Рішення № 125685407, 12.02.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6042/24

2/296/554/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 11 лютого 2022 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір №5523296 про надання споживчого кредиту в сумі 18 200,00 грн строком на 360 днів із стандартною процентною ставкою 1,99 % в день.

ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів шляхом їх зарахування на його платіжну картку. Натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконував.

25 вересня 2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу №25.09/23-Ф, на підставі якого право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", а саме у загальному розмірі 53 340,69 грн, з яких 14 721,16 грн - сума кредиту, 38 619,53 грн - суми процентів за користування кредитом.

За період із 10 вересня 2022 року по 08 листопада 2022 року (60 календарних днів) в межах строку договору позивачем також були нараховані проценти в сумі 17 577,00 грн, виходячи з розміру тіла кредиту - 14 721,16 грн та процентної ставки - 1,99 % в день.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена і складається із тіла кредиту - 14 721,16 грн, нарахованих процентів 38 619,53 грн, нарахованих позивачем процентів за 60 календарних днів 17 577,00 грн, що загалом складає суму у розмірі 70 917,69 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь разом із понесеними судовими витратами, а саме по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн і на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою від 03 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

11.12.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. подала до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перерахунку коштів у розмірі 18 200,00 грн первісним кредитором, тобто ТОВ "Авентус Україна". Також у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, однак наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором складений самим позивачем, і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. По ньому не можна вирахувати коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані, коли вони були нараховані тощо, а тому такий розхрахунок не може бути доказом наяавності заборгованості на стягнення якої наполягає позивач. Наголошує, що саме виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Крім того, вважає, що сума коштів у розмірі 10 000,00 грн за надання правничої допомоги є завищеною, неспівмірною із складністю справи та підлягає зменшенню (а.с.94-97 том 2)

23.12.2024 року представник позивача адвокат Городніщева Є.О. подала до суду відповідь на відзив у якому зазначає, що факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами. Просить позов задовольнити у повному обсязі (а.с.99-113 том 2).

Представник позивача адвокат Городніщева Є.О. подала до суду заяву в якій просить судове засідання проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.179-183 том 2).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. подала до суду клопотання в якому просить справу розглядати за відсутності відповідача та його представника за наявними в матеріалах справи документами (а.с.87 том 2).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, 11.02.2022 ТОВ "Авентус Україна»" (товариство) та ОСОБА_1 (споживач) уклали договір №5523296 про надання споживчого кредиту (а.с. 151-161 том 1).

Відповідно до п. 1.1. договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток "CreditPlus".

Пунктами 1.3, 1.4, 1.5 передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 18200,00 грн; строк кредиту 360 дні, дата повернення кредиту та сплати процентів, визначена в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит 06.02.2023, з процентною ставкою 1,99% в день.

Відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Згідно п.1.5.2 знижена процентна ставка 0,597% в день та застосовується, якщо споживач до 13.03.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до п.3.4 договору розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду Товариству, що застосування зниженої процентної ставки відповідно до пп.1.5.1. Договору залежить від того чи отримає Споживач індивідуальну знижку від Товариства та скористається своїм правом на її використання (виконає умови для отримання знижки) на стандартну процентну ставку, та у випадку такого отримання Споживач погоджується, що застосування зниженої ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим Договором чітко визначені домовленістю Сторін. Усі умови застосування знижки визначені даним Договором та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів.

Вказаний вище договір про надання споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом 11.02.2022 одноразовим ідентифікатором "М640048"(а.с.25-28,151-161,162 том 1).

Згідно листа ТОВ ФК "Контрактовий дім"№3315 від 06.10.2023, який адресований ТОВ "Авентус Україна», повідомлено про успішність перерахування коштів, де, зокрема, зазначено, що сума коштів у розмірі 18 200,00 грн. була перерахована на картку № НОМЕР_1 (а.с. 120-121 том 1).

Довідкою АТ "Універсал Банк" від 21.10.2024 підтверджено також, те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 11.02.2022 АТ "Універсал Банк" зарахувало грошові кошти в розмірі 18 200,00 грн. (а.с.209,216 том 1).

