 року постановою Київського апеляційного суду, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Косерційний банк ?ПриватБанк? - залишено без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року залишено без змін.

14 квітня 2022 року постановою Верховного суду України, касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ?ПриватБанк? - задоволено частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк?ПриватБанк? про захист прав споживачів та стягненні пені відмовлено.

У квітні 2023 року до суду звернувся представник Акціонерного товариства Комерційний банк ?ПриватБанк? із заявою про повернення стягненого за скасованим рішенням, посилаючись на те, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк ?Приватбанк? про захист прав споживачів та стягнення пені задоволено частково. Стягнуто із Акціонерного товариства комерційний банк ?Приватбанк? на користь ОСОБА_1 пеню за договором банківського вкладу №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року у розмірі 273952 грн. Стягнуто із Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на користь держави судовий збіру розмірі 2739, 52 грн. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2022 року касаційну скаргу АТ КБ ?ПриватБанк? задоволено частково, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк ?ПриватБанк? про захист прав споживачів та стягення пені відмовлено. 26.06.2020 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцькою Аллою Сергіївною відкрито ВП №62426979 з примусового виконання виконавчого листа №361/4256/19 виданий 24.06.2020 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з АТ КБ ?ПриватБанк? на користь ОСОБА_1 пені за договором банківського вкладу від 12 квітня 2010 року №SAMDN47000710126158 у розмірі 273952,00 грн., вказане виконавче провадження закрите 16.07.2020 року у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, що видав виконавчий документ.

30 листопада 2023 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області, допущено поворот виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року (справа № 361/4256/19) щодо стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк ?Приватбанк? на користь ОСОБА_1 пені за договором банківського вкладу №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року у розмірі 273952 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ?Приватбанк? грошові кошти в розмірі 273952гривні в порядку повороту виконання судового рішення у справі 361/4256/19 за відповідним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2019 року.

28 травня 2024 року постановою Київського апеляційного суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, заяву акціонерного товариства комерційний банк ?Приватбанк? про поворот виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року задоволено.

Допущено поворот виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року (справа № 361/4256/19) щодо стягнення із акціонерного товариства комерційний банк ?Приватбанк? на користь ОСОБА_1 пені за договором банківського вкладу №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року у розмірі 273 952 грн 00 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ?Приватбанк? грошові кошти в розмірі 273952 грн 00 коп. в порядку повороту виконання судового рішення у справі № 361/4256/19за відповідним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року.

23 жовтня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Гореликом Євгеном Борисовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76376798.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем зазначена наступна адреса реєстрації (проживання) скаржника: АДРЕСА_2 .

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2023/004392798 від 12.06.2023 року, з 12 червня 2023 року фактична адреса реєстрації та проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Частиною першоюстатті 4 Закону №1404-VIIІПро виконавче провадження визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Пунктом 10 частини четвертоїстатті 4 Закону № 1404-VIIІвстановлено, що Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частинами першою, другоюстатті 5 Закону № 1404-VІІІпередбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбаченихстаттею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.

Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною першою статті 28 Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Закон УкраїниПро органита осіб,які здійснюютьпримусове виконаннясудових рішеньі рішеньінших органів№1403-VIIIвід 02.06.2016 передбачає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Статтею 16 Закону визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно доЗакону України Про виконавче провадженнязнаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Закон України Просвободу пересуваннята вільнийвибір місцяпроживання вУкраїні №1382-IVвід 11.12.2003 року передбачає.

За визначеннями, поданими у статті 3 Закону, місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною другою статті 2 Закону встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За змістом статті 6 Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Закон України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус №5942-VI від 20.11.2012 року визначено.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованихКонституцією Українисвободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

У справі №380/7750/20 Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що хоча приватний виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, водночас приватнийвиконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина другастатті 4 Закону №1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина першастатті 4 Закону № 1403-VIII). Закріплені устатті 4 Закону № 1403-VIIIзасади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків (пункти 79-80 постанови).

Перевіряючи правильність тлумачення судами попередніх інстанції положеньЗакону України Про виконавче провадження, зокрема статті 24 Закону, Верховний Суд виходить із такого, що у виконавчому провадженні місце проживання боржника відіграє важливу роль як для визначення виконавчого округу, в якому має здійснюватися виконавче провадження, так і для можливості реалізації боржником своїх прав і виконання обов`язків у виконавчому провадженні.

Так,статтею 19 Закону України Про виконавче провадженнявстановлено, що сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення.

Зазначеною статтею на боржника покладено низку обов`язків (зокрема повідомляти виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, своєчасно з`являтися на вимогу виконавця, допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій), виконання яких передбачає перебування у безпосередній близькості до місця вчинення виконавчих дій.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на висновки, викладені у постанові від31.03.2021 в справі № 380/7750/20, про те, що примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив`язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження.

При цьому Верховний Суд ураховує, що вказаним Законом передбачено право стягувача обирати місця відкриття виконавчого провадження між органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, але наголошує, що таке право не має нівелювати права боржника, передбачені статтею 19 Закону.

Суд уважає за необхідне також зазначити, що в силу частин першої та другоїстатті 4 Закону №1403-VIIIприватнийвиконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність, а також повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Також, в силу положеньстатті 16 Закону №1403-VIII, приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якої поширюються вимоги, встановленістаттею 2 КАС України. Зокрема, суб`єкти владних повноважень мають приймати рішення (вчиняти дії) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та неупереджено.

Як уже було зазначено,Законом України «Про виконавче провадження»встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина перша статті 24 Закону). Водночас визначення місця проживання та місця перебування наведено уЗаконі №1382-IV, відповідно до якого місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Виходячи з приписівстатті 6 Закону №1382-IV, місце проживання підлягає обов`язковій реєстрації, тобтоЗакон №1382-IVпов`язує місце проживання особи насамперед із зареєстрованим місцем проживання. Таким чином, факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону, є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов`язані з місцем її проживання.

Отже, відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам статті 24 Закону України Про виконавче провадження.

При цьому суд звертає увагу на те, що частина другастатті 24 Закону України Про виконавче провадженняпов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першійстатті 28 Закону України Про виконавче провадження.

Таким чином, відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

В іншому випадку, нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених устатті 19 Закону України Про виконавче провадження(ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо).

Таким чином відповідн пункту 10 частини четвертоїстатті 4 Закону №1404-VIIІ, відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Виходячи із системного аналізу цієї норми в сукупності з іншими положеннямиЗакону №1404-VII, суд дійшов висновку, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

За встановлених обставин у цій справі визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з якимЗакон №1404-VIIIпов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 в матеріалах справи № 361/4256/19 зазначає неодноразово адресою свого місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , проте представник АТ КБ ?ПриватБанк? у заявах зазначає місце її реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Є.Б. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, зазначаючи адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , на підставі вищенаведених норм, враховуючи встановлене місце реєстрації заявника, суд приходить до висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ЗакономУкраїни ?Провиконавче провадження?,ст.ст.512,516 ЦК України, ст.ст.81, 260, 353, 442, 447, 450, 451 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 76376798 від 23 жовтня 2024.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену 23 жовтня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Гореликом Євгеном Борисовичем у виконавчому провадженні ВП № 76376798.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Радзівіл А.Г.