Рішення № 125675028, 06.03.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2025 р. справа № 300/6836/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2024/000043;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206000/2024/000054/2 від 22.04.2024.

Позовні вимоги мотивовані тим, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2024/000043 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206000/2024/000054/2 від 22.04.2024 прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме, відповідач безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржені рішення. При винесенні спірного рішення, відповідач спирався не на документи, подані до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію. Фактично відповідач в самій картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2024/000043, ще до прийняття рішення про коригування митної вартості вже визначив спірну вартість товару в сумі 11 500 Євро, що свідчить про упереджену поведінку відповідача.

На думку позивача, ним одночасно з митною декларацією в повному обсязі надано до митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як митниця не довела, що подані документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування. З даних підстав, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що декларантом не подано повного переліку документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору. На думку представника відповідача, здійснюючи митний контроль, у інспектора, що прийняв в роботу митну декларацію позивача при перевірці поданих документів виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, зокрема, документи на підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар та підтвердження понесених витрат на транспортування, також наявність розбіжностей. Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

Оскільки декларант не подав відповідні документи митному органу, це стало підставою для коригування митної вартості товарів не за ціною договору (контракту). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала інформація МД від 08.03.2024 № 24UA209230021147U0, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) транспортного засобу. У зв?язку із цим, митна вартість визначена на рівні 11 500 Євро.

На думку представника відповідача, оскільки митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 22.04.2024 є правомірним, а позовні вимоги про його скасування є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповіді на відзив, позивач заперечив доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. На думку позивача, відповідачу, серед інших документів, було надано рахунок-фактуру (iнвойс) б/н від 05.04.2024р., який згідно вимог ч. 2 ст. 53 МК України є документом, що підтверджує митну вартість товарів. Вказаний рахунок-фактура б/н від 05.04.2024р. має всі обов`язкові реквізити, зокрема, містить ідентифікуючі дані продавця та покупця, їх адреси, місце виставлення рахунку, дату, найменування товару (транспортного засобу), який був предметом продажу, інші узгоджені умови, зокрема про ціну товару та його оплату. Оскільки у даних правовідносинах згідно рахунка-фактури (iнвойсу) б/н від 05.04.2024р., оплата за придбаний автомобіль здійснювалася в готівковій формі, про що свідчить відмітка продавця, то посилання митного органу в оскаржуваних картці відмови та рішенні про коригування митної вартості товарів стосовно ненадання декларантом банківського платіжного документа про оплату товару є необґрунтованими. На переконання позивача, умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару.

Також, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган не наводить обґрунтування щодо невідповідності рахунка-фактури (iнвойсу) б/н від 05.04.2024р., як доказу оплати готівкою придбаного автомобіля.

Позивач вважає, що декларант надав митному органу всі наявні необхідні документи, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору купівлі-продажу (рахунку-фактури б/н від 05.04.2024р.), тому не надання додаткових документів не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.

Стосовно доводів відповідача про те, що до митного оформлення декларантом не було подано документального підтвердження понесених витрат на транспортування автомобіля, позивач зазначає, що такі не підлягають уваги, оскільки відсутність документів стосовно транспортування не були покладені ні в основу картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2024/000043, ні в основу рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000054/2 від 22 квітня 2024 року. Крім цього, ці документи не запитувалися митним органом. Отже, у даному випадку відсутня потреба у документальному підтвердженні витрат на транспортування для визначення митної вартості автомобіля.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що у митного органу була наявна інформація щодо вищої митної вартості подібних товарів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (інформація МД від 08.03.2024 № 24UA209230021147U0, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля), позивач вважає, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів є більшою, ніж задекларована декларантом, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, що узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду.

На думку позивача, всупереч вимогам Закону, в оскаржуваному рішенні, митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості подібного автомобіля, без зазначення умов поставки, комерційних умов тощо, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваних транспортних засобів та характеристик, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Вважає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС.

Відповідач своїм правом на подання заперечення, не скористався.

Одночасно у відзиві від 07.10.2024 на позовну заяву представник Івано-Франківської митниці заявив клопотання про розгляд справи № 300/6836/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до особливостей розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, визначених частиною п`ятої статті 262 КАС України, за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оцінивши зміст позовних вимог, заявлених до відповідача, відзиву на позовну заяву відповідача, наявних матеріалів адміністративної справи, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагає проведення судового засідання з викликом сторін.

За приписами пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, надання сторонами власних позицій щодо позову та всіх письмових доказів, які необхідні для всебічного і об`єктивного розгляду справи, суд вважає, що клопотання представника Івано-Франківської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, є необґрунтованою, а тому в задоволенні такого клопотання слід відмовити.

З урахуванням вимог статей 262 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд встановив наступне.

