Рішення № 125669231, 07.03.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/20394/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Гефнер К.С-Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Баранинська сільська рада; Ужгородська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Бойко Богдан Богданович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є онуком померлої ОСОБА_2 . На час смерті спадкодавця заявник проживав з нею без реєстрації місця проживання і фактично прийняв спадщину відповідно до положень ст.1268 ЦПК України. Однак, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують даний факт, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду про встановлення такого факту.

З довідки виконкому Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області вих. №875 від 28.11.2024 року, заявник також дізнався, що сільською радою посвідчувався заповіт, зареєстрований в реєстрі за №28 від 18.07.2001 року, від імені гр. ОСОБА_2 , яка усе своє майно заповіла заявнику.

Зазначає, що після смерті ОСОБА_2 не залишилося інших спадкоємців, які б могли претендувати на спадщину за заповітом чи за законом. Інші близькі родичі, які могли б бути спадкоємцями, померли раніше або не прийняли спадщину. Таким чином, він є єдиною особою, яка має право прийняти спадщину після смерті бабусі на підставі заповіту.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

Заявник в судове засідання не з`явився, разом з тим його представник адвокат Бойко Б.Б. подав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі.

Заінтересовані особи: Баранинська сільська рада та Ужгородська районна державна нотаріальна контора явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, повідомлялись про час та місце проведення судового засідання належним чином.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності заінтересованих осіб.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За правилами статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.

Згідно статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку, що не можуть розглядатися в порядку окремого провадження заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, якщо чинним законодавством передбачений інший порядок його встановлення.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого акту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Нормами ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином за змістом статей 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Заявник, ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що він постійно проживав разом зі спадкодавцем - своєю бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини (смерті останньої) - ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже прийняв спадщину.

Як установлено зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 10 вересня 2014 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На момент смерті гр. ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті у будинку ніхто не був зареєстрований, що підтверджується довідкою виконкому Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області вих. №876 від 28.11.2024 року.

З довідки виконкому Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області вих. №875 від 28.11.2024 року, встановлено, що сільською радою посвідчувався заповіт, зареєстрований в реєстрі за №28 від 18.07.2001 року, від імені гр. ОСОБА_2 , що проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

З дублікаті заповіту від 18.07.2001 року, який був посвідчений секретарем Руськокомарівської сільської ради - Стеценко Ларисою Юріївною, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснила заповідальне розпорядження на випадок своєї смерті, яким все майно заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,- заявнику.

Після смерті ОСОБА_2 , крім заявника, не залишилося інших спадкоємців, які б могли претендувати на спадщину за заповітом чи за законом, оскільки син спадкодавця ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10.09.2014 року. Інші близькі родичі, які могли б бути спадкоємцями, померли раніше або не прийняли спадщину. Таким чином, заявник є єдиною особою, яка має право прийняти спадщину після смерті бабусі на підставі заповіту.

На час смерті спадкодавця йому належало наступне майно:

- земельна ділянка площею 1,872 га, яка розташована на території Р.Комарівської сільської ради на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №009121 від 16.10.2002 року, виданого на підставі рішення Р.Комарівської сільської ради 14 сесії ХХІІІ скликання від 13 листопада 2001 року та сертифікату РН №168975;

- земельна ділянка площею 2,410 га, яка розташована на території Холмецької сільської ради на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №009337 від 19.11.2002 року, виданого на підставі розпорядження Ужгородської РДА №439 від 19 листопада 2002 року та сертифікату РН №168975.

З метою оформлення спадщини, заявник звернувся до Ужгородської районної державної нотаріальної контори де йому усно відмовили у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з пропущенням строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Однак дізнавшись, що на день смерті ОСОБА_2 , заявник фактично проживав за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , але без реєстрації, нотаріус роз`яснив, що заявнику слід звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З показів свідків - сусідів спадкодавця: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які ними викладені у нотаріально посвідчених заявах від 07.03.2025, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав на день смерті разом зі своєю бабусею - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки була похилого віку, потребувала постійної допомоги та не мала інших родичів.

Судом також встановлено, що метою звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту є реалізація ним права на отримання спадщини після смерті своєї бабусі.

З огляду на вищезазначене, оскільки факт, який просить встановити заявник, має юридичне значення, підтверджений належними доказами, суд дійшов висновку, що заяву слід задовольнити, так як судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав на день смерті разом зі своєю бабусею - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а отже фактично прийняла спадщину.

Обставини, які б спростовували зазначений факт, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 228, 229, 235, 258, 259, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Баранинська сільська рада; Ужгородська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,- задоволити повністю.

Встановити, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав на день смерті разом зі своєю бабусею - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути о скаржене до Закарпатського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07.03.2025 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник