Рішення № 125681658, 27.02.2025, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/69/25

Провадження № 2/135/116/25

РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2025 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 04.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75931315.

21.12.2021 між ТОВ «Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» укладено Договір факторингу №2112, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором позики №75931315 від 04.08.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами».

31.03.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №310323-ФМ, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором позики №75931315 від 04.08.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Фінпром Маркет».

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу №310323-ФМ ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №75931315.

ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 50 820 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основним боргом; 35 820 грн - сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінпром Маркет» за договором позики №75931315 в розмірі 50 820 грн, яку позивач просив стягнути із відповідача та стягнути судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи за зареєстрованою адресою місця проживання, однак в судове засідання не з`явився. Представник відповідача адвокат Бодачевська М.В. подала до суду клопотання, у якому просила розгляд справи провести за її відсутності та відсутності відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву. У відзиві зазначила, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього суми позики в розмірі 15 000 грн., проте заперечує щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 35 820 грн з огляду на наступне.

Так, із розрахунку згідно договору №75931315, що підготовлений позивачем станом на 10.01.2025, розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті відсотків за користування отриманими у позику коштами 35 820 грн. Ця заборгованість була нарахована позичальнику за період із 04.08.2021 до 10.01.2025 включно. Відповідно до підпункту 2.2. п.2 у взаємозв`язку із умовами п.4 Договору №75931315 сторони погодили, що строк позики становить 30 днів, а проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Тому представник відповідача вважає, що розмір заборгованості по відсоткам складає суму 9 253,50 грн (виходячи з розрахунку 15 000 грн x 1,99 % x 31 день (строк позики з дня отримання відповідачем позики (04.08.2021) а також включо із днем коли ця позика повинна булла бути повернута (03.09.2021). А, отже, за умов Договору №75931315, що були погоджені сторонами, позивач має право на стягнення відсотків лише у межах строку позики у розмірі базової процентної ставки, що узгоджується із положеннями п.п.2.3 п.2 Договору.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому заперечує проти тверджень представника відповідача, наданими нею у відзиві.

Зокрема, він вказує на те, що твердження представника відповідача стосовно зобов`язання відповідача сплатити відсотки в розмірі 0,70 % за користування позикою спростовується матеріалами справи, оскільки у пункті 2 Договору позики зазначено, що сума позики у 15 000 грн надається строком на 30 днів під процентну ставку (базова) в день 1,99% (фіксована). Через неналежне виконання умов Договору позики, нараховані згідно умов Договору позики проценти було перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 1,99 % замість 0,70 % у відповідності до положеь пункту 9.7. Правил надання грошових коштів у позику. Також посилаються на те, що відповідач був ознайомлений із умовами пролонгації позики.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову в частині заборгованості за тілом позики в сумі 15000 грн та відсотками на суму 9 253,50 грн не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до поданого клопотання представник позивача просив витребувати докази, що стосуються користування відповідачем банківською карткою та докази що могли б підтвердити отримання відповідачем позики в сумі 15000 грн.

Оскільки відповідач у поданому відзиві визнав, що отримав кошти в сумі 15000 в позику, визнав розмір заборгованості за тілом позики в цій сумі, тому підстав для витребування доказів немає. Оскільки в цій частині відповідач позов визнав.

Судом встановлено, що 04.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75931315, за умовами якого Товариство надало позичальнику ОСОБА_1 позику на суму 15 000 грн строком на 30 днів, із процентною ставкою (базова), яка становить 1,99 %.

У Додатку 1 до договору позики №75931315 від 04.08.2021 визначено дату видачі та дату повернення позики, згідно якого позичальник зобов`язаний сплатити місячний платіж на погашення позики до 03.09.2021, що складається з погашення суми позики та процентів за користування позикою.

Згідно з пунктами 1 та 2 договору позики №75931315 від 04.08.2021 Товариство надало позичальнику грошові кошти, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача коштів в сумі 15 000 грн. Дана обставина не заперечується відповідачем.

Проте, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором позики в повному обсязі не виконав, не сплачував кошти на погашення суми позики і відсотки за користування позикою згідно договору позики.

В зв`язку з цим, станом на 31.03.2023 (дата відступлення права вимоги за договором Факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023) у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Товариством за договором позики №75931315від 04.08.2021.

21.12.2021 між ТОВ «Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» укладено Договір факторингу №2112, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором позики №75931315 від 04.08.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами».

31.03.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №310323-ФМ, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором позики №75931315 від 04.08.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Фінпром Маркет».

Згідно умов Договору факторингу права вимоги, які ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» відступає ТОВ «Фінпром Маркет» за цим Договором, відступаються в розмірі Портфеля Заборгованості Боржників перед ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та визначені в Реєстрі Заборгованостей. Підписані Сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу №310323-ФМ ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №75931315 в сумі 50 820 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основним боргом; 35 820 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови позики, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Встановлено, що ТОВ «Фінпром Маркет» має право вимоги до ОСОБА_1 на підставі укладеного Договору позики №75931315 від 04.08.2021.

Розрахунок заборгованості за договором позики №75931315 від 04.08.2021 наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом лише стосовно заборгованості відповідача за неповерненою сумою позики у розмірі 15 000 грн. Однак, щодо розміру заборгованості відповідача за нарахованими відсотками в сумі 32 820 грн даний розрахунок не може вважатися належним доказом заборгованості відповідача в такій сумі.

З договору позики №75931315 від 04.08.2021 та Додатку №1 до нього вбачається, що сторони погодили строк дії позики у 30 днів та нарахування відсотків на залишок суми позики до 03.09.2021.

Тобто, відсотки на залишок суми позики позивачем мали нараховуватися протягом місяця, починаючи з 04.08.2021 і до 03.09.2021. У той же час, позивачем відповідно до розрахунку заборгованості відсотки були нараховані до 02.12.2021.

Тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики №75931315 в частині боргу за сумою позики в розмірі 15 000 грн. вказаний розмір заборгованості визнається і відповідачем.

При цьому розмір заборгованості за відсотками в сумі 32 820 грн позивачем в повній мірі не доведено. В цій частині, стягненню підлягає заборгованості відповідача за відсотками у розмірі 9 253,50 грн., тобто в сумі, що визнається відповідачем відповідно до поданого відзиву.

Саме такий розмір заборгованості станом на 04.09.2021 визначено і позивачем у поданому розрахунку розміру заборгованості.

Так, пунктом 2.2 договору позики було передбачено, що строк кредиту складає 30 днів.

Відтак, судом встановлено, що згідно умов кредитного договору, з урахуванням часткового визнання відповідачем позову та визнання розміру заборгованості по процентам за 30 днів користування кредитом та станом на 04.09.2021, розмір заборгованості за процентами що підлягає стягненню з відповідача становить 9 253,5 грн.

При цьому позивачем не доведено, що відповідач ініціював продовження строку користування позикою, ініціював зміну дати погашення позикою, не доведено що сторони домовились про продовження строку позики понад строк, вказаний в п. 2.2 Договору.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по даній справі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку як кредитодавцю, так і фактору не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики підлягають задоволенню в розмірі 24 253,50 грн, що складається із 15000 грн. основної суми боргу, 9 253,5 грн заборгованості за процентами.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає в зв`язку з недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. По даній справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн та понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу мають бути присуджені позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 50 820 грн. Позов задоволено на суму 24 253,50 грн. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме - 2 826,43 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, Київська область, м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.9А, офіс 204) заборгованість за договором позики №75931315 від 04.08.2021 у розмірі 24 253 (двадцять чотири тисячі двісті п`ятдесят три) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 2 826,43 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя