Рішення № 125668954, 24.02.2025, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1488/24 Провадження № 2/304/151/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1488/24 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Штефаняка Івана Івановича до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за законом,

У С Т А Н О В И В:

адвокат Штефаняк І.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просить: визнати за позивачем право власності на 3/4 частини житлового будинку з надвірними спорудами та будовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за позивачем право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними спорудами та будовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку та надвірних будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя, а саме 04 липня 1991 року, ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений в.о. державного нотаріуса Перечинської державної нотаріальної контори Вогар М.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 507, яким 1/2 долі - половину - жилого будинку, що розташований в АДРЕСА_1 заповів дочці ОСОБА_1 . Згідно довідки Перечинської міської ради Закарпатської області № 1792 від 10 грудня 2010 року, забудівником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 був померлий ОСОБА_2 . Те, що покійний був власником дворогосподарства АДРЕСА_1 також підтверджується «Строительным паспортом на строительство хозяйственно-бытовых строений». З довідки № 209/14-11 від 10 травня 2024 року, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Перечинської міської ради Закарпатської області, на день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (помер); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (померла); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Оскільки на дату смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та протягом шести місяців вона та дружина покійного (її мати) ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги за законом постійно проживали у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак відповідно до ст. 549 ЦК УРСР фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, тобто прийняли спадщину. Так, вона прийняла спадщину у розмірі 3/4 спадкового будинку (2/4 - у порядку спадкування за заповітом та 1/4 - у порядку спадкування за законом), а її мати прийняла спадщину у розмірі 1/4 частини. Будь-яких інших спадкоємців, окрім неї та її матері, які б виявили намір прийняти спадщину за померлим ОСОБА_2 , немає. Однак ІНФОРМАЦІЯ_2 моя мати ОСОБА_4 померла, а після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/4 частини житлового будинку та надвірних будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіту за життя спадкодавець ОСОБА_3 не залишила. Згідно довідки Перечинської міської ради Закарпатської області від 18 березня 2024 року № 227/07-13, відповідно до даних книги обліку інвентаризованих земель від 05 червня 1986 року власником дворогосподарства за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 . Згідно довідки, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Перечинської міської ради Закарпатської за № 210/14-11 від 10 травня 2024 року, на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані такі особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (померла); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Оскільки вона, яка є спадкоємцем першої черги, постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не відмовилася від спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину. Будь-яких інших спадкоємців, окрім мене, які б виявили намір прийняти спадщину за померлими, немає. У травні 2024 року, бажаючи оформити спадщину за спадкодавцем ОСОБА_2 на вказаний будинок, вона звернулася з відповідною заявою до державного нотаріуса Перечинської державної нотаріальної контори Михалко В.П., однак 10 травня 2024 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 64, з якої вбачається, що у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спадщину на яку після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона бажаю оформити, право власності на який не було зареєстроване, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті батька ОСОБА_2 та рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності в прядку спадкування. Згідно архівної довідки, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Перечинської міської ради Закарпатської області від 14 березня 2024 року № 119/14-11, в архіві РКП «Бюро технічної інвентаризації», що переданий на зберігання Перечинській міській раді Закарпатської області, відсутня інвентаризаційна справа щодо реєстрації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З довідки Перечинської міської ради Закарпатської області від 18 березня 2024 року № 226/07-13 вбачається, що згідно рішення Перечинської міської ради № 575 від 15 вересня 2022 року вулицю М.Підгірянки було перейменовано на вулицю Василя Герича . На даний час вона також виготовила на вищевказаний житловий будинок технічний паспорт. Будь-яких інших спадкоємців, окрім неї, які б виявили намір прийняти спадщину за померлими, немає. Таким чином, оскільки вона прийняла спадщину за спадкодавцями ОСОБА_2 (в порядку спадкування за заповітом) та ОСОБА_3 (в порядку спадкування за законом) та з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася з відповідною заявою до приватного нотаріуса, на що отримала відмову через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів, а тому просить позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2024 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено суддю Ганька І.І.

Ухвалою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Штефаняка Івана Івановича до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за законом, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, відтак призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Штефаняк І.І. не з`явилися, однак останній подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить такі задовольнити, а також не вирішувати питання судових витрат.

Представник Перечинської міської ради Закарпатської області як відповідача у підготовче судове засідання також не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, не заперечує проти задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 23 листопада 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №22 (а. с. 10, 12, 13, 14, 15).

Згідно довідки Перечинської міської ради Закарпатської області № 1792 від 10 грудня 2010 року, забудівником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , був померлий ОСОБА_2 (а. с. 17).

Рішенням виконкому Перечинської селищної Ради народних депутатів від 27 вересня 1991 року № 40 «Про дозвіл громадянам селища на проведення добудов до існуючих житлових будинків» надано дозвіл ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_2 , на будівництво літньої кухні, приміщення для приготування кормів, котельні та кладової розмірами 1,0 м х 4,0 м на закріпленій земельній ділянці (а. с. 18-22).