Восени 2023 року ОСОБА_1 , з метою придбання транспортного засобу марки «HONDA CR-V», взяв участь в автомобільному аукціоні «Huutokaupat.com» (країна Фінляндія). Оскільки вказаний аукціон містить особливі вимоги щодо осіб, які можуть взяти в ньому участь, зокрема щодо реєстрації, враховуючи незнання фінської мови, ОСОБА_1 звернувся за допомогою до своєї знайомої Атаманської Алли, жительки м. Састамала (країна Фінляндія).

11.10.2023 Атаманська Алла, взявши участь в аукціоні «Huutokaupat.com», придбала автомобіль марки «HONDA», що був в експлуатації, модель «CR-V», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску, тип двигуна дизель.

Остаточна ціна транспортного засобу марки «HONDA CR-V», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , придбаного на аукціоні, разом з комісією (149 Євро) склала 9 049 (дев?ять тисяч сорок дев?ять) Євро.

Грошові кошти за транспортний засіб були перераховані в сумі 9 049 Євро з банківської картки на вказаний на аукціоні рахунок (рахунок одержувача - НОМЕР_3 ), що підтверджується наявними в матеріалах справи документами з аукціону «Huutokaupat.com», зокрема: накладною на продаж від 11.10.2023, деталями платіжної операції за № 231011450323IS1467, квитанцією про підтвердження оплати вартості покупки № 4424257.

Відповідно до рахунку фактури (інвойсу) б/н від 05.04.2024 вартість автомобіля марки «HONDA CR-V», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 9 049 Євро.

08.04.2024 з метою вивезення транспортного засобу марки «HONDA CR-V», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 за територію Європейського Союзу, позивачем було оформлено митну декларацію країни відправлення № 24PL401010E0112688.

17.04.2024 з метою митного оформлення товару, ввезеного в Україну, представником позивача як декларанта - ТОВ «Авто Брок Транс Сервіс» до Івано-Франківської митниці було подано митну декларацію (далі - МД) № 24UA206080002567U5, за якою до митного оформлення пред`явлено легковий автомобіль, що був у використанні: марка «HONDA», модель «HONDA CR-V», ідентифікаційний номер кузова транспортного засобу - НОМЕР_1 , номер двигуна немає даних, календарний рік випуску 2016 рік, модельний рік випуску 2016 рік, тип двигуна - дизель, загальна кількість місць 5, призначення пасажирський, робочий об?єм двигуна 1597 см.куб., потужність двигуна - 88 KW., колісна формула - 4*2, виробник HONDA, країна виробництва GB.

Вартість транспортного засобу була задекларована у розмірі 9049,00 Євро, обмінний курс 42,1222 грн.

Митна вартість визначалася декларантом за першим методом, а саме за ціною договору.

До МД № 24UA206080002567U5 від 17.04.2024 представником позивача як декларанта - ТОВ «Авто Брок Транс Сервіс» надано документи: рахунок-фактура (iнвойс) б/н від 05.04.2024; декларація про походження товару б/н від 05.04.2024; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції "1701") від 17.04.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 05.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 09.04.2024; договір про надання послуг митного брокера б/н від 08.04.2024; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні № 000175461 від 11.10.2016; копія митної декларації країни відправлення № 24PL401010E0112688 від 08.04.2024 та некласифіковані документи.

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів, про що було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2024/000043.

22.04.2024 Івано-Франківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000054/2, за яким визначено митну вартість транспортного засобу марки «HONDA CR-V», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 за резервним методом, та збільшено вартість з 9049 Євро до 11 500 Євро.

В обґрунтування вказаного рішення (графа 33) зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: декларантом не надано банківський платіжний документ про оплату товару, висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 08.03.2024 № 24UA209230021147U0, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля: Легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, бувший у використанні:- марка: HONDA,- модель: CR-V,- календарний рік виготовлення: 2016,- модельний рік виготовлення: 2016,- дата першої реєстрації: 08.02.2017,- призначення : пасажирський, - № кузова: НОМЕР_5 ,- тип двигуна: дизельний,- об`єм двигуна: 1597 см3,- потужність: 88 Kw,- тип кузова: універсал,- категорія ТЗ: М1,- кількість місць включаючи водія - 5,- колісна формула: 4Х2.Виробник: "HONDA",GB.Торговельна марка - "HONDA". Визначена митна вартість - 11500 Євро.».

Аналогічне мотивування міститься і в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2024/000043.

Вважаючи, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем із порушенням вимог митного законодавства, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України (надалі МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положеннями частини першої статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною другою статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п?ята статті 53 МК України).

Згідно вимог частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам частини другої статті 53 МК України.

Так, разом з митною декларацією № 24UA206080002567U5 від 17.04.2024, декларант в інтересах позивача надав митному органу передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу марки «HONDA CR-V», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме: рахунок-фактура (iнвойс) б/н від 05.04.2024; декларація про походження товару б/н від 05.04.2024; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції "1701") від 17.04.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 05.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 09.04.2024; договір про надання послуг митного брокера б/н від 08.04.2024; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні № 000175461 від 11.10.2016; копія митної декларації країни відправлення № 24PL401010E0112688 від 08.04.2024 та некласифіковані документи.