Згідно розрахунку заборгованості сформованого ТОВ "Авентус Україна", заборгованість відповідача за договором №5523296 від 11.02.2022 склала 53 340,69 грн., з яких 14 721,16 грн. сума кредиту; 38 619,53 грн. сума процентів за користування кредитом (а.с. 30-60 том 1).

25.09.2023 ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" уклали договір факторингу №25.09/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" передало (відступило) ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" прийняло належні ТОВ "Авентус Україна" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги за кредитним договором №5523296, що підтверджується договором факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 (а.с.84-92).

25.09.2023 ТОВ "Фінтраст Україна" та ТОВ "Авентус Україна" підписали акт до договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 (а.с.101 том 1).

Згідно платіжних доручень №№1079,1080,1081,1082,1083, від 29.09.2023, ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" перерахувало на рахунок ТОВ "Авентус Україна"400 000,00 грн, 373 409,78 грн, 400 000,00 грн, 400 000,00 грн та 200 000,00 грн; призначення платежу: сплата за договором факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 (а.с.75,76,77,78,79 том 1).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №25.09/23-Ф, сторони підписали акт про те, що ТОВ "Авентус Україна" передало "ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" реєстр боржників у кількості 10 782. Загальна сума заборгованості за вказаним актом прийому-передачі реєстру боржників склала 96 386 943,82 грн. (а.с.102 том 1).

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

На підтвердження факту укладення договору про надання споживчого кредиту з ТОВ "Авентус Україна" позивачем було надано електронний договір в паперовій формі.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його шляхом зазначення одноразового ідентифікатора "М640048», то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Крім того, відповідач підписав шляхом зазначення одноразового ідентифікатора "М640048"таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту(а.с. 162 т.1).

Зазначене свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Відтак, 11.02.2022 ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" уклали електронний договір №5523296 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору, сума кредиту складає 18200,00 гривень.

Довідкою ТОВ ФК "Контрактовий дім"№3315 від 06.10.2023 встановлено, що на платіжну картку № НОМЕР_1 11.02.2022 о 11:17 перераховано 18 200,00 гривень.

Довідкою АТ "Універсал Банк" підтверджено також, те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в банку імітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 11.02.2022 здійснено переказ коштів в розмірі 18 200,00 грн.

Відповідач частково погашав кредит, а саме в період з 11.02.2022 по 13.03.2022 сплатив на рахунок первісного кредитора 5000,00 грн, що були спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 3478,84 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1521,16 грн, що підтверджується карткою обліку договору №5523296 від 11.02.2022.

Також 31.05.2022 року відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн, що підтверджується карткою обліку договору №5523296 від 11.02.2022.

Часткова сплата ОСОБА_1 свідчить про визнання ним боргу та підтверджує надання кредиту та його волевиявлення на укладення договору про надання споживчого кредиту 11.02.2022, адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020 зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Наведені правові позиції Верховного Суду ґрунтуються на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із витягу з реєстру відступлених прав вимог, що були відступлені первісним кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна», право вимоги до відповідача за договором №5523296 від 11.02.2022 становить 53 340,69 грн., з яких 14 721,16 грн. сума кредиту; 38 619,53 грн. сума процентів за користування кредитом, які нараховані за період з 11.02.2022 по 24.09.2023 (а.с. 64 т.1).

При цьому, заборгованість за відсотками становить 38 619,53 грн., які нараховані в межах строку дії договору та з врахуванням внесеної ОСОБА_1 суми на погашення кредитної заборгованості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

За таких обставин суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором та заборгованості за простроченими відсотками, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором становить 53 340,69 грн, відтак з відповідача слід стягнути таку суму боргу.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Позивач також просить стягнути з відповідача відсотки за 60 календарних днів за період з 10.09.2022 по 08.11.2022 в сумі 17 577,00 грн. в межах строку договору відповідно до наступного розрахунку: 14 721,16 грн. х 1,99% = 292,95 грн. х 60 календарних днів = 17 577,00 грн, які були нараховані ним уже після набуття права вимоги.

