Рішення № 125669742, 04.03.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1228/25

Провадження №2/442/629/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Крамара О.В., з участю секретаря судового засідання Малик О.Я., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить: розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 серпня 2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану м.Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, про що складено відповідний актовий запис №400; визначити місце проживання: дочки ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як основним та єдиним утримувачем та таким, що самостійно виховує малолітню дочку ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1

Позов мотивує тим, що між ним та ОСОБА_5 , 05.08.2006 зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану м.Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис №400.

За час шлюбних відносин у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , та дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 .

Спочатку подружнє життя у них складалося добре, в них була спільна мета (придбати житло, авто, дати дітям освіту). Після цього, як вони в 2018 році придбали житло(квартиру), а згодом і автомобіль, їхні відносини погіршились, вони перестали розуміти один одного, відповідачка стала дуже матеріальною, постійно наполягала на тому, щоб їхати за кордон заробляти гроші, а дітей залишити на виховання її батьків. Фактично їхні відносини погіршилися після того як дружина приїхала із сезонних заробітків з Швеції.

Відповідач завжди хотіла виїхати за кордон в пошуках кращого життя, однак її бажання не співпадали з бажаннями позивача. Він є ФОП і взмозі забезпечити сім`ю, не виїзджаючи за межі України, що підтверджується «Податковою декларацією». Окрім цього, по стану здоров`я, через хворі суглоби, йому заборонено фізичні навантаження. Погляди на виховання дітей та на ведення спільного побуту у них також різні.

В кінці 2023 року, через поради подружок, яких відповідач слухає більше ніж позивача, і думка яких важливіша за його, заявила, що їй набридло таке одноманітне життя, вона ще молода і хоче влаштувати своє життя по новому, і пішла проживати до своїх батьків, залишивши його з дітьми. Позивач думав, що вона день, два, місяць, рік і одумається, однак він помилявся у людині з якою прожив 19 років, і у них майже повнолітня дочка.

Їхня сім`я розпалася, між ними відсутні фактичні шлюбні відносини, шлюб існує формально. Тобто, між нами відсутні такі складові сім`ї як спільне проживання, пов`язаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обов`язків подружжя. За таких обставин вважає, що нормальні шлюбні відносини між ними не можуть бути поновлені.

Діти зареєстровані та проживають разом з позивачем у квартирі, яку він разом з відповідачкою придбав у шлюбі.

Дружина не займається вихованням та утриманням їхніх дітей, не бере участі у їх житті, тобто самоусунулася від виховання неповнолітніх дітей, діти проживають з ним та знаходяться на повному його забезпеченні. За наведених обставин, вирішив звернутися в суд з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності та про підтримання позовних вимог з підстав викладених в позовній заяві. Просить позов задоволити.

Відповідачка подала заяву про визнання позову в частині розірвання шлюбу. Просить розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ-служба у справах дітей Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, в судове засідання не з`явився, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, беручи до уваги письмові пояснення свідків ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), висновок психолога Дрогобицького наукового Ліцею ім.Б.Лепкого, суд вважає, що позов слід задоволити.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім`ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , 05.08.2006 уклали шлюб, який зареєстрували у Відділі реєстрації актів цивільного стану м.Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис №400. Після укладення шлюбу дружині присвоїно прізвище « ОСОБА_1 ».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками: дочки ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , та дочки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 .

Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні, оскільки не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Як встановлено, причиною припинення шлюбно-сімейних відносин сім`ї сторін по справі є те, що між подружжям втрачено почуття любові одне до одного. Сім`я розпалася та існує формально. Подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

При таких обставинах суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, внаслідок чого їхній шлюб слід розірвати.

Що стосується позову в частині визначення місця проживання дочки ОСОБА_4 , суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно Акту № 14 від 27.12.2024 складеного комісією ОСББ «Світлиця» ОСОБА_1 проживає без реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 .

Згідно Акту № 18 від 27.12.2024 про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації, складеного комісією ОСББ «Світлиця» ОСОБА_2 з 01.02.2024 не проживає по АДРЕСА_3 .

Відповідно до Відомостей з ДРФО ОСОБА_1 отримав дохід за період з 1 січня по 31 грудня 2024 в розмірі 93300,00 грн.

Висновком лікаря - спеціаліста № 26 від 11.02.2025 підтверджується, що ОСОБА_3 - 2014р.н. на профілактичні огляди до сімейного лікаря приходить з батьком.

Згідно висновку психолога від 20.12.2024 виданого за результатами психологічного дослідження: «Під час консультативної бесіди з ОСОБА_4 (2014р.н.) з`ясовано, що їй дуже, добре жити разом із батьком, який повноцінно задовольняє матеріальні, емоційні і духовні потреби дівчини. Вдома для неї створені відповідні побутові умови для проживання і навчання. Дівчина розповідала про те, що вона добре навчається у Дрогобицькому науковому ліцеї імені ОСОБА_11 , де в неї багато друзів, з якими вона проводить дозвілля і грає у різні спортивні ігри. ОСОБА_4 полюбляє малювати, співати, плести прикраси з бісеру, відвідує танцювальний гурток. Під час спільного перебування на консультації батько і донька демонстрували злагоджену комунікацію між собою, зацікавлене, приязне і тепле ставлення одне до одного, шо свідчить про конструктивну соціальну взаємодію і сприятливу емоційну атмосферу в їхніх стосунках.

Під час консультування ОСОБА_12 , їй були запропоновані різноманітні розвивальні ігри і тестові матеріали, розраховані на вік дівчини. Із запропонованими завданнями вона успішно впоралася, що свідчить про гарний відповідний віковий, розумовий і емоційний розвиток школярки.»

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до вимог статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Суд, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, вважає за можливе визначити місце проживання дитини з батьком, оскільки зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дитини участь обох батьків у вихованні дітей є важливою, та, останніми, як батьками малолітньої дитини, в свою чергу, слід налагодити відносини між собою з метою досягнення належного спільного виховання дочки.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дитини з батьком, що не позбавляє матір права та можливості особистого спілкування з дитиною, обов`язку брати участь в її утриманні та вихованні.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 104 ч. 2, 105 п. 3, 110, 112, 141, 160 СК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 серпня 2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану м.Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис №400.

Визначити місце проживання: дочки ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як основним та єдиним утримувачем та таким, що самостійно виховує малолітню дочку ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду, після набрання ним чинності, направити до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації факту розірвання шлюбу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2025.

Суддя О.В. Крамар