Вищевказані документи підтверджують факт придбання автомобіля марки «HONDA», модель «HONDA CR-V», ідентифікаційний номер кузова транспортного засобу - НОМЕР_1 , календарний рік випуску 2016 рік, модельний рік випуску 2016 рік, тип двигуна - дизель, загальна кількість місць 5, призначення пасажирський, робочий об?єм двигуна 1597 см.куб., потужність двигуна - 88 KW., колісна формула - 4*2, виробник HONDA, країна виробництва GB.

Зокрема, вартість транспортного засобу марки «HONDA CR-V», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується рахунком-фактурою (iнвойс) б/н від 05.04.2024, інформацією з вебсайту аукціону «Huutokaupat.com», та іншими вищезазначеними документами.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити сторін (продавця та покупця), їхні особисті підписи. Окрім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати транспортний засіб та його вартість.

Отже, вказані документи, на переконання суду, є належними документами, що підтверджують вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України.

Однак, як встановлено судом, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник митного органу дійшов висновку про недостатність таких документів для підтвердження митної вартості товару.

Згідно вимог частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно положень частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до вимог частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

При цьому, за змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у рішенні про коригування митної вартості (Графа 33) зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 560/1919/23, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта.

Судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу надано рахунок-фактуру (iнвойс) б/н від 05.04.2024, який згідно вимог частини другої статті 53 МК України є документом, що підтверджує митну вартість товарів.

Згідно рахунка-фактури (інвойсу) б/н від 05.04.2024 підтверджується, що вартість транспортного засобу марки «HONDA CR-V», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 9 049 Євро.

Отже, посилання відповідача про відсутність платіжного документа про оплату товару судом до уваги не беруться, оскільки наведена обставина не може мати наслідком не підтвердження заявленої декларантом до митного оформлення митної вартості товару, оскільки подані відповідачу документи містили інформацію щодо усіх складових митної вартості та ціни товару, що була сплачена позивачем за товар.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) і часові рамки оплати жодним чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Також суд вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000054/2 від 22.04.2024 порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Чинне законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

Судом встановлено, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 08.03.2024 № 24UA209230021147U0, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля, та відповідно до якої визначена митна вартість становила 11 500 Євро.

Наявність лише посилання на МД від 08.03.2024 № 24UA209230021147U0, без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, та від 24.12.2020 справі № 804/4906/15.

Окрім іншого, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД від 08.03.2024 № 24UA209230021147U0), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, однак до матеріалів справи її не долучив, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Відповідач не надав, ані позивачу, ані суду математичних обрахунків корегування вартості, пояснення щодо зроблених коригувань ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, з яких суд міг би встановити достовірність скорегованої митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 вказав, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Водночас, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Оспорюване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2024/000054/2 від 22.04.2024 не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, окрім посилання на митну декларацію, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості.

Зрештою, суд вважає, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Однак, контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом (загальна вимога надати документи, визначені частиною третьою статті 53 МК України).

Суд вказує на право декларанта (його уповноваженої особи) визначити митну вартість за основним методом. При визначенні вартості товару особа має надати митному органу необхідні і достатні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Проте, митниця не спростувала належними і допустимим доказами відомості, зафіксовані в документах, наданих митному органу разом з митною декларацією № 24UA206080002567U5 від 17.04.2024.

З урахуванням вказаного, на переконання суду, позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Правильність визначення позивачем митної вартості відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Протиправність рішень відповідача, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Підсумовуючи вказане вище, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2024/000043 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000054/2 від 22.04.2024 з визначенням митної вартості за резервним методом є необґрунтованою.

Суд вважає, що у відповідача були документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, митний орган мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Таким чином суд констатує, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2024/000043 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000054/2 від 22.04.2024 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини другої статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- належного обґрунтування наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2024/000043 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000054/2 від 22.04.2024 прийняті відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та із порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, то позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України належить задовольнити в повному обсязі.

Частина перша статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Відповідно до частини сьомої статі 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В позовній заяві позивач вказав про витрати на професійну правничу допомогу та витрати на залучення перекладача. Водночас, суду не надано будь-яких документів, які б підтверджували понесення позивачем витрат на правничу допомогу та витрат на залучення перекладача в цій справі, розрахунку таких витрат, детального опису робіт (наданих послуг).

Таким чином на час прийняття рішення в цій справі в суду відсутні підстави для розподілу судових витрат на правничу допомогу та витрат на залучення перекладача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2024/000043.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206000/2024/000054/2 від 22.04.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 43971364, вулиця Чорновола, 159, місто Івано-Франківськ, 76005) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.