Рішення № 125674887, 25.02.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2025 рокум. Ужгород№ 807/897/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Романець Е.М.

та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:

позивач - не з`явився;

представник позивача - Л. Ємчук;

представник відповідача - О. Блага,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі відповідач, ДПІ у Рахівському районі), яким просить: 1) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004381300 від 02.07.2016 року, прийняте щодо суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 за збільшеним податковим зобов`язанням 7722,65 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4825,97 грн.; 2) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004391300 від 02.07.2016 року, яким донараховано податку з доходів фізичних осіб на суму 611674,26 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 152918,57 грн. ; 3) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 004401303 від 02.07.2016 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 433,02 грн.; 4) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004411300 від 02.07.2016 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 5829,08 грн.; 5) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004371300 від 92.07.2016 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн.; 6) Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу ДПІ у Рахівському районі № Ф-0003921300 від 21.06.2016 року, яким донараховано податкове зобов`язання на загальну суму 295837,64 грн.; 7) Визнати протиправним та скасувати рішення № 004421300 від 02.07.2016 року, яким донараховано 9606,77 грн. єдиного соціального внеску та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4803,38 грн.; 8) Визнати протиправним та скасувати рішення № 0004431300 від 02.07.2016 р., яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 37584,65 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 року (головуючий суддя Рейті С.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 року, у задоволенні позову відмовдено.

Постановою Верховного Суду від 21.08.2018 року Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду (головуюча суддя - Маєцька Н.Д.) від 11.01.2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2020 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 року (головуючий суддя Луцович М.М.), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 року, у задоволенні позову відмовдено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.01.2024 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024 року головуючим суддею для розгляду даної адміністративної справи було визначено суддю Гебеш С.А.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 року дану адміністративну справу прийнято до провадження суддею Гебеш С.А. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задоволити позов повністю, з мотивів наведених у позовній заяві.

Представниця відповідача проти позову заперечила та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судомом встановлено, що у період з 21 березня 2016 року по 01 квітня 2016 року Відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за період з 25 лютого 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 08 квітня 2016 року №5/17-00/2131912398 (надалі - акт від 08 квітня 2016 року).

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів, 177.2, 177.10 статті 177 ПК України, в результаті чого не сплачено до бюджету ПДФО у сумі 921959,38 грн, у тому числі: за 2013 рік - в сумі 136744,30 грн; за 2014 рік - в сумі 309038,16 грн; за 2015 рік - в сумі 476176,92 грн;

підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 ПК України, а саме: встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з ПДФО в сумі 2165,10 грн за період з 15 листопада 2008 року по 08 травня 2014 року;

пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині неподання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за третій квартал 2014 року;

підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого виявлено прострочену кредиторську заборгованість з ПДФО у розмірі 7722,65 грн; підпункту 3.2 пункту 3 «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09 вересня 2013 року № 454 (надалі - Порядок № 454), пункту 4 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464), а саме не подано звіт щодо сум нарахованого ЄСВ за 2015 рік;

частини першої пункту 2 статті 6, частини другої пункту 1 статті 7 розділу ІІІ, пункту 11 статті 8 Закону № 2464, внаслідок чого донараховано ЄСВ в сумі 238402,53 грн, в тому числі: за 2011 рік - в сумі 33337,68 грн; за 2012 рік - в сумі 36297,24 грн; за 2013 рік - в сумі 38202,62 грн; за 2014 рік - в сумі 40569,85 грн; за 2015 рік - в сумі 89995,14 грн;

пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, частин першої, другої пункту другого статті 6, частини першої пункту1 статті 7 розділу ІІІ Закону № 2464, внаслідок чого донараховано ЄСВ: за 2012 рік - в сумі 36297,24 грн, за 2013 рік - в сумі 38202,62 грн, за 2014 рік - в сумі 40569,85 грн, за 2015 рік - в сумі 89995,14 грн;

пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, частин першої, другої пункту другого статті 6, частини першої пункту 1 статті 7 розділу ІІІ Закону № 2464, внаслідок чого донараховано ЄСВ за липень 2015 року на загальну суму 9606,77 грн, в тому числі за ставкою 42,72 % в сумі 8860,13 грн, за ставкою 3,6 % в сумі 746,64 грн.

21 квітня 2016 року Позивачем подано до ДПІ у Рахівському районі заперечення на акт перевірки від 08 квітня 2016 року, в яких він зазначив, що у зв`язку з тим, що були втрачені банківські документи при проведенні документальної перевірки, додані документи слід врахувати при проведенні додаткової перевірки.

У зв`язку з поданням зазначених заперечень рішення за результатами планової документальної перевірки Відповідачем не приймалися, та на підставі наказу ДПІ від 01 червня 2016 року № 63 у період з 01 червня 2016 року по 07 червня 2016 року проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати ПДФО за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25 лютого 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 16 червня 2016 року № 10/13-00/2131912398 (надалі - акт від 16 червня 2016 року).

Так, позаплановою невиїзною перевіркою встановлено такі порушення:

підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів, 177.2, 177.10 статті 177 ПК України, в результаті чого не сплачено до бюджету ПДФО у сумі 611674,26 грн, у тому числі: за 2013 рік - в сумі 85995,48 грн; за 2014 рік - в сумі 215983,86 грн; за 2015 рік - в сумі 309694,92 грн;

підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 ПК України, а саме встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з ПДФО в сумі 2165,10 грн за період з 15 листопада 2008 року по 08 травня 2014 року;

пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині неподання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за третій квартал 2014 року;

підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого виявлено прострочену кредиторську заборгованість з ПДФО на суму 7722,65 грн;

підпункту 3.2 пункту 3 Порядку № 454, пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2464, а саме не подано звіт щодо сум нарахованого ЄСВ за 2015 рік;

частини першої пункту 2 статті 6, частини другої пункту 1 статті 7 розділу ІІІ, пункту 11 статті 8 Закону № 2464, внаслідок чого донараховано ЄСВ в сумі 286230,87 грн, в тому числі: за 2011 рік - в сумі 33337,68 грн; за 2013 рік - в сумі 79218,33 грн; за 2014 рік - в сумі 83679,72 грн; за 2015 рік - в сумі 89995,14 грн;

пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, частин першої, другої пункту другого статті 6, частини першої пункту 1 статті 7 розділу ІІІ Закону № 2464, внаслідок чого донараховано ЄСВ за липень 2015 року на загальну суму 9606,77 грн, в тому числі за ставкою 42,72 % в сумі 8860,13 грн, за ставкою 3,6 % в сумі 746,64 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 16 червня 2016 року Відповідачем 02 липня 2016 року прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 0004381300, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 12547,62 грн, в тому числі за основним платежем - 7722,65 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 4825,97 грн;

податкове повідомлення-рішення № 0004391300, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 764592,83 грн, в тому числі за основним платежем - 611674,26 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 152918,57 грн;

податкове повідомлення-рішення № 0004401303, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, встановлено штраф у розмірі 433,02 грн;

податкове повідомлення-рішення № 0004411300, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5829,08 грн за несвоєчасну сплату ПДФО, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;

податкове повідомлення-рішення № 0004371300, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн;

рішення № 0004421300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача засновано штрафну санкцію у розмірі 4803,38 грн;

рішення № 0004431300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з яким засновано штрафну санкцію у розмірі 37584,65 грн.

Разом з тим, 21 червня 2016 року Відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ № Ф-0003921300 на суму 295837,64 грн.

Досліджуючи питання обґрунтованості висновків Акту перевірки від 16 червня 2016 року стосовно порушень підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів, 177.2, 177.10 статті 177 ПК України, та донарахуванням Відповідачем Позивачу ПДФО у сумі 611674,26 грн, у тому числі: за 2013 рік - в сумі 85995,48 грн; за 2014 рік - в сумі 215983,86 грн; за 2015 рік - в сумі 309694,92 грн, суд зазначає наступне.

На підтвердження допущеного порушення в Акті перевірки від 16 червня 2016 року зазначено, що завищення документально підтверджених витрат, пов`язаних з отриманням доходу, виникло за рахунок допущення ФОП ОСОБА_1 порушень податкового законодавства. В подальшому Відповідачем зазначено «Згідно з описів (заяв) про надання документів наданих до заперечення до акту попередньої перевірки від 24.04.2016 (вх № 1659/10 від 21.04.2016) та додатково наданих документів 01.06.2016 ФОП ОСОБА_1 зазначені матеріали використані в ході документальної позапланової перевірки для формування витрат. Інші витрати, які б могли були бути включені ФОП ОСОБА_1 у вищезазначених переліках описів (заяв) відсутні».(Т.1. а.с.15).

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та скеровуючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2020 та року та в постанові від 17.01.2024 року чітко вказав на необхідність всебічного і повного з`ясування усіх фактичних обставин справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами шляхом:

з`ясування, чи були повернуті контролюючим органом Позивачу усі передані ним за Описом первинні документи після проведення документальної планової виїзної перевірки.

з`ясування, чи направлявся контролюючим органом Позивачу запит із зазначенням переліку ненаданих платником податку документів відповідно до вимог Методичних рекомендацій;

Що стосується обставин про те, чи були повернуті контролюючим органом Позивачу усі передані ним за описом первинні документи після проведення документальної планової виїзної перевірки, то судом встановлено наступне.

В матеріалах справи міститься наданий Відповідачем опис наданих та повернутих документів ФОП ОСОБА_1 для проведення планової документальної перевірки (Т. 5. а.с. 227).

Разом з тим, у вказаному описі відображено узагальнені дані щодо наданих -повернутих документів, та за відсутності саме детального опису документів не вбачається за можливе, на підставі останнього, встановити котрі саме документи надавались Позивачем для перевірки та які документи було йому повернуті.

В ході судового розгляду Відповідачу повторно було запропоновано подати відповідні докази для підтвердження переліку наданих повернутих документів в ході планової перевірки.

Однак, Відповідач відповідних доказів суду не надав.

За вказаних обставин суд констатує, що Відповідачем в ході проведення перевірки не було належним чином оформлено опис отриманих та повернутих від платника податків документів наданих для перевірки, що не дає можливості встановити та вважати доведеним порушення Позивачем обов`язку щодо надання всіх первинних документів та застосування наслідків передбачених ст. 44.6 Податкового кодексу України.

З`ясовуючи, чи направлявся контролюючим органом Позивачу запит із зазначенням переліку ненаданих платником податку документів, судом встановлено, що контролюючий орган звертався до Позивача із запитом про надання інформації та документів від 21 березня 2016 року № 807/10/1300 та повторним запитом від 30 березня 2016 року № 911/1300 в ході проведення планової перевірки, на підставі якої складено акт від 08 квітня 2016 року.

Як вбачається із пояснень Відповідача, наданих в ході судового розгляду, ним не направлялись запити із зазначенням переліку не наданих платником податку документів в ході проведення позапланової перевірки, за наслідками якої складно акт від 16 червня 2016 року.

Здійснивши аналіз правильності визначеного Відповідачем чистого оподатковуваного доходу Позивача, як бази оподаткування ПДФО та нарахування ЄСВ, з урахуванням висновків актів перевірок, та долучених до матеріалів первинних документів, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 177.2. Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.10 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форма Книги обліку доходів та витрат (на час виникнення спірних відносин) та порядок її ведення було затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 року за № 79 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу». (далі - Наказ №79)

Відповідно до п. 1 Наказу №79 платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до Податкового кодексу України зобов`язані подавати декларацію або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 11 грудня 2013 року № 794.

Відповідно до п. 3 Наказу №79 ведення Книги здійснюється у такому порядку:

1) платники податку повинні заводити Книгу самостійно;

2) записи у графах Книги здійснюються безпосередньо платником податку або уповноваженим представником кульковою або чорнильною ручкою, чітко і розбірливо не пізніше наступного дня після отримання відповідних сум доходів, сплати (перерахування) податку, а також понесених витрат;

В акті перевірки від 16 червня 2016 року контролюючим органом зазначено що за період з 01.01.2012 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_1 велася Книга обліку доходів і витрат, яка належним чином зареєстрована за № 1864 від 19.11.2007 в ДПІ у Рахівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області (Т1 а.с. 14).

Разом з тим, контролюючий орган зазначив, що ФОП ОСОБА_1 для перевірки не надано в повному обсязі документи необхідні для визначення загального оподатковуваного доходу, тому враховано загальний оподатковуваний дохід відображений ФОП ОСОБА_1 в його податкових деклараціях.

Суд зазначає, що застосований Відповідачем підхід для визначення загального оподатковуваного доходу є невірним, адже загальний оподатковуваний дохід повинен визначатись саме на підставі даних Книги обліку доходів і витрат.

Крім того, суд вказує на те, що у Позивача не має обов`язку зберігання та надання інших документів для контролюючого органу, що підтверджують формування дохідної частини, та первинно обліковим документом для визначення доходу є саме Книга обліку доходів і витрат.

Правове регулювання оформлення податкових перевірок на момент виникнення спірних відносин регулювалось Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» (далі - Наказ МФУ №727).

Відповідно до п. 5 розділу II «Основні вимоги до оформлення документальних перевірок» Наказу МФУ №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до розділу III Зміст акта (довідки) документальної перевірки Наказу МФУ №727 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Судом встановлено, що вказані вимоги Наказу МФУ №727 Відповідачем при складанні акту перевірки не дотримані.

Так, контролюючий орган обмежився тільки загальним описом витрат, які вважає документально підтвердженими, разом з тим відсутня будь-яка інформація в Акті перевірки, які саме витрати зазначені Позивачем в Книзі обліку доходів і витрат не були підтвердженні документально, чи стосовно яких не надано документів.

Враховуючи недотримання Відповідачем вимог Наказу МФУ №727, визначення загального оподатковуваного доходу без врахування даних Книги обліку доходів і витрат, відсутність в Акті перевірки мінімальної необхідної чіткості стосовно того, які саме витрати зазначені в Книзі обліку доходів і витрат не були документально підтвердженні, а також відсутність з боку контролюючого органу будь-яких запитів до Позивача з приводу надання документів на підтвердження понесених витрат, висновки про порушення Позивачем підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів, 177.2, 177.10 статті 177 ПК України є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення № 0004391300, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 764592,83 грн, в тому числі за основним платежем - 611674,26 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 152918,57 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, рішення № 0004431300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з яким до позивача засновано штрафну санкцію у розмірі 37584,65 грн. підлягає скасуванню, відповідно і вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ № Ф-0003921300 від 21.06.2016 року на суму 286230,87 грн підлягає скасуванню, як така що винесена на підставі донарахованих сум ПДФО у розмірі 611674,26 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004381300 та №004411300.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

З урахуванням встановлених перевіркою порушень, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, суд приходить висновку, що Відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004381300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у загальному розмірі 12547,62 грн., в т. ч. за податковим зобов`язанням - 7722,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4825,97 грн., та податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 №004411300 яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання на підставі ст. 126 ПК України у розмірі 5829,08.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004401303 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Перевіркою встановлено несвоєчасно сплату узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2165,10 грн. за період з 15.11.2008 по 08.05.2014 рр., чим порушено пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи те, що станом на момент здійснення перевірки позивачем затримано сплату узгодженого зобов`язання, суд погоджується з доводами контролюючого органу про наявність підстав для застосування відповідачем штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

У зв`язку з цим, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004401303, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 433,02 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004371300 суд зазначає наступне.

Згідно п. 51.1 ст. 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Згідно з пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відтак, позивачем в порушення вищевказаних норм не подано податкову звітність за формою 1 - ДФ за третій квартал 2014 року. Жодних доказів або обґрунтувань, які б спростовували встановлене порушення Позивачем не надано, а Відповідачем доведено вказані обставини. Таким чином, суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004371300, яким до ФОП ОСОБА_1 було засновано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.

Щодо скасування рішення про застування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02 липня 2016 року № 0004421300, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 п. 2 ст. 6 Закону 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 6 Закону 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Ставка єдиного внеску для позивача відповідно до класу професійного ризику становить: в період 2011-2014 рр. - 37,30 % (клас ризику 24); з 01.01.2015 - 42,72 (клас ризику 66).

Згідно з п. 7 ст. 8 Закону 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев`ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, ч. 1,2 п. 2 ст. 6, ч.1 п. 1 ст. 7 Закону 2464 здійснено нарахування заробітної плати працівникам підприємства за липень 2015 року, внаслідок чого виникло заниження фонду оплати праці для нарахування єдиного соціального внеску.

У зв`язку з цим, суд вважає, що контролюючим органом правомірно донараховано єдиного соціального внеску за липень 2015 року на загальну суму 9606,77 грн.,в т.ч. за ставкою 42,72 % в сумі 8860,13 грн. та за ставкою 3,6 % в сумі 746,64 грн.

Щодо доводів Позивача про здійснення передоплати ЄСВ за липень 2015 року, то суд зазначає наступне.

Здійснення позивачем оплати ЄСВ за липень 2015 року жодним чином не спростовує порушення ФОП ОСОБА_1 обов`язку про нарахування та подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2015 року, а дії Відповідача щодо донарахування та застосування штрафних санкцій у зв`язку із заниженням об`єкта оподаткування є правомірними.

Разом з ти, суд зазначає, що вказана переплата ЄСВ за липень 2015 року безспірно в майбутньому буде врахована в погашення поточних зобов`язань позивача.

Відповідно вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ № Ф-0003921300 від 21.06.2016 року в частині суми 9606,77 грн є правомірною.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем частково доведено та частково підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав зазначених у позовній заяві.

Тож, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в Рахівському районі №0004391300 від 02.07.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Рахівському районі про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0004431300 від 02.07.2016 року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ в Рахівському районі про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2016 року форми Ф-0003921300 в частині нарахування суми боргу 286230,87 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.03.2025 року.

СуддяС.А. Гебеш