Згідно рішення Перечинської міської ради № 575 від 15 вересня 2022 року вулицю М.Підгірянки було перейменовано на вулицю Василя Герича , про що свідчить довідка Перечинської міської ради Закарпатської області від 18 березня 2024 року № 226/07-13 (а. с. 28).

Як вбачається з довідки № 209/14-11 від 10 травня 2024 року, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Перечинської міської ради Закарпатської області, на день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (помер); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (померла); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 23).

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим Кодексом чинності.

Як роз`яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, оскільки спадщина за спадкодавцем ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і строк на її прийняття закінчився до набрання чинності ЦК України (01 січня 2004 року), тому суд вважає необхідним застосувати до даних правовідносин норми ЦК УРСР.

Так, відповідно ч. 1, 2 ст. 524 ЦК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям (ч. 1 ст. 534 ЦК Української РСР).

ОСОБА_2 на випадок смерті 1/2 долі - половину - жилого будинку, що розташований в АДРЕСА_1 заповів дочці ОСОБА_1 , про що свідчить заповіт від 04 липня 1991 року, посвідчений в.о. державного нотаріуса Перечинської державної нотаріальної контори Вогар М.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 507 (а. с. 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 цього Кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 548, ст. 525 ЦК Української РСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

В архіві РКП «Бюро технічної інвентаризації», що переданий на зберігання Перечинській міській раді, відсутня інвентаризаційна справа щодо реєстрації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Перечинської міської ради Закарпатської області № 119/14-11 від 14 березня 2024 року (а. с. 27).

Оскільки ОСОБА_1 протягом строку, встановленого ст. 549 ЦК Української РСР, фактично вступила в управління спадковим майном (1/2 частиною спадкового житлового будинку) так як була зареєстрована та проживала у останньому, згідно ст. 553 цього Кодексу від прийняття спадщини не відмовилася, тому позивач вважається такою, що прийняла її одноосібно.

Поряд з цим, статтею 537 ЦК Української РСР передбачено, що частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529-533 цього Кодексу. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в заповіті не передбачено інше.

Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Оскільки позивач ОСОБА_1 та її мати (дружина спадкодавця) ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги протягом строку, встановленого ст. 549 ЦК Української РСР, фактично вступили в управління спадковим майном (1/2 частиною спадкового житлового будинку), так як були зареєстровані та проживали у останньому, згідно ст. 553 цього Кодексу від прийняття спадщини не відмовилися, а інших спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , не встановлено, тому вважаються такими, що її прийняли у рівних частках (по 1/2).

Крім цього, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що стверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області 01 червня 2010 року, актовий запис № 32 (а. с. 24). Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/4 частини житлового будинку та надвірних будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, оскільки спадщина за спадкодавцем ОСОБА_3 відкрилася і була прийнята після 01 січня 2004 року, відтак застосуванню до даних правовідносин підлягають норми ЦК України 2003 року.

У зв`язку з відсутністю заповіту спадкодавця ОСОБА_3 , право на спадкування за такою одержали спадкоємці за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з довідки Перечинської міської ради Закарпатської області від 18 березня 2024 року № 227/07-13, відповідно до даних книги обліку інвентаризованих земель від 05 червня 1986 року власником дворогосподарства за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 (а. с. 25).

Згідно довідки, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Перечинської міської ради Закарпатської за № 210/14-11 від 10 травня 2024 року, на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані такі особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (померла); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом за спадкодавцем ОСОБА_3 , постійно проживала разом із нею на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не відмовилася від спадщини, а інших спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , не встановлено, тому позивач прийняла таку одноосібно.

У травні 2024 року, бажаючи оформити спадщину за спадкодавцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою до державного нотаріуса Перечинської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Михалко В.П., однак 10 травня 2024 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих. № 64/02-31, з огляду на відсутність у спадкодавців документу, що посвідчує право власності на вищевказаний житловий будинок та право власності на який не було зареєстроване (а. с. 34).

Згідно повідомлення завідувача Перечинської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Михалко В.П. № 170/01-16 від 26 грудня 2024 року, за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 спадкові справи не заведені (а. с. 44).

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки у позивача ОСОБА_1 існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд, використовуючи винятковий спосіб їх захисту - визнання права власності на спадкове майно, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що згідно платіжної інструкції №0.0.3703970802.1 від 14 червня 2024 року позивачем ОСОБА_1 сплачено 1 278,17 грн судового збору (а. с. 37).

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено у судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Штефаняк І.І., з урахуванням принципу диспозитивності, просить не вирішувати питання розподілу понесених позивачем судових витрат, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке його волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, тому може бути задоволене судом.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 524 ч. 1, 2, 525, 548 ЦК Української РСР, ст. 328, 331, 1216-1218, 1223, 1241, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, ст. 12, 13, 76-83, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 258-259, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

позов представника ОСОБА_1 - адвоката Штефаняка Івана Івановича до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами та будовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними спорудами та будовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними спорудами та будовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Штефаняк Іван Іванович; місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Перечинська міська рада Закарпатської області, ЄДРПОУ: 04351274; місцезнаходження: 89200, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Перечин, пл. Народна, 16.

Головуючий: Ганько І. І.