При вирішенні зазначеного питання суд виходить з того, що відсотки за вказаний період не були нараховані первісним кредитором, тобто до укладання договору факторингу від 25 вересня 2023 року. Оскільки фактично таке зобов`язання не існувало на помент переходу права вимоги (так як не було визначене первісним кредитором), виходячи з положень ст. 514 ЦК України новий кредитор не має права вимагати оплати процентів, право на які мав первісний кредитор, однак нарахування яких не здійснив, відповідно право вимоги за таким зобов`язанням не могло бути відступлене за договором факторингу. Суд звертає увагу, що згідно п.1.1. договору факторингу від 25.03.2023 року, предметом договору є зобов`язання Фактора (нового кредитора - позивача) передати грошові кошти в розпорядження Клієна (первісного кредитора) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимог, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобо`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнтові. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

При цьому, відповідно до визначеня термінів, що використовуються у договорі факторингу, "Заборговаіність" - грошові зобов`язання боржників перед клієнтом, що містяться у Реєстрі боржників, які належать до сплати Клієнту боржниками у зв`язку з наданими кредитами.

Отже, оскільки відсотки за період з 10.09.2022 по 08.11.2022 в сумі 17 577,00 грн не були нараховані первісним кредитором та не входили до заборгованості згідно Реєстру вимог кредиторів доданого до договору Факторингу №25.09/23-ф від 25.09.2023 року, враховуючи положення ст. 514 ЦК України, у задоволенні вимог позивача, про стягнення з ОСОБА_1 відсотків нарахованих за такий період слід відмовити.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, аргументи відповідача, про те, що товариством не надано виписку по рахунку або розрахунковий документ з банківського рахунку відповідача, суд вважає безпідставними, оскільки як первісний кредитор ТОВ "Авентус Україна», так і позивач, не є банківською установою, а тому позбавлені можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками.

Крім того доводи ОСОБА_1 про відсутність доказів перерахування первісним кредитором коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №5523296 від 11.02.2022, оскільки відповідачем не надано до суду доказів на спростування даних обставин, а саме банківську виписку по рахунку № НОМЕР_3 , або довідку з банку про неналежність ОСОБА_1 рахунку, на який відбувалось зарахування коштів, є також необґрунтованими.

Слід зазначити, що переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_3 , що відповідає умовам п. 2.1. договору про надання споживчого кредиту від 11.02.2022.

Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу саме в сумі 18 00,00 грн, позивач надав лист ТОВ "Фінансова Компанія "Контрактовий дім" від 06.10.2023, згідно якого 11.02.2022 о 11:17 на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховані 18200,00 гривень. Крім того, зазначена обставина підтверджується довідкою АТ "Універсал Банк" про зарахування грошових коштів в розмірі 18 200,00 грн. на карту № НОМЕР_3 , емітовану АТ "Універсал Банк" на підставі кредитного договору.

Відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позик: (споживчий, фінансовий кредит), затверджених Постановою Правління НБУ від 03.11.2021 №113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу 6 споживача сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_4 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Надання кредитору відомостей щодо номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.

З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_3 (№ НОМЕР_1 ).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" підлягають задоволенню частково, а тому суд стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" 53 340,69 грн. заборгованості за договором №5523269 від 11.02.2022 року про надання споживчого кредиту, з яких 14 721,16 грн. сума кредиту; 38 619,53 грн. сума процентів за користування кредитом.

Розподіл судових витрат

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 822,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу у суді, суд враховує заперечення відповідача у відзиві на позов, те, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, час витрачений на їх виконання, а тому вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим представником позивача на надання правничої допомоги. Також суд рахує, що дана категорія справ є нескладною, типовою, тому зменшує розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" заборгованість за договором №5523296 від 11.02.2022 року про надання споживчого кредиту у розмірі 53340 (п`ятдесят три тисячі триста сорок) грн 69 коп., з яких 14721,16 грн - сума кредиту; 38619,53 грн сума процентів за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 822 (одну тисячу вісімсот двадцять дві) грн. 00 коп., а також витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна», адреса місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 17.02.2025