Ухвала суду № 125667916, 07.03.2025, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

"07" березня 2025 р. Справа153/365/25

Провадження1-кс/153/80/25-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

клопотання стороникримінального провадженняслідчого СВВП №1Могилів-ПодільськогоРВП ГУНПу Вінницькійобласті капітанаполіції ОСОБА_3 у кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12025020170000043від 06березня 2025року про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою щодопідозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_4 ,

за участю слідчого СВ ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВВП №1Могилів-ПодільськогоВП ГУНПу Вінницькійобласті ОСОБА_3 звернувся досуду ізклопотанням прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_4 . Клопотання мотивовано наступним: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Миколаїв Миколаївської області, громадянин України, житель АДРЕСА_1 , призваний 18.01.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією, солдат, військовослужбовець Збройних СилУкраїни, гранатометника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Солдат ОСОБА_4 в порушення ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, за відсутності поважних причин, 26 лютого 2025 року, в умовах воєнного стану, самовільного залишиввійськову частину НОМЕР_1 та попрямував до місця свого проживання, що по АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків військової служби. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення ним військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд. Таким чином, солдат ОСОБА_4 підозрюється в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану. Крім цього у порушення вимог ст.41 Конституції України, ст.ст.11, 16, 49, 102-1, 102-2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.21 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію», п.1 додатку №1 до постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» №2471-ХІІ від 17.06.1992, п.1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, солдат, гранатометник 1стрілецького відділення2стрілецького взводу1стрілецької ротивійськової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин: Так ОСОБА_4 маючи умисел на незаконне придбання вибухових пристроїв, в лютому місяці 2025 року, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, знаходячись в зоні ведення бойових дій в районі населеного пункту Вовчанськ Харківської області, на полі ведення бою знайшов дві гранати, які є бойовими припасами, які в подальшому взяв собі та після цього почав зберігати без мети збуту. 05.03.2025 близько 20:09 год. по вул.Леонтовича в м.Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області, працівниками ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, за порушення правил дорожнього руху, було зупинено автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2103» д.н.з.« НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_4 . В подальшому працівниками поліції під час проведення огляду вказаного автомобіля в бардачку було виявлено та вилучено наступні предмети, а саме: - предмет еліпсоподібної форми, оливкового кольору, з ребристою поверхнею, маркування на донній частині «107 7,1 79Т», який згідно довідки №136 від 06.03.2025 «Про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів», управління вибухо-технічної служби ГУНП у Вінницькій області, за зовнішніми ознаками схожий на корпус гранати типу «Ф1»; металевий предмет, зеленого кольору, циліндричної форми із маркуванням на донній частині «ТNT 406-86-10», який згідно довідки №135 від 06.03.2025 «Про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів» управління вибухо-технічної служби ГУНП у Вінницькій області, за зовнішніми ознаками схожий на корпус ручної гранати типу «РГ-42»; металевий предмет, сріблястого кольору, циліндричної форми із маркуванням на зовнішній стороні «UZRGM 34-88-354», який згідно довідки №134 від 06.03.2025 «Про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів» управління вибухо-технічної служби ГУНП у Вінницькій області, за зовнішніми ознаками схожий на запал «УЗРГМ»; металевий предмет, сріблястого кольору, циліндричної форми із маркуванням на зовнішній стороні «17-79 УЗРГМ УЗЧП», який згідно довідки № 134 від 06.03.2025 «Про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів» управління вибухо-технічної служби ГУНП у Вінницькій області, за зовнішніми ознаками схожий на запал «УЗРГМ». Таким чином, солдат ОСОБА_4 підозрюється в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тобто носіння, зберігання, придбання бойових пристроїв без передбаченого законом дозволу. 06.03.2025 о 03 год. 12 хв. ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст.208 КПК України. 06.03.2025 о 19 год. 05 хв. ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.5 ст.407 КК України. Вина підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину доводиться наступними матеріалами кримінального провадження: рапортом реєстрації усної заяви від 05.03.2025 про виявлення боєприпасів; протоколом огляду місця події по вул. Леонтовича в м. Ямпіль Могилів-Подільського р-ну від 05.03.2025; актом перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 06.03.2025; довідками №134, №135, №136 від 06.03.2025 про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 06.03.2025. З матеріалів кримінального провадження слідує наступне: ОСОБА_4 на даний час підозрюється у вчиненні тяжких злочинів проти громадської безпеки та проти встановленого порядку несення військової служби, а саме передбачених ч.1 ст.263, ч.5 ст.407 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, будучи військовослужбовцем, який самовільно залишив район виконання завдання за призначенням. Таким чином, є підстави вважати, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. В зв`язку з викладеним, у слідства є достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж взяття під варту, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а саме п.1 (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), та п.5 (вчинити інше кримінальне правопорушення). З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, необхідно обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні слідчий СВ ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив суд застосувати до підозрюваного міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували щодо застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили суд застосувати відносно ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Суд, перевірив надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12025020170000043, у рамках якого було подано клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, а саме: рапорт від 05.03.2025, рапорт від 06.03.2025, заяву від 05.03.2025, протокол огляду від 05.03.2025, акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 06.03.2025, довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 06.03.2025, протоколи допиту свідків від 06.03.2025, письмові пояснення від 05.03.2025, протокол затримання особи підозрюваної у вчинені злочину від 06.03.2025, повідомлення про підозру від 06.03.2025, протокол допиту підозрюваного від 06.03.2025, військовий квиток на ім`я ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , паспорт громадянина України на імя ОСОБА_4 , вимогу на судимість, довідки лікарів нарколога та психіатра, витяг із наказу командира в/чА7338 від 18.01.2024 та від 26.02.2025, доповіді про самовільне залишення військової частини, службову характеристику, медичну характеристику, доповідь про факт не повернення з лікування до військової частини НОМЕР_1 , а також заслухавши думку прокурора та слідчого про необхідність задоволення клопотання, та думку підозрюваного та його захисника, суд приходить до наступних висновків:

Згідно із змістом ст.ст.131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10)наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті взяття під варту.

Слідчим надані докази того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, відповідальність за вчинення яких, передбачена ч.1 ст.263, ч.5 ст.407 КК України, окрім того є військовослужбовцем.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про наявність обставин, передбачених ч.1 ст.194 та ч.8 ст.176 КПК України, які обумовлюють застосування такого запобіжного заходу по відношенню до ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_4 на даний час підозрюється у вчиненнізлочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.5 ст.407 КК України, є військовослужбовцем, що передбачає виключно можливість застосування тримання під вартою як виняткового запобіжного заходу згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України. Суд вважає, що існує обґрунтований ризик того, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватися від досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою кримінальну діяльність та незаконно впливати на свідків. Судом встановлено, що у підозрюваного відсутні соціальні зв`язки в місці його постійного проживання, так як останній ніде не працює та не навчається, не має постійного джерела доходу.

Тому, суд вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року, визнано конституційною норму про те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

Враховуючи, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому вони можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Правова позиція Європейського суду з даного питання викладена у справі «Москаленко проти України» остаточне рішення від 20 травня 2010 року п.34 передбачає: Суд вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Аналогічна позиція викладена у рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою попередження можливості ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також продовжувати злочинну діяльність, вчинити інше кримінальне правопорушення, забезпечення виконання процесуальних дій, є законодавчо обґрунтована необхідність задоволення клопотання та обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1Кримінального кодексу України. Тобто, суд має право, тобто не обмежений можливістю визначення застави.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно доч.4ст.183КПК Українислідчий суддя,суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,враховуючи підставита обставини,передбачені статтями177та 178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, який ніде офіційно не працює, тяжкість злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, суд вважає за необхідне визначити розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки прибувати на виклики слідчого/суду, не відлучатись із населеного пункту, де він проживає село Дзигівка Могилів-Подільського району Вінницької області без дозволу слідчого, суду.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 193-196, 309, 310, 335, 395 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання сторони кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020170000043 слідчого СВ ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Миколаїв Миколаївської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 .

Одночасно визначити розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 233600 (двісті тридцять три тисячі шістсот) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Вінницькій області для зарахування коштів, внесених у вигляді застави: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA688201720355219002000000401.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати на виклики слідчого/суду, не відлучатись із населеного пункту, де він проживає (село Дзигівка Могилів-Подільського району Вінницької області) без дозволу слідчого/суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 04 травня 2025 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі СВ ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваному ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Ямпільський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий слідчий суддя ОСОБА_1